Справа № 638/603/18
Провадження № 4-с/638/90/24
Іменем України
11 грудня 2024 року м. Харків
Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді Латки І. П.,
за участю секретаря судового засідання Мяснянкіної Г.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові скаргу ОСОБА_1 на рішення, дії та бездіяльність державного виконавця Шевченківського відділу Державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Березньова А.С. під час примусового виконання виконавчого листа № 638/603/18 від 06 березня 2019 року, виданого Дзержинським районним судом м. Харкова, заінтересована особа - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»,
08 листопада 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою на рішення, дії та бездіяльність державного виконавця Шевченківського відділу Державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Березньова А.С. під час примусового виконання виконавчого листа № 638/603/18 від 06 березня 2019 року, виданого Дзержинським районним судом м. Харкова, заінтересована особа - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк».
Узагальнені доводи скарги, що стосуються судового контролю за виконанням рішень (Розділ VII ЦПК) полягають у тому, що під час примусового виконання виконавчого листа № 638/603/18 державним виконавцем Березньовим А.С. відкрито виконавче провадження № 68548476, враховуючи уже наявне виконавче провадження за цим виконавчим листом № 58930541, безпідставно винесено постанову про стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження, накладено арешт на банківський рахунок за спеціальним режимом використання, на який боржниці зараховуються грошові кошти у вигляді благодійної допомоги постраждалим від військової агресії РФ осіб від міжнародних фондів. Державним виконавцем Березньовим А.С. безпідставно стягнуто зі скаржника грошові кошти у розмірі 6201,72 грн поза межами виконавчого провадження № 68548476, оскільки грошові кошти стягнуто 15 квітня 2024 року, а виконавче провадження закінчено у 2022 році.
Також ОСОБА_1 зазначає про відсутність повноважень у представника стягувача Дубовика В.В. на пред'явлення виконавчого листа до виконання. Зазначає, що в подальшому виконавчий лист повернуто стягувачу, проте арешт не знято. Крім того, ОСОБА_1 зазначає, що внаслідок внесення про неї відомостей до Єдиного реєстру боржників вона не може виїхати за кордон та побачитися зі своїми дітьми.
Узагальнені вимоги скарги ОСОБА_1 в порядку судового контролю за виконанням рішень зводяться до наступного:
- скасувати постанову державного виконавця Шевченківського відділу Державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Березньова А.С. від 10 лютого 2022 року про відкриття виконавчого провадження № 68548476;
- скасувати арешт коштів боржника, накладений постановою державного виконавця Шевченківського відділу Державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Березньова А.С. від 10 лютого 2022 року у виконавчому провадженні № 68548476;
- скасувати постанову державного виконавця Шевченківського відділу Державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Березньова А.С. від 10 лютого 2022 року про стягнення виконавчого збору у розмірі 5797,90 грн.
В судове засідання учасники справи не з'явилися, представник стягувача та державний виконавець надали заяви про розгляд скарги за їх відсутністю.
Скаржник ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, причини неявки суду не повідомила, про судове засідання повідомлена належним чином, з клопотанням про відкладення судового засідання не зверталася.
Враховуючи положення ч. 3 ст. 131, п. 1 ч. 3 ст. 223, ч. 2 ст. 450 ЦПК України, неявка скаржника не перешкоджає розгляду скарги.
Дослідивши скаргу з додатками, надані державним виконавцем докази, матеріали судової справи № 638/603/18, а також відомості АСВП в режимі доступу для сторін щодо виконавчих проваджень № 68548476, 58930541, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні скарги з наступних підстав.
Судом встановлено, що у січні 2018 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до Дзержинського районного суду м. Харкова з позовною заявою, в якій просило суд стягнути з відповідача - ОСОБА_1 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість у розмірі 65986,44 грн. за кредитним договором № б/н від 10.09.2012 року, яка складається з наступного: 1296,19 грн. - заборгованість за кредитом; 56034,82 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 5037,03 грн. - заборгованість за пенею та комісією; а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. - штраф (фіксована частина); 3118,40 грн. - штраф (процентна складова). Судові витрати у розмірі 1600,00 грн.
Заочним рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 28 вересня 2018 року у справі № 638/603/18 позовні вимоги задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 10.09.2012 року в розмірі 57979,02 грн, судовий збір у розмірі 1600,00 грн.
