Справа № 299/1295/23
Закарпатський апеляційний суд
11.12.2024 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі суддів: ОСОБА_1 (головуючого), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді кримінальне провадження 11-кп/4806/411/23 за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на вирок Виноградівського районного суду Закарпатської області від 11.05.2023.
Цим вироком:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українець, громадянин України, уродженець та мешканець АДРЕСА_1 , з середньо-спеціальною освітою, непрацюючий, раніше судимий: вироком Виноградівського районного суду Закарпатської області від 11.08.2022 за ч. 1 ст. 310 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 1700 грн, засуджений:
- за ч. 4 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 07 (сім) років;
- за ч. 2 ст. 389 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 03 (три) роки.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно ОСОБА_6 призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 07 (сім) років.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК України до покарання призначеного цим вироком частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Виноградівського районного суду Закарпатської області від 11.08.2022 з урахуванням ухвали Виноградівського районного суду Закарпатської області від 10.01.2023 - у виді позбавлення волі на строк 01 день та за сукупністю вироків ОСОБА_6 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 07 (сім) років 01 (один) день.
Строк відбування покарання ОСОБА_6 ухвалено рахувати з моменту приведення вироку до виконання.
Речові докази: мобільний телефон марки Xiaomi Redmi A1 Black 2/32 Gb, ІМЕІ 1 : НОМЕР_1 , ІМЕІ 2: НОМЕР_2 , чорного кольору; коробку з-під мобільного телефону марки Xiaomi Redmi A1 Black 2/32 Gb ІМЕІ 1: НОМЕР_1 , ІМЕІ 2: НОМЕР_2 ; чек № 0000-032426 від 26.12.2022 з магазину KIWI Smart, які передані на відповідальне зберігання ОСОБА_9 - залишено їй як власнику.
Згідно вироку ОСОБА_6 визнаний винним у вчиненні кримінальних правопорушень за таких обставин.
В період дії правового режиму воєнного стану введеного у дію Указом Президента України від 24.02.2022 за № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні»,
-2-
затвердженого Законом України від 24.02.2022 за № 2102-ІХ (із змінами якими, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 год 30 хв 21.11.2022 строком на 90 діб), ОСОБА_6 26.12.2022 близько 23 год, знаходячись у сарайному приміщенні, що за адресою АДРЕСА_1 , діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, їх караність та настання суспільно-небезпечних наслідків, маючи умисел спрямований на відкрите викрадення чужого майна (грабіж) та обернення його на свою користь, в умовах воєнного стану, із застосуванням погрози застосування насильства, що виразилося у погрозі в побитті та залякуванні неповнолітнього ОСОБА_10 , та всупереч волі останнього, взяв до рук зі столу мобільний телефон марки «Xiaomi Redmi A1 Black 2/32 Gb» вартістю 3799 грн, який належить ОСОБА_10 та якого силою словесних погроз вигнав із сарайного приміщення, що в АДРЕСА_1 , чим самим ОСОБА_6 міг вільно розпоряджатися мобільним телефоном марки «Xiaomi Redmi A1 Black 2/32 Gb», при цьому спричинивши неповнолітньому потерпілому ОСОБА_10 матеріальну шкоду на вище вказану суму.
Крім того, 11.08.2022 ОСОБА_6 засуджено вироком Виноградівського районного суду Закарпатської області за ч. 1 ст. 310 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 100 (сто) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 1700 (одна тисяча сімсот) грн, який набрав законної сили 13.09.2022.
10.01.2022 ухвалою Виноградівського районного суду Закарпатської області засудженому ОСОБА_6 замінено покарання, призначене вироком Виноградівського районного суду Закарпатської області від 11.08.2022, на покарання у виді громадських робіт на строк 100 (сто) годин, яка набрала законної сили 18.01.2023.
Пунктами 1, 2, 3 частини 1 статті 36 Кримінально-виконавчого кодексу України передбачено, що покарання у виді громадських робі відбувається за місцем проживання засудженого. Громадські роботи полягають у виконанні засудженим у вільний від роботи чи навчання час безоплатних суспільно корисних робіт, вид яких визначають органи місцевого самоврядування. Виконання покарання у виді громадських робіт здійснюється на основі участі засуджених у суспільно корисній праці і контролю за їхньою поведінкою відповідно до вимог цього Кодексу. Контроль за виконанням покарання у виді громадських робіт покладається на уповноважений орган з питань пробації.
23.01.2023 на виконання до Берегівського районного відділу № 2 філії Державної установи «Центр пробації» в Закарпатській області надійшли розпорядження та ухвала Виноградівського районного суду Закарпатської області від 10.01.2023 відносно засудженого ОСОБА_6 .
