Справа № 638/19521/24
Провадження № 3/638/7326/24
Іменем України
16 грудня 2024 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі судді Невеніцина Є.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративний матеріал, який надійшов від Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції, про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №144475, 27.09.2024 о 23 год. 50 хв. ОСОБА_1 керував автомобілем марки «Opel Corsa» номерний знак НОМЕР_1 по вул. Ахсарова, 21 у м. Харкові, перебуваючи в стані наркотичного сп'яніння. Медичний огляд на стан наркотичного сп'яніння проводився у встановленому законом порядку у медичному закладі КНП ХОР ОКНЛ у лікаря нарколога та підтверджується висновком 2786, чим порушив п. 2.9.а ПДР, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, про місце, час та дату судового розгляду повідомлявся належним чином.
Так, ОСОБА_1 направлялася судова повістка про виклик до суду на 15.11.2024 на адресу, зазначену в протоколі про адміністративне правопорушення. Конверт із судовою повісткою повернутий на адресу суду з довідкою АТ «Укрпошта», причиною невручення зазначено відсутність адресата за вказаною адресою. Крім цього, на вказаний у протоколі телефон мобільного зв'язку судом направлялося СМС-повідомлення про виклик в судове засідання на 16.12.2024. Відповідно до довідки про доставку СМС, повідомлення доставлено абоненту.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 було достовірно відомо про складення відносно нього матеріалу про притягнення до адміністративної відповідальності та його розгляд в Дзержинському районному суді м. Харкова. Про зміну місця проживання ОСОБА_1 суд не повідомляв. Дані щодо будь-якого іншої адреси його місця проживання, в матеріалах справи відсутні.
Таким чином, судом було вжито всіх можливих заходів для виклику ОСОБА_1 до суду та реалізації в такий спосіб його права приймати участь в розгляді справи.
Як вбачається з положень п. 7 ч. 2 ст. 129 Конституції України, однією з основних конституційних засад судочинства є розумність строків розгляду справи судом.
Розгляд справи протягом розумного строку гарантовано і ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно ч. 1 ст. 277 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається у п'ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи.
Виходячи з положень ст. 268 КУпАП, під час розгляду даної категорії справ присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не є обов'язковою.
В п. 41 рішення Європейського суду з прав людини від 3 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» зазначено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., mutatis mutandis, рішення у справі "Олександр Шевченко проти України" ( 974_256 ) (Aleksandr Shevchenko v. Ukraine), заява N 8371/02, п. 27, рішення від 26 квітня 2007 року, та "Трух проти України" (Trukh v. Ukraine) (ухвала), заява N 50966/99, від 14 жовтня 2003 року).
Верховним Судом в п. 34 постанови від 12 березня 2019 року по справі № 910/9836/18 також зазначено, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов'язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Незважаючи на неодноразові виклики, надіслання судової повістки за адресою, зазначеною в протоколі про адміністративне правопорушення, СМС-повідомлення на вказаний у протоколі номер телефону, ОСОБА_1 до суду не з'явився, станом судового провадження не цікавився.
За таких обставин, враховуючи встановлені законодавством строки розгляду справ про адміністративні правопорушення та положення ст. 268 КУпАП, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 .
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.
Згідно статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до вимог статті 245 вказаного кодексу, завданням адміністративного судочинства є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
За приписами ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
За результатами розгляду справи встановлено наступне.
З відеозапису з нагрудної камери поліцейського, дослідженого в судовому засіданні, вбачається, що працівники поліції склали відносно ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, за керування транспортним засобом у стані наркотичного сп'яніння 27.09.2024.
Разом з цим, працівники поліції при проведенні процедури огляду особи на стан наркотичного сп'яніння не роз'яснили ОСОБА_1 положення ст. 268 КУпАП, згідно яких особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження.
Також, ОСОБА_1 не були роз'яснені права, передбачені ст. 63 Конституції України, відповідно до яких особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом; підозрюваний, обвинувачений чи підсудний має право на захист.
При цьому, статтею 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на професійну правничу допомогу.
За приписами абз 4 п. 2 розділу 2 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС України від 07.11.2015 № 1395, під час складання протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються її права й обов'язки, передбачені статтею 268 КУпАП, про що робиться відмітка у протоколі.
