1Справа № 335/12057/24 1-кп/335/809/2024
16 грудня 2024 року м. Запоріжжя
Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
захисника - адвоката ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Запоріжжі кримінальне провадження, відомості по якому внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024082060001147 від 23.08.2024, відносно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця с. Петрівське Запорізького району Запорізької області, який має середню-спеціальну освіту, офіційно не працевлаштований, одружений, має на утриманні малолітню дитину ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ; фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 Кримінального кодексу України,
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 , достовірно знаючи, що Указом Президента України на всій території України з 24.02.2022 введено військовий стан, на період дії якого впроваджено ст. 8 Закону України Про правовий режим воєнного стану» заходи правового режиму воєнного стану, вчинив корисливий злочин за наступних обставин. Так, 23 серпня 2024 року, в денний час, ОСОБА_4 , на власному автомобілі, надавав послуги з перевезення, користуючись можливостями таксі «Uklon», потерпілому ОСОБА_7 , по маршруту від буд. АДРЕСА_3 до ресторанного комплексу «Запорізька Січ» на о. Хортиця в м. Запоріжжя, де під час слідування потерпілий, за невстановлених обставин, залишив в салоні автомобіля свій мобільний телефон марки «Samsung» модель «А 52», в корпусі чорного кольору з ІМЕІ 1: НОМЕР_1 , ІМЕІ 2: НОМЕР_2 . В подальшому, ОСОБА_4 знайшов вказаний мобільний телефон в салоні свого автомобіля, достовірно розуміючи, що телефон йому не належить, керуючись раптово виниклим умислом на таємне викрадення чужого майна, діючи з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно - небезпечний характер своїх дій, повідомив, на питання оператора таксі «Uklon», про відсутність мобільного телефона потерпілого, тим самим реалізувавши свої дії направлені на таємне викрадення майна. Після чого, ОСОБА_4 розпорядився викраденим мобільним телефоном на власний розсуд, чим спричинив потерпілому ОСОБА_7 матеріальну шкоду на суму 4 400 гривень.
Дії ОСОБА_4 кваліфіковано за ч. 4 ст. 185 КК України, а саме: таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена в умовах воєнного стану.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 не оспорюючи час, місце, спосіб, мотив і мету, форму вини за кримінальними правопорушенням, визнав себе винним у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, надавши наступні пояснення по суті пред'явленого обвинувачення.
Так, обвинувачений ОСОБА_4 пояснив, що наприкінці серпня 2024 року він надавав послуги з перевезення, користуючись можливостями таксі «Uklon», потерпілому ОСОБА_7 . Після того, як він привіз ОСОБА_7 до пункту призначення, ОСОБА_4 здійснював інше замовлення та пасажирка повідомила, що на задньому сидінні автомобіля знаходиться телефон. ОСОБА_4 поклав телефон у бардачок автомобіля, який в подальшому продав. На питання оператора таксі «Uklon» повідомив, що телефон не знаходив.
Враховуючи те, що обвинувачений не оспорював фактичні обставини справи і судом встановлено, що він правильно розуміє зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності його позиції, суд на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням даних про особу обвинуваченого, процесуальних документів, необхідних для ухвалення вироку.
Суд вважає вину ОСОБА_4 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, повністю встановленою та доведеною, оскільки досліджені докази отримані у передбаченому кримінально-процесуальному порядку, є допустимими, належними та достовірними, взаємно узгодженими, підтверджуючими один одного, вони мають значення для кримінального провадження та відповідають фактичним обставинам справи, а умисні дії ОСОБА_4 , які виразились у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчинені в умовах воєнного стану, правильно кваліфіковане за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України.
Відповідно до вимог ч.2 ст.65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно з ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.
У кожному конкретному випадку суди зобов'язані врахувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, його наслідки, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують чи обтяжують покарання. Досліджуючи дані про особу обвинуваченого, суд повинен з'ясувати його вік, стан здоров'я, поведінку до вчиненого кримінального правопорушення як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи непогашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім'ї (наявність утриманців), його матеріальний стан, тощо.
При призначенні обвинуваченому ОСОБА_4 покарання, суд приймає до уваги, що кримінальне правопорушення вчинене ОСОБА_4 відноситься до тяжких злочинів, а також особу обвинуваченого, який є особою не судимою, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, має на утриманні малолітню дитину. До обставин, які пом'якшують покарання обвинуваченого, суд відносить щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину. Обставин, які обтяжують покарання, судом не встановлено.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі у межах визначених санкцією частини 4 статті 185 Кримінального кодексу України. Враховуючи тяжкість скоєного ОСОБА_4 злочину, обставини вчинення кримінального правопорушення та особу обвинуваченого, який в скоєному щиро розкаюється, активно сприяв його розкриттю, враховуючи відсутність обставин, що обтяжують покарання, суд знаходить можливим виправлення обвинуваченого без відбування покарання і на підставі ст.75 КК України суд вважає необхідним звільнити ОСОБА_4 від відбування основного покарання з випробуванням, з покладенням на нього обов'язків, передбачених п.1 та п.2 ч.1, п.2 ч.3 ст.76 КК України повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи та навчання, періодично з'являтися для реєстрації в уповноважений орган з питань пробації, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом пробації, що є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.
На думку суду, таке покарання є справедливим та співмірним, а також достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
В даному кримінальному провадженні витрати на проведення експертизи становлять 795,90 грн.
Запобіжний захід ОСОБА_4 не обирався і підстави для його обрання при ухваленні вироку відсутні.
Питання про речові докази суд вирішує відповідно до статті 100 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 349, 369, 373-376 КПК України, суд
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого частиною 4 статті 185 Кримінального кодексу України.
Призначити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покарання у виді позбавлення волі строком п'ять років.
Відповідно до статті 75 Кримінального кодексу України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування покарання звільнити з випробуванням. Встановити іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік.
Відповідно до статті 76 Кримінального кодексу України покласти на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов'язки: 1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; 3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Процесуальні витрати в сумі 795 грн 90 коп стягнути з ОСОБА_4 в дохід держави.
Речовий доказ - телефон «Samsung» моделі «А 52» в корпусі чорного кольору з IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_3 , повернути ОСОБА_7 .
Вирок суду в частині встановлення обставин справи, дослідження яких було визнане недоцільним, відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України, оскарженню не підлягає. В іншій частині вирок може бути оскаржений протягом 30-ти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду через суд першої інстанції - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копію вироку негайно після його проголошення вручити прокурору, обвинуваченому та захиснику.
Суддя ОСОБА_1