Справа № 202/12636/24
Провадження № 2/202/5309/2024
Іменем України
16 грудня 2024 року м. Дніпро
Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська у складі головуючого судді Дребот І.Я., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовною заявою Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У провадженні Індустріального районного суду м. Дніпропетровська перебуває цивільна справа за позовом Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування своїх позовних вимог представник позивача зазначив те, що згідно з державною програмою забезпечення населення послугами теплопостачання, Комунальне підприємство «Теплоенерго» Дніпровської міської ради протягом опалювальних періодів з жовтня 2016 року по 2024 рік надавало теплову енергію за адресою: АДРЕСА_1 , де, відповідно до Довідки про склад сім'ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб № 027673 від 09.09.2021.р., наданої від Центру надання адміністративних послуг м. Дніпра, зареєстрованими користувачами є: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідач, на підставі відкритого особистого рахунку № НОМЕР_1 , повинен був сплачувати за надані послуги щомісячно. Однак оплата за ці послуги не здійснювалася належним чином, у зв'язку з чим станом на 01.09.2021 року з'явився борг перед Позивачем у сумі: 13 912,86 грн. за період з 01.02.2019р. по 01.09.2021p.
Даний борг було реструктуризовано шляхом укладання зі споживачем ОСОБА_1 договору про реструктуризацію заборгованості за послуги централізованого опалення та гарячого водопостачання № 299/2021р./Ц.О.А. строком на 12 місяців. Пунктом 3 цього договору передбачено, що у разі порушення споживачем умов даного договору, підприємство КП «Теплоенерго» має право на примусове стягнення суми заборгованості в судовому порядку.
Порушення Відповідачем договірних зобов'язань ставить Позивача в скрутне фінансове становище, ускладнює виконання основного завдання, поставленого перед Позивачем, а саме: забезпечення надійної та стійкої експлуатації тепломереж з метою безперебійного а якісного постачання тепла всім споживачам, які входять у сферу обслуговування.
Таким чином, протиправними діями Відповідача порушені норми матеріального права, що регулюють відносини в сфері теплопостачання, внаслідок чого Позивач змушений звернутися за захистом свого порушеного права до суду.
Позивач просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Комунального підприємства «Теплоенерго» Дніпровської міської ради заборгованість по сплаті за теплопостачання в розмірі 37 644,99 грн.,з яких сума основного боргу у розмірі 28 591,53 грн.; інфляційне збільшення суми боргу - 6426,17 грн.; 3% річних від суми боргу - 2627,29 грн., а також сплачену суму судового збору у розмірі 3028,00 грн.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 23.10.2024 року визначено суддю Дребот І.Я. для розгляду даної справи.
Ухвалою судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська Дребот І.Я. від 30.10.2024 року відкрито провадження у цивільній справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ч.5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Представником відповідача 18.11.2024 року подано до суду відзив на позовну заяву, де стверджує, що позивачем не надано доказів надання КП «Теплоенерго» послуг теплопостачання та гарячого водовідведення; що відповідач вважає хибними розрахунки інфляційних витрат та 3% річних; що послуги з гарячого водопостачання не надаються з 2011 року; та обґрунтовує тим, що пристрій обліку гарячої води (заводський №440037) було допущено до експлуатації 11.09.2011 з показаннями «00129», які й досі є незмінними.
До відзиву додано копії: Акту допуску в експлуатацію квартирного лічильника №440037 у 2002, 2011, 2015 роках; паспорту лічильника №798; Акту пп 2 пломбування квартирного лічильника гарячої води. До відзиву додано фото лічильника води №440037 з показаннями «00129» (на фото відсутня дата знімку).
Суд зазначає, що незмінні показання приладу обліку води не можуть підтвердити або спростувати факт наявності чи відсутності централізованого опалення у житловому приміщенні за період опалювального сезону. Натомість, укладання відповідача з КП «Теплоенерго» Договору про реструктуризацію заборгованості за послуги централізованого опалення, свідчать про згоду відповідача з наявністю боргу та бажанням його оплатити, а отже й про факт отримання послуги з центрального опалення (теплової енергії).
Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. ст. 12, 13 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Суд, вивчивши матеріали справи та всебічно проаналізувавши обставини в їх сукупності, дав оцінку зібраним по справі доказам, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному, об'єктивному та всебічному з'ясування обставин справи, прийшов до наступних висновків.
Згідно із ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
На підставі ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Судом встановлено, що КП «Теплоенерго» ДМР є комунальним підприємством, основним видом діяльності якого є виробництво, транспортування та постачання теплової енергії у вигляді гарячої води для задоволення потреб опалення та гарячого водопостачання населення та інших груп споживачів.
09.09.2021 року між КП «Теплоенерго» Дніпровської міської ради та споживачем ОСОБА_1 укладено Договір №299/2021р./Ц.О.А. про реструктуризацію заборгованості за послуги централізованого опалення та гарячого водопостачання за адресою: АДРЕСА_1 , станом на 01.09.2021 року, особистий рахунок № НОМЕР_1 . Договір підписано споживачем ОСОБА_1 власноручним підписом. Таким чином, відповідач, уклавши Договір №299/2021р./Ц.О.А. про реструктуризацію заборгованості за послуги централізованого опалення та гарячого водопостачання за адресою: АДРЕСА_1 , здійснив дії по визнанню наявної заборгованості за теплопостачання.