З відеозапису вбачається, що на ньому зафіксовано увесь процес оформлення матеріалу, а саме: з часу початку спілкування працівників поліції з ОСОБА_1 та до складання протоколу про адміністративне правопорушення.
Слід зазначити, що згідно ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан сп'яніння проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Відповідно до п. 5 розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України від 18 грудня 2018 року № 1026, включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). За змістом підпунктів 1, 2 п. 1 розділу VII Інструкції № 1026 поліцейським забороняються самовільне видалення відеозаписів з носіїв відеозапису, заміна цих носіїв, зміна їх системної дати та часу, а також примусове виключення відео реєстраторів, у тому числі на вимогу сторонніх осіб.
Зазначені норми направлені на забезпечення об'єктивного і неупередженого виявлення та фіксування правопорушень у тому числі і з метою подальшого використання зафіксованої інформації у якості доказів у суді. Зазначене вбачається із положень п. 2. розділу І Інструкції № 1026, відповідно до якого застосування працівниками поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, здійснюється, в тому числі, з метою попередження, виявлення або фіксування правопорушення.
Аналіз цієї норми дає підстави стверджувати, що за допомогою відеореєстратора повинна фіксуватись вся процедура виявлення та фіксації адміністративного правопорушення.
Таким чином, суд дійшов висновку, що відсутність на наданому суду відеозаписі з місця події від 27-28.09.2024 факту роз'яснення особі, що притягається до адміністративної відповідальності, її прав згідно з вимогами вищевказаних положень КУпАП та Інструкцій, беззаперечно свідчить про те, що права, передбачені ст. 268, ст. 63 Конституції України, ОСОБА_1 працівниками поліції роз'яснені не були.
Вказані обставини свідчать про порушення права на захист особи, яке гарантоване Конституцією України.
З огляду на викладене, вимоги КУпАП та Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС України від 07.11.2015 № 1395, поліцейськими при складанні матеріалів про адміністративне правопорушення не виконані.
Відповідно до положень ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
За приписами ч. 2 ст. 251 КУпАП, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.
Згідно зі ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 № 23 рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі і закріпленій в ст.62 Конституції України - презумпції невинуватості.
Така позиція КСУ відповідає і правовій позиції ЄСПЛ, який у своєму рішенні Маліге проти Франції від 23.09.1998 визнав кримінально - правовий зміст адміністративного правопорушення, за яке передбачена санкція у виді позбавлення права керування транспортним засобом, що вимагає додержання процедурних гарантій, визначених Конвенцією і викладених у Рекомендації No R (91), зокрема: забезпечення права особи на захист, в тому числі: знати про можливість застосування адміністративної санкції та про факти, які ставляться їй у провину; мати достатньо часу для підготовки свого захисту; отримати інформацію про характер доказів, зібраних проти неї; обов'язок адміністративного органу нести тягар доказування є складовою презумпції невинуватості і звільняє особу від обов'язку доводити свою непричетність до вчинення порушення.
Оскільки положеннями КУпАП не містять визначення та порядку визнання допустимості доказів по справі, існує необхідність в застосуванні принципу аналогії закону в цьому провадженні.
Враховуючи, що за практикою ЄСПЛ, дане адміністративне правопорушення має кримінально - правовий зміст, слід звернутись до положень Кримінального процесуального кодексу, що регулюють питання допустимості доказів.
При цьому, КУпАП та КПК України не містить заборони на використання/застосування аналогії закону.
Згідно з 1 ст. 87 КПК України, недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.
За приписами ч. 2 вказаної статті, суд зобов'язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, такі діяння: п.3 - порушення права особи на захист; п. 4 - отримання показань чи пояснень від особи, яка не була повідомлена про своє право відмовитися від давання показань та не відповідати на запитання, або їх отримання з порушенням цього права.
Частиною 4 ст. 87 КПК України встановлено, що докази, передбачені цією статтею, повинні визнаватися судом недопустимими під час будь-якого судового розгляду, крім розгляду, якщо вирішується питання про відповідальність за вчинення зазначеного істотного порушення прав та свобод людини, внаслідок якого такі відомості були отримані.
