Справа №639/6861/24
Провадження № 1-в/639/644/24
13 грудня 2024 року м. Харків
Жовтневий районний суд м. Харкова у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_2 , прокурора - ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Харкові провадження за клопотанням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засудженого вироком Ленінського районного суду м. Харкова від 20.10.2023 про звільнення від покарання на підставі ст. 74 КК України,
До Жовтневого районного суду м. Харкова надійшло вказане клопотання засудженого ОСОБА_4 про звільнення останнього від покарання, призначеного за вчинення злочинів, передбачених ч.3 ст.185 КК Україниу зв'язку з набранням чинності Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» № 3886-ІХ, яким вчинення крадіжок в сумі до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян віднесено до адміністративних правопорушень та відповідно декриміналізовано.
У судовому засіданні прокурор проти задоволення клопотання засудженого заперечував.
Представник ДУ «ХВК-№18» та засуджений ОСОБА_4 звернулися до суду з заявами про можливість розгляду справи за їх відсутності, що відповідно до ч. 5 ст. 539 КПК України не є перешкодою для проведення судового розгляду.
Заслухавши думку прокурора, перевіривши доводи клопотання, дослідивши матеріали особової справи засудженого, суд приходить до таких висновків.
Згідно із ч. 1 ст.539 КПК України питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом.
Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати питання про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України.
Пунктом 2 частини 2 статі 539 КПК України передбачено, що клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок, у разі необхідності вирішення, зокрема, питань, передбачених пунктом 13 частини першої статті 537 цього Кодексу.
З матеріалів особової справи ОСОБА_4 , вбачається, що у ДУ «Холодногірьска виправна колонія (№18)» стосовно останнього виконується вирок Ленінського районного суду м. Харкова від 20.10.2023, що надає Жовтневому районному суду м. Харкова право розглянути подане засудженим клопотання.
Судом встановлено, що:
Вироком Ленінського районного суду м. Харкова від 20.10.2023 ОСОБА_4 засуджено за ч.2 ст.15, ч. 4 ст. 185 КК України до 5 років позбавлення волі.
Цим вироком останній засуджений за вчинення 17.11.2022 крадіжки на суму 8255 грн. 32 коп.
09 серпня 2024 року набув чинності Закон України 18 липня 2024 року № 3886-IX «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від (далі - Закон № 3886-IX), яким було внесено зміни до ст. 51 КУпАП (Дрібне викрадення чужого майна).
Положеннями ч. 1 ст. 51 КУпАП (у редакції Закону № 3886-IX) передбачено відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Частиною 2 ст. 51 КУпАП (у редакції Закону № 3886-IX) установлено, що відповідальність за вчинення дій, передбачених ч. 1 ст. 51 КУпАП настає, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Отже, особа, яка вчинила дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, підлягає адміністративній відповідальності у випадку, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
З огляду на зазначене аналіз указаних норм закону свідчить про те, що кримінальна відповідальність настає у випадку, якщо розмір такого майна перевищує розмір, установлений ст. 51 КУпАП, а саме 2 неоподатковуваних мінімуми доходів громадян.
Згідно з ч. 5 Підрозділу 1 Розділу ХХ Податкового кодексу України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 грн, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної пп. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року, яка дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), установленого законом станом на 01 січня звітного податкового року.
Станом на 01.01.2022 прожитковий мінімум для працездатних осіб згідно ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» становив 2481 гривні, тобто станом на час вчинення інкримінованого ОСОБА_4 діяння за ч. 4 ст. 185 КК України кримінальна відповідальність мала б настати за викрадення чужого майна на суму, яка перевищує 2481 гривні.
Тобто, вартість майна, за крадіжку яку ОСОБА_4 засуджено вироком Ленінського районного суду м. Харкова від 20.10.2023, становить 8255 грн. 32 коп., що перевищує розмір 2-х неоподатковуваних мінімумів доходів громадян станом на 2022 рік, а тому вказане діяння не може бути визнано дрібною крадіжкою, а є кримінально караним.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що підстави задоволення клопотання засудженого відсутні.
Керуючись ч. 1, ч. 3 ст. 5, ч. 2 ст. 74 КК України, ст. ст. 537, 539 КПК України, суд,
У задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про звільнення від покарання на підставі ст. 74 КК України - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Жовтневий районний суд м. Харкова протягом семи днів з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_1