Романівський районний суд Житомирської області
290/1381/24
Іменем України
16 грудня 2024 року селище Романів
Романівський районний суд Житомирської області в складі судді Ковальчука М.В., з участю секретаря судового засідання Багінської В.І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
У вересні 2024 року товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» (далі ТОВ «Фінансова компанія управління активами») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому зазначено, що 21 лютого 2021 року між товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (далі ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів») та відповідачем було укладено договір позики № 1483419, за умовами якого останньому надано кредит у розмірі 6029,00 грн зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 1,99% в день строком повернення до 07 березня 2021 року.
Посилаючись на те, що ОСОБА_1 умови кредитного договору не виконує, а також на те, що ТОВ «Фінансова компанія управління активами» набуло право вимоги за вказаним договором, позивач просить стягнути з нього заборгованість в сумі 7708,68 грн, в тому числі: заборгованість за основною сумою боргу - 6029,00 грн та 1679,68 грн заборгованості за відсотками.
Розгляд справи проведено у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до статті 279 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України), без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідач своїм правом подати відзив не скористався.
Судом встановлено, що 21 лютого 2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір позики № 1483419, за умовами якого кредитодавець надав позичальнику кредит в розмірі 6029,00 грн зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 1,99% в день строком повернення до 07 березня 2021 року.
Договір підписано відповідачем з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію»: НОМЕР_4.
Листом ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» від 12 вересня 2024 року та випискою акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» від 20 листопада 2024 року підтверджується факт видачі цим товариством кредитних коштів в розмірі 6029,00 грн за кредитним договором № 1483419 від 21 лютого 2021 року шляхом перерахунку на платіжну картку № НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_1 , номер платіжної інструкції № 6374949285403851074401213.
З інформації, наданої акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» вбачається, що цією фінансовою установою було видано ОСОБА_1 банківську картку № НОМЕР_2 .
В подальшому ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило право вимоги за кредитними договорами ТОВ «Фінансова компанія управління активами» згідно договору факторингу № 2106 від 21 червня 2021 року.
Відповідно до Реєстру прав вимог № 1 від 21 червня 2021 року до договору факторингу № 2106 позивач набув права грошової вимоги до відповідача за договором позики № 1483419 від 21 лютого 2021 року.
Згідно з розрахунком заборгованості за договором позики № 1483419 від 21 лютого 2021 року, наданим позивачем, заборгованість відповідача за вказаним договором за період з 21.02.2021 по 09.09.2024 складає 7708,68 грн, з яких: 6029,00 грн заборгованості за кредитом та 1679,68 грн заборгованості за відсотками.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договір та інші правочини.
Згідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина першастатті 627 ЦК України).
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).
Нормою статті 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до частин сьомої та дванадцятої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
За змістом статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до положень статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статті 11 цього Кодексу.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Згідно із статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Порушення боржником умов договору є цивільним правопорушенням, оскільки стаття 629 ЦК встановлює принцип обов'язковості виконання договору.
Згідно з частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Частиною 2 статті 1056-1 ЦК України встановлено, що розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором.
Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до статті 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Згідно частини першої статті 1082 ЦК України, боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
Встановивши, що позивач набув права вимоги до ОСОБА_1 , як до боржника за договором позики № 1483419 від 21 лютого 2021 року, а також враховуючи, що останній не спростував факт наявності у нього заборгованості за цим договором, що було його процесуальним обов'язком відповідно до вимог статей 12, 81 ЦПК України, суд прийшов до висновку про необхідність захисту прав ТОВ «Фінансова компанія управління активами» шляхом стягнення з відповідача суми заборгованості.
Задовольняючи позов, відповідно до статті 141 ЦПК України, суд присуджує з відповідача на користь позивача понесені ним і документально підтверджені судові витрати.
Керуючись статтями 10-13, 141, 259, 263-265, 268, 279 ЦПК України, суд, -
Позов позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» (адреса місцязнаходження: вул. Соборна, 98А, приміщення 70 м. Ірпінь Київська область, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ: 35017877) 7708 (сім тисяч сімсот вісім) грн 68 коп заборгованості за кредитним договором та 2422,40 грн судових витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору.
Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його ухвалення в порядку передбаченому підпунктом 15.5 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя М.В. Ковальчук