Заочне рішення набрало законної сили 29 жовтня 2018 року. На час розгляду скарги заочне від 28 вересня 2018 року рішення є чинним та не скасоване в установленому законом порядку.
06 березня 2019 року Дзержинським районним судом м. Харкова видано виконавчий лист № 638/603/18 про стягнення з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 10.09.2012 року в розмірі 57979,02 грн.
18 квітня 2019 року головним державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області Герасімовою Ларисою Петрівною, розглянуто заяву представника АТ КБ «ПриватБанк» про примусове виконання виконавчого листа № 638/603/18 від 06 березня 2019 року, та винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 58930541.
Одночасно з відкриттям виконавчого провадження № 58930541 винесено постанови про арешт майна боржника, якою накладено арешт на все майно, що належить боржнику ОСОБА_1 , та постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 5797,90 грн.
В подальшому головним державним виконавцем Герасімовою Ларисою Петрівною винесено постанову від 06 червня 2019 року про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п.2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
18 січня 2022 року АТ КБ «ПриватБанк» в особі представника за довіреністю № 5667-К-О від 13 вересня 2019 року ОСОБА_2 звернулося до Шевченківського відділу Державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції із заявою про примусове виконання рішення, в якій просило прийняти до виконання виконавчий лист № 638/603/18 від 06 березня 2019 року про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 57979,02 грн.
Постановою державного виконавця Шевченківського відділу Державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Березньова А.С. від 10 лютого 2022 року відкрито виконавче провадження № 68548476 щодо виконання виконавчого листа № 638/603/18, виданого Дзержинським районним судом м. Харкова 06 березня 2019 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 10.09.2012 року в розмірі 57979,02 грн.
Одночасно з відкриттям виконавчого провадження № 68548476 державним виконавцем Березньова А.С. винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у розмірі 201,00 грн, постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 5797,90 грн, постанову про арешт коштів боржника ОСОБА_1 , якою накладено арешт на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів, яка становить 63977,92 грн.
18 липня 2022 року державним виконавцем Березньова А.С. винесено постанову про зміну (доповнення) реєстраційних даних, відповідно до якої внесено зміни (доповнення) в автоматизованій системі виконавчого провадження, а саме: замість Категорія стягнення: «стягнення коштів» зазначити Категорія стягнення: «документ, що не підпадає під згадані категорії».
27 жовтня 2022 року Державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Березньовим Артемом Сергійовичем у виконавчому провадженні № 68548476 винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п.2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки в ході примусового виконання вказаного виконавчого провадження державним виконавцем було проведено розшук майна боржника шляхом направлення запитів до установ та організацій, які проводять облік та реєстрацію права власності на окремі види майна, згідно отриманих відповідей майна на яке можливо звернути стягнення за боржником не зареєстровано. У боржника відсутнє майно, на яке можливо звернути стягнення, і здійснені державним виконавцем заходи щодо розшуку майна боржника виявилися безрезультатними. Згідно із Законом № 2129-IX від 15.03.2022 тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України припиняється звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника (крім рішень про стягнення аліментів та рішень, боржниками за якими є громадяни Російської Федерації).
Щодо меж судового розгляду, суд зазначає, що частина доводів і вимог скарги зводяться до незгоди ОСОБА_1 із заочним рішенням у справі № 638/603/18, містять вимоги про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої незаконними діями суду, державного виконавця, начальника відділу ДВС, про визнання протиправними дій державного виконавця Березньова А.С. в іншому виконавчому провадженні про стягнення аліментів, тому не можуть бути предметом розгляду цієї скарги в порядку ст. 447-451 ЦПК України.
Щодо вимог скарги про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження № 68548476 суд зазначає наступне.
Однією з основних конституційних засад судочинства в Україні є обов'язковість судових рішень (п. 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України).
Відповідно до ч. 1 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» (тут і далі в редакції чинній на 10 лютого 2022 року) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження»).
