Справа № 357/10461/24
Провадження № 2/357/4145/24
( ЗАОЧНЕ )
16 грудня 2024 рокуБілоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі: головуючого - судді Бондаренко О. В., за участю секретаря судового засідання - Каплічної Ж.А., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 , про стягнення аліментів на повнолітню дочку, яка продовжує навчання,
23.07.2024 ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом обґрунтовуючи тим, що перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 . В період спільного проживання у них народилася дочка - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка на даний час є студенткою IV курсу Білоцерківського фахового коледжу сервісу та дизайну денної форми навчання. Відповідач на утримання дочки матеріальної допомоги не надає, не зважаючи на те, що згідно законодавства зобов'язаний це робити, а вона не в змозі самостійно утримувати дочку, адже їй необхідні кошти на проїзд до місця навчання, проживання, одяг, харчування, підручники, тощо. В добровільному порядку вирішити спір неможливо, тому просила у судовому порядку стягнути з відповідача на свою користь аліменти на дочку у розмірі 1/4 частини із усіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з дня пред'явлення позову і до досягнення дочкою 23 років, за умови, що вона буде продовжувати навчання.
31.10.2024 судом постановлено ухвалу, якою прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та призначено судове засідання на 29.11.2024 - 10:00 год.
29.11.2024 судом постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про відкладення засідання, згідно ч.2 ст. 223 ЦПК України, на 16.12.2024 - 08:30 год.
Позивачка - ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце засідання повідомлена належним чином, 29.11.2024 подала до суду заяву, в якій просила розгляд справи здійснювати за її відсутності, та зазначила, що позов підтримує у повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечує.
Відповідач - ОСОБА_2 у судове засідання повторно не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суд не повідомив, відзив на позов та заяви з процесуальних питань до суду не подав.
Третя особа - ОСОБА_3 у судове засідання не з'явилася, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялася належним чином, причини неявки суд не повідомила, заяви щодо спору та з процесуальних питань до суду не подала.
За правилами ч. 2 ст. 247 ЦПК України за умов неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
На підставі ст. 280 ЦПК України, суд постановив провести заочний розгляд справи.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявленою нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 13 ЦПК України).
Ст. 12 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 24 липня 2004 року перебували у зареєстрованому шлюбі, та рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 02 серпня 2012 року, у справі № 2-9650/2012, шлюб між ними було розірвано, що підтверджено матеріалами справи (а.с.4,7).
Згідно свідоцтва про народження Серії НОМЕР_1 (а.с.6), ІНФОРМАЦІЯ_4 народилася ОСОБА_3 , про що Відділом РАЦС Білоцерківського міського управління юстиції Київської області, в книзі записів актів громадського стану про народження, зроблено запис за №1128, батько - ОСОБА_2 , мати - ОСОБА_1 .
Згідно Витягу з реєстру Білоцерківської міської територіальної громади від 11.07.2024 за № 15.2-03/15701 (а.с.8), позивачка - ОСОБА_1 і третя особа - ОСОБА_3 зареєстровані та проживають за адресою: АДРЕСА_1 .
З довідки від 10.07.2024 за № 327 (а.с.9), вбачається, що ОСОБА_3 дійсно є здобувачем освіти IV курсу Білоцерківського фахового коледжу сервісу та дизайну, навчається за спеціальністю 182 «Технології легкої промисловості, Моделювання та конструювання промислових виробів», освітньо - професійного ступеня - фаховий молодший бакалавр, форма навчання - денна (бюджет), термін навчання з 01.09.2021 по 30.06.2025.
Також, встановлено, що ОСОБА_3 проживає разом із матір'ю, яка не має можливості у повній мірі та самостійно забезпечити її усім необхідним на період навчання, а відповідач - ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 (а.с., 22, 27), за віком працездатна особа, у добровільному порядку матеріальної допомоги їй не надає та не подав до суду доказів щодо відсутності можливості надавати матеріальну допомогу донці на період її навчання.
При вирішенні спору суд виходить з наступного.
