Справа № 461/8475/24
Провадження № 1-кс/461/7639/24
13.12.2024 року слідчий суддя Галицького районного суду м.Львова ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у судовому засіданні клопотання прокурора Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 , про продовження строку дії обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України стосовно підозрюваної:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Добросин, Жовківського р-ну., Львівської області, громадянки України, українки, без місця реєстрації, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,
за матеріалами досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42024142410000135 від 13.06.2024, за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332 КК України, -
Прокурор звернувся до слідчого судді Галицького районного суду м. Львова із вказаним клопотанням, яке мотивує тим, що ОСОБА_4 діючи за попередньою змовою групою осіб, спільно із невстановленими на даний час досудовим розслідуванням особами, маючи умисел на організацію незаконного переправлення особи через державний кордон України та сприяння в такому вказівками і порадами, діючи з корисливим мотивом, достовірно знаючи, що в умовах воєнного стану чоловікам - громадянам України, віком від 18 до 60 років обмежено виїзд за межі України, крім військовозобов'язаних, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації відповідно до ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та усвідомлюючи, що у ОСОБА_5 , відсутні законні підстави для виїзду за межі території України в умовах воєнного стану, спільно з іншими невстановленими на даний час досудовим розслідуванням особами розробила план незаконного переправлення останнього через державний кордон України згідно якого:
- ОСОБА_6 за вказівкою ОСОБА_7 надає останній копії визначених документів, а саме: копію паспорта громадянина України, копію військово-облікового документа, копію ідентифікаційного коду, та дві фотокартки.
- ОСОБА_7 , отримавши вказані документи, від ОСОБА_5 , організовує спільно з іншими невстановленими на даний час досудовим розслідуванням особами виготовлення останньому неіснуючого діагнозу, що буде підставою для виключення останнього із військового обліку, та виготовлення так званого «білого документа», що надасть ОСОБА_8 право безперешкодно перетнути державний кордон України.
Так, 27.06.2024 близько о 16:37 год. ОСОБА_7 діючи спільно за попередньою змовою групою осіб із невстановленими на даний час особами, маючи умисел на організацію незаконного переправлення особи через державний кордон України та сприяння в такому вказівками і порадами, діючи з корисливим мотивом, достовірно знаючи, що в умовах воєнного стану чоловікам - громадянам України, віком від 18 до 60 років обмежено виїзд за межі України, під час телефонної розмови із ОСОБА_9 , запропонувала останньому організувати йому незаконний перетин державного кордону України, при цьому деталі відповідної процедури ОСОБА_7 повідомила, що розкаже додатково.
10.10.2024 о 16:26 год. в ході телефонної розмови ОСОБА_7 повідомила ОСОБА_5 про необхідність відповідної зустрічі, з метою уточнення деталей перетину ОСОБА_9 державного кордону України, на що останній погодився, та зустрівся з нею 11.10.2024 близько о 13:52 год., на території ТРЦ «Південний», що за адресою: м. Львів, вул. Щирецька, 36. Так в ході даної зустрічі ОСОБА_7 запропонувала ОСОБА_8 за 18 000 доларів США організувати виготовлення йому «білого білета» (що, в свою чергу, надало б йому право безперешкодного виїзду за межі України), та повідомила йому про те, що окрім зазначеної суми коштів останньому необхідно буде надати ОСОБА_7 копії його документів, а саме: паспорт громадянина України, військово-обліковий документ, копію ідентифікаційного коду. При цьому ОСОБА_7 зазначила, їй необхідно при наступній зустрічі передати всю суму коштів в розмірі 18 000 доларів США, з яких вона 4000 доларів США передасть третім особам за організацію незаконного перетину державного кордону України - виготовлення «білого білета», а решта суми в розмірі 14 000 доларів США, до завершення всіх необхідних процедур, буде зберігатись в неї.
16.10.2024 близько о 17:30 год. ОСОБА_4 в ході телефонної розмови із ОСОБА_9 домовилась із останнім про зустріч 17.10.2024 яка мала відбутись у м.Львові з метою отримання відповідних коштів в сумі 18 000 доларів США, за організацію нею незаконного перетину ОСОБА_9 державного кордону України, та зазначила, що останньому при собі окрім зазначених вище документів та коштів необхідно мати також фотокарти розміром 3x4.
