Справа № 638/21022/23
Провадження № 2/638/2820/24
Іменем України
11 грудня 2024 року м. Харків
Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді - Смирнова В.А.
за участю секретаря судового засідання - Каркан А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів, -
ОСОБА_1 звернулася до Дзержинського районного суду м. Харкова із позовною заявою до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів.
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 11 січня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
У судове засідання позивачка, ОСОБА_1 , не з'явилася, про судове засідання повідомлялася своєчасно та належним чином, представник позивачки, адвокат Вайленко Ганна Олександрівна, подала заяву в якій просила провести розгляд справи без участі позивачки та її представника, просила позов задовольнити.
Відповідач, в судове засідання не з'явився, про судове засідання повідомлявся своєчасно та належним чином, про причини неявки суду не повідомив. Подав Відзив, в якому просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Відповідно до частини другої статті 247ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши відповідача, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.
Згідно свідоцтва про розірвання шлюбу серія НОМЕР_1 , виданого Дзержинським відділом реєстрації актів цивільного стану Харківського міського управління юстиції, 05 травня 2010 року розірвано шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 про що зроблено відповідний актовий запис №214.
Згідно свідоцтва про народження серія НОМЕР_2 , виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Дергачівського районного управління юстиції Харківської області ОСОБА_4 , народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , його батьками є: батько - ОСОБА_3 , мати - ОСОБА_1 .
25 жовтня 2017 року Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області з ОСОБА_5 , стягнуто на користь ОСОБА_6 аліменти на утримання сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 20.07.2017 року до досягнення дитиною повноліття.
14 червня 2019 року Рішенням Дергачівського районного суду м.Харкова Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів - задоволено. Зменшено розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на підставі рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 15.08.2017 року на утримання сина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 1/4 до 1/6 частини усіх видів заробітку, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішення суду законної сили до досягнення дитиною повноліття.
Постановою Харківського апеляційного суду від 27 вересня 2019 року Апеляційну скаргу ОСОБА_9 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 - залишено без задоволення. Рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 14 червня 2019 року залишено без змін.
Встановлений розмір аліментів є недостатнім для забезпечення матеріальних та фізіологічних потреб дитини, тому суд вважає за доцільне збільшити розмір стягуваних з відповідача аліментів з 1/6 частини на 1/4 частину з усіх видів заробітку, але не менш ніж 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку.
У зв'язку із повномасштабною агресією рф проти України 26 лютого 2022 року позивач разом зі своїми синами була вимушена переїхати з Харкова спочатку до Румунії, а з 30 вересня 2023 року до Німеччини, де і перебуває на даний час у статусі переміщених осіб, які потребують тимчасового захисту.
Починаючи з жовтня 2023 року у Німеччині позивачу та її синам призначено щомісячну фінансову допомогу в розмірі 883,92 євро.
Позивачка вказує, що зважаючи на рівень життя у Німеччині, який значно вищий порівняно з рівнем життя в інших країнах, зазначених коштів вистачає тільки на мінімально необхідний обсяг продуктів харчування.
В якості доказів до позовної заяви додано чеки із супермаркетів, які свідчать про вартість продуктів харчування, а також докази транспортних витрат щодо проїзду за продуктами.
Позивачка вказує, що розмір витрат на потреби за один місяць становить біля 1600 євро, що в два рази більше, ніж розмір щомісячної фінансової допомоги від Німеччини.
Іншого доходу позивачка не має, оскільки вона звільнена з 14.02.2023 року. Самостійно поліпшити своє матеріальне становище у Німеччині, доглядаючи при цьому за двома дітьми, є об?єктивно дуже складно, оскільки весь свій час позивачка присвячує вихованню та утриманню дітей.
Неповнолітні сини позивачки потребують значно більшого догляду та матеріальних коштів, у зв?язку з чим суттєво збільшилися потреби в утриманні, навчанні, розвитку та підтриманні належного стану їх здоров?я.