Ст. 199 Сімейного кодексу України передбачено обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання. Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу; право на утримання припиняється у разі припинення навчання; право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов'язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.
Таким чином, обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: 1) досягнення дочкою, сином віку, що перевищує 18, але є меншим 23 років; 2) продовження ними навчання; 3) існування потреби у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; 4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та своїх повнолітніх дітей).
За змістом ст. 199 СК України, законодавцем визначено обов'язок батьків утримувати повнолітніх дітей, які продовжують навчатись, тобто на весь період навчання, який охоплює період від вступу до закінчення чи відрахування з навчання.
Вказаний правовий висновок викладено в постанові Верховним Судом України по справі № 346/103/17 , провадження №61-20178св18 від 23.01.2019 року.
Згідно зі ст. 200 СК України, суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у ст. 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
Згідно із ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно із ст. 201 СК України, до відносин між батьками і дочкою, сином щодо надання їм утримання застосовуються зокрема норма ст. 191 СК України, яка передбачає, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Згідно вимог ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідач відзив на позов з належними та допустимими доказами у спростування доводів позивача та на підтвердження того, що він не має можливості сплачувати аліменти на дочку, яка продовжує навчання, а також доказів свого тяжкого матеріального становища та доказів щодо будь-яких інших обставин, що мають істотне значення для звільнення від сплати аліментів на повнолітню дочку, до суду не подав.
Позивач заявляючи вимоги щодо стягнення аліментів у частці від заробітку (доходу) платника аліментів, просила визначити мінімальний розмір аліментів - 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Так, ч.2 ст. 182 СК України передбачено, що мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Однак, відповідно до ч.1 ст. 6 СК України, правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття, тому позовні вимоги в частині визначення мінімального розміру аліментів не менше 50% прожиткового мінімуму, відповідно до ч.2 ст. 182 СК України, в даному випадку не підлягають до задоволення.
Вирішуючи спір, суд керується принципом регулювання сімейних відносин на засадах справедливості, добросовісності та розумності, враховує, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , навчається на денному відділенні, не працює, доходів, окрім допомоги матері, не має та потребує матеріальної допомоги батька на період навчання; також судом враховується, що відповідач здорова і працездатна людина, жодних доказів щодо відсутності можливості надавати матеріальну допомогу донці, яка продовжує навчання, та доказів у спростування доводів позивачки до суду не подав.
Даючи оцінку встановленим обставинам та зібраним по справі доказам в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення частково, тому стягує з відповідача на користь позивачки аліменти на дочку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з 23.07.2024 і до закінчення ОСОБА_3 навчання, але не більше як до досягнення нею 23 років.
Обґрунтовуючи судове рішення, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
На підставі ст. 141 ЦПК України, враховуючи, що позивачка звільнена від сплати судового збору за подання до суду вказаного позову, суд дійшов висновку, про стягнення з відповідача на користь держави судового збору в розмірі 1211,20 грн.
У відповідності з вимогами п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, рішення про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць, підлягає обов'язковому негайному виконанню.
Слід зазначити, що відповідно до ч.4 ст. 273 ЦПК України, якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред'явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.
Керуючись ст.182, 191,199-200 СК України, ст. 4, 12, 76 - 81, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354, 355, 430 ЦПК України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 ) до ОСОБА_2 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: відсутній у справі, місце проживання: АДРЕСА_4 ), третя особа: ОСОБА_3 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП: відсутній у справі, місце проживання: АДРЕСА_3 ), про стягнення аліментів на повнолітню дочку, яка продовжує навчання, задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на дочку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з 23.07.2024 і до закінчення ОСОБА_3 навчання, але не більше як до досягнення нею 23 років.
У задоволенні решти вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Рішення в частині стягнення аліментів, у межах суми платежу за один місяць, підлягає обов'язковому негайному виконанню.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення рішення суду.
Заочне рішення може бути переглянуте Білоцерківським міськрайонним судом за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана до суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення. Учасник справи, якому заочне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Рішення складено 16.12.2024.
Суддя: О. В. Бондаренко