Справа № 462/8454/24
16 грудня 2024 року Залізничний районний суд м.Львова у складі:
головуючого судді Іванюк І.Д.
з участю секретаря судового засідання Петришак С.Б.
розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції, інспектора Войтини Назарія Володимировича про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
Позивач ОСОБА_1 05.11.2024 року звернулася до суду із позовною заявою, в якій просила скасувати постанову інспектора Департаменту патрульної поліції у Львівській області Войтини Н.В. серії ЕНА № 3356143 від 27.10.2024 та закрити справу про адміністративне правопорушення у зв'язку із відсутністю складу та події адміністративного правопорушення, а також стягнути із відповідача судовий збір у сумі 605,60 грн. Свої вимоги мотивує тим, що 27.10.2024 року інспектор Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції Войтина Н.В. виніс постанову, якою її визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 510 грн. Згідно із вказаною постановою вона 27.10.2024 р о 20.10 год. за адресою: м. Львів, пр. Свободи, 7, керувала автомобілем марки Renault Zoe, державний номерний знак НОМЕР_1 , без ввімкненого ближнього світла фар у темну пору доби, чим порушила вимоги пункту 19.1 а Правил дорожнього руху. Вважає, вказану постанову незаконною та необґрунтованою, оскільки така винесена без належних доказів її вини, зокрема без доказів того, що вказане правопорушення вчинене саме за адресою: м. Львів, пр. Свободи, 7. Також така постанова винесена безпосередньо на місці вчинення правопорушення, а не за місцем знаходження органу, який уповноважений розглядати такі справи, за відсутності протоколу про адміністративне правопорушення, що суперечить вимогам чинного законодавства та рішенню Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення справа № 1-11/2015 від 26.05.2015 року. При цьому вона не мала змоги скористатись юридичною допомогою, а також їй не було роз'яснено права згідно із ст. 268 КУпАП. У зв'язку з наведеним, позивач звернулася до суду з позовом з метою захисту порушеного права та просить його задовольнити.
Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 18.11.2024 року відкрито провадження у справі з визначенням дати і часу розгляду, про що повідомлено сторони.
Представник позивача та позивач у судове засідання не з'явились, належним чином повідомлені про розгляд справи, згідно із ч. 3 ст. 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи у даній категорії справ (в тому числі за ст. 286 КАС України), повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, явку свого уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив. Водночас 26.11.2024 року подав відзив на позов, у якому зазначив, що правопорушення, вчинене позивачкою, зафіксоване на нагрудний відео реєстратор патрульних поліцейських (Сlip-0, 00 хв. 58 c., 02 хв, 11 с., 03 хв 23 с, 04 хв, 09 с., 05 хв. 07 с). Позивач визнавала свою винуватість та не клопотала про надання додаткових доказів. Із врахуванням наведеного інспектор виніс оспорювану постанову відповідно до вимог ч. 1 ст. 283, п.1.ч.1 ст. 284 КУпАП. При цьому працівниками поліції дотримано вимог КУпАП та Інструкції з оформлення поліцейських матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі , затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 № 1395. Водночас позивачу було роз'яснено права згідно із ст. 63 Конституції України та ст. 286 КУпАП. Всупереч вимог ст.14-2, 279-3 КУпАП позивач доказів, для звільнення її, як відповідальної особи, від адміністративної відповідальності не надала, що також зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2020 року у справі № 520/2261/19. Також позивачкою хибно витлумачено рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення у справі № 1-11/2015 від 26.05.2015 року, щодо положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у якому дійсно зазначено, що "справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення", що в аспекті порушеного у конституційному поданні питання необхідно розуміти так, що використане в ньому словосполучення "за місцем його вчинення" визначає адміністративно-територіальну одиницю, на яку поширюється юрисдикція відповідного органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення. Водночас, аналіз положень глави 22 КУпАП в системному зв'язку з положеннями його глави 17 вказує на те, що підстав для ототожнення місця вчинення адміністративного правопорушення з місцем розгляду справи про таке правопорушення немає, а словосполучення "на місці вчинення правопорушення" і "за місцем його вчинення", які містяться у статтях 258, 276 Кодексу, мають різне цільове спрямування і різний правовий зміст. У частинах першій, другій статті 258 Кодексу визначено випадки, коли протокол про вчинення адміністративного правопорушення не складається, а адміністративне стягнення накладається і стягується на місці вчинення правопорушення, а такий перелік є вичерпним. Оскільки даний випадок підпадає під дію ст. 258 КУпАП, то винесення постанови на місці події повністю відповідає вимогам чинного законодавства. За наведеного просив у позові відмовити.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Із змісту ст. 5 КАС України вбачається, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справи в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 27.10.2024 інспектор Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції Войтина Н.В. виніс постанову про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА № 3356143, згідно із якою ОСОБА_1 27.10.2024 р о 20.10 год. за адресою: м. Львів, пр. Свободи, 7, керувала автомобілем марки Renault Zoe, державний номерний знак НОМЕР_1 , без ввімкненого ближнього світла фар у темну пору доби, чим порушила вимоги пункту 19.1 а Правил дорожнього руху. Вказаною постановою її визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 510 грн.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведеним конституційним положенням кореспондує частина перша статті 8 Закону України «Про Національну поліцію».