Так, син позивача ОСОБА_10 на даний час має встановлені діагнози: дисплазія грудної клітки (медичний лист румунського медичного закладу від 14.03.2023 р. додається) та акомодаційна астенопія обох очей (висновок додається), що потребує не тільки приймання лікувальних препаратів, але й масаж шийно-грудного відділу, підбір належних окулярів, постійний контроль у лікаря тощо. З метою виключення можливого операційного втручання щодо першого діагнозу дисплазії грудної клітки, необхідно на постійній основі відвідувати басейн.
Відповідач не надає жодної допомоги на лікування та потреби спільного сина ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . ОСОБА_10 вивчає англійську, а тепер ще й німецьку мову, що стосується його особливих здібностей та потребує додаткових фінансових витрат.
Окрім цього, син позивачки ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є інвалідом з дитинства та потребує постійного догляду, що виключає можливість Позивачки працювати.
Згідно із статтею 12 ЗУ «Про охорону дитинства»: виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Окрім цього, в ч. 2 статті 157 СКУ закріплено норму, що той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.
За приписами п. 1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої Постановою ВРУ №789-ХІІ від 27.02.1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
За визначенням ст. 27 цієї Конвенції та ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» визнано право кожної дитини на рівень життя, необхідний та достатній для фізичного, інтелектуального, культурного, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
Відповідно до ст. 150 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї.
Отже, аліменти необхідні для забезпечення нормальних матеріальних умов для життя дитини.
Системний аналіз вищевказаного дозволяє стверджувати те, що праву дитини на рівень життя, необхідний та достатній для фізичного, інтелектуального, культурного, духовного, морального і соціального розвитку кореспондує обов'язок батьків щодо забезпечення дитині такого рівня, в тому числі шляхом матеріального забезпечення.
У випадку, коли такий обов'язок батьками чи одним із батьків не виконується, то Держава має забезпечити захист порушених прав дитини.
Відповідно до ч. 3 ст. 181 Сімейного кодексу України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
За правилами статті 183 Сімейного Кодексу України: частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.
Для визначення відповідного розміру аліментів суд має виходити із фактичних обставин справи, які склалися, а також врахувати ряд критеріїв, які б посприяли оптимальному співвідношенню прав та інтересів дитини і того з батьків, який ухиляється від виконання свого обов'язку щодо забезпечення належного рівня життя дитині. Невичерпний перелік обставин, які має врахувати суд у таких категоріях справи передбачено в ст. 182 СК України: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Надані до позову документи свідчать про те, що Відповідач ухиляється від виконання обов'язку, щодо утримання дитини і забезпечення гідного рівня життя.
У разі примусового виконання рішення про стягнення аліментів, збільшення мінімального розміру аліментів є підставою для автоматичного визначення державним виконавцем розміру аліментів з урахуванням такого збільшення з моменту набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту прав дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів» від 17 травня 2017 року.
Відповідно до постанови Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 755/10947/17, суд не визначає мінімальний розмір аліментів на одну дитину, оскільки такий встановлюється законом, а не судовим рішенням. Відповідно збільшення мінімального розміру аліментів не є підставою для ухвалення нового рішення про збільшення розміру аліментів, як і не може бути підставою для відмови в перерахунку аліментів.
Статтею 185 СК України передбачено, що той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. При цьому, додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.
Аналіз зазначеної норми дає підстави стверджувати про те, що додаткові витрати присуджуються на дитину за наявності в одного з батьків, з яким проживає дитина, додаткових витрат, викликаних особливими обставинами, зокрема необхідністю в розвитку дитини за наявності в неї здібностей, талантів, у зв'язку з її хронічною хворобою, лікуванням, каліцтвом тощо. Наявність потреби у таких витратах має довести особа, що заявляє позовні вимоги про стягнення додаткових витрат.
При цьому, право одного із батьків, з яким проживає дитина, на стягнення додаткових витрат є відмінним від права на стягнення аліментів - коштів на утримання дитини. Лише за наявності особливих обставин, визначених законом, крім звичайних витрат на утримання дитини, виникає потреба у додаткових витратах.
Доказами, що підтверджують наявність особливих обставин, що спричинили додаткові витрати на дитину, можуть бути документи, які свідчать, наприклад, про витрати на придбання спеціальних інструментів, призначених для розвитку здібностей людини (наприклад, музичного інструменту або спортивного спорядження тощо), витрати на навчання дитини у платному навчальному закладі, на заняття у музичних, мистецьких або спортивних закладах, на додаткові заняття, висновки МСЕК, довідки медичних закладів та інші документи, що підтверджують відповідний стан здоров'я дитини (хвороба, каліцтво), і свідчать про необхідність додаткових витрат на лікування.
