Дата документу 11.12.2024 Справа № 335/2893/24
Єдиний унікальний №335/2893/24 Головуючий у 1 інстанції Романько О.О.
Провадження № 22-ц/807/2203/24 Суддя-доповідач Онищенко Е.А.
11 грудня 2024 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі:
головуючого Онищенка Е.А.
суддів: Кухаря С.В.
Трофимової Д.А,
за участю секретаря судового засідання Книш С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 12 вересня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», треті особи: приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олена Василівна, приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Якименко Андрій Олександрович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, стягнення безпідставно набутих коштів,-
13.03.2024 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою поданною через представника - адвоката Яреська Т.В. до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», треті особи: приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Якименко Андрій Олександрович, приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олена Василівна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, стягнення безпідставно набутих коштів.
В обґрунтування своїх позовних вимог зазначив, що у 2024 році ОСОБА_1 з реєстру боржників дізнався, що щодо нього приватним виконавцем виконавчого округу Запорізької області Чубаревим О.О. було відкрито виконавче провадження ВП № НОМЕР_1. Діяльність приватного виконавця Чубарева О.О. зупинено та укладено договір заміщення з приватним виконавцем виконавчого округу Запорізької області Якименком А.О., якому стягувачем передано виконавче провадження ВП № НОМЕР_1.
Далі зазначив, що виконавче провадження було відкрите та здійснено примусове виконання на підставі виконавчого напису № 26999 від 20.05.2021. Оскаржуваний виконавчий напис вчинено приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В. щодо стягнення з позивача на користь ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» заборгованості у розмірі 43 295,70 гривень.
При ознайомленні з матеріалами виконавчого провадження позивач дізнався, що оспорюваний виконавчий напис був вчинений на підставі договору № 709412434 від 27.01.2019, який укладений між позивачем та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога». Стягнення за оспорюваним виконавчим написом відбувається на користь ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», яке нібито набуло право вимоги на борг.
Далі позивач зазначив, що жодного разу в житті не укладав ніякого нотаріального посвідченого кредитного договору чи договору позики, тому очікувано, що кредитний договір також не міг бути нотаріально посвідчений, що й було підтверджено при ознайомлені з матеріалами виконавчого провадження - кредитний договір, на підставі якого було вчинено оспорюваний виконавчий напис, та який було передано виконавцю на виконання, як підстави для відкриття виконавчого провадження - не посвідчений нотаріально.
20.05.2021 приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В. було вчинено виконавчий напис № 26999, виданий на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Онлайн Фінанс» з боржника ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 709412434 від 27.01.2019 в розмірі 43 295 гривень 70 копійок.
07.07.2021 приватним виконавцем виконавчого округу Запорізької області Чубаревим О.О. на підставі виконавчого напису № 26999 було відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1.
07.07.2021 приватним виконавцем виконавчого округу Запорізької області Чубаревим О.О. в межах виконавчого провадження було винесено постанову про стягнення з боржника основної винагороди.
Далі в позові зазначили, що при оформленні виконавчого напису № 26999 від 20.05.2021, представниками ТОВ «Фінансова Компанія «Онлайн Фінанс» не було надано нотаріусу доказів безспірності заборгованості, за наявності якої було б можливим вчинення виконавчого напису. Заборгованість, яка зазначена у виконавчому написі не дає можливості зробити висновок щодо правомірності її нарахування.
Позивач вважає, що на момент звернення відповідача з заявою про вчинення виконавчого напису заборгованість не була безспірною та наведені обставини свідчать про наявність спору щодо її наявності перед відповідачем, що призвело до порушення процедури вчинення виконавчого напису. З цих підстав виконавчий напис повинен бути визнаний таким, що не підлягає виконанню.
Порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Також, зазначили про те, що неповідомлення боржника про вимогу кредитора є підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
13.03.2024 року представником позивача адвокатом Яреськом Т.В. було отримано від виконавця відповідь на адвокатський запит № 1 від 11.03.2024, в якій повідомлено наступне: «Станом на 13.03.2024 року в межах виконавчого провадження з доходів боржника стягнуто кошти на загальну суму 12 708,84 грн. Згідно розподілу, здійсненого приватним виконавцем на суму 12 708,84 грн., з даних коштів перераховано: 500,00 грн. - в рахунок сплати витрат виконавчого провадження; 1109,90 грн. - в рахунок сплати основної винагороди приватного виконавця; 11098,94 грн. - в рахунок сплати заборгованості за виконавчим провадженням (та перераховано на рахунок стягувача ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс».
Виконавцем перераховано стягувачу 11 098,94 грн. в рахунок погашення заборгованості за виконавчим написом.
