Справа № 373/2781/24
Номер провадження 1-кп/373/273/24
12 грудня 2024 року Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_2 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
секретаря судових засідань ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у кримінальному провадженні № 62023100130000118 за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого,
встановив:
В провадженні Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області перебуває кримінальне провадження № 62023100130000118 за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Ухвалою слідчого судді 18 листопада 2024 року відносно обвинуваченого ОСОБА_3 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, строк дії якого закінчується 19 грудня 2024 року.
Прокурором ОСОБА_2 подано до суду письмове клопотання про обрання відносно обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
В обґрунтування свого клопотання посилається на те, що обгрунтованість обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому злочину підтверджуються зібраними органом досудового розслідування доказами, та наявністю ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Він. обвинувачується у вчиненні тяжкого умисного злочину, санкція яких передбачає покарання у виді позбавлення волі до 10 років, усвідомлює тяжкість покарання, яке йому загрожує, що свідчить про можливість переховування від суду. Всі свідки обвинувачення є військовослужбовцями і у разі не обрання обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, він буде проходити військову службу разом із ним, маючи фактично доступ до зброї, що створює реальний ризик незаконного впливу на свідків та додатковий тягар на командира військової частини щодо посиленого контролю за ним. Крім того, обвинувачений, перебуваючи на волі, може вчинити самокалічення або симулювати хворобу, або продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується Крім того, обвинувачений не вчиняв будь-яких спроб щодо самостійного повернення на службу та був оголошений в розшук та затриманий. Все в сукупності свідчить про неможливість застосування до нього інших більш м'яких запобіжних заходів. Крім того, нормами КПК України передбачено, що в період дії воєнного стану до військовослужбовців, які обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, в тому числі за ч. 5 ст. 407 КК України, може бути застосовано лише запобіжний захід у виді тримання під вартою.
У ході підготовчого судового засідання прокурор ОСОБА_2 підтримав клопотання, просить задовольнити.
Обвинувачений ОСОБА_3 та захисник ОСОБА_6 просили відмовити в задоволенні клопотання, застосувавши запобіжний захід у виді домашнього арешту, зважаючи на те, що обвинувачений має постійне місце проживання, характеризується позитивно, брав участь у бойових діях, а повернувшись, отримав погрози командирів, що і стало підставою залишення військової частини.
Заслухавши думку учасників судового провадження, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу. За відсутності зазначених клопотань сторін кримінального провадження застосування заходів забезпечення кримінального провадження, обраних під час досудового розслідування, вважається продовженим.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього законних підстав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливість запобігання їм більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування злочину (наявність або відсутність спроб ухилення від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків). Наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Обвинувальний акт подано до суду, підстав для повернення його прокурору не встановлено, що може свідчити про обгрунтованість обвинувачення у вчиненні ОСОБА_3 злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України (п.1 ч.1 ст. 194 КПК України).
Також доведені обставини, передбачені п. 2 ч. 1 статті 194 КПК України. Зокрема ризик продовження вчинення кримінального правопорушення, оскільки ОСОБА_3 вчиняв будь-яких спроб щодо самостійного повернення на службу та був оголошений в розшук та затриманий.
У справі «Москаленко проти України» (рішення ЄСПЛ від 20 травня 2010 року) Європейський суд зазначив, що органи судової влади неодноразово посилалися на імовірність того, що до заявника може бути застосоване суворе покарання, враховуючи тяжкість злочинів, у скоєнні яких він обвинувачувався. У цьому контексті ЄСПЛ нагадав, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Також ЄСПЛ визнав, що, враховуючи серйозність висунутих щодо заявника обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує.
Санкція частини 5 ст. 407 КК України передбачає позбавлення волі на строк до 10 років. Доводи прокурора дають підстави вважати, що обвинувачений може вчиняти в подальшому дії з метою переховування, а співставлення можливих негативних для нього наслідків переховування у вигляді його можливого ув'язнення із засудженням до покарання у виді позбавлення волі у найближчій перспективі доводять, що цей ризик є достатньо високим. Обвинувачений, усвідомлюючи невідворотність реального покарання за вчинений особливо тяжкий злочин, може намагатися уникнути кримінальної відповідальності шляхом зміни місця проживання, неявки на виклики суду.
Ризик впливу на свідків суд вважає також доведеним, з врахуванням стадії розгляду кримінального провадження та принципу безпосередності дослідження доказів судом.
За таких обставин в їх сукупності, зважаючи на характер та обставини вчинення злочину, так як вони сформульовані в обвинувальному акті, відсутність даних про наявність міцних соціальних зв'язків у ОСОБА_3 , ту обставину, що він обвинувачується у вчиненні тяжкість злочину, суд вважає доведеним і обставини, передбачені п. 3 ч. 1 ст. 194 КПК України, а саме: недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам переховування та продовження вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до ч.8 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто тримання під вартою.
Враховуючи вищевикладене в сукупності, суд вважає, що законодавчо визначені підстави для обрання ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою наявні та актуальні.
При цьому, з огляду на ступень суспільної небезпеки, а також те, що на даний час дії ОСОБА_3 кваліфіковані за ч.5 ст.407 КК України, суд не вважає відповідно до ч.4 ст. 183 КПК України необхідним застосовувати до нього альтернативний запобіжний захід у вигляді застави.
Керуючись ст.ст.177, 182, 183, 194, 315 КПК України, суд
ухвалив:
Клопотання прокурора - задовольнити
Застосувати до ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого за ч. 5 ст. 407 КК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою на шістдесят днів, по 09 лютого 2025 року включно.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Головуючий суддя ОСОБА_1