17.10.2024 ОСОБА_7 попередньо домовившись про зустріч із ОСОБА_9 перебуваючи за кермом транспортного засобу марки «BMW X3», р.н. НОМЕР_1 неподалік ТЦ «ВАМ», за адресою: м. Львів, Скнилівський провулок, 7, близько о 10:30 год. зустрілась із ОСОБА_10 , який сів за вказівкою останньої у салон даного ТЗ, де в ході розмови ОСОБА_7 додатково надала усні гарантії організації нею незаконного перетину державного кордону України та розповіла процедуру відповідного перетину ОСОБА_9 державного кордону України, а саме: за 18 000 доларів США, ОСОБА_8 за попередньою змовою групою осіб організує виготовлення так званого «білого білета» із подальшим його зняттям із військового обліку, після чого ОСОБА_8 буде необхідно додатково декілька разів, фіктивно перебувати у медичному закладі для підтвердження неіснуючого діагнозу, після чого останній зможе безперешкодно перетнути державний кордон України, та виїхати до країн Європейського Союзу, в подальшому ОСОБА_11 надав ОСОБА_7 раніше озвучений нею перелік документів а саме: копію паспорта громадянина України, копію військово-облікового документа, копію ідентифікаційного коду, та дві фотокартки, які вона оглянула, та висунула вимогу у передачі їй грошових коштів в сумі 18 000 доларів США, що виконав ОСОБА_6 , та передав ОСОБА_7 зазначену суму, що згідно довідки НБУ станом на 17.10.2024 становить 742 060 грн. 80 коп.
Прокурор вважає, що на даний час продовжують існувати ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а тому є необхідність в продовженні дії обов'язків відносно підозрюваної ОСОБА_4 .
Прокурор в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву про слухання клопотання без його участі. Клопотання підтримав та просив задовольнити повністю.
Підозрювана ОСОБА_4 та її захисник ОСОБА_12 в судове засідання не з'явились, подали до суду заяви про слухання клопотання без їхньої участі. Проти задоволення клопотання не заперечували.
Слідчий суддя, дослідивши подане клопотання, врахувавши думку учасників провадження, дійшов до висновку про необхідність його задоволення враховуючи наступне.
Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст. 131 КПК України, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів.
Відповідно до вимог ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язані встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує, хоча б один з ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до ст. 179 КПК України, особисте зобов'язання полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов'язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов'язки, передбачені статтею 194 цього Кодексу.
Відповідно до ч.6 ст.194 КПК України обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, суд повинен врахувати обставини, передбачені ст. 178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Слідчим суддею встановлено, що слідчим управлінням ГУНП у Львівській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42024142410000135 від 13.06.2024, за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України.
17.10.2024 ОСОБА_4 затримано у порядку ст. 208 КПК України.
18.10.2024 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
18.10.2024 ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова №461/8475/24, щодо підозрюваної ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 діб включно, з визначенням розміру застави в сумі 121120,00 грн., яку внесено 21.10.2024, ОСОБА_13 за ОСОБА_4 .
Крім того, у зв'язку із внесенням застави, на підозрювану ОСОБА_4 вказаною ухвалою слідчого судді було покладено обов'язки, передбачені ч.5 ст. 194 КПК України.
Постановою керівника Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону строк досудового розслідування у даному кримінальному провадженні продовжено до 3 місяців, тобто до 18.01.2025 року.
Відповідно до ч. 7 ст. 194 КПК України, обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного, обвинуваченого були покладені відповідні обов'язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов'язки скасовуються.
Частиною 3 ст. 199 КПК України встановлено, що клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Враховуючи зазначені положення закону, слідчий суддя при вирішенні питання про продовження строку дії покладених на підозрювану ОСОБА_4 обов'язків, має встановити: 1) обставини які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшилися або з'явилися нові ризики, які виправдовують продовження строку дії покладених на підозрюваного обов'язків; 2) обставини, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали, якою на підозрюваного покладено ряд обов'язків, визначених п. 5 ст. 194 КПК України.
Відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України, якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов'язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов'язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором.