Позивач зазначає, що вищевикладені збитки знаходяться в безпосередньому причинному зв'язку з діями відповідача щодо вчинення та примусового виконання оскаржуваного виконавчого напису №26999 від 20.05.2021, тому сума збитків у розмірі 1 609,90 грн. підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача.
Просив визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 26999 від 20.05.2021, вчинений приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В., стягнути з ТОВ «Фінансова Компанія «Онлайн Фінанс» на користь позивача безпідставно набуті кошти в розмірі 11 098,94 гривні та збитки в розмірі 1 609,90 гривень.
Стягнути з ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» витрати щодо розгляду справи в суді, які складаються з суми судового збору та правничої допомоги.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 12 вересня 2024 року позовні вимоги задоволено.
Визнано таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис від 20 травня 2021 року, вчинений приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Оленою Василівною, зареєстрований в реєстрі за № 26999, про стягнення з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» заборгованості за кредитним договором № 709412434 від 27 січня 2019 року в загальному розмірі 43 295 (сорок три тисячі двісті дев'яносто п'ять) гривень 70 копійок.
Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Онлайн Фінанс» на користь ОСОБА_1 безпідставно набуті кошти на загальну суму 11 098 (одинадцять тисяч дев'яносто вісім) гривень 94 копійки та збитки в розмірі 1 609 (одна тисяча шістсот дев'ять) гривень 90 копійок, а всього - 12 708 (дванадцять тисяч сімсот вісім) гривень 84 копійки.
Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Онлайн Фінанс» на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору на загальну суму 3 028 (три тисячі двадцять вісім) гривень 00 копійок.
Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Онлайн Фінанс» на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті правничої допомоги загальну суму 10 000 (десять тисяч) гривень 00 копійок.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду в частині стягнення судових витрат пов'язаних з отриманням правничої допомоги ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» подало апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції, в якій посилаючись на незаконність, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права просили рішення суду скасувати та постановити нове, яким відмовити в стягненні витрат на правничу допомогу.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції помилково визначено, що позивачем доведено та підтверджено належними доказами отримання правової допомоги при розгляді саме справи №335/2893/24.
05 листопада 2024 року від представника ОСОБА_1 - адвоката Яресько Т.В. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення в оскаржуваній частині без змін. Окрім цього, просили стягнути з ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу (правову) допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 5 000 грн.
Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з огляду на наступне.
За приписами частин першої, четвертої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Статтею 375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Ухвалене судом першої інстанції рішення в оскаржувані частині відповідає зазначеним вище нормам процесуального права.
Судом встановлено, що позивачу правничу допомогу позивачеві надавав адвокат Яресько Т.В. на підставі договору про надання правничої допомоги від 06 березня 2024 року, додаток № 1 до договору про надання правничої допомоги № 24044 від 06.03.2024 з додатками та ордеру серії АІ № 1565596 від 13.03.2024 та акту приймання- передачі послуг №1 від 06.03.2024 (а.с. 42-50).
Згідно п. 3.1 та п. 3.2 Договору розмір гонорару визначається та сплачується за погодженням сторін та викладається в додатку (додатковому договорі) до вказаного договору, який вважається його невід'ємною частиною. Гонорар сплачується адвокату в порядку та розмірах, що визначені додатковим договором до вказаного договору.
Відповідно до додаткового договору від 06.03.2024, на виконання вимог розділу 1 договору про надання правової допомоги від 06.03.2024, зазначено, що вартість послуг роботи адвоката за домовленістю сторін складає 10 000,00 становить.
Згідно акту-приймання передачі послуг №1 від 06.03.2024 відповідно до надання правничої допомоги № 24044 від 06.03.2024 вказано, що вартість правничої допомоги щодо визнання виконавчого напису № 26999 виданого 20.05.2021 згідно якого було відкрите виконавче провадження № НОМЕР_1 таким, що не підлягає виконанню, складає 10 000,00 гривень.
За результатами розгляду справи судом першої інстанції встановлено, що позовні вимоги є обґрунтованими, позивачем обрано належний спосіб захисту порушеного права, відповідно, позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
Ухвалюючи рішення про стягнення витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції виходив з того, що документально підтвердженою є сплата позивачем своєму представнику грошових коштів за отриману правову допомогу.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ч.1, п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За приписами ч.1 ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.
П.1,2 ч.2 ст.141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес тощо.
У ч.8 ст.141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
На підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем, до матеріалів справи (у додатках до позовної заяви) надано ордер на надання правничої (правової) допомоги від 13.03.2024, копію договору про надання правничої (правової) допомоги №24044 від 06.03.2024, укладеного між ОСОБА_1 та адвокатом Яресько Т.В., копію додатку №1 до договору про надання правничої (правової) допомоги №24044 від 06.03.2024, копію акту-приймання передачі послуг №1 від 06.03.2024, копію розрахункової квитанції №06/03/24 про отримання Гонорару до договору про надання правничої (правової) допомоги №24044 від 06.03.2024.
