Виноградівський районний суд Закарпатської області
___________________________________________________________________________________________________ Справа № 299/6877/24
06.12.2024 року м.Виноградів
Виноградівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого - судді Надопта А.А. при секретарі -Стрижак О.М.., розглянувши у підготовчому судовому засіданні у залі суду у місті Виноградів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог: державного нотаріуса Виноградівської державної нотаріальної контори про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета позову на стороні позивача: державного нотаріуса Виноградівської державної нотаріальної контори про визнання права власності.
Позов мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача, ОСОБА_3 . Заповіту покійна не залишила. Позивач, та відповідач, як сини спадкодавця, є спадкоємцями за законом першої черги.
Після смерті матері відкрилася спадщина, яка складається з житлового будинку з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно положень ч.1 ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
За прийняттям спадщини позивач звернулася до Виноградівської державної нотаріальної контори. Однак у зв'язку з відсутністю належних правовстановлюючих документів на спадкове нерухоме майно державним нотаріусом Боричок К.В. у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом їй було відмовлено. Така ситуація обумовлена тим, що по смерті спадкодавця віднайти документовані матеріали, які посвідчують належність їй майнових прав, не вдалося.
Таким чином, позивач, який в порядку спадкування за законом успадкував спадкове майно, яке згідно положень закону належить йому з часу відкриття спадщини, не може реалізувати своє право на оформлення спадщини, від чого залежить можливість здійснення нею повноважень власника, тобто, володіння, користування та розпорядження спадковим майном, вважає, що є всі правові підстави звернутися до суду із позовом про визнання за ним права власності на вищевказане спадкове майно.
Позивач ОСОБА_1 , та його представник адвокат Продан О.В., 18.11.2024 року, направили до суду заяву про підтримання позовних вимог і розгляду справи у їх відсутності.
Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився, 24.10.2024 року направив до суду заяву про розгляд справи у його відсутності проти задоволення вимог позивача не заперечує
Обстеживши матеріали справи та клопотання сторін, відповідно до ч.4 ст. 200 ЦПК України судом у підготовчому судовому засіданні ухвалюється рішення.
Вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного висновку.
Розглядаючи вказану справу в межах заявлених вимог та наданих сторонами доказів, суд приходить до переконання, що дані конкретні правовідносини врегульовані ЦК України.
У судовому засіданні належними доказами достовірно встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 06.03.2024 року м.Ніредьгаза Угорська Республіка, переклад на українську зареєстровано в реєстрі за №1809 приватним нотаріусом І.В. Романовичем.
Факт родинних відносин підтверджується свідоцтвом про народження позивача серії НОМЕР_2 від 10.03.1990 року
Відповідач, ОСОБА_4 , син спадкодавця, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 від 16.08.1995 року Фегердярмат, Угорська Республіка, переклад на українську зареєстровано в реєстрі за №1763 перекладачем Виноградівської державної нотаріальної контори, засвідчено державним нотаріусом Виноградівської державної нотаріальної контори 12.09.2006 року
Після смерті матері відкрилася спадщина, яка склалалася з житлового будинку з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно положень ч.1 ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Покійній матері позивача на праві приватної власності належав житловий будинок з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 .
За прийняттям спадщини позивач звернулася до Виноградівської державної нотаріальної контори. Однак у зв'язку з відсутністю належних правовстановлюючих документів на спадкове нерухоме майно державним нотаріусом Боричок К.В. у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом їй було відмовлено. Така ситуація обумовлена тим, що по смерті спадкодавця віднайти документовані матеріали, які посвідчують належність йому майнових прав, не вдалося.
Таким чином, через відсутність необхідних правовстановлюючих документів на спадкове майно позивач позбавлена можливості оформити прийняття спадщини у регламентованому порядку. Пунктом 1 ч.2 ст.16 ЦК України визначено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права. Відповідно до п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» саме у разі неможливості нотаріуса оформити право на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. Саме з вказаних підстав позивач змушена звернутися до суду з цією позовною заявою.
Відповідно до положень п.3.3. листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 р. № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» найпоширенішою причиною звернення особи до суду в справах про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування є неможливість спадкоємцями, які прийняли спадщину, оформити своє право на спадщину в нотаріальній конторі з причин відсутності правовстановлюючих документів на спадкове майно на ім'я спадкодавця та/або відсутності державної реєстрації нерухомого майна спадкодавцем.
Потреба такого способу захисту права власності як пред'явлення позову про його визнання виникає тоді, коли наявність суб'єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється (п.37 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.12.2014 р. №5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав».
Позивачем замовлено проведення технічної інвентаризації житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 Згідно довідки КП «Виноградівське РБТІ» від 28.09.2024 року №924 цей об'єкт нерухомості будівництвом завершений, рахується за спадкодавцем на підставі договору про поділ майна подружжя, посвідченого приватним нотаріусом Виноградівського районного нотаріального округу Лапчак Г.І. 04.04.2009 року за реєстровим №841. Крім того, у матеріалах інвентарної справи наявний витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно №22416402 від 08.04.2009 року на ім'я покійної ОСОБА_3 .
Статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованого Верховною Радою України 17.07.1997 року (Закон № 475/97-ВР), визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Відповідно до приписів ст.41 Конституції України та п.2 ч.1 ст.З, ст.321 ЦК ніхто не може бути позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні.
Згідно положень п.9 ч.1 ст.27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація права власності може бути проведена на підставі судового рішення щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно.
У відповідності до ст.392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвеціїї про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
В той же час, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, а також якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою (ст.344, ст.382 ч.2, ст.392 ЦК України).
Відповідно до п.37 постанови № 5 від 07.02.2014 року пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» з урахуванням положень частини першої статті 15 статті 392 ЦК власник майна має право пред'явити позов про визнання його права власності, до це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним Документа, який засвідчує його право власності. Виходячи зі змісту наведених норм права, потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб'єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється.
Судом встановлено, що позивачка є спадкоємцем за законом першої черги після смерті батька. Спадщину прийняв. Належність спадкодавцю спадкового майна доведено належними та допустимими доказами.
За вказаних обставин позивачем на законних підставах набуто право власності на спадкове майно, тому позовні вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 4, 5, 263, 264, 265 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги задоволити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , мешканцем АДРЕСА_2 в порядку спадкування за законом право власності на житловий будинок з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його прийняття безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 30 днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
ГоловуючийА. А. Надопта