Справа №463/4243/24
Провадження №2-а/463/104/24
09 грудня 2024 року м. Львів
Личаківський районний суд м. Львова в складі:
головуючий суддя Юрій БІЛОУС,
за участі секретаря судового засідання Оксани КОЗАК,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Львова справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, поліцейського 2 взводу 1 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції у Хмельницькій області Департаменту патрульної поліції Мединського О.В.,
про: скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №2104512 від 09.05.2024 року,
учасники справи:
позивач ОСОБА_2 , не з'явився,(клопотання)
представник відповідача - Департаменту патрульної поліції - не з'явився, (клопотання)
відповідач - поліцейський 2 взводу 1 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції у Хмельницькій області Департаменту патрульної поліції Мединський О.,- не з'явився,
встановив:
І. Стислий виклад позовних вимог:
Громадянин ОСОБА_1 , звернувся до суду з адміністративним позовом про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху України та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу.
Вважає, що постанова поліцейського 2 взводу 1 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції у Хмельницькій області Департаменту патрульної поліції Мединського О.В., є незаконною та необґрунтованою з огляду на наступне.
Так, щодо нього 09.05.2024 року поліцейським 2 взводу 1 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції у Хмельницькій області ДПП було винесено адміністративну постанову серії ЕНА 2104512 за перевищення швидкості більше ніж на 50 км/год. зафіксоване не за допомогою автоматичної фіксації приладом «TruCam 008383», відподальність за що передбачено за ч.4 ст.122 КУпАП.
Зазначає, що при проведенні фіксації швидкості певного транспортного засобу «TruCam» не може триматися руками інспектора поліції, а повинен бути стаціонарно вмонтованим. Контроль швидкості повинен відбуватися лише в місцях, які облаштовані відповідним знаком про здійснення відео фіксації (дорожній знак 5.70), оскільки вказане обумовлено ч. 2 ст. 40 Закону «Про Національну поліцію», згідно з якою інформація про змонтовану/розміщену автоматичну фототехніку і відео техніку, що здійснює фіксацію, повинна бути розміщена на видному місці.
Стверджує, що вимірювач, яким здійснювався замір швидкості транспортного засобу - лазерний «LTI 20/20 ТгuСаm II». Вимірювач швидкості транспортних засобів лазерний «LTI 20/20 ТгuСаm II» призначений для вимірювання швидкості руху транспортних засобів (ТЗ) в ручному або автоматичному режимах. Вимірювач відноситься до мобільних або ручних (залежно від ступеню участі оператора у процесі роботи вимірювача) дистанційних приладів контролю за дотриманням правил дорожнього руху.
Пункт 12.4 ПДР України передбачає, що у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.
Приписи частини 3 статті 283 КУпАП встановлюють, що постанова у справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною 2 цієї статті, має містити також відомості, зокрема відомості про технічний засіб, яким здійснено фото- або відеозапис.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Однак, як убачається з обставин справи, Позивач наполягає на відсутності з його сторони порушень ПДР України, а відповідно і в незаконності постанови, яку просить скасувати.
Так, 05.06.2024 року на адресу від сторони відповідача надійшов відзив, згідно якого позовні вимоги ними цілковито заперечуються з огляду на таке.
Під час несення служби на автодорозі М-30 «Стрий-Ізварине» 288 км, в населеному пункті с. Пирогівці, 09.05.2024 року о 11:40 год., екіпажем патрульної поліції за допомогою лазерного вимірювача швидкості «TruCam LTI 20/20» (серійний номер ТС008383) було виявлено порушення Правил дорожнього руху України водієм транспортного засобу- автомобілем марки «VOLVO XC60» реєстр.номер НОМЕР_1 , який рухався зі швидкістю 110 км/год., при дозволеній швидкості 50 км/год. в населеному пункті, при цьому перевищуючи встановлене обмеження швидкості руху на 60 км/год., чим порушив п. 12.4 ПДР України.
Після чого, інспектор подав сигнал про зупинку водію вказаного транспортного засобу, далі інспектор після зупинки підійшов до водія, та пояснив суть скоєного правопорушення.
Після ознайомлення особи з його правами, поліцейський постановив визнати винним Позивача у вчиненні адміністративного правопорушення керуючись положеннями ч.4 ст. 122 КУпАП та застосувати до позивача адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1700 грн.
Положеннями ст. 14 Закону України "Про дорожній рух" від 30.06.1993 №3353-ХІІ визначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі ПДР) зазначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Відповідно до пункту 12.4 ПДР України у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється зі швидкістю не більше 50 км/год.