06.02.2023 ОСОБА_6 було роз'яснено порядок відбування покарання у виді громадських робіт та вручено направлення за № 39/3/345-23 до Виноградівської міської ради Закарпатської області для відпрацювання громадських робіт.
Цього ж дня, у Берегівському районному відділу № 2 філії Державної установи «Центр пробації» в Закарпатській області, засудженому ОСОБА_6 було роз'яснено, що у разі ухилення від відбування покарання він може бути притягнутий до кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 389 КК України, а також роз'яснено порядок та умови відбування покарання у виді громадських робіт, передбачені ч. 1 ст. 37 КВК України, а саме: він зобов'язаний додержуватись встановлених законодавством порядку і умов відбування покарання, сумлінно ставитися до праці, працювати на визначеному об'єкті і відпрацьовувати встановлений судом строк громадських робіт, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, з'являтися за викликом до уповноваженого органу з питань пробації, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації, про що останній дав письмову підписку.
-3-
В період часу з 06.02.2023 по 27.02.2023, засуджений ОСОБА_6 до Виноградівської міської ради Закарпатської області з врученим йому попередньо направленням за № 329/3/345-23 для відпрацювання громадських робіт з 06.02.2023, не з'явився і не повідомив причини неявки.
27.02.2023 ОСОБА_6 було винесено попередження про притягнення до кримінальної відповідальності за порушення порядку та умов відбування ним покарання у виді громадських робіт на строк 100 годин та фахівцем Берегівського районного відділу № 2 філії ДУ «Центр пробації» в Закарпатській області повторно вручено направлення за № 39/3/510-23 до Виноградівської міської ради Закарпатської області для відпрацювання громадських робіт, де згідно розпорядження Виноградівського міського голови від 27.02.2023 за № 120, засудженого ОСОБА_6 було прийнято на відпрацювання громадських робіт та направлено до Виноградівського виробничого управління житлово-комунального господарства, за адресою м. Виноградів, вул. Комунальна, 6.
06.03.2023 з Виноградівського виробничого управління житлово-комунального господарства до Берегівського районного відділу № 2 філії Державної установи «Центр пробації» в Закарпатській області надійшло повідомлення, згідно якого ОСОБА_6 на громадські роботи з 28.02.2023 не з'явився і не повідомив причини неявки.
Згідно листа Виноградівського виробничого управління житлово-комунального господарства за № 142 від 05.04.2023, ОСОБА_6 за період з лютого по квітень 2023 року, в загальному відпрацював згідно графіку вісім годин громадських робіт із призначених йому судом, а саме: 21.03.2023 - 4 години та 22.03.2023 - 4 години, решту днів на підприємство не з'явився і не повідомив причини неявки.
Відповідно до ч. 3 ст. 40 КВК України, ОСОБА_6 допустив порушення порядку та умов відбування покарання, що виразилось у невиході більше двох разів протягом місяця до об'єкту відбування покарання у виді громадських робіт, без поважних причин, при цьому не відпрацювавши в загальному 92 години громадських робіт, та починаючи з 28.02.2023 систематично не відбуває покарання по теперішній час.
Отже, починаючи з 28.02.2023 засуджений ОСОБА_6 , діючи умисно, з мотивів зневаги до судового рішення, з метою ухилення від відбування призначеного судом покарання у виді громадських робіт, без поважних причин не з'явився більше двох разів протягом місяця на роботу до Виноградівського виробничого управління житлово-комунального господарства, і таким чином ухилився від відбування покарання у виді громадських робіт встановлених ухвалою Виноградівського районного суду Закарпатської області від 10.01.2023.
В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 просить вирок суду щодо ОСОБА_6 скасувати та ухвалити новий вирок. Посилається на те, що як орган досудового розслідування, так і суд першої інстанції неправильно кваліфікували дії ОСОБА_6 за ч. 4 ст. 186 КК України, а також при призначенні обвинуваченому покарання суд не дотримався вимог закону, оскільки визначив таке майже в максимальному розмірі, передбаченому ч. 4 ст. 186 КК України. Звертає увагу на те, що обвинувачений ОСОБА_6 вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України визнав частково, а у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 389 КК України - повністю. Окрім того, як вбачається з пояснень потерпілого ОСОБА_10 та його законного представника - ОСОБА_9 , такі жодних претензій до обвинуваченого не мають, оскільки мобільний телефон їм повернутий. Окрім іншого, вказуючи на неправильну кваліфікацію дій обвинуваченого за ч. 4 ст. 186 КК України, захисник стверджує, що ОСОБА_6 хоч і вчинив злочин під час дії воєнного стан, але злочин був вчинений на території м. Виноградів Закарпатської області - поза межами районів вогневого ураження, тимчасової окупації або проходу військ та без будь-якого використання умов воєнного
-4-
стану. Потерпілим не являється особа, яка постраждала від військової агресії, злочин вчинено не щодо осіб або їх майна, які тимчасово залишили житло, майно без контролю для укриття в безпечному місці, отже обвинувачений, вчиняючи кримінальне правопорушення, прагнучи досягти злочинної мети не мав наміру скористатися умовами воєнного стану.
