Комінтернівський районний суд м.Харкова
Провадження № 2/641/2260/2024 Справа № 641/4633/24
12 грудня 2024 року м. Харків
Комінтернівський районний суд м. Харкова у складі
головуючого судді - Богдан М.В.,
за участю секретаря судових засідань - Двірник О.С.,
представника позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача - ОСОБА_2 ,
відповідача - ОСОБА_3 ,
представника відповідача - Сербіної А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові заяву представника відповідача ОСОБА_3 - адвоката Сербіної Анастасії Валеріївни про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 , третя особа: Департамент служб у справах дітей по Слобідському району Харківської міської ради про стягнення аліментів на утримання дитини та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа: Служба у справах дітей по Слобідському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради про визначення місця проживання малолітньої дитини з матір'ю,-
В провадженні Комінтернівського районного суду м. Харкова перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 , третя особа: Департамент служб у справах дітей по Слобідському району Харківської міської ради про стягнення аліментів на утримання дитини та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа: Служба у справах дітей по Слобідському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради про визначення місця проживання малолітньої дитини з матір'ю.
Від представника відповідача ОСОБА_3 - адвоката Сербіної А.В. надійшла заява про забезпечення позову, в якій просила зобов'язати ОСОБА_4 не перешкоджати спілкуванню доньки ОСОБА_5 з матір'ю ОСОБА_3 ; надати можливість щотижня з п'ятниці по неділю проживати ОСОБА_5 з ОСОБА_3 за місцем її знаходження та за місцем проживання; забезпечити аудіо- та відеозв'язок ОСОБА_5 з ОСОБА_3 , у тому числі через Viber (чи іншу мережу за взаємною згодою), щодня від 20:00 до 21:00.
В обгрунтування заяви посилалася на те, що з січня 2024 року, незважаючи на домовленість проживання доньки ОСОБА_5 почергово з мамою та батьком, ОСОБА_4 обмежує можливість ОСОБА_3 спілкуватися з донькою. Батько дитини заблокував ОСОБА_3 у всіх соцмережах, мобільних ресурсах, не дозволяє говорити з донькою, підходити до дитини. ОСОБА_4 систематично вчиняє домашнє насильство відносно ОСОБА_3 , одним із проявів якого є погроза завдати тілесних ушкоджень у випадку наближення до дитини та будь-яких спроб налагодити контакт з донькою.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_4 - адвокат Орел В.В. проти задоволення заяви про забезпечення позову заперечував, просив відмовити, посилаючись на те, що проживання малолітньої дитини разом із матір'ю нанесе непоправиму шкоду психологічному та фізичному здоров'ю дитини, враховуючи характер спілкування матері із малолітньою дитиною.
Відповідач ОСОБА_3 та її представник - адвокат Сербіна А.В. заяву про забезпечення позову підтримали, просили задовольнити.
Суд, заслухавши думку учасників, розглянувши заяву та додані до неї матеріали, всебічно з'ясувавши обставини справи, приходить до наступного висновку.
Відповідно до положень статті 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутись до суду.
Отже, умовою застосування забезпечення позову як сукупності процесуальних дій є обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. Такі заходи гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
За змістом зустрічної позовної заяви малолітня ОСОБА_6 , 2018 року народження, проживає з позивачем ОСОБА_4 , який чинить позивачу за зустрічним позовом ОСОБА_3 перешкоди у спілкуванні з донькою. Однак, ОСОБА_3 не може реалізувати свої батьківські права, спілкуватись з дитиною, оскільки відповідач ОСОБА_4 не дає можливості бачитися та спілкуватися з дитиною.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Цивільний процесуальний закон не зобов'язує при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.
При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 року у справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) вказано, що «під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об'єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами».
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов може бути забезпечений, зокрема, встановленням обов'язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин.
Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 року № 789-XII, всі дії стосовно дітей органів соціального забезпечення, судів, адміністративних чи законодавчих органів повинні бути спрямовані на якнайкраще забезпечення інтересів дитини. Держави-учасниці повинні забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручі до уваги права і обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Ухвалюючи рішення в справі «М.С. проти України» від 11.07.2017 року (заява №2091/13), Європейський суд з прав людини наголосив, що в таких справах основне значення має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення. При цьому ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.
У Параграфі 54 рішення Європейського суду з прав людини від 07.12.2006 року №31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Olsson v. Sweden» (№ 2) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема,стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободне надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини (рішення у справі «Johansenv. Norway» від 07 серпня 1996 року, § 78).
Відповідно до приписів статей 141, 153 СК України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою; розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини; мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом. Питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини (частини 1-3статті 157СК України).
