Справа № 404/7008/24
Номер провадження 2/404/1945/24
09 грудня 2024 року м. Кропивницький
Кіровський районний суд м. Кіровограда в складі:
головуючої судді Варакіної Н.Б.
за участі секретаря Щербини А.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому, в порядку спрощеного провадження, справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (РНОКПП судом не встановлено, АДРЕСА_2 , рф) про визнання права власності за набувальною давністю,-
У серпні 2024 року позивач звернулась до суду з позовною заявою, якою просить визнати за нею право власності на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_3 на підставі набувальної давності.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що квартира АДРЕСА_3 належить повивачеві та відповідачу на праві спільної сумісної власності на підставі договору купівлі-продажу від 1 грудня 1998 року. 24 січня 2007 року шлюб між сторонами був розірваний, що підтверджується Свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 , виданий Кіровським ВРАЦС Кіровоградського МУЮ 24.01.2007. Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 21 липня 2022 року по справі № 404/7976/21 визначено частки власників квартири АДРЕСА_3 , яка придбана на підставі договору купівлі-продажу від 01.12.1998, засвідченого 10.12.1998 року та зареєстрований на Універсальній товарній біржі «Інкопмарк-Контракт» під реєстраційним номером 969, що належить ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на праві загальної спільної власності, визначивши кожному по 1/2 частки. Відповідач у 2007 роді виїхав з України у Росію на постійне місце проживання, заявивши, що квартиру він ділити не бажає, він не потребує житла в Україні, тому що ніколи сюди не повернеться. ОСОБА_2 тривалий час проживає за межами України, в Україну за останні 13 років не приїжджав, раніше був зареєстрований в домі своєї матері по АДРЕСА_4 , виписаний звідти в зв'язку з тим, що виїхав на постійне місце проживання до рф, є громадянином рф, що підтверджується довіреністю від 28.11.2011, що видав відповідач, яка посвідчена нотаріально. У спірній квартирі відповідач ніколи не був зареєстрований і ніколи не проживав. Позивач утримує квартиру в належному стані, повністю сплачує всі комунальні послуги, протягом останніх 13 років відповідач не мав до позивача жодних претензій щодо спірної квартири, не заявляв ніяких намірів жити в Україні. Позивач за згодою відповідача на протязі 13 років відкрито, безперервно володіла спірною квартирою, сплачувала усі податки, комунальні послуги, робив ремонт та підтримувала квартиру у належному стані. У зв'язку з чим виникла необхідність звернутись до суду із позовом.
Ухвалою судді Кіровського районного суду м. Кіровограда від 03 вересня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження по справі.
В судове засіданні позивач не з'явилась, представник позивача - адвокат Созінова Г.І. подала заяву про розгляд справи без її участі, позов підтримують, просить задовольнити.
Відповідач до суду не з'явився, повідомлений належним чином.
Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_3 належить ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності на підставі договору купівлі-продажу від 01 грудня 1998 року.
24 січня 2007 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був розірваний, що підтверджується Свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 , виданий Кіровським ВРАЦС Кіровоградського МУЮ 24.01.2007.
Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 21 липня 2022 року по справі № 404/7976/21 визначено частки власників квартири АДРЕСА_3 , яка придбана на підставі договору купівлі-продажу від 01.12.1998 року, засвідченого 10.12.1998 року та зареєстрований на Універсальній товарній біржі «Інкопмарк-Контракт» під реєстраційним номером 969, що належить ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на праві загальної спільної власності, визначивши кожному по 1/2 частки. Визнано за ОСОБА_1 право власності на частку квартири АДРЕСА_3 .
Вартість частки квартири АДРЕСА_3 складає 118 500 грн., що підтверджується звітом про оцінку від 12.10.2021 року.
ОСОБА_2 у 2007 році виїхав з України у Росію на постійне місце проживання, заявивши, що квартиру він ділити не бажає, він не потребує житла в Україні, тому що ніколи сюди не повернеться.
ОСОБА_2 тривалий час проживає за межами України, в Україну за останні 13 років не приїжджав, раніше був зареєстрований в домі своєї матері по АДРЕСА_4 , знятий з реєстрації зв'язку з тим, що виїхав на постійне місце проживання до рф, є громадянином рф,
Як вбачається з довіреності від 28.11.2011 року, яка посвідчена приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Сотник Н.Л., зареєстрована в реєстрі під № 2847, ОСОБА_3 є громадянином рф, уповноважив ОСОБА_4 бути його представником з питань оформлення та отримання необхідних документів для подальшого розпорядження належним йому на праві приватної власності нерухомим майном, а саме: квартирою, під номером АДРЕСА_5 .