У постанові від 13 вересня 2017 у справі № 6-1489цс17 Верховний Суд України зазначив, що «СК виходить з принципу рівності прав та обов'язків батьків. Відповідно до закону брати участь у додаткових витратах зобов'язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким з них проживає дитина. При визначенні розміру стягнення з одного з батьків суд відносить частину витрат на іншого. Згідно із частиною першою статті 185 СК той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Це положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається цією статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат, у тому числі у зв'язку з розвитком певних її здібностей. Визначення таких особливих обставин відноситься до компетенції суду, і вони є індивідуальними в кожному конкретному випадку. За частиною другою статті 185 СК розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення».
Верховний Суд при розгляді справи № 490/6138/17 у постанові від 01 липня 2019 року зазначив, що «…закон не містить виключного переліку таких особливих обставин та підстав для їх визначення, але за змістом цієї норми та визначення характеру цих витрат як додаткових, можна дійти висновку, що такі витрати підпадають під дію статті 185 СК у тому випадку, коли розмір аліментів (з урахуванням відповідного обов'язку й іншого подружжя) є недостатнім для забезпечення особливих потреб дитини, а ці витрати є необхідними».
Фактичні обставини справи вказують на те, що дитина Позивачки та Відповідача потребує додаткових коштів для лікування та розвитку. Для повного та своєчасного розвитку дитині необхідні регульні заняття та процедури.
Вищевказане свідчить про те, що дитина має хронічні захворювання, які потрібно лікувати. З метою надання дитині належної медичної допомоги необхідно додатково витрачати час, зусилля та грошові кошти. Оскільки, для того, щоб стан здоров'я дитини не погіршувався потрібно дотримуватися відповідних правил щодо розвитку дитині; здійснювати купівлю медикаментів; проводити додаткові медичні обстеження; тощо.
Суд враховує те, що для дитини важливо отримувати належну медичну допомогу. Зменшення турботи за дитиною може погано позначитися на її здоров'ї та подальшому розвитку.
Відповідач не надав доказів того, що він не має змоги сплачувати аліменти в розмірі від свого заробітку, не надав доказів того, що в нього на утриманні є інші неповнолітні діти та непрацездатні члени сім'ї та що за станом здоров'я він не може сплачувати аліменти на утримання сина у розмірі частина від доходу. Докази, які свідчать про наявність підстав для звільнення відповідача від обов'язку утримувати дитину в матеріалах справи також відсутні.
Вирішуючи даний спір суд виходить з того, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага, і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
Отже, враховуючи наявні в матеріалах справи докази та те, що обидва батьки повинні утримувати своїх дітей, виходячи із принципів справедливості, співмірності та верховенства права, суд вважає за можливе задовольнити позов повністю.
Частиною 2 ст. 182 СК України визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до ст.183 та ст. 184 СК України за рішенням суду розмір аліментів визначається у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Статтею 183 Сімейного кодексу України визначено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.
Частиною 3 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Статтею 78 ЦПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Частиною 6 статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Як вбачається з положень ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються позивачі у справах про стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення.
Оскільки позивачка за даною категорією справ звільнений від сплати судового збору, тому з відповідача на користь держави за позовну вимогу про стягнення аліментів слід стягнути судовий збір в розмірі 1073 грн. 60 грн.
Керуючись статтями10,12, 13, 76, 141,200, 206, 258, 259, 263-265, 268, 273, 279, 354 ЦПК України, статтями ст.ст. 56, 80, 110-112,180,181,182,191 Сімейного кодексу України суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів - задовольнити в повному обсязі.
Збільшити розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на підставі рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 15.08.2017 року на утримання сина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 1/6 до 1/4 частини усіх видів заробітку, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішення суду законної сили до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , адреса: АДРЕСА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн. 60 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Реквізити учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , адреса: АДРЕСА_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , адреса: АДРЕСА_1 .
Суддя В.А. Смирнов