Про необхідність та важливість контакту дитини з кожним із батьків під час тривання судового процесу та відсутності остаточного рішення щодо визначення місця проживання дітей неодноразово наголошував у своїх рішеннях ЄСПЛ.
Так, у рішенні від 04.09.2018 року «Крістіан Кетелін Унгуряну проти Румунії» (заява№6221/14) ЄСПЛ вважав, що тривалий судовий процес, пов'язаний, у тому числі, зі встановленням графіку відвідування дитини, невиправдано позбавив батька можливості бачитися з сином протягом чотирьох років, а тому допустимим є встановлення такого графіку до закінчення розгляду справи по суті, що свідчить про порушення статті 8 Конвенції щодо права на повагу до його приватного i сімейного життя.
Відповідно до правового висновку, викладеному у постанові Верховного Суду від 18.11.2020 року у справі №127/31828/19 зустрічі матері з дитиною є співмірним заходом забезпечення позову, враховуючи що цей спір виник із сімейних правовідносин.
Аналогічні правові висновки наведені в постановах Верховного Суду від 25.11.2020 року в справі №760/15413/19 (провадження №61-9164св20), від 25.08.2020 року в справі №466/2317/20 (провадження №61-11539ск20).
Суд зазначає, що обставини викладені в заяві про забезпечення позову вказують на наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування заходів забезпечення позову.
За результатами вивчення матеріалів справи, суд знаходить достатніми і обґрунтованими доводи заяви про те, що відсутність стабільних контактів матері з донькою дійсно створює загрозу втрати безпосереднього емоційного контакту дитини з нею, що в подальшому може утруднити виконання можливого рішення суду про визначення місця проживання дитини з матір'ю.
При цьому, жодних обставин або належних чи допустимих доказів, які б унеможливлювали право матері на спілкування з малолітньою донькою, чи обставин, які б свідчили про спілкування матері з дитиною, яке перешкоджало б нормальному розвитку дитини, судом не встановлено.
Суд враховує, що у таких чутливих правовідносинах, враховуючи можливий тривалий судовий розгляд справи, сприяння забезпеченню відновлення відносин та емоційного контакту малолітньої дитини особисто з її матір'ю повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити або взагалі відгородити дитину від зустрічей із матір'ю. А тому, з метою запобігання втрати емоційного контакту матері з малолітньою дитиною, погіршення між ними психоемоційного характеру відносин на період розгляду справи у суді, який може бути тривалим, та остаточного вирішення питання про визначення місця проживання дитини, суд вважає за необхідне застосувати захід забезпечення позову у спірних правовідносинах із дотриманням вимог законодавства, яким врегульовано правовий механізм забезпечення позову.
З огляду на обґрунтування заяви про забезпечення позову суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви, оскільки невжиття заходів забезпечення позову може призвести до фактичної неможливості виконання рішення суду з причин повного (остаточного) розриву психологічних та емоційних зв'язків між матір'ю та донькою.
В той же час, суд приходить до висновку саме про часткове задоволення заяви про забезпечення позову, враховуючи характер спілкування матері із малолітньою дитиною, а тому вважає за необхідне зобов'язати ОСОБА_4 не перешкоджати спілкуванню доньки ОСОБА_5 з матір'ю ОСОБА_3 ; забезпечити аудіо- та відеозв'язок ОСОБА_5 з ОСОБА_3 , у тому числі через Viber (чи іншу мережу за взаємною згодою), щодня від 20:00 до 21:00.
На підставі викладеного та керуючись статтями 149-153 ЦПК України, суд -
Заяву представника відповідача ОСОБА_3 - адвоката Сербіної Анастасії Валеріївни про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 , третя особа: Департамент служб у справах дітей по Слобідському району Харківської міської ради про стягнення аліментів на утримання дитини та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа: Служба у справах дітей по Слобідському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради про визначення місця проживання малолітньої дитини з матір'ю - задовольнити частково.
Забезпечити зустрічний позов ОСОБА_3 шляхом зобов'язання ОСОБА_4 не перешкоджати спілкуванню доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з матір'ю ОСОБА_3 ; забезпечити аудіо- та відеозв'язок ОСОБА_5 з матір'ю ОСОБА_3 , у тому числі через Viber (чи іншу мережу за взаємною згодою), щодня від 20:00 до 21:00, з моменту постановлення даної ухвали та до набрання рішенням у справі законної сили.
У задоволенні заяви в іншій частині - відмовити.
Ухвала підлягає негайному виконанню. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Апеляційна скарга подається до Харківського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя -М. В. Богдан