Судове провадження розглядається за відсутності обвинуваченого, захисника, потерпілого та його представника, неявка яких з урахуванням положень ч. 4 ст. 405 КПК України не перешкоджає його розгляду. При цьому враховується, що вказані особи належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги на вирок суду, а також те, що від них не надходили заяви чи клопотання про відкладення розгляду судового провадження на інший термін та відомості про поважність причин їх неявки. Також приймається до уваги заява захисника-адвоката ОСОБА_7 про можливість розгляду апеляційної скарги без участі сторони захисту у порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді про суть вироку, повідомлення про те, ким і в якому обсязі він оскаржений, промову прокурора про необґрунтованість апеляційної скарги, дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга захисника-адвоката ОСОБА_7 не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Статтею 370 КПК України передбачено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційної скарги.
Як встановлено матеріалами кримінального провадження, досудове розслідування й судовий розгляд по ньому проведені з дотриманням вимог розділів ІІІ, ІV КПК України. Викладені у вироку висновки про винуватість обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 186, ч. 2 ст. 389 КК України, при обставинах викладених у вироку суду, ґрунтуються на зібраних доказах, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження та ніким із учасників судового розгляду не оспорюються, а тому апеляційним судом не перевіряються.
Твердження захисника про неправильну кваліфікацію дій обвинуваченого за ч. 4 ст. 186 КК України та відсутність такої кваліфікуючої ознаки грабежу, як «вчинення в умовах воєнного стану», колегія суддів уважає безпідставними, з огляду на таке.
-5-
Відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 за № 64/2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 за № 2102-ІХ (зі змінами, внесеними Указом від 14.03.2022 за № 133/2022, затвердженого Законом України від 15.03.2022 за № 2119-ІХ, та Указом від 18.04.2022 за № 259/2022, затвердженого Законом України від 21.04.2022 за № 2212-ІХ року) з 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан, який діяв і на момент вчинення ОСОБА_6 кримінальних правопорушень.
Законом України від 03.03.2022 за № 2117-IX «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо посилення відповідальності за мародерство» посилено відповідальність за кримінальні правопорушення, передбачені статтями 185, 186, 187, 189, 191 КК України, вчинені в умовах воєнного стану.
Відповідно до таких змін грабіж, вчинений в умовах воєнного або надзвичайного стану кваліфікується за ч. 4 ст. 186 КК України, за що у санкції статті передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 10 років.
При цьому кваліфікація за ч. 4 ст. 186 КК України не передбачає такого тлумачення та кваліфікуючої ознаки як вчинення грабежу з використанням умов воєнного стану або вчинення її на певній території України, де проводяться бойові дії.
Відповідно до встановлених судом першої інстанції фактичних обставин,
які учасниками судового провадження не оспорюються, грабіж обвинувачений ОСОБА_6 вчинив 26.12.2022 у м. Виноградів Закарпатської області, тобто на території України під час дії воєнного стану.
Таким чином висновок суду першої інстанції про те, що дії обвинуваченого ОСОБА_6 необхідно кваліфікувати саме як вчинення відкритого викрадення чужого майна (грабіж), поєднаного із погрозою застосування насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, в умовах воєнного стану, є обґрунтованим.
Оцінюючи та відхиляючи доводи апеляційної скарги захисника щодо невідповідності призначеного обвинуваченому покарання внаслідок його надмірної суворості, колегія суддів виходить з наступного.
Загальні засади призначення покарання (ст. 65 КК України) наділяють суд правом вибору однієї з форм реалізації кримінальної відповідальності. Завданням такої форми є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду.
Відповідно до ст. 65 КК України суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне та достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Згідно до ч. 3 ст. 374 КПК України, а також враховуючи роз'яснення, що містяться у постанові Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», висновки з усіх питань, пов'язаних з призначенням покарання, необхідно належним чином мотивувати у вироку.
-6-
Покарання обвинуваченому ОСОБА_6 призначено відповідно до вимог ст. 65 КК України, у межах санкцій ч. 4 ст. 186 та ч. 2 ст. 389 КК України, з урахуванням тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання, даних, що характеризують його особу, і таке покарання є справедливим, достатнім для його виправлення і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_6 покарання, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень, дані про його особу, зокрема те, що він посередньо характеризується по місцю проживання, де мешкає із братом, не перебуває на обліку у лікаря психіатра та нарколога, раніше судимий, а також визнав за обставину, що пом'якшує покарання часткове визнання вини і належним чином вмотивував у цій частині своє рішення.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з приводу того, що виправлення та перевиховання, а також попередження вчинення нових кримінальних правопорушень обвинуваченим можливо лише з призначенням йому покарання у виді позбавлення волі в межах санкції відповідної статті закону України про кримінальну відповідальність і підстави для зменшення обвинуваченому ОСОБА_6 строку призначеного покарання у даному кримінальному провадженні відсутні.