ОСОБА_1 утримує квартиру в належному стані, повністю сплачує всі комунальні послуги, протягом останніх 13 років відповідач не мав до позивача жодних претензій щодо спірної квартири, не заявляв ніяких намірів жити в Україні. Позивач за згодою відповідача на протязі 13 років відкрито, безперервно володіла спірною квартирою, сплачувала усі податки, комунальні послуги, робив ремонт та підтримувала квартиру у належному стані.
Відповідно до статті 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до ч.ч.1, 4 ст.344 ЦК України, особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.
Аналізуючи поняття добросовісності володіння, як підстави для набуття права власності за набувальною давністю за статтею 344 ЦК України, слід виходити з того, що добросовісність, як одна із загальних засад цивільного судочинства, означає фактичну чесність суб'єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна, тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Крім того, позивач, як володілець майна, повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.
Норми цієї статті не підлягають застосуванню у випадках, коли володіння майном протягом тривалого часу здійснювалося на підставі договірних зобов'язань (договорів оренди, зберігання, безоплатного користування, оперативного управління тощо), чи у будь-який інший передбачений законом спосіб, оскільки право власності у володільця за давністю виникає поза волею і незалежно від волі колишнього власника.
У пункті 9 постанови пленуму Вищого спеціалізовано суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 №5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» роз'яснено, що при вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке: володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; - володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні; володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності.
Отже, давність володіння є добросовісною, якщо особа при заволодінні майном не знала і не повинна була знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.
Зокрема, виходячи зі змісту ст.344 ЦК України, обставинами, які мають значення для справи і які повинен довести позивач, є такі: майно може бути об'єктом набувальної давності; добросовісність володіння; відкритість володіння; давність володіння та його безперервність; відсутність інших осіб, які претендують на це майно; відсутність титулу (підстави) у позивача для володіння майном та набуття права власності.
Враховуючи положення статей 335 і 344 ЦК, право власності за набувальною давністю може бути набуто на майно, яке належить на праві власності іншій особі (а не особі, яка заявляє про давність володіння), а також на безхазяйну річ. Отже, встановлення власника майна або безхазяйності речі є однією з обставин, що має юридичне значення, і підлягає доведенню під час ухвалення рішення суду.
Враховуючи положення пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК про те, що правила статті 344 ЦК про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом, та беручи до уваги, що ЦК набрав чинності з 1 січня 2004 року, положення статті 344 ЦК поширюються на правовідносини, що виникли з 1 січня 2001 року. Отже, визнання судом права власності на нерухоме майно за набувальною давністю може мати місце не раніше 1 січня 2011 року.
Можливість пред'явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей 15,16 ЦК, а також частини четвертої статті 344 ЦК України, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв'язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності.
Відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник майна або його правонаступник. У разі якщо попередній власник нерухомого майна не був і не міг бути відомим давнісному володільцю, то відповідачем є орган, уповноважений управляти майном відповідної територіальної громади.
Виходячи зі змісту частини першої статті 344 ЦК України, відсутність державної реєстрації права власності на нерухоме майно не є перешкодою для визнання права власності на це майно у зв'язку зі спливом строку набувальної давності, оскільки така державна реєстрація може бути здійснена після визнання права власності за набувальною давністю.
Рішення суду, що набрало законної сили, про задоволення позову про визнання права власності за набувальною давністю є підставою для реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (пункт 5 частини першої статті 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").
Отже, враховуючи, що позивач добросовісно володіє майном і понад 13 років, продовжує відкрито, безперервно користуватися квартирою, суд вважає за можливе визнати за позивачем право власності на нього за набувальною давністю.
Судові витрати по справі вважати по фактично понесеними стороною позивача.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 200, 263-265, 268 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (РНОКПП судом не встановлено, АДРЕСА_2 , рф) про визнання права власності за набувальною давністю - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_3 на підставі набувальної давності.
Судові витрати залишити по фактично понесеним позивачем.
Рішення суду може бути оскаржено протягом 30 днів з дня його проголошення, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду.
Рішення складено 09.12.2024.
Суддя Кіровського Н. Б. Варакіна
районного суду
м.Кіровограда