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Відповідно до ч. 1, 4 ст. 16 Закону України «Про виконавче провадження» сторони можуть реалізувати свої права і обов'язки у виконавчому провадженні самостійно або через представників. Особиста участь фізичної особи у виконавчому провадженні не позбавляє її права мати представника, крім випадку, коли боржник згідно з рішенням зобов'язаний вчинити певні дії особисто. Представником юридичної особи у виконавчому провадженні може бути особа, яка відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань має право вчиняти дії від імені такої юридичної особи без довіреності. Повноваження представника юридичної особи у виконавчому провадженні можуть бути підтверджені довіреністю, виданою і оформленою відповідно до закону. Представник може вчиняти від імені особи, яку він представляє, усі процесуальні дії, що їх має право вчиняти така особа. Дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи у виконавчому провадженні можуть міститися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань або у виданій довіреності.
З матеріалів справи вбачається, що станом на 10 лютого 2022 року представник стягувача - юридичної особи АТ КБ «ПриватБанк» Дубовик В.В. діяв на підставі довіреності № № 5667-К-О від 13 вересня 2019 року зі строком дії до 13 вересня 2022 року і за цією довіреністю мав повноваження на пред'явлення виконавчих документів на виконання до органів Державної виконавчої служби та приватних виконавців.
За таких обставин безпідставними є доводи скаржника про відсутність у представника стягувача повноважень на пред'явлення виконавчого листа № 638/603/18 до виконання.
Щодо доводів скаржника про відсутність підстав для відкриття виконавчого провадження № 68548476, враховуючи уже наявне виконавче провадження за цим виконавчим листом № 58930541, суд зазначає наступне.
Як встановлено судом, виконавче провадження № 58930541, відкрите на підставі виконавчого листа № 638/603/18 від 06 березня 2019 року, було завершено 06 червня 2019 року на підставі п.2 ч.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції чинній на 06 червня 2019 року) виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону (ч. 5 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження»).
Згідно з ч. 1 ст. 12, п. 1 ч. 1 ст. 12, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі пред'явлення виконавчого документа до виконання. У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв'язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.
Згідно з ч. 5 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Таким чином, після пред'явлення у квітня 2019 року виконавчого листа № 638/603/18 до виконання, строк пред'явлення його до виконання перервався та встановився з дня його повернення, тобто з 06 червня 2019 року. Відтак, станом на 10 лютого 2022 року трирічний строк пред'явлення виконавчого листа № 638/603/18 до виконання не закінчився, у зв'язку з чим були відсутні підстави для повернення виконавчого листа стягувачу без прийняття до виконання.
З урахуванням викладеного, за відсутності обставин для повернення виконавчого листа стягувачу без прийняття до виконання, державний виконавець Березньов А.С. був зобов'язаний та правомірно відкрив виконавче провадження № 68548476.
Щодо вимог скарги про скасування арешту коштів боржника, суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 18, п. 1 ч. 2 ст. 18, п. 7 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» (тут і далі в редакції чинній на 10 лютого 2022 року) виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.
Статтею 56 цього Закону передбачено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем, в т.ч., шляхом винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.
Відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов'язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.
У справі, що розглядається встановлено, що державний виконавець Березньов А.С. у постановою про арешт коштів боржника від 10 лютого 2022 року наклав арешт на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику.
Згідно пункту 1 частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження того, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та /або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.
Відповідно до п. 73 Інструкції про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг, затвердженої Постановою Правління Національного банку України 29.07.2022 № 163, надавач платіжних послуг платника виконує арешт коштів, що знаходяться на рахунку платника, згідно з постановою про арешт коштів державного виконавця/приватного виконавця (далі - виконавець), судовим рішенням (рішенням, ухвалою, постановою суду) чи ухвалою слідчого судді, суду, постановленою під час здійснення кримінального провадження (далі - документ про арешт коштів). Надавач платіжних послуг платника повинен забезпечити прийняття до виконання документа про арешт коштів, який надійшов до нього в електронній або паперовій формі. Надавач платіжних послуг платника приймає до виконання документ про арешт коштів у паперовій формі, який доставлено до нього самостійно виконавцем (представником/повіреним, помічником приватного виконавця), слідчим, представником суду, слідчого судді, прокурора, контролюючого органу або який надійшов рекомендованим або цінним листом, відправником якого є виконавець, слідчий, суд, слідчий суддя, прокурор, контролюючий орган. Надавач платіжних послуг платника встановлює повноваження особи, яка самостійно доставила документ про арешт коштів, у порядку, визначеному в його внутрішніх документах.
