Єдиний унікальний номер 341/2183/24
Номер провадження 2/341/734/24
11 грудня 2024 року місто Галич
Галицький районний суд Івано-Франківської області у складі головуючого судді Мергеля М. Р., за участю:
секретаря судового засідання Матейко О. С.,
позивачки ОСОБА_1 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів.
установив
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання двох дітей.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 22 січня 2021 року між нею та відповідачем зареєстровано шлюб. У шлюбі народилось двоє дітей: дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . На цей час сторони проживають окремо. Сімейне життя не ведуть, шлюбні стосунки не підтримують. Діти проживають з позивачкою та повністю перебувають на її утриманні. Відповідач матеріальної допомоги на утримання дітей не надає, хоча має таку можливість, оскільки працездатного віку, має добрий стан здоров'я, та не бере жодної постійної участі у вихованні дітей. Інших неповнолітніх дітей у відповідача немає. Просить стягувати з відповідача аліменти на її користь на утримання неповнолітніх дітей: дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі одного прожиткового мінімуму на кожну дитину відповідного віку щомісячно, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, до досягнення дітьми повноліття.
Ухвалою суду від 06 листопада 2024 року відкрито спрощене позовне провадження.
Судове засідання призначено на 28 листопада 2024 року та відкладено у зв'язку з неявкою відповідача на 11 грудня 2024 року.
10 грудня 2024 року представник відповідача - адвокат Окуневич М. В. подав до суду заяву про зупинення провадження у справі. Просив розглянути таке без сторони відповідача.
Обґрунтовуючи клопотання, зазначив, що відповідач ОСОБА_2 є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 . Відповідач бере активну участь у військових діях, що є підставою для зупинення провадження. Крім того, відповідач бажає особисто брати участь у розгляді судової справи, що наразі є неможливим.
У судове засідання 11 грудня 2024 року з'явилась позивачка, відповідач не з'явився.
У судовому засіданні позивачка заперечила щодо задоволення клопотання про зупинення провадження у справі. Заперечуючи проти клопотання, зазначила, що вона одна утримує двох дітей. Проте, коштів на утримання дітей не вистачає. Вважає, що зупинення провадження у справі призведе до затягування розгляду справи, порушить її інтереси та інтереси дітей, яких потрібно утримувати вже сьогодні.
Надаючи оцінку заявленому представником відповідача клопотанню про зупинення провадження у справі, суд виходить з такого.
За змістом статті 18 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789XII (78912) та набула чинності для України 27 вересня 1991 року (далі - Конвенція про права дитини), батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Предметом їх основного піклування є найкращі інтереси дитини. Обов'язок виховувати та розвивати дитину найважливіший обов'язок матері і батька.
Згідно з частиною другою статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Статтею 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
У § 54 рішення Європейського суду з прав людини від 07 грудня 2006 року № 31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Олсон проти Швеції» (№ 2) від 27 листопада 1992 року, № 250, ст. 35-36, § 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
Пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).
Необґрунтоване зупинення провадження у справі призводить до порушення конституційних прав сторін, зволікання і затягування строків розгляду справи, предметом якої є право дитини на утримання, що потребує оперативного вирішення спору.
Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об'єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Хоча законодавством чітко й визначено підстави зупинення провадження у справі, проте зупинення провадження призведе до не вирішення протягом невизначеного часу питання стягнення аліментів, а, отже, будуть порушені інтереси дітей щодо належного матеріального забезпечення.
За таких обставин, зважаючи на предмет спірних правовідносин, які стосуються інтересів дітей відповідача, утримання і забезпечення яких не можуть бути не реалізовані через тривалий розгляд справи, суд не може погодитись із зупиненням провадження у цій справі, хоча підстави, на які вказувала сторона відповідача, відповідають положенням п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України.
Враховуючи, що зупинення провадження у цій справі зашкодить інтересам дітей, права відповідача на захист порушені не будуть, оскільки інтереси відповідача представляє адвокат, суд дійшов висновку, що зупинення провадження у справі є недоцільним.
Положеннями ч. 1 ст. 223 ЦПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки ( п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України).