Згідно ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ.
Зокрема, у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року зазначено, що «обґрунтована підозра» означає існування фактів або інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, крім того, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно пов'язують підозрюваного з певним злочином, вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
При цьому, обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях ЄСПЛ, зокрема, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23.10.1994 суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Так, для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
У пункті 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» зазначено, що «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок.
За такого, слідчий суддя на стадії досудового розслідування для вирішення питання щодо обґрунтованості підозри не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини особи/осіб у вчиненні кримінального правопорушення чи її відсутності, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи/осіб до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.
Отже, при вирішенні питання щодо обґрунтованості підозри ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення, слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність підозрюваної до вчинення інкримінованого їй кримінального правопорушення вірогідною та достатньою для продовження застосування відносно неї запобіжного заходу.
Ураховуючи вищезазначені загальні підходи до обґрунтованості підозри, а також встановлені згідно з матеріалами судового провадження факти, слідчий суддя вважає, що наявна інформація, яка може переконати об'єктивного спостерігача у тому, що підозрювана своїми діями (бездіяльністю), про які йдеться у повідомленні про підозру, могла вчинити інкриміноване їй кримінальне правопорушення.
Крім того, слідчим суддею під час обрання запобіжного заходу вже було вирішено питання обґрунтованості підозри та існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, з якими погоджується слідчий суддя і на момент розгляду вказаного клопотання.
Метою продовження строку покладених на підозрюваного обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, є запобігання можливим спробам останнього вчинити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому Кримінальний процесуальний кодекс України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Слідчий суддя вважає, що прокурором в повному обсязі доведене існування ризиків, а саме:
- ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, тобто переховування підозрюваного від органу досудового розслідування та/або суду. Про існування вказаного ризику свідчить те, що у разі визнання винуватою у вчиненні інкримінованого злочину, ОСОБА_4 загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дев'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна. Окрім цього, тяжкість інкримінованого правопорушення та усвідомлення можливості засудження до тривалого терміну позбавлення волі вже самі по собі можуть бути підставою та мотивом для підозрюваної ОСОБА_4 до втечі;
-ризик, передбачений п.2 ч.1 ст. 177 КПК України, тобто знищити, сховати документи, речі, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. Даний ризик підтверджується тим, що на даний час органом досудового розслідування ще не відшукано та не вилучено усіх речей та документів, які можуть бути доказами у кримінальному провадженні;
-ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, тобто незаконного впливу на свідків у даному кримінальному провадженні. Ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
При цьому, слідчий суддя зазначає, що ризиком у кримінальному провадженні є небажані для провадження наслідки дій підозрюваного, спрямовані на створення перешкод кримінальному провадженню. Ризик стає реальним через невизначеність поведінки особи у певній ситуації, яку (поведінку) неможливо достеменно передбачити. Таким чином, у контексті кримінального провадження ризиком неправомірної процесуальної поведінки підозрюваного слід вважати таку поведінку цієї особи, настання якої характеризується високим ступенем ймовірності.
За такого, вирішуючи питання про продовження строку дії обов'язків, покладених на підозрювану ОСОБА_4 , у зв'язку із застосуванням до неї запобіжного заходу у вигляді застави, слідчий суддя виходить з того, що на даний момент ризики, передбачені п.п. 1-3 ч. 1 ст. 177 КПК України, продовжують існувати, а тому саме такі мінімальні обов'язки, які покладені на підозрювану, можуть запобігти цим ризикам.
Керуючись ст. ст. 182,183,194,199 КПК України слідчий суддя, -
Клопотання прокурора задовольнити.
Продовжити в межах строку досудового розслідування, тобто до 18.01.2025 року, строк дії обов'язків передбачених ч.5 ст.194 КПК України, покладених на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова №461/8475/24 від 18.10.2024 року, а саме:
- прибувати до слідчого, прокурора, суду за першою вимогою;
- не відлучатися з Львівської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- утримуватися від спілкування з свідками в даному кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Попередити підозрювану, що в разі невиконання покладених, згідно ухвали слідчого судді, обов'язків, до неї може бути застосований більш жорстокий запобіжний захід та/або накладене грошове стягнення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1