Номер провадження 2/754/6065/24
Справа №754/13110/24
Іменем України
10 грудня 2024 року Деснянський районний суд міста Києва
у складі головуючої судді Гринчак О.І.
за участю секретаря судових засідань Чехун Ю.В.,
розглянувши у судовому засіданні справу за позовною заявою за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Зміст позовних вимог
У вересні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором у розмірі 12570,00 грн та судовий збір у розмірі 2422,40 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 19.03.2023 між ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» було укладено кредитний договір № 101161988 на суму 3000 грн зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів. ТОВ «Мілоан» свої зобов'язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, а відповідач не виконав умов кредитного договору.
27.07.2023 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» був укладений договір відступлення прав вимоги № 102-МЛ/Т, відповідно до якого останнє набуло право грошової вимоги до боржників ТОВ «Мілоан», в тому числі і до відповідача.
Сума заборгованості відповідача становить 12570,00 грн, з яких 3000,00 грн - сума заборгованості за кредитом, 9000,00 грн - заборгованість за відсотками, 570,00 грн - заборгованість за комісією.
Рух справи
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 24 вересня 2024 року (суддя Таран Н.Г.) відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Розпорядженням керівника апарату суду від 09.12.2024 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи у зв'язку з прийняттям 03.12.2024 Вищою радою правосуддя рішення № 3505/0/15-24 про звільнення судді Деснянського районного суду міста Києва Таран Н.Г.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.12.2024 справу передано на розгляд судді Гринчак О.І.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 10 грудня 2024 року (суддя Гринчак О.І.) прийнято до провадження позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Відзиву на позовну заяву чи інших письмових пояснень від відповідача до суду не надходило, а також повідомлення про іншу адресу. Відповідач повідомлявся про розгляд справи належним чином, шляхом направлення ухвали про відкриття провадження та копії позовної заяви з додатками на адресу його зареєстрованого місця проживання ( АДРЕСА_1 ), проте поштове відправлення повернулося до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
Відповідно до положень п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
З огляду на те, що на поштовому повідомленні проставлено відмітку «адресат відсутній за вказаною адресою», тобто за зареєстрованим місцем проживання відповідача, в силу положень п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України вважається, що поштове відправлення вручено відповідачеві та він є повідомлений про розгляду справи.
Оскільки відповідач у встановлений судом строк не надав до суду відзив на позовну заяву, а тому суд на підставі ч. 8 ст. 178 ЦПК України вирішує справу за наявними матеріалами.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
19.03.2023 між ТОВ «Мілоан» (кредитодавцем) та ОСОБА_1 (позичальником) був укладений кредитний договір № 101161988, згідно з п. 1.1 якого кредитодавець зобов'язується на умовах визначених цим Договором, на строк визначений п.1.3. Договору надати Позичальнику грошові кошти у сумі, визначеній у п. 1.2 Договору (далі - кредит), а Позичальник зобов'язується повернути Кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (далі - плата) у встановлений п.1.4. Договору термін та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором.
Сума кредиту становить 3000,00 грн. Кредит надається строком на 105 днів з 19.03.2023. Дата остаточного погашення заборгованості - 02.07.2023 (п. 1.2 - 1.4 Договору).
Комісія за надання кредиту: 570,00 грн; проценти за користування кредитом протягом пільгового кредиту: 900,00 грн; проценти за користування кредитом протягом поточного кредиту: 8100,00 грн (п. 1.5.1 -1.5.3 договору).
Згідно з довідкою про ідентифікацію, виданою ТОВ «Мілоан», ОСОБА_1 , з якою було укладено договір № 101161988 від 19.03.2023, ідентифікований ТОВ «Мілоан». Акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора): U99272, час відправки ідентифікатора позичальнику 19.03.2023 17:53 номер телефону, на який було відправлено ідентифікатор +380634475759 (а.с. 14).
Перерахування відповідачу на банківську картку грошових коштів у сумі 3000,00 грн підтверджується платіжним дорученням № 61319905від 19.03.2023 (а.с. 15 на звороті).
З договору відступлення прав вимоги № 102-МЛ/Т, укладеного 27.07.2023 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Кредит-Капітал», акту приймання-передачі Реєстру боржників від 27.07.2023, витягу з реєстру боржників до договору № 102-МЛ/Т від 27.07.2023 установлено, що ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «Кредит-Капітал» право вимоги, зокрема до ОСОБА_1 за кредитним договором № 101161988 від 19.03.2023.
Таким чином, ТОВ «Кредит-Капітал» набуло право грошової вимоги до відповідача за договором № 102-МЛ/Т від 27.07.2023.