Згідно з положеннями ст.59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи».
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Так, за змістом мотивувальної частини вказаної постанови: «Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19) зазначила, що суд повинен оцінювати необхідність та розумність судових витрат у вигляді «гонорару успіху», саме в контексті компенсації цих витрат за рахунок іншої сторони судової справи.
Аналогічним чином тлумачить це питання і ЄСПЛ, висновки якого зокрема у рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96), свідчать, що договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом, може підтверджувати, що у клієнта дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові, якщо така угода є юридично дійсною. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними.
Таким чином зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату «гонорару успіху» не є обов'язковими для суду при вирішенні питання про розподіл судових витрат та покладення таких витрат на іншу сторону справи, оскільки в такому випадку суд застосовуючи відповідні положення процесуального законодавства, зокрема частин четвертої-п'ятої статті 137 ЦПК України, може оцінювати необхідність, розумність та інші критерії співмірності цих витрат.
Однак вищенаведене не означає, що такі зобов'язання між адвокатом та клієнтом не є обов'язковими для сторін договору про надання правової допомоги, у разі якщо такий договір є дійсним». Аналогічні висновки здійснені й у постанові Верховного Суду від 17.02.2021 у справі №753/1203/18, пр.61-44217св18. Так, «не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність».
В враховуючи наявні докази на підтвердження надання правової допомоги адвокатом Яресько Т.В., із врахуванням наведеного стороною позивача розрахунку, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість судових витрат, понесених стороною позивача за надання усної правової консультації щодо способів та порядку вирішення питання про стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 10 000 гривень.
Беручи до уваги рівень юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг підготовлених та поданих до суду документів, їх значення для вирішення спору, колегія суддів зазначає, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката є не співмірним зі складністю справи, ціною позову, наданим адвокатом обсягом послуг.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що підтвердженою та співмірною є компенсація витрат позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 грн.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції. Підстав для скасування рішення суду першої інстанції, в оскаржуваній частині, колегія суддів не вбачає.
Щодо клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Яреська Т.В. про стягнення з ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу (правову) допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 5 000 грн колегія суддів зазначає наступне.
Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000 та від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.
Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.
Компенсація витрат на правову допомогу у цивільних справах здійснюється виходячи із часу, протягом якого така допомога надавалась у судовому засіданні, під час вчинення окремої процесуальної дії чи ознайомлення з матеріалами справи в суді, при складанні процесуальних документів, наданні інших необхідних для представництва та захисту прав замовника послуг.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами із наданням.
Згідно із статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
З 15 грудня 2017 року ЦПК України запроваджено нові правила компенсації витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
За положеннями частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
1. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання
правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
2. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
3. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно ч.3 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною другою статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин четвертої, п'ятої та дев'ятої статті 141 цього Кодексу.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами четвертою-п'ятою, дев'ятою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Такі докази, відповідно до частини першої статті 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
При цьому, згідно з статтею 81 Цивільного процесуального кодексу України, Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 77-80 Цивільного процесуального кодексу України.
На підтвердження понесення судових витрат на професійну правничу допомогу, у зв'язку з переглядом справи в апеляційному суді, подано копії наступних документів: ордера на надання правничої (правової) допомоги від 05.11.2024, копію договору про надання
правничої (правової) допомоги №24044 від 06.03.2024, укладеного між ОСОБА_1 та адвокатом Яресько Т.В., копію додатку №2 до договору про надання правничої (правової) допомоги №24044 від 06.03.2024, копію акту-приймання передачі послуг №1 від 05.11.2024, копію розрахункової квитанції №05/011/24 про отримання Гонорару до договору про надання правничої (правової) допомоги №24044 від 06.03.2024.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
З огляду на зазначене, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін.
Колегія суддів вважає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним із складністю справи, разом із цим, колегія суддів дійшла висновку про доцільність стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» на користь позивача понесених позивачем витрат на правову допомогу у зв'язку з розглядом справи в апеляційному суді у розмірі 2 000,00 гривень
На підставі викладеного, керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» залишити без задоволення.
Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 12 вересня 2024 року у цій справі в оскаржуваній частині залишити без змін.
В іншій частині рішення не оскаржувалось та не переглядалось.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Онлайн Фінанс» на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті правничої допомоги у розмірі 2 000 гривень 00 копійок.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 16 грудня 2024 року.
Головуючий
Судді: