Справа № 510/817/22
Провадження № 2/510/249/24
(ЗАОЧНЕ)
11 грудня 2024 року Ренійський районний суд Одеської області
у складі: головуючого судді Бошков І.Д.,
за участю секретаря Березенко С.П.
розглядаючи у відкритому судовому засіданні в м. Рені цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно,
Відповідач будучи належним чином сповіщений в порядку ст. 128 ЦПК України, у призначені судові засідання не явився, про причини неявки суд не сповістив, заперечень, клопотання про розгляд справи без його участі, до суду не надходило.
Представник позивача, Златі Н.С. у судове зсідання не явилась, надала суду заяву про розгляд справи без її участі та участі позивача, на задоволенні позовних вимог наполягала, не заперечував проти заочного розгляду справи.
Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
У зв'язку із цими обставинами та керуючись ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд прийняв рішення про заочний розгляд справи на підставі наявних доказів.
Ухвалою суду від 01.11.2022р. було відкрите провадження по справі та призначене підготовче судове засідання 21.11.2022р. о 09 год. 45 хвл.
Ухвалою суду від 05.09.2024 р. закрито підготовче провадження у справі та призначена справа до судового розгляду по суті.
Судом в ході судового розгляду справи встановлено, що у березні 2021 році між позивачем та відповідачем була досягнута домовленість про купівлю-продаж житлового будинку АДРЕСА_1 .
02.03.2021р. сторони уклали між собою відповідний письмовий договір. Позивач передав відповідачу обумовлену суму, а він передав нерухомість в натурі та ключі. Так як, згідно законодавства подібні договори підлягають нотаріальному посвідченню, позивач запропонував відповідачу привести їх домовленість у відповідності до вимог закону. Однак, з'ясувалось, що відповідач не оформив у власність на своє ім'я спірний будинок після смерті батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Про ці обставини позивачу не було відомо до укладання договору. Особисто відповідач запевнив, що усі питання вирішить та оформлять правочин.
Таким чином, на момент оформлення сторонами договору купівлі-продажу нерухомого майна відповідач (продавець) не мав на це право. Враховуючи вищенаведене, позивач був вимушений звернутися із позовом до суду.
Вивчивши матеріали справи та надані документи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача обґрунтовані і підлягають задоволенню, оскільки надані суду документи в повному обсязі підтверджують обставини викладені у позовній заяві.
Оскільки щодо позовних вимог, обставин справи сторони не заперечують, визнають їх, суд вважає, що факти, які обґрунтовують заявлені вимоги і мають значення для справи встановлені, у зв'язку із чим немає необхідності у підтвердженні їх доказами засобом дослідження показань свідків.
Згідно матеріалів справи, сторонами, при укладанні договору купівлі-продажу була досягнута угода по всіх істотних умовах: ОСОБА_2 передані гроші, а позивачу - об'єкт нерухомості. Відповідач жодного разу не висунув вимоги щодо повернення вказаного нерухомого майна, не заперечував проти визнання права власності за позивачем.
Відповідно ст. 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.
На підставі ч.1 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Частиною 1 ст. 397 ЦК України, передбачено, що володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе. Згідно ч. 3 ст. 397 ЦК України, фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду.
Так, позивач набув право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , в порядку ст. 330 ЦК України, як добросовісний набувач, придбавши об'єкт нерухомості у відповідача, який він фактично не мав права відчужувати.
Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Підстав, які не дозволяють визнання права власності за позивачем, судом не встановлено. Таким чином, суд вважає за можливе визнати за позивачем, як за добросовісним набувачем, право власності на нерухоме майно.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 133, 141, 223, 259, 263-265, 268, 280 ЦПК України, ст.ст. 330, 328, 388, ЦК України (2003 р.) суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) право власності на житловий будинок із надвірними спорудами АДРЕСА_1 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду, а також в разі пропуску з інших поважних причин.
Суддя І.Д. Бошков