Згідно з частиною 4 статті 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості транспортних засобів більш як на п'ятдесят кілометрів на годину руху тягне за собою накладення штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Також зазначають, що відповідно до посібника користувача «LT1 20/20 TruCam II», вимірювач швидкості транспортних засобів «TruCam II» призначений для вимірювання швидкості руху транспортних засобів (ТЗ) в ручному або автоматичному режимах. Вимірювач відноситься до мобільних або ручних (залежно від ступеню участі оператора у процесі роботи вимірювача) дистанційних приладів контролю за дотриманням правил дорожнього руху. Таким чином, прилад «LTI 20/20 TruCam II» є засобом вимірювальної техніки.
У відповідності до п.6 ч.1 ст.1 ЗУ «Про метрологію та метрологічну діяльність», засоби вимірювальної техніки - засоби вимірювань, вимірювальні системи, матеріальні міри, стандартні зразки та будь-які частини засобів вимірювань або вимірювальних систем, якщо ці частини можуть бути об'єктом спеціальних вимог та окремого оцінювання відповідності.
Зазначають, що не заслуговують на увагу доводи позивача, що поліцейський використовував «TruCam» в незакріпленому вигляді, а утримував в руці під час вимірювання швидкості руху, оскільки лазерний вимірювач «TruCam» відноситься до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів. Тобто, конструктивно створений для утримування в руках під час вимірювань.
З огляду на вище наведене, стверджують, що постанова ЕНА №2104512 винесена у повній відповідності до вимог закону та в межах повноважень, та є такою, що не підлягає скасуванню та просять відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі.
В подальшому на адресу суду відповідь на відзив чи додаткові пояснення від сторони Позивача не надходили.
ІІ. Позиція учасників справи:
В судове засідання Позивач ОСОБА_2 не з'явився, однак від нього на адресу суду надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності за наявними в матеріалах справи доказами, позовні вимоги підтримує.
Представник Відповідача Департамент патрульної поліції Андрій ВУСАТЮК в судове засідання не з'явився, однак просить розгляд справи проводити у їх відсутності. При цьому посилались на обставини, що були зазначені у відзиві на позовну заяву та просять задоволенні такого відмовити.
Від відповідача поліцейського 2 взводу 1 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції у Хмельницькій області Департаменту патрульної поліції Мединського О.В., на адресу суду клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.
У відповідності до вимог частини 1 статті 205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
У зв'язку із неявкою в судове засідання усіх учасників справи та розгляд такої у спрощеному порядку, відповідно до ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши матеріали вказаної адміністративної справи, суд приходить до наступного висновку.
ІІІ. Процесуальні дії у справі:
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи від 13.05.2024 року між суддями вказану адміністративну справу передано для розгляду судді Яворському С.Й..
Судом здійснено запит до Єдиного державного демографічного з метою отримання інформації про зареєстроване місце проживання позивача ОСОБА_1 ..
Ухвалою судді від 15 травня 2024 року позовна заява, подана без додержання вимог, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України), була залишена без руху, позивачу надано строк на усунення недоліків позовної заяви.
Вимоги ухвали Позивачем виконано.
Ухвалою від 27 травня 2024року відкрито провадження у справі та постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження. Призначено судове засідання на 05 червня 2024року, об 12:00год.
Повідомлено сторони про дату, час та місце проведення судового засідання у справі.
05.06.2024року на адресу суду від Позивача надійшло клопотання про відкладення судового розгляду на іншу дату.
Представником відповідача Департаментом патрульної поліції НП України 05.06.2024року (вх.№17107) подано відзив на позовну заяву та клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження і без участі сторони Відповідача.
19.06.2024 року протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, визначено головуючого суддю Леньо С.І..
22 липня ухвалою суддя Леньо С.І., прийняла справу до свого провадження та призначила справу до розгляду в судовому засіданні на 04.09.2024р., о 16:00 годині.
04 вересня ухвалою судді Леньо С.І., дана справа була передана за територіальною підсудністю на розгляд до Франківського районного суду м. Львова.
29 вересня ухвалою судді Франківського районного суду м. Львова Величко О.В., дана справа була передана для розгляду за підсудністю до Личаківського районного суду м. Львова.
25 листопада 2024р., протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючого суддю Білоуса Ю.Б..
Ухвалою судді Білоуса Ю.Б., від 25.11.2024р., дана справа прийнята до свого провадження та призначена до розгляду на 09 грудня 2024року., о 11:00 годині.
Мотивувальна частина
ІV. Установлені фактичні обставини справи і зміст правовідносин, що виникли між сторонами, із посиланням на докази, у тому числі й ті, що відхилені судом, а так само і оцінка аргументів сторін:
Суд, дослідивши усі надані йому докази, оцінивши їх з точки зору належності, допустимості і достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв'язку, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному та безпосередньому дослідженні усіх обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору, керуючись законом, при цьому, створивши учасникам справи всі необхідні умови для реалізації ними їхніх процесуальних прав та виконання обов'язків, виходив із такого.
