Справа № 299/5883/24
16.12.2024 м. Ужгород
Суддя Закарпатського апеляційного суду Бисага Т.Ю., розглянувши клопотання особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Виноградівського районного суду Закарпатського апеляційного суду від 13 вересня 2024 року,
Постановою судді Виноградівського районного суду Закарпатського апеляційного суду від 13 вересня 2024 року, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та застосовано до нього стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605 гривень 60 копійок на користь держави.
Відповідно до постанови суду, - ОСОБА_1 02.08.2024 року о 22 год. 40 хв. по вул. Івана Франка в м. Виноградів Берегівського району Закарпатської області керував транспортним засобом марки Volkswagen Polo, р.н. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп"яніння (запах алкоголю з ротової порожнини, не чітка мова, порушення ходи). Від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР України.
Не погодившись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційний суд скасувати постанову судді місцевого суду та закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Одночасно ОСОБА_1 просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови судді місцевого суду, посилаючись на те, що через погіршення стану здоров'я його хворого батька ОСОБА_2 , за яким він здійснює постійний сторонній догляд, що підтверджується доданими документами, ОСОБА_1 не мав можливості прибути в судове засідання суду першої інстанції. Копію оскаржуваної постанови не отримував, а з її змістом ознайомився 08.10.2024 на сайті ЄДРСР.
Ретельно перевіривши доводи клопотання про поновлення строку, матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд приходить до висновку, що у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження належить відмовити з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Строк на апеляційне оскарження, пропущений із поважних причин, може бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи.
Із викладеного слідує, що законодавець визначив процесуальний механізм, яким обумовив обрахування строку на апеляційне оскарження постанови судді саме з моменту її винесення.
Закон не містить приписів, які б створювали передумови для іншого обрахування строку на апеляційне оскарження, в тому числі для правопорушника, як окремого суб'єкта права на апеляційне оскарження.
Така позиція законодавця обґрунтована тим, щоб стимулювати особу сумлінно та своєчасно реалізовувати процесуальні права та належним чином виконувати обов'язки, покладені на неї законом.
Апеляційний суд зважає на сталу практику, сформовану Європейським судом з прав людини, відповідно до якої сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, та належним чином повідомлена по час і місце розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки (рішення у справі «Пономарьов проти України»).
При вирішенні питання про можливість поновлення пропущеного процесуального строку, суд має зважати на причини, які слугували перешкодами у реалізації особою права на апеляційне оскарження.
Поважними причинами слід вважати лише ті обставини, які були об'єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, яка подала апеляційну скаргу, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили або ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк.
Із матеріалів справи слідує, що оскаржувана постанова прийнята судом 13 вересня 2024 року, відтак у даному випадку строк на апеляційне оскарження починає перебіг з 14 вересня 2024 року і спливає 23 вересня 2024 року включно.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 подав безпосередньо до Виноградівського районного суду Закарпатської області 09 жовтня 2024 року (згідно (згідно штемпелю суду), тобто поза межами строку на апеляційне оскарження.
В якості поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, апелянт посилається на те, що він не був присутній в судовому засіданні суду першої інстанції через погіршення стану здоров'я його хворого батька ОСОБА_2 , за яким він здійснює постійний сторонній догляд, та що копію оскаржуваної постанови не отримував, а з її змістом ознайомився 08.10.2024 на сайті ЄДРСР, що на його думку свідчить про наявність підстав для поновлення пропущеного процесуального строку.
Проте, вказані обставини не можуть слугувати підставами для задоволення клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, оскільки через погіршення стану здоров'я його хворого батька, ОСОБА_1 не мав змоги прибути в судове засідання суду першої інстанції. Долучені до апеляційної скарги копії документів, які свідчать про догляд за батьком - не підтверджують об'єктивної неможливості подання апеляційної скарги у встановлений строк.
Вказані обставини, на думку апеляційного суду, свідчать про наявність на стороні апелянта сукупності передумов, які вочевидь не створювали перепон для особи у реалізації права на захист, шляхом своєчасного подання апеляційної скарги.
Будь-яких доказів того, що ОСОБА_1 вживав заходів, спрямованих на отримання копії судового рішення до 23 вересня 2024 року (в межах строку на апеляційне оскарження), проте мав перешкоди в його отриманні, матеріали справи не містять, не додано таких доказів і до апеляційної скарги.
Дата отримання копії судового рішення, чи ознайомлення з ним - не є тими обставинами, що змінюють порядок перебігу строку на апеляційне оскарження для ОСОБА_1 , а тому ці обставини не можуть бути визнані у якості поважної причини пропуску строку на апеляційне оскарження.
Таким чином, твердження захисника Киретів В.В. про те, що строк на апеляційне оскарження пропущено із поважних причин, не підтверджено відповідними обставинами та належними доказами, клопотання не містить посилання на обставини, які були об'єктивно непереборними, тобто такими, які не залежать від волевиявлення апелянта, пов'язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали своєчасне звернення до суду у визначений законом строк.
Сама собою вказівка щодо наявності поважних причини для поновлення строку для апеляційного оскарження, не є належним мотивуванням поновлення строку на апеляційне оскарження.
Апеляційний суд зауважує, що безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі як правова визначеність.
Сукупність указаних обставин свідчать про відсутність об'єктивних обставин, які б безумовно свідчили про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження, а відтак і слугували підставами для задоволення клопотання.
Будь-яких інших посилань на поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження клопотання не містить.
Поряд із тим, апеляційний суд враховує і те, що суд не може зобов'язати сторону скористатися своїм правом, але сторона, яка добровільно відмовилася від використання свого права, маючи всі можливості ним скористатися, повинна миритися з процесуальними наслідками свого рішення.
На підставі викладеного, апеляційний суд приходить до висновку про те, що апелянт не довів поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження, і підстав для його поновлення не знаходить, у зв'язку з чим у поновленні строку на апеляційне оскарження постанови суду від 13 вересня 2024 року слід відмовити, а апеляційну скаргу відповідно до вимог ст. 294 КУпАП слід повернути особі, яка її подала.
Разом із тим, апеляційний суд зазначає, що при вирішенні питання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови в справі про адміністративне правопорушення, апеляційний суд не перевіряє доводи щодо законності, обґрунтованості та справедливості оскаржуваного рішення, оскільки така оцінка може бути дана судом тільки в результаті розгляду апеляційної скарги по суті.
Керуючись ст. 294 КупАП, апеляційний суд
Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Виноградівського районного суду Закарпатського апеляційного суду від 13 вересня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Апеляційну скаргу, яку подав ОСОБА_1 на постанову судді Виноградівського районного суду Закарпатського апеляційного суду від 13 вересня 2024 року, - повернути останньому з усіма доданими до неї матеріалами, як особі, що їх подала, а також надіслати йому копію постанови.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя Т.Ю. Бисага