Справа № 461/9219/24
Провадження № 2-н/461/1509/24
13.12.2024 року. м. Львів.
Суддя Галицького районного суду м. Львова Радченко В.Є., розглянувши матеріали заяви Львівського міського комунального підприємства «Львівводоканал» про видачу судового наказу про стягнення з боржника ОСОБА_1 заборгованості за послуги з водопостачання та водовідведення, -
До суду надійшла заява Львівського міського комунального підприємства «Львівводоканал» про видачу судового наказу, в якій просить стягнути із боржника заборгованості за послуги з водопостачання та водовідведення в загальному розмірі 8960,25 грн., а також сплачений судовий збір в розмірі 302,80 грн.
Дослідивши матеріали заяви, суддя дійшов наступного висновку.
Статтею 160 ЦПК України передбачено, що судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.
Згідно з п.3 ч.1 ст.161 ЦПК України, судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості.
Статтею 319 ЦК України встановлено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов'язує.
Згідно з ст. 322 ЦК України, власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Пункт 13 ч.1 ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» зазначає, що споживач житлово-комунальних послуг (далі - споживач) - індивідуальний або колективний споживач;
Пункт 6 ч.1 ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» зазначає, що індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Частиною 3 статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.
Згідно з відомостями відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУДМС України у Львівській області боржник ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Натомість стягувачем заявлено вимогу про стягнення заборгованості за послуги з водопостачання та водовідведення, яка утворилась саме за адресою: АДРЕСА_2 , в якій боржник не зареєстрований.
Відповідно до ст. 360 ЦК України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.
Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна квартира за адресою: АДРЕСА_2 на праві спільної часткової власності належить ОСОБА_1 , розмір частки .
Враховуючи, що ОСОБА_1 є власником частини квартири за адресою: АДРЕСА_2 , а згідно з заявою про видачу судового наказу стягувач просить стягнути з неї всю суму заборгованості, яка утворилась у зв'язку із несплатою за послуги з водопостачання та водовідведення, які надавались, у період з 01.01.2022 р. по 01.11.2024 р. за вказаним об'єктом нерухомого майна, суддя приходить до висновку, що стягувачем не доведено право вимоги на всю заявлену до стягнення суму.
Крім цього, не надано суду жодного належного та допустимого доказу, які б підтверджували, що боржник користується об'єктом нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2 .
Таким чином, суду не доведено, що ОСОБА_1 є споживачем комунальних послуг відповідно до вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги». Тобто існує спір про право.
За результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу (ч. 2ст. 167 ЦПК України).
Згідно із п. 8 ч. 1ст. 165 ЦПК України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для видачі судового наказу.
Згідно з ч.1 ст. 166 ЦПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 165 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.
Згідно з ч.2 ст.164 ЦПК України, у разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.
Тому, відповідно до ч.2 ст.164 ЦПК України, внесена сума судового збору стягувачу не повертається.
Керуючись ст.ст. 162, 163, 165, 166, 260, 353 ЦПК України, суд -
Відмовити Львівському міському комунальному підприємству «Львівводоканал» у видачі судового наказу про стягнення з боржника ОСОБА_1 заборгованості за послуги з водопостачання та водовідведення.
Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.Є. Радченко