Згідно із п. 8 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (із змінами та доповненнями, далі - ПДР України).
Відповідно до частини п'ятої статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Відповідно до п. 1.3 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями), учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги ПДР.
Згідно зі ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно із частиною 2 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до п. 19.1 ПДР у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості незалежно від ступеня освітлення дороги, а також у тунелях на транспортному засобі, що рухається, повинні бути ввімкнені такі світлові пристрої: а) на всіх механічних транспортних засобах - фари ближнього (дальнього) світла.
Відповідно до ч. 3 ст 254 КУпАП протокол не складається у випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2, 3, 4, 6 ст. 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, а також і в інших випадках, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення. У випадках, передбачених ч. 1, 2 цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу або залишається повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення правил зупинки, стоянки або паркування транспортних засобів у разі їх фіксації у режимі фотозйомки (відеозапису), крім випадків фіксації в автоматичному режимі правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті, що зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, та правопорушень, передбачених статтею 132-2 цього Кодексу. Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, та правопорушень, передбачених статтею 132-2 цього Кодексу, або порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису). Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Згідно зі статтею 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, зокрема і передбачених частиною першою, другою і третьою статті 122, статтями 124-1 - 126.
Ст. 283 КУпАП (ч. 1, 10) визначено, що розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. У випадках, передбачених законодавством України, про захід стягнення робиться відповідний запис на протоколі про адміністративне правопорушення або постанова оформляється іншим установленим способом.
Відповідно до п. 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2015 року за № 1395 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року, № 1408/27853 (із наступними змінами) у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Відповідно до п. 5 розділу IV Інструкції постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі (додаток 5), складається у письмовій формі (заповнюється відповідно до вимог пункту 10 розділу ХV цієї Інструкції) або за наявності технічної можливості в електронній формі у вигляді стрічки, яка роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв, із зазначенням відомостей, що відповідають пунктам постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, наведеної у додатку 5 до цієї Інструкції.
З відеозапису події, зафіксованої на нагрудний відеореєстратор патрульних поліцейських, вбачається, що ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, а саме 27.10.2024 р о 20.10 год. за адресою: м. Львів, пр. Свободи, 7, керувала автомобілем марки Renault Zoe, державний номерний знак НОМЕР_1 , без ввімкненого ближнього світла фар у темну пору доби, чим порушила вимоги пункту 19.1 а Правил дорожнього руху. При винесенні постанови про адміністративне правопорушення було роз'яснено права згідно із ст. 63 Конституції України та ст. 286 КУпАП. Позивач визнавала свою винуватість, не клопотала про надання додаткових доказів, скористатись правовою допомогою не бажала. (Сlip-0, 00 хв. 58 c., 02 хв, 11 с., 03 хв 23 с, 04 хв, 09 с., 05 хв. 07 с). Доказів, що передбачені ст.ст. 14-3, 279-3 КУпАП, для звільнення його від адміністративної відповідальності не надав.
