Справа № 643/15878/24
Провадження № 1-кс/643/2396/24
16.12.2024 м. Харків
Слідчий суддя Московського районного суду м. Харкова ОСОБА_1 за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні зали суду в м. Харкові скаргу ОСОБА_3 на постанову слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Харкові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Полтаві, про відмову у визнанні потерпілим, -
встановив:
До слідчого судді Московського районного суду м. Харкова надійшла скарга ОСОБА_3 , в якій просить скасувати постанову слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Харкові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, ОСОБА_4 від 05.10.2024 про відмову у визнанні потерпілим ОСОБА_3 та зобов'язати залучити його в якості потерпілого.
В обґрунтування скарги зазначено, що 29.04.2024 ОСОБА_3 звернувся в Територіальне управління ДБР, розташоване у місті Полтаві (з дислокацією у м. Харкові) із заявою про вчинення кримінального правопорушення медичними працівниками (військовослужбовцями), які винні у смерті його дідуся ОСОБА_5 .
Слідчий суддя Ленінського районного суду від 15.05.2024 зобов'язав уповноважених осіб Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Харкові) ТУ ДБР, розташованого у м. Полтаві, внести відомості за заявою ОСОБА_3 від 29.04.2024 про вчинення кримінального правопорушення та розпочати досудове розслідування.
Дані відомості були внесені в ЄРДР за номерами № 62024170020004298, 62024170020004299, 62024170020004300, 62024170020004301. Проте в даних кримінальних провадженнях процесуальний статус ОСОБА_3 визначений як "Заявник", і не було надано статусу потерпілого.
02.10.2024 ОСОБА_3 звернувся з заявою до ТУ ДБР у м. Полтава Другого СВ (з дислокацією у м. Харкові) про залучення його в якості потерпілого у кримінальних провадженнях за ЄРДР №62024170020004298, 62024170020004299, 62024170020004300, 62024170020004301.
05.12.2024 ОСОБА_3 отримав відповідь по заяві про залучення в якості потерпілого на свою електронну адресу від слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Харкові) Територіального управління ДБР, розташованого у місті Полтаві, ОСОБА_6 . Своєю постановою ОСОБА_6 відмовив ОСОБА_3 у визнанні потерпілим через те, що він не надав документи, що підтверджують спорідненість. Однак, ОСОБА_3 разом і заявою від 02.10.2024 про визнання потерпілим надав всі необхідні документи, що підтверджують спорідненість, а саме: копію свідоцтва про народження ОСОБА_3 ; копію свідоцтва про одруження батьків; копію свідоцтва про народження мами ОСОБА_7 . Крім того, постанова слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Харкові) Територіального управління ДБР, розташованого у місті Полтаві ОСОБА_6 була винесена 05.10.2024, але надіслана лише 06.11.2024 Укрпоштою і 05.12.2024 на електронну адресу.
Скаржник ОСОБА_3 , в судове засідання не з'явився, через канцелярію суду подав клопотання про розгляд матеріалів без його участі, викладену в скарзі позицію підтримав, просив скаргу задоволити.
Уповноважена особа Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Харкові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві до суду не з'явилась.
Неявка суб'єкта оскарження не є перешкодою для розгляду скарги, відповідно до ч. 3 ст. 306 КПК України.
Слідчий суддя, ознайомившись зі скаргою, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, приходить до наступного.
Зі змісту скарги та доданих до неї документів вбачається, що 29.04.2024 ОСОБА_3 звернувся в Територіальне управління ДБР, розташоване у місті Полтаві (з дислокацією у м. Харкові) із заявою про вчинення кримінального правопорушення медичними працівниками (військовослужбовцями), які винні у смерті його дідуся ОСОБА_5 . Слідчий Суддя Ленінського районного суду від 15.05.2024 зобов'язав уповноважених осіб Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Харкові) ТУ ДБР, розташованого у м. Полтаві, внести відомості за заявою ОСОБА_3 від 29.04.2024 про вчинення кримінального правопорушення та розпочати досудове розслідування
02.10.2024 ОСОБА_3 звернувся з заявою до ТУ ДБР у м. Полтава Другого СВ (з дислокацією у м. Харкові) про залучення його в якості потерпілого у кримінальних провадженнях за ЄРДР №62024170020004298, 62024170020004299, 62024170020004300, 62024170020004301.