Таким чином, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за відсутності відповідача, оскільки такий повідомлений про судове засідання, повторно не з'явився, причини неявки суду не повідомив, відзив не подав, заяв чи клопотань про відкладення судового засідання не подавав.
У судовому засіданні позивачка позовні вимоги підтримала з підстав, викладених у позові. Просила позов задовольнити.
Заслухавши позивачку та надавши належну правову оцінку наявним у справі письмовим доказам, суд установив наступні фактичні обставини у справі.
Сторони зареєстрували шлюб 22 січня 2018 року у виконкомі Бурштинської міської ради, актовий запис № 7, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 (а. с. 10).
Відповідно до наявних у матеріалах справи копій свідоцтв про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , їх батьком є відповідач ОСОБА_2 , а позивачка ОСОБА_1 - матір'ю (а. с. 6-7).
Згідно з копією довідки від 08 грудня 2024 року № 2006, яка видана військовою частиною НОМЕР_1 підтверджується, що ОСОБА_2 дійсно проходить військову службу за призовом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 з 07 грудня 2024 року до цього часу, яка дислокується в с. Крихівці, Івано-Франківська область.
Надаючи правову оцінку установленим обставинам у цій справі та позовним вимогам, суд виходить з такого.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з приписами ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно зі ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Нормами ч. ч. 2, 3 ст. 51 Конституції України передбачено, що батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття. Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Приписами п. 2-4 ч. 1 ст. 182 СК України встановлено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Нормами ст. 7 Закону України «Про державний бюджет на 2024 рік» установлено з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років - 2563,0 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Суд бере до уваги те, що відповідач, як батько дітей, має обов'язок забезпечити достатній рівень життя своїм дітям, а тому, розмір аліментів має бути відповідним для забезпечення достатнього рівня життя дітей.
Суд насамперед діє в інтересах дітей, з огляду на обов'язок батьків забезпечувати своїх дітей та дбати про їх необхідний і достатній рівень життя.
Водночас матеріальне забезпечення дитини є лише одним із обов'язків батьків, серед інших: виховання дитини, духовний, моральний та фізичний розвиток дитини, забезпечення здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, підготовка її до самостійного життя тощо.
Суд враховує те, що позивачка просить стягувати аліменти в розмірі одного прожиткового мінімуму на кожну дитину щомісячно і вказана сума є мінімально рекомендованою відповідно до приписів ч. 2 ст. 182 СК України.
З огляду на встановлені обставини справи, а саме те, що у позивачки не достатньо коштів для належного забезпечення дітей, які проживають разом з нею, і так чи інакше, обов'язок щодо утримання та виховання дітей переважно лежить на позивачці, доказів протилежного відповідач суду не надав, суд дійшов висновку щодо задоволення позову.
З урахуванням наведеного вище, враховуючи рівність прав та обов'язків батьків щодо виховання та утримання дітей, матеріальне становище сторін, виходячи із закріплених ч. 9 ст. 7 СК України принципів справедливості, добросовісності та розумності, відповідності моральним засадам суспільства, суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення аліментів обґрунтовані та підлягають задоволенню шляхом стягнення з відповідача аліментів на утримання неповнолітніх дітей у розмірі одного прожиткового мінімуму на кожну дитину відповідного віку щомісячно, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття.
За таких обставин, аналізуючи надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Позивачка звільнена від сплати судового збору, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VІ.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України суд стягує судовий збір з відповідача.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
На підставі приписів статей 259, 268 ЦПК України суд проголосив вступну та резолютивну частини рішення. Складання повного тексту рішення суду відкладено на строк не більш як п'ять днів.
Керуючись статтями 12, 13, 81, 141, 258, 263, 265, 268, 272, 273, 279, 352, 354, 355, 430 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів задовольнити повністю.
Стягувати з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітніх дітей: дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі одного прожиткового мінімуму на кожну дитину відповідного віку щомісячно, але не менше, ніж 50% прожиткового мінімуму на кожну дитину, до досягнення дітьми повноліття.
Стягнення розпочати з 31 жовтня 2024 року.
Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Апеляційна скарга подається учасниками справи до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду.
Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 16 грудня 2024 року.
Учасники справи:
позивачка - ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 , та фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ;
відповідач - ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 .
СуддяМикола МЕРГЕЛЬ