Справа № 404/10135/23
Номер провадження 2/404/2531/23
04 грудня 2024 року м. Кропивницький
Кіровський районний суд м. Кіровограда в складі:
головуючої судді - Варакіної Н.Б.
при секретарі - Щербини А.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження в м. Кропивницькому цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Теплоенергетик» Кропивницької міської ради» (ЄДРПОУ 24153576, вул. С. Гришина, 23/16 м. Кропивницький, 25030) до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) про стягнення боргу,-
У листопаді 2023 року представник позивача звернувся до суду з позовом, яким просив стягнути із відповідача 31 030,67 грн. боргу за послуги теплопостачання, 793,43 грн. - 3% річних, 2396,69грн. - індекс інфляції, на загальну суму: 34 220,78 грн., а також 2684,00 грн. судового збору.
Ухвалою судді Кіровського районного суду міста Кіровограда Варакіною Н.Б. від 13 грудня 2023 року відкрито провадження та призначено розгляд справи у спрощеному провадженні.
Представник позивача в судове засідання не з'явилася, подала до суду заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримала у повному обсязі, не заперечувала щодо ухвалення заочного рішення.
Відповідач та представник відповідача Мазуренко Н.Ю. в судовому засіданні позовні вимоги не визнали та просили відмовити в їх задоволенні. Зазначили, що не попередивши відповідача, припинилось постачання тепла. Вона нікуди не зверталась, але тепло відсутнє.
Заслухавши пояснення відповідача та його представника, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку щодо часткового задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.
Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Частиною 3 ст. 12, ст. 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Згідно ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. У відповідності до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого або майнового права та інтересу.
Статтею 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» централізоване опалення віднесено до комунальних послуг.
Згідно ч. 1 ст. 9, п. 1 ч.2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст. 24 Закону України «Про теплопостачання» виконавець комунальної послуги зобов'язаний: готувати та укладати із споживачем договори про надання комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов їх виконання згідно з типовим договором.
Основними обов'язками споживача є, зокрема, своєчасне укладення договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії; додержання вимог договору та нормативно-правових актів; забезпечення безпечної експлуатації систем теплопостачання.
Статтею 19 Закону України «Про теплопостачання», ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію. Споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.
Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 є споживачем теплової енергії за адресою: АДРЕСА_2 .
Послуги з теплопостачання в опалювальні сезони в житловий будинок за адресою АДРЕСА_2 надавалися КП «Теплоенергетик».
Суд вважає, що відповідач споживає послуги з теплопостачання, які надає позивач, в зв'язку з чим між сторонами склалися фактичні договірні відносини і виникли взаємні права та обов'язки.
У відповідності до ст. 162 ЖК України, плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін. Плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Строки внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін. Наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги.
В порушення вимог ст. 24 Закону України «Про теплопостачання», п. 1 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відповідач договір на постачання теплової енергії з теплопостачальною організацією не уклав, однак підприємство вказані послуги з централізованого теплопостачання квартири надавало, а відповідач отримував ці послуги.
Позивач зазначає, що на адресу відповідача підприємством було надано послугу з централізованого теплопостачання за період з січня 2020 року по жовтень 2023 року включно, за яку сплачено було частково, тому станом на листопад 2023 року за відповідачем рахується заборгованість в розмірі 31 030,67 грн.
Згідно заяви, наданої до суду відповідачем, вказує, що термін позовної давності минув,враховуючи субсидію, просить суд відмовити в задоволенні позову.
Відповідно до статті 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Частиною четвертою статті 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Частинами першою, п'ятою статті 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Позовна давність відповідно до частини першої статті 260 ЦК України обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього кодексу.
Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач (частини перша та друга статті 264 ЦК України). Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (частина третя вказаної статті).
Частина четверта статті 267 ЦК України визначає, що поза межами позовної давності вимоги задовольнятися не можуть, і сплив цього строку є підставою для відмови у позові.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України), а спеціальна позовна давність до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені)- тривалістю в один рік (пункт 1 частини другої статті 258 ЦК України).
Відповідно до статті 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Початок перебігу позовної давності визначається статтею 261 ЦК України. Так, за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила(частина перша статті 261 ЦК України). А за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п'ята цієї статті).
