Дата документу 16.12.2024
Справа № 334/4600/24
Провадження № 1-кп/334/568/24
16 грудня 2024 року м. Запоріжжя
Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжі кримінальне провадження за обвинуваченням:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, який має середню спеціальну освіту, пенсіонера, інваліда ІІ групи, не одруженого, який не має на утриманні неповнолітніх дітей, який зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не засуджений,
який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 289 КК України,
07.04.2024 року приблизно о 20 год. 00 хв. знаходячись біля будинку №13 по вул. Стасова у м. Запоріжжя, у ОСОБА_5 раптово виник умисел направлений на незаконне заволодіння транспортним засобом.
ОСОБА_5 діючи умисно, усвідомлюючи суспільно - небезпечний характер своїх дій, реалізуючи свій злочинний намір, скориставшись тим, що його діями ніхто не спостерігає, проник до автомобілю марки «Dodge» моделі «Journey», 2017 року випуску, в кузові чорного кольору, з державним реєстраційним номером НОМЕР_1 , двигун № НОМЕР_2 , номер кузова НОМЕР_2 , що на праві власності належить ОСОБА_6 .
У подальшому, ОСОБА_5 , перебуваючи за кермом автомобілю, за допомогою ключа, який знаходився в замку запалення, привів в дію двигун вказаного автомобілю, отримавши при цьому можливість керувати автомобілем.
Після чого, ОСОБА_5 поїхав з місця скоєння злочину на вказаному автомобілі марки «Dodge» моделі «Journey», з державним реєстраційним номером НОМЕР_1 , таким чином заволодівши ним та розпорядився на власний розсуд, чим завдав потерпілому матеріальну шкоду на суму 488 921 грн 85 коп.
Своїми умисними діями ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст.289 КК України, а саме: незаконне заволодіння транспортним засобом, вартість якого у двісті п'ятдесят разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян.
Допитаний у судовому засіданні ОСОБА_5 свою провину у вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю, надав пояснення, що відповідають фактичним обставинам справи, зазначеним у обвинувальному акті. Пояснив, що має ІІ групу інвалідності після перенесеної операції з приводу онкологічного захворювання, немає однієї нирки. Потребує додаткового обстеження, після якого лікар вирішить питання щодо хіміотерпії, проте наразі немає для цього коштів. Приймає постійно ліки, потребує подальшого обстеження та лікування. В той день у гаражах випив горілки з знайомими та пішов додому, далі події пам'ятає погано. У будинку 13 по вул. Стасова мешкає брат дружини потерпілого, до якого вона часто приїжджає, машину часто лишає біля двору. ОСОБА_5 вибачився перед потерпілим, відшкодував йому завдану матеріальну шкоду - пошкодив автомобіль коли на ньому їхав. Він сплатив потерпілому 21 500,00 грн, саме у таку суму потерпілий оцінив завдану шкоду, автомобіль відремонтований. У вчиненому розкаюється, просить суворо не карати, вперше потрапив у таку ситуацію.
Потерпілий у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином. Цивільний позов не заявлявся. Відповідно до розписок від 13.04.2024 року, 20.04.2024 року отримав від обвинуваченого 21 500,00 грн, претензій до ОСОБА_5 немає.
Відповідно до висновку експерта №СЕ-19/108-24/7702-АВ від 26.04.2024 року вартість автомобілю марки «Dodge» моделі «Journey», 2017 року випуску, з державним реєстраційним номером НОМЕР_1 , станом на момент вчинення кримінального правопорушення 07.04.2024 року може складати 488921,85 грн.
Отримавши показання обвинуваченого, що відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, з'ясувавши правильність розуміння всіма учасниками судового засідання змісту цих обставин та відсутності їх оспорювань, сумнівів у добровільності та істинності їх позицій, роз'яснивши правові наслідки застосування положень ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження інших доказів по справі, які визнаються усіма учасниками судового провадження.