Відповідно до положень ст. 414 КПК України, невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або через суворість.
Всупереч доводів апеляційної скарги захисника, колегія суддів уважає, що розмір призначеного обвинуваченому ОСОБА_6 за ч. 4 ст. 186 КК України покарання відповідає тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення та даним про його особу, а також відповідає критерію справедливого покарання, в тому числі вимогам ст. 65 КК України та його меті.
Беручи до уваги, що обвинувачений ОСОБА_6 характеризуються посередньо, за наявності обставини, що пом'якшує покарання - часткове визнання вини, відсутність претензій з боку потерпілого ОСОБА_10 , однак враховуючи тяжкість вчинених кримінальних правопорушень, наявність судимості, суд дійшов обґрунтованого висновку про призначення обвинуваченому ОСОБА_6 покарання з урахуванням положень ст. 70 КК України, в межах санкції ч. 4 ст. 186 КК України, у виді позбавлення волі.
Таким чином, перевіркою матеріалів кримінального провадження відносно ОСОБА_6 встановлено, що суд першої інстанції при призначенні обвинуваченому покарання зазначених вимог закону дотримався. Колегія суддів уважає, що покарання обвинуваченому ОСОБА_6 судом першої інстанції призначено з урахуванням вимог ст. 65 КК України.
Окрім того, відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.
Як встановлено судом, вироком Виноградівського районного суду Закарпатської області від 11.08.2022 ОСОБА_6 засуджено за ч. 1 ст. 310 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 грн, який ухвалою цього ж суду замінений на покарання у виді громадських робіт на строк 92 години.
-7-
Таким чином, враховуючи вимоги ч. 1 ст. 71 КК України, судом першої інстанції обвинуваченому ОСОБА_6 призначено остаточне покарання за сукупністю вироків у виді позбавлення волі на строк 07 (сім) років 01 (один) день, шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Виноградівського районного суду Закарпатської області від 11.08.2022 з урахуванням ухвали Виноградівського районного суду Закарпатської області від 10.01.2023 - у виді позбавлення волі на строк 01 день, що відповідає вимогам закону України про кримінальну відповідальність та на думку апеляційного суду є справедливим, адже відповідає принципам індивідуалізації та справедливості, буде необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_6 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушення.
Апеляційні доводи захисника про зайву суворість призначеного ОСОБА_6 покарання - у виді позбавлення волі на певний строк за вчинення умисного злочину проти власності та пов'язане з цим прохання щодо зміни вироку, шляхом призначення більш м'якого покарання, на думку колегії суддів, є безпідставними. Згідно даних кримінального провадження та поданої апеляційної скарги, об'єктивно відсутні інші обставини ніж ті, що встановлені судом першої інстанції, які пом'якшують покарання, а твердження захисника щодо неналежного їх врахування повністю спростовуються висновками суду зазначеними в оскаржуваному вироку, якими належним чином обґрунтовані вид та міра покарання.
Тому , доводи захисника про пом'якшення призначеного ОСОБА_6 покарання та зміни вироку в цій частині, з урахуванням наведених ним доводів, слід визнати безпідставними, оскільки такі доводи носять суто суб'єктивний характер і не можуть вважатися достатніми підставами для пом'якшення призначеного покарання.
Таким чином, призначене судом першої інстанції обвинуваченому ОСОБА_6 покарання у той спосіб, як це зазначено у вироку, на думку колегії суддів, є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, а тому відповідає вимогам ст. 50, 65 КК України, оскільки за своїм видом і розміром є справедливим через, що підстав для зміни вироку за доводами апеляційної скарги захисника про зайву суворість призначеного ОСОБА_6 покарання, колегія суддів не вбачає.
При прийнятті рішення колегія суддів також враховує вимоги ст. 26 КПК України, зокрема, те, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та в спосіб, передбачених цим Кодексом; ст. 404 цього Кодексу в частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; те, що обвинуваченим та його захисником не заявлялось жодних клопотань як в апеляційній скарзі, так і під час їх розгляду, у тому числі клопотань, які би підтверджували обґрунтованість доводів апеляційної скарги.
Керуючись ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу захисника-адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення, а вирок Виноградівського районного суду Закарпатської області від 10.05.2023, щодо ОСОБА_11 , - без змін.
Ухвала апеляційного суду може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Касаційного кримінального суду в складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою,- в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Судді