22.07.2024 ТОВ «Кредит-Капітал» звернулося до ОСОБА_1 із претензією, в якій йдеться про те, що неналежне виконання взятих на себе зобов'язань за Кредитним договором, а саме відмова від повернення кредиту, передбаченого Кредитним договором, несплата відсотків за користування кредитними коштами, призвело до виникнення заборгованості, яка становить 12570,00 гривень з яких: сума заборгованості за кредитом у розмірі 3000 гривень, сума заборгованості за несплаченими відсотками за користування кредитом у розмірі 9000,00 гривень, сума заборгованості за несплаченою комісією за користування кредитом у розмірі 570 гривень. У зв'язку з цим позивач просив відповідача сплатити заборгованість у розмірі 12570,00 грн.
Норми права та мотиви суду
Відповідно до ч. 1 ст. 204 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
У постанові Верховного Суду України від 30 травня 2018 року по справі № 191/5077/16-ц (провадження 61-17422св18) зазначено, що «положеннями статті 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за цим договором, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню».
Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду України від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18 та від 07.10.2020 у справі № 127/337824/18 будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму, договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений в письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» від 03 вересня 2015 року № 675-VIII.
Згідно із пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому, одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Верховний Суд, зокрема, у постанові від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19 зазначає, що «з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів».
З досліджених матеріалів справи встановлено, що відповідачем була прийнята пропозиція (оферта) укласти електронний кредитний договір позики, розміщений на веб-сайті miloan.ua, шляхом реєстрації та заповнення заявки з накладенням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, надісланим кредитором у смс-повідомленні засобом зв'язку.
Такі дії сторін свідчать про укладення договору позики з дотриманням встановленої Законом України «Про електронну комерцію» форми правочину.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За змістом ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього кодексу.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження №14-10цс18) зазначено, що «відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 зазначається, що:
- проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу) (пункт 81);
- припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України (пункт 91);
- на період після прострочення виконання зобов'язання з повернення кредиту кредит боржнику не надається, боржник не може правомірно не повертати кредит, а тому кредитор вправі вимагати повернення боргу разом з процентами, нарахованими на час спливу строку кредитування. Тобто боржник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення кредитування, а тому й не повинен сплачувати за нього проценти відповідно до статті 1048 ЦК України; натомість настає відповідальність боржника - обов'язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором (пункт 97);
- при цьому компенсаторний характер процентів, передбачених статтею 625 ЦК України, не свідчить про те, що вони є платою боржника за «користування кредитом» (тобто можливістю правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу). Такі проценти слід розглядати саме як міру відповідальності. На відміну від процентів за «користування кредитом», до процентів річних, передбачених зазначеною статтею, застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність (пункт 106);
- на відміну від розміру процентів за «користування кредитом», розмір процентів як відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання може бути зменшений судом (пункт 8.38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18) (пункт 107);
- можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав) (пункт 128).
Як зазначалося вище, позивач у позовній заяві просить стягнути з відповідача 12570,00 грн, з яких 3000,00 грн - сума заборгованості за кредитом, 9000,00 грн - заборгованість за відсотками, 570,00 грн - заборгованість за комісією.
У цій справі судом встановлено, що доказів на погашення відповідачем заборгованості за тілом кредиту у сумі 3000,00 грн та заборгованості за комісією у сумі 570,00 грн матеріали справи не містять. Тому, вимоги про стягнення заборгованості за тілом кредиту у сумі 3000,00 грн та заборгованості за комісією у сумі 570,00 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Також щодо вимоги про стягнення процентів у сумі 9000,00 грн слід зауважити, що згідно з розрахунком вказані проценти нараховані з 19.03.2023 по 02.07.2023, тобто у період строку кредитування, а тому така вимога є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості підлягає задоволенню.
Судові витрати
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача понесені судові витрати зі сплати судового збору пропорційно розміру задоволених вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 7, 10, 12, 19, 81, 83, 141, 258-260, 263-265, 273-279, 352, 354, 355 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» суму заборгованості за кредитним договором № 101161988 від 19.03.2023 в загальному розмірі 12570,00 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 2422,40 грн.
Рішення може бути оскаржено протягом 30 днів з дня його проголошення/складання повного тексту шляхом подання безпосередньо до Київського апеляційного суду апеляційної скарги.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не подано. В разі подання апеляційної скарги рішення набирає законної сили, якщо його не скасовано, після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ», код ЄДРПОУ - 35234236; місцезнаходження: м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, 28 корпус.
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення складено та підписано 16.12.2024.
Суддя Деснянського
районного суду міста Києва Оксана Гринчак