Справа № 461/9121/24
Провадження № 1-кс/461/7646/24
16.12.2024 м. Львів
Слідчий суддя Галицького районного суду м. Львова ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна, -
12.12.2024 до Галицького районного суду м. Львова надійшло клопотання адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 , в якому просить скасувати арешт в частині заборони користування на транспортний засіб марки «TOYOTA AVENSIS», р.н. НОМЕР_1 ; зобов'язати уповноважену особу СУ ГУНП у Львівській області, в рамках кримінального провадження, внесеного 13.11.2024 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024140000001158, автомобіль марки «TOYOTA AVENSIS», р.н. НОМЕР_1 , - повернути ОСОБА_4 на відповідальне зберігання.
В обґрунтування поданого клопотання покликається на те, що ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 14.11.2024 у кримінальному провадженні, внесеному 13.11.2024 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024140000001158, накладено арешт на вищезазначений автомобіль. Зазначає, що за період проведення досудового розслідування, а саме 05.12.2024 арештований автомобіль був оглянутий експертом та слідчим. В подальшому слідчим були ініційовані та проведені відповідні експертизи, у зв'язку чим на сьогодні потреба в арешті відпала. Тривалий час вищезазначений транспортний засіб знаходиться під відкритим небом, доступний опадам та іншим природнім явищам, що призводить до поступового руйнування транспортного засобу, може привести до його розкомплектування та створює реальну загрозу його знищення, що в свою чергу спричинить збитки заявнику та є порушенням права власності останнього.
До судового засідання слідчим ОСОБА_5 подано до суду заяву, в якій зазначив, що проти скасування арешту на автомобіль в частині користування не заперечує. Окрім цього, просить розглядати клопотання без його участі.
Представник власника майна - адвокат ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, просить розглядати клопотання без його участі та без участі власника майна.
Згідно ч.4 ст.107 КПК України у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання підлягає до задоволення, виходячи із наступного.
У відповідності до ст.174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Згідно до ч.10 ст.170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Відповідно до ч.11 ст.170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та /або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Відповідно до ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно ч.2 ст.173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен врахувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт накладався у випадку, передбаченому п.1 ч.2 ст. 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт накладається у випадках, передбачених п.3, 4 ч.2 ст. 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.2 ч.2 ст.170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.4 ч.2 ст.170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Слідчим суддею встановлено, що слідчим управлінням Головного управління Національної поліції у Львівській області за процесуального керівництва Львівської обласної прокуратури здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному 13.11.2024 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024140000001158, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.
Згідно протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 12.11.2024, в ході огляду виявлений і описаний, зокрема, автомобіль марки «TOYOTA AVENSIS», р.н. НОМЕР_1 , який на праві власності належить ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_1 .
Постановою заступника начальника ВРЗуСТ СУ ГУНП у Львівській області ОСОБА_5 від 13.11.2024 автомобіль марки «TOYOTA AVENSIS», р.н. НОМЕР_1 , який на праві власності належить ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_1 , визнано речовим доказом в даному кримінальному провадженні та передано на зберігання на територію стоянки, що розташована за адресою: м.Львів, вул.Авіаційна, 7.
Ухвалою слідчого судді від 14.11.2024 накладено арешт на автомобіль марки «TOYOTA AVENSIS», р.н. НОМЕР_1 , який на праві власності належить ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_1 . Заборонено користування, розпоряджання та проведення обліково-реєстраційних операцій із автомобілем марки «TOYOTA AVENSIS», р.н. НОМЕР_1 , який на праві власності належить ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_1 .
Зі змісту вказаної ухвали слідчого судді вбачається, що підставою для накладення вказаного арешту було те, що на вказаному транспортному засобі наявні сліди злочину та він є речовим доказам і в подальшому буде залучений для проведення слідчих експериментів та проведення автотехнічних та транспортно-трасологічних експертиз.
Слідчий суддя звертає увагу на те, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи, в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.
Відповідно до ч.1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним.
Згідно зі ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Згідно із ст.1 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, кожна фізична або юридична особа має право володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції гарантує право на вільне володіння своїм майном, яке звичайно називається правом на власність.
Крім того, відповідно до практики Європейського суду, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі АГОСІ проти Об'єднаного Королівства). Іншими словами, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.
Доказів, які б спростовували доводи клопотання та підтверджували обставини, які є підставою для продовження такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна з забороною користування, слідчому судді не надано.
Крім того, слідчий суддя враховує, що у поданих до суду письмових поясненнях слідчий зазначив, що проти скасування арешту на автомобіль в частині користування не заперечує.
Відповідно до статті 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.
При цьому слідчий суддя зазначає, що положеннями ст.100 КПК України передбачена можливість передання на відповідальне зберігання речових доказів власнику.
Враховуючи викладене, наслідки арешту майна для його власника (володільця), розумність та співрозмірність обмеження права власності (володіння) завданням кримінального провадження, те, що арешт майна може бути накладений як з позбавленням права користування, так і без такого, слідчий суддя, відповідно положень п.5 ч.2 ст.173, ч.4 ст.173 КПК України, вбачає підстави для задоволення клопотання, а саме: скасування застосованого заходу забезпечення кримінального провадження в частині позбавлення права на користування вищезазначеним автомобілем, та вважає за можливе повернути його власнику на відповідальне зберігання.
Слідчий суддя зазначає, що згідно з правовою позицією Верховного Суду України від 23.01.2024 (справа №569/19829/21), ухвала слідчого судді про скасування арешту майна або про відмову у такому скасуванні призводить до таких же правових наслідків, як і ухвала про арешт майна або відмову в арешті майна, тому положення пункту 9 частини 1 статті 309 у їх взаємозв'язку зі статтями 170, 173, 174 КПК передбачають право на апеляційне оскарження не лише ухвали слідчого судді про арешт майна або відмову у ньому, а також і ухвали про скасування або про відмову у скасуванні арешту майна.
Керуючись ст.ст.100, 170, 171, 173, 174, 309, 372, 376 КПК України, слідчий суддя, -
клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна - задовольнити.
Скасувати арешт в частині заборони користування, накладений ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 14.11.2024 на автомобіль марки «TOYOTA AVENSIS», р.н. НОМЕР_1 , який на праві власності належить ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_1 .
Автомобіль марки «TOYOTA AVENSIS», р.н. НОМЕР_1 , який на праві власності належить ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_1 , - передати на відповідальне зберігання ОСОБА_4 .
На ухвалу слідчого судді безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення може бути подана апеляційна скарга.
Повний текст ухвали складено 16.12.2024.
Слідчий суддя ОСОБА_1