У відповідності з статтею 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року, яка відповідно до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов'язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.
Відповідно до статті 1 завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Судом встановлено, що відносно позивача ОСОБА_1 , поліцейським 2 взводу №1 роти №1 батальйону Управління патрульної поліції у Хмельницькій області Департаменту патрульної поліції Мединським О.В., було винесено постанову Серії ЕНА №2104512 від 09.05.2024року про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.
Відповідальність за дії викладені у постанові настає за частиною 4 статті 122 КУпАП.
Предметом судового дослідження за даними правовідносинами є правомірність дій суб'єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративних правопорушень, законність та обґрунтованість постанови про адміністративне правопорушення.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993р. за №3353, встановлений Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001р. за №1306.
Згідно з п.1.1. ПДР, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.
Відповідно до ст.14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
У відповідності до п.1.3. Правил дорожнього руху, учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Відповідно до п.1.9 ПДР, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Як вбачається з матеріалів справи, підставою для прийняття оскаржуваної постанови стало керування транспортним засобом з перевищенням встановлених обмежень швидкості руху транспортного засобу більш як на шістдесят кілометрів на годину.
Зазначені правопорушення були зафіксовані технічним засобом «TruCAM LTI20/20» (серійний номер ТС008383), який відповідає вимогам ДСТУ 8809:2018 «Метрологія. Прилади контролю за дотриманням правил дорожнього руху з функціями фото- і відео фіксації.
Вимірювачі швидкості руху транспортних засобів дистанційні, вимірювачі просторово-часових параметрів місцеположення транспортних засобів дистанційні. Метрологічні та технічні вимоги». Технічні засоби фіксації швидкості мають відповідні сертифікати відповідності, та висновки про повірку, сертифікати перевірки типу і є законними та функціональними відповідно до системи авто фіксації.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 05 квітня 2022р. №412 свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки, строк дії яких закінчився у період воєнного і надзвичайного стану та протягом місяця після його припинення чи скасування, чинні на період воєнного і надзвичайного стану та протягом трьох місяців після його припинення чи скасування на всій території України або в окремих її місцевостях даний висновок є дійсний в умовах воєнного стану на момент вчинення позивачем адміністративного правопорушення.
Як вбачається з матеріалів справи, підставою для прийняття оскаржуваної постанови стало те, позивач ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом - автомобілем марки «VOLVO XC60» реєстр.номер НОМЕР_1 , в населеному пункті с.Пирогівці, рухався зі швидкістю 110км/год., перевищивши дозволену швидкість більше ніж на 60 км/год., чим порушив п.12.4 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч.4 ст.122 КУпАП.
Відповідно п.12.4 ПДР України у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.
Частиною 4 статті 122 КУпАП передбачено, що перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення врегульовано розділом IV КУпАП.
Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, які стосуються правил дорожнього руху, зокрема, передбачені частино 4 статті 122.
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
За приписами частини 1 статті 8 Закону України «Про Національну поліцію» поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Згідно статті 23 наведеного Закону поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Окрім того, частиною 2 статті 283 КУпАП визначено загальні вимоги до постанови про накладення адміністративного стягнення, яка має містити інформацію щодо особи правопорушника та обставин скоєння нею правопорушення.
Частиною 3 статті 283 КУпАП встановлено, що постанова у справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених ч.2 цієї статті, має містити також відомості, зокрема відомості про технічний засіб, яким здійснено фото - або відеозапис.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно зі статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
В розумінні статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до частини 1 статті 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
Частиною 2 статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
З наведеної норми слідує, що при прийнятті суб'єктом владних повноважень відповідного рішення таке рішення повинно містити інформацію про докази, які підтверджують викладені в ньому факти. У випадку ж відсутності покликані на певні докази, що підтверджують факт викладеного порушення суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення.
Згідно зі ст.31 Закону України «Про Національну поліцію», поліція може застосовувати превентивні заходи, зокрема, перевіряти документи особи, опитувати осіб, зупиняти транспортні засоби, застосовувати технічні прилади та технічні засоби, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
Статтею 40 Закону встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на однострої, у/на службових транспортних засобах, у тому числі без кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель фото - і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень, радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз, а також використовувати інформацію, отриману з фото- і відеотехніки, що перебуває в чужому володінні, з метою: 1) запобігання правопорушенню, виявлення або фіксування правопорушення, охорони та захисту публічної безпеки, особистої безпеки осіб і власності від протиправних посягань; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Тобто, положення наведеного Закону надають право поліції використовувати інформацію відеозапису та фотокартки в якості речових доказів наявності або відсутності факту правопорушення.