Суд критично оцінює твердження позивача з приводу того, що постанову виснесено на місці вчинення правопорушення, а не за місцем знаходження органу, який уповноважений розглядати такі справи, оскільки, як зазначив у своєму рішенні Конституційний Суд України у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення справа № 1-11/2015 від 26.05.2015 року положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення, яке передбачає, що "справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення", в аспекті порушеного у конституційному поданні питання необхідно розуміти так, що використане в ньому словосполучення "за місцем його вчинення" визначає адміністративно-територіальну одиницю, на яку поширюється юрисдикція відповідного органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення. Водночас, аналіз положень глави 22 КУпАП в системному зв'язку з положеннями його глави 17 вказує на те, що підстав для ототожнення місця вчинення адміністративного правопорушення з місцем розгляду справи про таке правопорушення немає, а словосполучення "на місці вчинення правопорушення" і "за місцем його вчинення", які містяться у статтях 258, 276 Кодексу, мають різне цільове спрямування і різний правовий зміст. Зокрема, словосполучення "за місцем його вчинення", застосоване у положенні частини першої статті 276 Кодексу, за якою "справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення", вказує на місцезнаходження органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення у межах його територіальної юрисдикції згідно з адміністративно-територіальним устроєм України.
Також, Конституційний Суд України зазначив, що у частинах першій, другій статті 258 Кодексу визначено випадки, коли протокол про вчинення адміністративного правопорушення не складається, а адміністративне стягнення накладається і стягується на місці вчинення правопорушення, якщо особа не оспорює допущеного нею порушення і адміністративного стягнення, що на неї накладається, а розмір штрафу не перевищує передбаченого у Кодексі неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Перелік адміністративних правопорушень, за які адміністративні стягнення накладаються на місці їх вчинення, є вичерпним і може бути змінений лише законом.
Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо правомірності доказування свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до статті 252 Кодексу України про адміністративні правопорушення орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Частиною 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
За змістом статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, Кодекс адміністративного судочинства України передбачає не лише обов'язок суб'єкта владних повноважень (відповідача у справі) щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності (ч. 2 ст. 77 КАС України), але й обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (ч. 1 ст. 77 КАС України), що також зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2020 року у справі № 520/2261/19.
Проаналізувавши зміст оскаржуваної постанови серії ЕНА № 3356143 від 27.10.2024 року про накладення адміністративного стягнення та інші докази, надані сторонами, суд доходить висновку, що така постанова складена відповідно до вимог чинного законодавства, а інспектором Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції Войтиною Н.В. під час прийняття рішення про наявність факту правопорушення дотримано прав позивача, враховано характер вчиненого правопорушення, особу порушника, майновий стан, ступінь вини, розмір накладеного адміністративного стягнення визначено відповідно до ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Окрім того, суд зазначає, що при розгляді справ про адміністративні правопорушення, посадові особи відповідного орану діють не як самостійний суб'єкт владних повноважень, а від імені органу. Отже, відповідні посадові особи не можуть виступати самостійним відповідачем у таких справах, оскільки належним відповідачем є саме відповідний орган, на який покладено функціональний обов'язок розглядати справи про адміністративні правопорушення. Наведене узгоджується із позицією, викладеною у постанові ВС у справі N 742/2298/17 від 17.09.2020.
За наведеного суд відповідно до приписів ч. 3 статті 286 Кодексу адміністративного судочинства України вважає, що вищезгадану постанову про накладення адміністративного стягнення слід залишити без змін, а позовну заяву - без задоволення, а тому у позові слід відмовити.
Відповідно до статті 139 КАС України, понесені позивачем судові витрати відшкодовуються за рахунок відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог, а оскільки у позові відмовлено, тому такі судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст. 2, 5-10, 73-77, 90, 134, 139, 241-246, 271, 272, 286 КАС України, суд
У позові ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції, інспектор Войтини Назарія Володимировича про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів, який обчислюється з дня його проголошення.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ;
Відповідач: Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції, ЄДРПОУ 40108833, адреса місцезнаходження: м. Львів, вул. Перфецького, 19.
Інспектор Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції Войтина Н.В., службова адреса: м. Львів, вул. Перфецького, 19.
Суддя Іванюк І.Д.