Частиною 1ст. 32 Закону «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що плата за послуги нараховується щомісячно.
Пунктом 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (із змінами), передбачено, що розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено іншого строку.
А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) відповідачем обов'язку з внесення щомісячного платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.
При цьому, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач (частини перша та друга статті 264 ЦК України). Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (частина третя вказаної статті).
Аналіз зазначених норм цивільного права визначає, що за щомісячними платежами перебіг позовної давності щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу.
До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, з урахуванням конкретних обставин справи, можуть належати: визнання пред'явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій, такий висновок викладений у Постанові Верховного Суду від 27 квітня 2020 року у справі № 3-269гс16.
У Постанові Верховного Суду від 08 листопада 2020 року у справі № 6-2891цс18 вказано, що відповідно до частин першої, третьої статті 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку; після переривання перебіг позовної давності починається заново. Правила переривання перебігу позовної давності застосовуються судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останніх є докази, що підтверджують факт такого переривання. До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть з урахуванням конкретних обставин справи належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. Вчинення боржником дій з виконання зобов'язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності лише за умови, якщо такі дії здійснено самим боржником або за його згодою чи дорученням уповноваженою на це особою».
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом 8АК8-СоV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався і відмінений лише з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 р. № 651.
Запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу СОVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина.
Законом України № 530-ІХ від 17 березня 2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19)» введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, віднесено до форс-мажорних обставин (частина друга статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати»).
Законом України від 30 березня 2020 року № 540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (СОVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786,1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».
Таким чином, в період з 12.03.2020 по 01.07.2023 року на території України впроваджено карантин на строк дії якого строки позовної давності продовжено.
Окрім того, Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 19 наступного змісту: у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжується на строк його дії.
В редакції Закону України від 08 листопада 2023 року № 3450-ІХ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, викладено в новій редакції щодо зупинення строків позовної давності У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ
Таким чином, в період з 24.02.2022 по даний час на території України взагалі зупинено строки позовної давності у зв'язку з введеним воєнним станом.
В даній справі позивачем заявлено вимоги про стягнення заборгованості в період з січня 2020 року по жовтень 2023 року.
Поняття строку міститься у частині першій статті 251 ЦК. Відповідно до цієї норми строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (частина перша статті 252, стаття 253 ЦК).
Визначення початку строку має практичне значення, оскільки від цього залежить як правильність обчислення строку, так і встановлення факту його закінчення, що обумовлює ті чи інші юридичні наслідки, які настають у зв'язку із цим.
Правовідносини, які склалися між сторонами у зв'язку з фактичними договірними відносинами щодо надання послуг з централізованого теплопостачання, є грошовим зобов'язанням, у якому, серед інших прав і обов'язків сторін на боржника покладено виключно певний цивільно-правовий обов'язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (ч. 1 ст. 509 ЦК України) - вимагати сплату грошей за надані послуги.
Таким чином, виходячи з юридичної природи правовідносин сторін як грошових зобов'язань, на них поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи з вище викладеного, з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення 27 211,27 грн. борг за послуги теплопостачання, 793,43 грн. - 3% річних, 784,38 грн. - індекс інфляції.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
З відповідача на користь підприємства підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2684,00 грн.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, суд, -
Позов Комунального підприємства «Теплоенергетик» Кропивницької міської ради» (ЄДРПОУ 24153576, вул. С. Гришина, 23/16 м. Кропивницький, 25030) до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) про стягнення боргу - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Комунального підприємства «Теплоенергетик» Кропивницької міської ради» (ЄДРПОУ 24153576, вул. С. Гришина, 23/16 м. Кропивницький, 25030) заборгованість за послугу з теплопостачання в розмірі 27 211,27 грн., 3% річних - 784,38 грн., індекс інфляції - 2385,23 грн.
В задоволенні інших вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Комунального підприємства «Теплоенергетик» Кропивницької міської ради» (ЄДРПОУ 24153576, вул. С. Гришина, 23/16 м. Кропивницький, 25030) - 2684 грн судового збору.
Рішення суду може бути оскаржено протягом 30 днів з дня його проголошення, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду.
Рішення складено 10.12.2024.
Суддя Кіровського Н. Б. Варакіна
районного суду
м.Кіровограда