З листа АТ «Укрсиббанк» від 02 серпня 2024 року вбачається, що банківський рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_2 , відкритий в АТ «Укрсиббанк» в рамках ТП «Соціальні картки», проте використання рахунку не обмежено банком виключно для отримання соціальних виплат.
Таким чином, враховуючи, що АТ «Укрсиббанк» не повідомляв державного виконавця про те, що рахунок боржника ОСОБА_1 має спеціальний режим використання, і, як встановлено судом, банківський рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_2 не обмежений банком виключно для отримання соціальних виплат, тому у державного виконавця Березньова А.С. були відсутні підстави для скасування арешту коштів боржника на підставі ч. 1 ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження».
Щодо скасування арешту майна у зв'язку з поверненням виконавчого листа стягувачу, суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження.
Згідно з п. 23 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (в редакції чинній на 27 жовтня 2022 року, тобто на час винесення постанови про повернення виконавчого листа стягувачу у ВП № 68548476), за виконавчим провадженням, виконавчий документ за яким повернуто стягувачу, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників без винесення постанови про відновлення виконавчого провадження на підставі постанови про виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників. Постанова про виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників виноситься державним виконавцем органу державної виконавчої служби або приватним виконавцем, яким виконавчий документ повернуто стягувачу, за заявою боржника у разі, якщо: при повторному пред'явленні такого виконавчого документа до примусового виконання виконавче провадження за таким виконавчим документом закінчено на підставі частини першої статті 39 Закону, а також за умови сплати боржником витрат виконавчого провадження, здійснених під час виконавчого провадження, у якому виконавчий документ повернуто стягувачу (крім випадків, коли виконавчий документ повернуто приватним виконавцем, діяльність якого припинена); після повернення виконавчого документа стягувачу на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця надійшла сума коштів для задоволення вимог стягувача, виконання постанов про стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та за умови, що такий виконавчий документ повторно на виконання не пред'явлено; після повернення виконавчого документа стягувачу наявні обставини, визначені частиною першою статті 39 Закону (крім випадків, коли виконавчий документ перебуває на примусовому виконанні), а також за умови сплати боржником витрат виконавчого провадження, здійснених під час виконавчого провадження, у якому виконавчий документ повернуто стягувачу (крім випадків, коли виконавчий документ повернуто приватним виконавцем, діяльність якого припинена), та виконавчого збору, який підлягав стягненню у цьому виконавчому провадженні (крім випадків, коли відповідно до статті 27 Закону виконавчий збір стягненню не підлягає); відомості про боржника підлягають виключенню з Єдиного реєстру боржників на підставі судового рішення.
Згідно з п. 2 ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказів того, що ОСОБА_1 сплатила або з неї було стягнуто виконавчий збір у розмірі 5797,90 грн та витрати виконавчого провадження у розмірі 201,00 грн, матеріали справи не містять, у зв'язку з чим відсутні підстави для скасування арешту коштів боржника, виключення про неї відомостей з Єдиного реєстру боржників.
Доводи скаржника про те, що з неї після завершення виконавчого провадження № 68548476 було стягнуто грошові кошти у розмірі 6201,72 грн є безпідставними, оскільки як вбачається з копії платіжної інструкції № 12171 від 15 квітня 2024 року, зазначені грошові кошти були стягнуті у виконавчому провадженні № 74738976 з виконання судового наказу № 638/6268/22 від 19 березня 2024 року, виданого Дзержинським районним судом м. Харкова.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення скарги ОСОБА_1 на рішення, дії та бездіяльність державного виконавця Березньова А.С. у виконавчому провадженні № 68548476, оскільки останній діяв у межах повноважень, у відповідності та з дотриманням вимог закону.
Керуючись ст. 447-451 ЦПК України, суд
У задоволенні скарги ОСОБА_1 на рішення, дії та бездіяльність державного виконавця Шевченківського відділу Державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Березньова А.С. під час примусового виконання виконавчого листа № 638/603/18 від 06 березня 2019 року, виданого Дзержинським районним судом м. Харкова, заінтересована особа - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» - відмовити.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст ухвали складено 16 грудня 2024 року.
Суддя І.П. Латка