Таким чином, проводячи судовий розгляд в межах висунутого обвинувачення відповідного до вимог ст. 337 КПК України, обвинувачення, висунуте ОСОБА_5 відповідно до обвинувального акта, визнається судом доведеним, воно ніким не оспорюється, а тому суд кваліфікує дії ОСОБА_5 за ч. 3 ст. 289 КК України, як незаконне заволодіння транспортним засобом, вартість якого у двісті п'ятдесят разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян.
Відповідно до ст. 65 КК України при призначенні виду та міри покарання обвинуваченому суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Обставинами, що пом'якшує покарання ОСОБА_5 суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, відшкодування завданої шкоди потерпілому, обставини, які обтяжують покарання судом не встановлені.
Статтею 50 КК України передбачено, що покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
Частинами 2, 3 ст. 65 КК України передбачено, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень. Підстави для призначення більш м'якого покарання, ніж це передбачено відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу за вчинене кримінальне правопорушення, визначаються статтею 69 цього Кодексу.
Таким чином, відповідно до статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нового кримінального правопорушення. Виходячи з принципів справедливості, індивідуалізації та законності, покарання повинно відповідати характеру вчинених дій, ступеню тяжкості вчиненого та даним про особу винного.
При призначенні покарання обвинуваченому слід суворо дотримуватися принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, маючи на увазі, що метою покарання винного є його виправлення, виховання та соціальна реабілітація, запобігання вчиненню нових злочинів.
Приписами ч. 1 ст. 69 КК України передбачено, що за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 69 КК України на підставах, передбачених у частині першій цієї статті, суд може не призначати додаткового покарання, що передбачене в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу як обов'язкове, за винятком випадків призначення покарання за вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
При призначенні обвинуваченому покарання суд згідно з вимогами ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, який згідно зі ст. 12 КК України є особливо тяжким злочином; наявність пом'якшуючих покарання обставин, таких як щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, відшкодування потерпілому завданої шкоди шляхом повернення автомобілю та повного відшкодування вартості ремонту автомобілю, позицію сторони обвинувачення, згідно якої прокурор просив призначити обвинуваченому покарання із застосуванням ст. 69 КК України - у виді позбавлення волі строком на п'ять років, суд, реалізовуючи принципи справедливості та індивідуалізації покарання, враховуючи, що призначене покарання повинно бути не тільки карою, але і переслідувати цілі загальної та спеціальної превенції, вважає, що покарання повинно бути відповідним скоєному і сприяти виправленню обвинуваченого та запобіганню вчинення ним нових кримінальних правопорушень, з огляду на те, що покарання є формою реалізації кримінальної відповідальності, а також другорядну роль кари як мети покарання, суд дійшов висновку, що необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення обвинуваченим нових кримінальних правопорушень, враховуючи обставини, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного, буде покарання із застосуванням ст.69 КК України призначити покарання у виді позбавлення волі нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч. 3 ст. 289 КК України та призначити покарання за ч. 3 ст. 289 КК України у виді 5 років позбавлення волі без конфіскації майна.
Згідно ст. 75 КК України якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Виходячи з усіх обставин справи, з урахуванням позиції прокурора та захисника, які просили призначити обвинуваченому покарання із застосуванням ст. 75 КК України, обвинуваченого, який у вчиненому розкаявся та просив призначити покарання, не пов'язане з реальним позбавленням волі, та думку потерпілого, який претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого не має, суд приходить до висновку про можливість виправлення обвинуваченого без ізоляції його від суспільства, а тому вважає, що обвинуваченого слід звільнити від відбування покарання з випробуванням згідно ст. 75 КК України з покладенням на неї обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
Призначаючи обвинуваченому зазначене вище покарання, суд виходить із того, що обвинувачений злочин вчинила вперше, згідно довідки щодо особи обвинуваченого, відомостей про вчинення ним будь-яких правопорушень не виявлено, при цьому обвинувачений має на утриманні матір, 1945 року народження, у якої діабет 2 типу, гіпертонію 3 ст., гіпертонічну ангіопатію сітківки обох очей. ОСОБА_5 за місцем проживання характеризується позитивно, розлучений, є інвалідом ІІ групи, 03.10.2023 року переніс хірургічне втручання щодо злоякісного новоутворення нирки, перебуває на обліку у лікаря - онколога, потребує подальшого лікування.