Відповідно до умов вищевказаного Договору про реструктуризацію, відповідач на себе відповідальність сплатити заборгованість за використану теплову енергію, яка виникла станом на 01.09.2021 у розмірі - 13912,86 грн, протягом 12 місяців. У разі несвоєчасної сплати, КП «Теплоенерго» буде нараховуватися пеня в розмірі від 0,01% до 1% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більш ніж 100% від загальної суми заборгованості. Погашення розстроченої заборгованості не звільняє громадянина від оплати поточних нарахувань за послуги централізованого опалення.
Матеріалами справи підтверджено, що згідно Довідки №027673 про склад сім'ї від 09.09.2021, виданої на підставі заяви ОСОБА_1 , до складу сім'ї/зареєстрованих за адресою: АДРЕСА_1 , входять: донька/співвласниця ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; онук ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; уповноважений власник (незареєстрований) ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Усього зареєстровано: 2 особи.
Із матеріалів справи вбачається, що відповідно до відомостей по особовому рахунку № НОМЕР_1 , оформленому на ім'я ОСОБА_3 , та розрахунку заборгованості, наданого позивачем, станом на 23.02.2022 року виникла заборгованість у загальному розмірі 37 644,99 грн.,з яких сума основного боргу у розмірі 28 591,53 грн.; інфляційне збільшення суми боргу - 6426,17 грн.; 3% річних від суми боргу - 2627,29 грн.
Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно із ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 68 ЖК України наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.
Згідно із ст. 67 ЖК України плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться, крім квартирної плати, за затвердженими в установленому порядку тарифами.
На підставі ст.19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Частиною першою статті 598 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Згідно із ст.610ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст.612ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У пункті 10 Постанови Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005 року «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення» визначено, що споживач зобов'язаний вносити щомісячну плату за надані послуги згідно встановлених тарифів.
Згідно із п. 35 Правил надання послуг з постачання теплової енергії і типові договори про надання послуг з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21 серпня 2019 року, розрахунковим періодом для оплати спожитої послуги є календарний місяць. Оплата послуги здійснюється не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, якщо інший порядок та строки не визначені договором.
Відповідно до п. 15 ч. 2 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VIII від 09 листопада 2017 року, який введено в дію 01 травня 2019 року, індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону, споживач зобов'язаний оплатити житлово-комунальні послуги, якщо він фактично користувався ними.
Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладено у постанові Верховного Суду від 20.04.2016 року № 6-2951цс15.
Крім цього, у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 712/8916/17 (14-448цс19) від 07 липня 2020 року висловлена правова позиція, відповідно до якої факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі № 750/12850/16-ц та у постанові Верховного Суду від 06 листопада 2019 року у справі № 642/2858/16.
Частина 1 ст. 322 ЦК України визначає, що власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
З урахуванням наведеного, враховуючи, що відповідач свої зобов'язання перед позивачем належним чином не виконував, надані позивачем послуги своєчасно не оплачував, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за послуги з теплопостачання в сумі 28 591,53 грн.
Згідно із ч. 2 ст.625ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи з юридичної природи правовідносин, що виникли між сторонами, на них поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання.
В частині заявлених позивачем вимог стягнення інфляційних витрат та 3% відсотків річних суд враховує, що відповідальність за ч. 2 ст.625ЦК України настає за прострочення виконання грошового зобов'язання.
У той же час суд вважає, що нарахування позивачем інфляційних збитків і 3% річних суперечить укладеному між сторонами договору про реструктуризацію боргу.
Так, з наданого позивачем розрахунку вбачається, що інфляційні витрати та 3% річних розраховані позивачем за період з 01.02.2019 року по 23.02.2022 року, виходячи із загальної суми заборгованості в розмірі 28 591,53 грн., яка утворилась станом на 01.10.2024 року.
Таким чином, розрахунок штрафних санкцій проведений позивачем всупереч закону на всю суму заборгованості.
Згідно із ст.76ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст.77ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Статтею 80ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно із ч. 6 ст.81ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст.89ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Стаття 129Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості.
У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Вирішальним фактором принципу змагальності сторін є обов'язок сторін у доказуванні, які користуються рівними правами щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом переконливості цих доказів.
Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, суд робить висновок про її недоведеність.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Враховуючи зазначені обставини та надані суду докази, а також те, що вимоги позивача є законними, обґрунтованими та доведеними з його боку, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення із відповідача на користь позивача заборгованості за теплопостачання станом на 01.10.2024 року у розмірі 28 591,53 грн. В іншій частині у задоволенні позовних вимог слід відмовити через їх необґрунтованість.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, відповідно до ст. 141 ЦПК України, суд приймає до уваги те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, тому сплачений позивачем судовий збір у розмірі 3028,00 грн. підлягає стягненню із відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 2299,78 грн. (28 591,53 грн * 3028 грн. / 37 644,99 грн.).
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. ст. 67-68 ЖК України, ст.ст. 15-16, 509, 526, 610, 612, 625 ЦК України, ст.ст. 4, 12-13, 76, 77, 80, 81, 89, 141, 247, 258-259, 263-266, 354 ЦПК України, суд
Позовні вимоги Комунального підприємства «Теплоенерго» Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ,РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь Комунального підприємства «Теплоенерго» Дніпровської міської ради (м. Дніпро, пр. Слобожанський, 29, код ЄДРПОУ: 32688148) заборгованість за теплопостачання станом на 01.10.2024 року у розмірі 28 591,53 грн.
Стягнути із ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь Комунального підприємства «Теплоенерго» Дніпровської міської ради (м. Дніпро, пр. Слобожанський, 29, код ЄДРПОУ: 32688148) витрати по сплаті судового збору у розмірі 2299,78 грн.
В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя І.Я. Дребот