На підставі викладеного, суд визнає докази по справі, що були надані органом поліції на підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого правопорушення, а саме: протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №144475; висновок КНП ХОР «Обласна клінічна наркологічна лікарня» № 2786 від 30.09.2024; рапорт поліцейського А.Удовенка; відеозаписи з нагрудних камер поліцейських як доказ вчинення адміністративного правопорушення - недопустимими доказами по справі, як такі, що були отримані з порушенням права особи на захист та права на відмову від давання показань, відповідей на запитання.
Згідно з ч. 2 ст. 86 КПК України, недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
Таким чином, належних та допустимих доказів, в розумінні вимог статті 251 КУпАП, ст. 86 КПК України, матеріали справи не містять.
Крім того, відповідно до п. 2, 3 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України, Міністерства охорони здоров'я України № 1452/735 від 09.11.2015 року, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Ознаками наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.
Згідно з п. 12 Розділу 2 вказаної інструкції, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
Водночас, матеріали справи не містять даних про наявність у ОСОБА_1 ознак наркотичного сп'яніння, в жодному документі не зазначені такі ознаки.
Також, всупереч вимогам п. 8, 12 Розділу 2 зазначеної вище Інструкції, матеріали справи не містять направлення на огляд.
Судом досліджений відеозапис, долучений у якості доказу. За результатами такого дослідження встановлено, що працівники поліції не оголошували водію ознаки його знаходження у стані сп'яніння, а одразу запропонували пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, після перевірки бази даних та отримання інформації про складання щодо цієї ж особи протоколів про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП (наркотичне сп'яніння), запропонували проїхати в лікарню для огляду на стан наркотичного сп'яніння. Також з відеозапису вбачається, що працівники поліції не повідомили водію інформацію щодо його можливого стану сп'яніння: наркотичного чи алкогольного, при цьому обговорювали між собою, на який огляд направляти ОСОБА_2 , на стан наркотичного чи алкогольного сп'яніння, що свідчить про невстановлення у водія конкретних ознак сп'яніння.
Разом з тим, згідно вищевказаних вимог Інструкції, передумовою для вимоги працівників поліції до особи пройти огляд на стан сп'яніння повинно бути встановлення ознак такого сп'яніння, а не лише припущеннями працівників поліції щодо такого стану.
Більше того, з наявного в матеріалах справи відеозапису з бодікамери працівника патрульної поліції вбачається, що під час спілкування з поліцейськими ОСОБА_1 поводив себе адекватно, чітко відповідав на їх запитання, надавав пояснення, його поведінка цілком відповідала обстановці, порушень мови, координації рухів не вбачається (окрім порушень ходи, що викликано ампутацією ноги та пересування на протезі).
Також, з відеозапису встановлено, що після вимоги інспектора патрульної поліції пройти огляд на стан сп'яніння, ОСОБА_1 , фактично з дозволу поліцейських, сів за кермо автомобіля, який відкотили з проїжджої частини, адже самостійно транспортний засіб у рух не приводився.
Разом з цим, відповідно до ч. 1 ст. 266 КУпАП, особи, які керують транспортними засобами, і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Таким чином, вищевказані порушення ставлять під сумнів законність вимоги поліцейського про проведення огляду на стан наркотичного сп'яніння за даних конкретних обставин і, відповідно, наявність складу інкримінованого правопорушення.
Згідно із вимогами ч. 5, 6 ст. 266 КУпАП, направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
На підставі викладеного, суд констатує, що ОСОБА_1 було направлено на огляд з метою виявлення стану сп'яніння із порушенням встановленого порядку, внаслідок чого визнає такий огляд недійсним.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Згідно вимог ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на суд покладається обов'язок здійснювати неупереджений розгляд та ухвалювати обґрунтовані рішення. Приймаючи дане рішення, суд керується п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України», яким визначено, зокрема, що доведення вини має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Відповідно до ст.62 Конституції України, ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину; обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Статтею 7 КУпАП встановлено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах та в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до вимог п.1 ч. 1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю в разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи викладене, а також те, що в силу принципу презумпції невинуватості всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості, суд дійшов висновку, що провадження в справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП підлягає закриттю, за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст. 247, 251-252, 279, 283-285 КУпАП, -
Провадження по справі відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП - закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду у десятиденний строк з дня її винесення шляхом подачі апеляційної скарги через Дзержинський районний суд м. Харкова.
Постанова набирає законної сили після закінчення десятиденного строку її оскарження.
Суддя Є.В. Невеніцин