Призначення іншого виду покарання є недоцільним та надмірним для обвинуваченого, мета покарання є досяжною, відповідатиме інтересам суспільства, оскільки саме таке покарання виправить його поведінку, запобігатиме вчиненню нового кримінального правопорушення.
Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами вчиненого, особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню, так як Конституційний Суд України у рішенні від 02.11.2004 № 15-рп/2004 зазначив таке: «... Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину».
Так, у рішенні ЄСПЛ у справі «Скоппола проти Італії» від 17.09.2009 (заява № 10249/03), де зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.
Справедливе застосування норм права означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.
Вимога додержуватися справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена в міжнародних нормативно-правових актах з прав людини, зокрема у ст. 10 Загальної декларації прав людини, ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Визначене судом покарання відповідатиме меті (завданням) кримінального судочинства, засадам гуманності, справедливості, й не може потягнути за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, таке втручання має бути законним (несвавільним) та пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).
Запобіжний захід обвинуваченому не обирався. Цивільний позов не подано.
Долю речових доказів та судових витрат необхідно вирішити відповідно до вимог ч. 9 ст. 100, ч. 2 ст. 124 КПК України.
Згідно довідки про витрати на проведення експертизи №СЕ-19/108-24/7702-АВ від 26.04.2024 року вартість витрат склала 2271,84 грн, експертизи №СЕ-19/10824/7201-Д від 17.04.2024 року - 1514,56 грн, експертизи №СЕ-19/108-24/10148-Д від 30.05.2024 року - 1514, 56 грн.
Керуючись статтями 373-376 КПК України,
ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст. 289 КК України та призначити покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді 5 років позбавлення волі без конфіскації майна.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнити від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 2 роки.
Згідно зі ст. 76 КК України протягом іспитового строку на ОСОБА_5 покласти обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Арешт накладений ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 09.04.2024 року на автомобіль марки «Dodge» моделі «Journey», 2017 року випуску, з державним реєстраційним номером НОМЕР_1 , мобільний телефон «Honor» в корпусі чорного кольору, з наявною на ньому сім-картою оператора «Київстар» з номером НОМЕР_3 - скасувати.
Речовій доказ - автомобіль марки «Dodge» моделі «Journey», 2017 року випуску, з державним реєстраційним номером НОМЕР_1 , який переданий ОСОБА_7 - залишити йому за належністю.
Речові докази - 3 фрагменти у вигляді уламків від нижньої частини автомобілю, дві мікрочастки з водійського сидіння, 4 СПУ та дактилокарта ОСОБА_5 ,змив на марлевий тампон та контроль до нього з внутрішньої передньої ручки водійської двері, змив на марлевий тампон та контроль до нього з внутрішньої передньої лівої ручки відкритої двері (механізм відкриття дверей), змив на марлевий тампон та контроль до нього з зовнішньої передньої лівої ручки двері (водійської), змив на марлевий тампон та контроль до нього із рукоятки перемикання коробки передач, змив на марлевий тампон та контроль до нього з рулевого колеса - знищити.
Речовий доказ - мобільний телефон «Honor» в корпусі чорного кольору, з наявною на ньому сім-картою оператора «Київстар» з номером НОМЕР_3 - повернути ОСОБА_5 .
Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави витрати за проведення експертиз у розмірі 5300 грн 96 коп.
На вирок може бути подано апеляційну скаргу до Запорізького апеляційного суду протягом 30 днів з моменту його проголошення через Ленінський районний суд м. Запоріжжя, а обвинуваченим, який тримається під вартою, у той же строк з моменту вручення йому копії вироку.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а у разі її подання, якщо його не скасовано, після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору, а іншим учасникам судового провадження роз'яснити, що вони мають право отримати його копію в суді.
Суддя: ОСОБА_1