05.12.2024 ОСОБА_3 отримав відповідь по заяві про залучення в якості потерпілого на свою електронну адресу від слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Харкові) Територіального управління ДБР, розташованого у місті Полтаві ОСОБА_6 . Своєю постановою ОСОБА_6 відмовив ОСОБА_3 у визнанні потерпілим через те, що він не надав документи, що підтверджують спорідненість
Згідно ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Стаття 9 КПК України передбачає, що слідчий зобов'язаний всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Згідно з ст.55 КПК України потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди. Права і обов'язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого.
Потерпілим є також особа, яка не є заявником, але якій кримінальним правопорушенням завдана шкода і у зв'язку з цим вона після початку кримінального провадження подала заяву про залучення її до провадження як потерпілого.
За наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної у частині першій цієї статті, слідчий або прокурор виносить вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим, яка може бути оскаржена слідчому судді.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні особою, якій відмовлено у визнанні потерпілим, може бути оскаржене рішення прокурора, слідчого, дізнавача про відмову у визнанні потерпілим.
Так, слідчий у своїй постанові послався на те, що в кримінальному провадженні не встановлено факту спорідненості ОСОБА_3 з ОСОБА_5 , що унеможливлює визнання його потерпілим.
Проте, такий висновок слідчого є передчасним і таким, оскільки із заяви про залучення до кримінального провадження в якості потерпілого вбачається, що ОСОБА_3 додано копії документів, що підтверджують спорідненість.
Враховуючи викладене, постанова слідчого про відмову у визнанні потерпілим є необґрунтованою, а відтак підлягає скасуванню, а скарга ОСОБА_3 в цій частині - задоволенню.
Згідно до п. 7 ст. 55 КК України, якщо особа не подала заяву про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяву про залучення її до провадження як потерпілого то слідчий, прокурор, суд має право визнати таку особу потерпілою лише за її письмовою згодою. За відсутності такої згоди особа в разі необхідності може бути залучена до кримінального провадження як свідок. Положення цієї частини не поширюються на провадження, яке може бути розпочате лише на підставі заяви потерпілого - кримінальне провадження у формі приватного обвинувачення.
Відповідно до норми ч. 3 ст. 26 КПК України, слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
При розгляді матеріалів скарги слідчим суддею враховано, що рішення про визнання або невизнання потерпілим на даному етапі є дискрецією слідчого за приписами ч.5 ст.40 КПК України, відповідно суд не може впливати на його прийняття.
Тому в іншій частині у задоволенні скарги слід відмовити, враховуючи зміст ч.2 ст.307 КПК України, яка врегульовує перелік рішень, можливих для прийняття слідчим суддею за результатами розгляду скарги в порядку ст.303 КПК України.
Керуючись ст. ст.2, 7, 26, 40, 303-307, 309, 372, ч. 2 ст. 376 КПК України, слідчий суддя -
постановив:
Скаргу ОСОБА_3 на постанову слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Харкові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Полтаві, про відмову у визнанні потерпілим - задоволити частково.
Постанову старшого слідчого в ОВС Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Харкові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Полтаві, майора Державного бюро розслідувань ОСОБА_6 від 05.10.2024 про відмову визнання потерпілим ОСОБА_3 у кримінальному провадженні № 62024170020004298 від 13.06.2024 за ознаками складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 139, ч. 2 ст. 366, ч. 2 ст. 382, ч. 3 ст. 367 КК України -скасувати.
Зобов'язати слідчого повторно розглянути заяву про визнання ОСОБА_3 потерпілим та винести обґрунтовану постанову за результатами розгляду.
В іншій частині в задоволенні скарги - відмовити.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення (з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 4-р(II)/2020 від 17.06.2020).
Слідчий суддя ОСОБА_1