Справа № 372/4014/24
Провадження № 2-1814/24
10 грудня 2024 року Обухівський районний суд Київської області в складі:головуючого судді Висоцької Г.В., за участю секретаря Куник О.В., позивачки ОСОБА_1 , відповідачки ОСОБА_2 , представниці органу опіки Клєвцової Н.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку позовного провадження в приміщенні Обухівського районного суду Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа Орган опіки та піклування Обухівської міської ради Київської області про позбавлення батьківських прав,
У липні 2024 року позивачка звернулась до суду із позовом до відповідачів, в якому просила позбавити їх батьківських прав відносно їх неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В обґрунтування своїх вимог зазначила, що відповідачі перебувають у зареєстрованому шлюбі, в якому у них народився син ОСОБА_5 . Позивачка є його рідною бабою. Батьки самоусунулись від виконання своїх батьківських обов'язків по вихованню сина. Їх місце перебування наразі не відоме. ОСОБА_6 має легку розумову відсталість, ускладнену розладами поведінки. Веніамін вживає наркотики, бомжує, веде соціально небезпечний спосіб життя. Батьків неодноразово притягували до адміністративної відповідальності. Після позбавлення батьківських прав неповнолітнього необхідно влаштувати в спеціалізований заклад для лікування та виховання. З метою найбільш повного та всебічного забезпечення прав та законних інтересів дитини позивачка просила суд вирішити питання про позбавлення відповідачів батьківських прав.
21.10.2024 року ухвалою судді прийнято позовну заяву, відкрито загальне позовне провадження та призначено у справі підготовче судове засідання, зобов'язано Орган опіки та піклування Обухівської міської ради Київської області до завершення підготовчого засідання надати суду письмовий висновок щодо розв'язання спору про позбавлення батьківських справ.
22.10.2021 року протокольною ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
У судовому засіданні позивачка позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_3 подав до суду клопотання, в якому просив проводити розгляд справи без його участі, щодо позбавлення його батьківських прав відносно сина ОСОБА_5 не заперечив.
Відповідачка ОСОБА_2 в судовому засіданні показала суду, що є матір'ю ОСОБА_5 , 2009 року народження. Дитина має психічні захворювання, які привели до повної втрати контролю над його поведінкою десь з 10-річного віку. З віком його поведінка стала носити антисоціальний та агресивний характер, становити загрозу для оточуючих, особливе побоювання в неї викликає безпека її меншої дитини. Їй відомо, що в даний час ОСОБА_5 вже вживає ін'єкційно наркотичні засоби, під час спалахів агресії може погрожувати ножом членам сім'ї, створювати галас, через який їх виселяють із орендованих квартир. З 2022 року вона із чоловіком та меншою дитиною переїхала в орендовану квартиру в м. Бровари, свідомо не називаючи адресу ОСОБА_5 задля убезпечення від його візитів. Їй відомо, що дитина в даний час проживає із бабою, її свекрухою, яка теж зазнає насильства різного роду від нього. Незважаючи на її материнство, в даний час вона визнала, що дистанціювалася повністю від виховання та будь-якої опіки над ОСОБА_5 , її зусилля спрямовані на уникнення будь-якого спілкування та турботи за нього, прояви його психічної хвороби знівелювали її материнські почуття та сформували вже неподолану байдужість до його майбутньої долі.
Представниця органу опіки та піклування висновок про доцільність позбавлення батьківських прав підтримала у повному обсязі, зазначивши, що позбавлення батьків, які самоусунулися від виховання дитини, батьківських прав створить можливість для органу опіки та піклування виступити ініціатором процесу надання Веніаміну психіатричної допомоги у примусовому порядку.
Відповідно до ч. 5,6 ст. 263 ЦПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Суд, заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що 05.09.2008 року ОСОБА_3 та ОСОБА_7 уклали шлюб.
ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народився син ОСОБА_6 .
Позивачка по справі - ОСОБА_1 є бабою ОСОБА_4 .
Як встановлено у судовому засіданні, з 2021 року через прояви психічної хвороби у ОСОБА_5 батьки дитини, відповідачі у справі, самоусунулись від виховання дитини, не проявляють до дитини батьківської турботи, не цікавляться його життям, здоров'ям, потребами та не надають матеріальної допомоги.
Неповнолітній ОСОБА_6 проживає разом зі своєю бабою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою: АДРЕСА_1 , яка, як встановлено в судовому засіданні, не має над ними будь-якого контролю, навпаки сама регулярно потерпає від проявів фізичної та психологічної агресії ОСОБА_5 .
Неповнолітній ОСОБА_6 не навчається у жодному закладі освіти Обухівської міської ради Київської області.
Відповідно до виписки із медичної картки стаціонарного хворого від 27.09.2023 року №6655 неповнолітньому ОСОБА_5 встановлено діагноз: легка розумова відсталість, ускладнена розладами поведінки у формі уходів з дому, відсутність мотивації до навчання, з опозиційно-викликаючими розладами, з важкістю соціального функціонування в дитячому віці, з ускладненням вторинною парціальною затримкою комунікативної поведінки, з підвищеними показниками психопатизації, емоційних і вищих когнітивних передумов психічного розвитку (F 70.1).
Як зазначила позивачка у судовому засіданні, ОСОБА_5 займається бродяжництвом, вживає ін'єкційні наркотики, про що свідчить сліди інвазій на його тілі, виносить з дому речі, які продає, вчиняє правопорушення, є соціально небезпечним.
Відповідно до листа Обухівського РУП ГУ НП в Київській області відносно ОСОБА_4 до управління поліції надходило близько 20 звернень.
Як вбачається з висновку про доцільність позбавлення батьківських прав, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 свідомо ухиляються від виконання своїх батьківських обов'язків по відношенню до свого неповнолітнього сина ОСОБА_8 : не піклуються про його життя та здоров'я, не займаються вихованням, не цікавляться навчанням та розвитком дитини, не надають належної матеріальної допомоги, не мають на нього ніякого впливу, батьків неодноразово притягували до адміністративної відповідальності за ст. 184 КУпАП.
Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи.
Відповідно до ст.18 Конвенції про права дитини батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності .
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 165 Сімейного Кодексу України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Відповідно до ст. 150 Сімейного Кодексу України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
Частиною 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей
У Постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківський прав» від 30 березня 2007 року зазначено, що ухилення батьків від виконання своїх батьківських обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема, не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, тощо), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Враховуюче вищевикладене, суд знаходить доведеним факт ухилення відповідачів від піклування про фізичний і духовний розвиток своєї неповнолітньої дитини, при цьому відповідачі в судовому засіданні позов визнали, визнавши факт свідомого самоусунення від виховання та будь-якої підтримки ОСОБА_5 .
При цьому суд наголошує, що у разі зміни поведінки відповідачів до своєї дитини, вони мають право, в порядку ст.169 СК України, на поновлення батьківських прав.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 15, 212-214, 226, 280 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа Орган опіки та піклування Обухівської міської ради Київської області про позбавлення батьківських прав - задовольнити.
Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , батьківських праві щодо її неповнолітнього сина - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Позбавити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , батьківських праві щодо його неповнолітнього сина - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Внести відповідні зміни щодо батьків в актовий запис про народження дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Г.В.Висоцька