Як встановлено судом, позивачем ОСОБА_1 , заперечується факт скоєння ним адміністративного правопорушення за обставин, зазначених у оскаржуваній постанові.
Із змісту оскаржуваної постанови слідує, що позивач рухаючись в населеному пункті с.Пирогівці, порушив швидкісний режим, визначений п.12.4 ПДР України.
Згідно із статтею 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1 279-4 цього Кодексу.
Зазначені положення кореспондуються із приписами ст.72 КАС України, згідно яких доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Разом з цим, відповідно до частин 1 та 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з пунктом 1 статті 247 КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Судом досліджено усі надані сторонами докази, як на встановлення адміністративного правопорушення, так і на ймовірне спростування такого.
Відповідно до статей 1,13 Закону України «Про Національну поліцію», поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Систему поліції складають центральний орган управління поліцією та територіальні органи поліції. Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом.
Згідно статей 23 та 35 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. Поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі якщо водій порушив Правила дорожнього руху. Поліцейський зобов'язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що посадова особа органів Національної поліції наділена повноваженнями щодо здійснення контролю за дотриманням ПДР України його учасниками, які реалізуються, зокрема, шляхом винесення постанов у справі про адміністративні правопорушення у разі їх виявлення.
В свою чергу, у випадку встановлення під час судового розгляду справи відсутності факту скоєння особою адміністративного правопорушення, належним способом захисту порушених прав та інтересів особи, є скасування відповідної постанови у справі про адміністративне правопорушення у судовому порядку.
Крім того, що у рішеннях ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього.
Зокрема, у справі «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58) зазначено, що національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає у тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищою інстанцією (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Встановлені судом обставини показали, що накладення на позивача ОСОБА_1 , стягнення за адміністративні правопорушення є обґрунтовано та у відповідності до чинного законодавства, а тому відсутні підстави для задоволення позову про скасування рішення суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Консультативна рада європейських суддів у Висновку № 11 (2008) до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень зазначила, що «якість судового рішення залежить головним чином від якості його вмотивування. Виклад підстав прийняття рішення не лише полегшує розуміння та сприяє визнанню сторонами суті рішення, але, насамперед, є гарантією проти свавілля. По-перше, це зобов'язує суддю дати відповідь на аргументи сторін та вказати на доводи, що лежать в основі рішення й забезпечують його правосудність; по-друге, це дає можливість суспільству зрозуміти, яким чином функціонує судова система» (пункти 34-35).
В рішенні ЄСПЛ «Суомінен проти Фінляндії» (№ 37801/97, 01.07.2003р. §36) зазначено, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доводів сторін на підтвердження їхніх позицій, - суд зобов'язаний виправдовувати свої дії і наводити обґрунтування своїх рішень.
Також в рішенні «Гірвісаарі проти Фінляндії" (№ 49684/99, 27.09.2001р. §30) ЄСПЛ вказує: «ще одне призначення належно обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам спору, що вони були почуті; також, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд судом вищестоящої інстанції; лише за умови винесення обґрунтованого рішення забезпечується публічний контроль за здійсненням правосуддя».
Відповідно до частини 3 статті 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Аналізуючи встановлені обставини справи та норми чинного законодавства, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства та зважаючи на те, що Відповідачем надано докази наявності складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 122КУпАП, а позивачем в свою чергу не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про обґрунтованість заявлених позовних вимог, суд прийшов до висновку про залишення без задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , з наведених вище мотивів та підстав.
Відомості, які б спростовували даний висновок суду, відсутні, а інше вирішення спору не відповідало б таким засадам адміністративного законодавства як справедливість, добросовісність та розумність.
V. Вирішення долі судових витрат:
Відповідно до ч.1 ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
У зв'язку з тим, що у задоволенні позовних вимог позивача ОСОБА_1 , було відмовлено у повному обсязі, у відповідності до положень ст.139 КАС України, судові витрати слід залишити за позивачем.
Керуючись статтями 6, 9, 12, 132, 139, 241-246, 250, 286, 295 КАС України, суд -
Позовні вимоги громадянина ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, поліцейського 2 взводу №1 роти №1 батальйону Управління патрульної поліції у Хмельницькій області Департаменту патрульної поліції Мединського О.В., про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №2104512 від 09.05.2024 року, - залишити без задоволення.
Судові витрати залишити за Позивачем.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Восьмого апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості щодо учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ;
Відповідач: поліцейський 2 взводу 1 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції у Хмельницькій області Департаменту патрульної поліції Мединський О.В, місцезнаходження: 29008, м.Хмельницький, провулок Коцюбинського,35/2;
Департамент патрульної поліції; місцезнаходження: 03048, м.Київ, вул.Федора Ернста, 3, код ЄДРПОУ:40108646;
Суддя Юрій БІЛОУС