Справа № 521/14494/24
Номер провадження:1-в/521/1061/24
27 листопада 2024 року м. Одеса
Малиновський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одеса подання начальника Державної установи «Одеська виправна колонія (№14)» про приведення у відповідність до вимог Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» вироку у відношенні ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
До Малиновського районного суду м. Одеси надійшло подання начальника Державної установи «Одеська виправна колонія (№14)» про приведення у відповідність до вимог Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» вироку Татарбунарського районного суду Одеської області від 15.12.2022 року у відношенні ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У поданні вказано, що засуджений відбуває покарання в ДУ «Одеська виправна колонія (№14)».
В судовому засіданні прокурор просила поданні задовольнити, вказавши, що відносно даного засудженого наявні два вироки, вирок від 19.03.2021 року підпадає під декриміналізацію, вирок від 15.12.2022 року під декриміналізацію не підпадає.
Засуджений ОСОБА_4 надіслав до суду заяву, про розгляд подання за його відсутності.
Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи прокурора, прийшов до висновку, що дане подання підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 539 КПК України питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом.
Під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 КПК України, має право вирішувати такі питання: про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України (п.13 ч.1 ст. 537 КПК України).
Згідно п. 2 ч. 2 ст. 539 КПК України клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 10 (у частині клопотань про заміну покарання відповідно до частини третьої статті 57, частини першої статті 58, частини першої статті 63 КК України), 11, 13, 13-2 частини першої статті 537 цього Кодексу.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 засуджений:
-вироком Саратського районного суду Одеської області від 19.03.2021 року за ч.3 ст. 185 КК України до покарання у вигляді 4 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки;
- вироком Татарбунарського районного суду Одеської області від 15.12.2022 року за ч.2 ст. 289, 71,72 КК України до 5 років 1 місяця позбавлення волі без конфіскації майна.
09.08.2024 року набрав чинності Закон України №3886-ІХ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» (надалі - Закон №3886-ІХ).
Відповідно до вказаного Закону №3886-ІХ, стаття 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення була викладена у новій редакції, внаслідок чого, дрібним викраденням чужого майна вважається крадіжка, шахрайство, привласнення чи розтрата, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ч.6 ст. 3 КК України, зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення.
Згідно з п.5 підрозділу 1 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року.
Відповідно до пп. 169.1.1 пункту 169.1 ст.169 Податкового кодексу України, податкова соціальна пільга дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року, - для будь - якого платника податку.
Таким чином два неоподатковуваних мінімумів доходів громадян дорівнює 100 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи та відповідно станом на 2019 рік становило 1921 грн.
Судовим розглядом встановлено, що вироком Саратського районного суду Одеської області від 19.03.2021 року за ч.3 ст. 185 КК України до покарання у вигляді 4 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4 звільнено від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки та покладенням обов'язків, передбачених п.п. 1,2 ч.1, п.2 ч.2 ст. 76 КК України.
Відповідно до вказаного вироку, ОСОБА_4 15.11.2021 році вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 185 КК України, завдавши потерпілому матеріальну шкоду в розмірі 1566 грн. 67 коп.
Згідно з вимогами п. 5 підрозділу 1 розділу ХХ та підпункту 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 розділу IV Податкового кодексу України, розмір податкової соціальної пільги складає 50 відсотків розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленого законом на 1 січня звітного податкового року.
Згідно з вимогами п. 5 підрозділу 1 розділу ХХ та підпункту 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 розділу IV Податкового кодексу України, розмір податкової соціальної пільги складає 50 відсотків розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленого законом на 1 січня звітного податкового року.
Станом на 01 січня 2019 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 1921 грн., тобто на дату вчинення цього кримінального правопорушення розмір спричиненої матеріальної шкоди не перевищував два неоподатковуваних мінімуми доходів громадян.
У зв'язку із зазначеним, оскільки кримінальна караність діяння, за вчинення якого засуджено за даним вироком ОСОБА_4 усунута, суд приходить до висновку про те, що на підставі ч. 2 ст. 74 КК України ОСОБА_4 необхідно звільнити від призначеного покарання за вироком Саратського районного суду Одеської області від 19.03.2021 р.
Попри відсутність прямих законодавчих змін до КК України, діючи норми КУпАП дають підстави для висновку про декриміналізацію діянь засудженого.
Відповідно до ч. 2 ст. 74 КК України особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.
Суд вважає, що у зв'язку з декриміналізацією крадіжки майна розміром до 2 нмдг, особа, засуджена за таку крадіжку, підлягає звільненню від призначеного покарання.
Крім того, вироком Татарбунарського районного суду Одеської області від 15.12.2022 року ОСОБА_4 засуджено за ч.2 ст. 289 КК України до покарання у вигляді 5 років позбавлення волі без конфіскації майна. На підставі ст.71 КК України за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання не відбутої частини покарання за вироком Саратського районного суду Одеської області від 19.03.2021 року остаточно визначено покарання у вигляді 5 років 1 місяця позбавлення волі без конфіскації майна.
Відповідно до вказаного вироку, ОСОБА_4 в 2021 році вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 289 КК України.
Правопорушення, за яке ОСОБА_4 був засуджений за даним вироком, залишається кримінально-караними діяннями.
З урахування того, що у даному вироку остаточне покарання призначено ОСОБА_4 з урахуванням ст.70 КК України за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання не відбутої частини покарання за вироком Саратського районного суду Одеської області від 19.03.2021 року, діяння за яку судом декриміналізовано відповідно до вимог закону, суд приводить вирок Татарбунарського районного суду Одеської області від 15.12.2022 року у відповідність до вимог Закону №3886-IX від 18.07.2024 р.
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вважати засудженим за вироком Татарбунарського районного суду Одеської області від 15.12.2022 року за ч.2 ст. 289 КК України до 5 років позбавлення волі без конфіскації майна.
Строк відбування покарання відраховувати від дати набрання вироком чинності та зарахувати у строк відбування ним покарання відбуту частину покарання за вироком Балтського районного суду Одеської області від 28.07.2022 року.
Виключити у вироку Татарбунарського районного суду Одеської області від 15.12.2022 року вказівку на застосування ст. 71 КК України у зв'язку з усуненням кримінальної караності діяння за вироком Саратського районного суду Одеської області від 19.03.2021 року.
В іншій частині вказаний вирок залишити без змін.
На підставі ст. 5, ч. 2 ст. 74 КК України, Закону України № 3886-ІХ, керуючись ст.ст. 336, 537, 539 КПК України, суд -
Подання начальника ДУ «Одеська виправна колонія (№ 14)» - задовольнити.
На підставі ч.2 ст.74 КК України засудженого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звільнити від відбування покарання, призначеного вироком Саратського районного суду Одеської області від 19.03.2021 року за ч.3 ст. 185 КК України у вигляді 4 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки, у зв'язку з усуненням кримінальної караності діяння.
Важати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 засудженим вироком Тарбунарського районного суду Одеської області від 15.12.2022 року за ч.2 ст. 289 КК України до покарання у вигляді 5 років позбавлення волі без конфіскації майна.
Виключити у вироку Татарбунарського районного суду Одеської області від 15.12.2022 року вказівку на застосування ст. 71 КК України у зв'язку з усуненням кримінальної караності діяння за вироком Саратського районного суду Одеської області від 19.03.2021 року.
В іншій частині вказаний вирок залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду через суд першої інстанції протягом 7 днів з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_1