Дата документу 11.12.2024
Справа № 501/1824/24
2/501/1113/24
11 грудня 2024 року Іллічівський міський суд Одеської області у складі:
головуючого судді Петрюченко М.І.,
за участю секретаря судового засідання Тейбаш Н.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Чорноморську Одеської області цивільну справу за
позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», місце знаходження: м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 133-А
до
відповідача: ОСОБА_1
предмет та підстави позову: про стягнення заборгованості
I. Виклад позиції позивача.
Представник товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (далі позивач) 02.03.2023 звернувся до суду з позовом (а.с.3-7) до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача на користь ТОВ «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором №04.04.2021-010000119 від 04.04.2021 в розмірі 13 225,00 грн. та судовий збір 2 422,40 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 22.03.2021 між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем укладений кредитний договір №22.03.2021-1000022569 відповідно до умов якого кредитор надав позичальнику кредит у розмірі 10 000,00 грн. на 14 календарних днів за процентною ставкою «Економ/Стандарт».
Період користування ставкою "Економ" - період фактичного користування кредитом, протягом якого застосовується фіксована процентна ставка "Економ", який розпочинається в день, наступний за днем сплати Позичальником повністю всіх процентів, нарахованих на дату платежу, та закінчується через 14 днів.
Ставка "Економ" - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 2% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом первинного періоду та протягом періоду "Економ".
В свою чергу ставка "Стандарт" - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 2,5% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит, окрім первинного періоду та періоду "Економ".
Зазначено, що первинний період користування кредитом - 14 днів з дня його надання, а черговий період користування кредитом кожні наступні 14 днів з дня закінчення первинного періоду.
Згідно п.1.1 Договору за цим Договором Кредитодавець зобов'язується надати кредит Позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених Договором, а Позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Пунктом 1.2 встановлено, що кредит надається на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Свої зобов'язання позивач виконав, надавши грошові кошти позичальникові.
У порушення умов договору, відповідач свої зобов'язання належним чином не виконав, внаслідок чого станом на 04.04.2021 утворилась заборгованість у розмірі 13 225,00 грн., яка складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 5000,00 грн. та по процентам у розмірі 8225,00 грн., у зв'язку з чим позивач був змушений звернутися до суду з вказаним позовом.
Відповідач відзиву на позов не подав.
ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.
Представник позивача не заперечує проти проведення заочного розгляду справи.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про слухання справи повідомлявся належним чином, про причини неявки не повідомив.
ІІІ. Інші процесуальні дії у справі.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу від 30.04.2024 справа розподілена для розгляду судді Петрюченко М.І. (а.с.42).
Ухвалою судді Іллічівського міського суду Одеської області Петрюченко М.І. від 09.05.2024 залишено без руху позовну заяву (а.с.45-46).
Ухвалою судді Іллічівського міського суду Одеської області Петрюченко М.І. від 13.05.2024 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін (а.с.53-54).
Згідно ч.11 ст.128 ЦПК України, відповідач також викликався в суд через оголошення на офіційному веб-порталі «Судової влади України». Згідно інформації, опублікованої на офіційному веб-порталі «Судова влада України» в розділі «Оголошення про виклик до суду», відповідач був повідомлений про місце, дату та час розгляду справи, але у судове засідання так і не з'явився, тому, на підставі ст.280 ЦПК України проведено заочний розгляд справи на підставі наявних у ній доказів.
Судом на підставі частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
ІV. Фактичні обставини, встановлені Судом обставини та зміст спірних правовідносин.
Судом встановлено, що 04.04.2021 між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем ОСОБА_1 укладено кредитний договір №04.04.2021-010000119 відповідно до умов якого кредитор надав позичальнику кредит у розмірі 5 000,00 грн. на 14 календарних днів за процентною ставкою «Економ/Стандарт» (а.с.14-21).
Період користування ставкою "Економ" - період фактичного користування кредитом, протягом якого застосовується фіксована процентна ставка "Економ", який розпочинається в день, наступний за днем сплати Позичальником повністю всіх процентів, нарахованих на дату платежу, та закінчується через 14 днів.
Ставка "Економ" - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 2% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом первинного періоду та протягом періоду "Економ".
В свою чергу ставка "Стандарт" - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 2,5% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит, окрім первинного періоду та періоду "Економ".
Зазначено, що первинний період користування кредитом - 14 днів з дня його надання, а черговий період користування кредитом кожні наступні 14 днів з дня закінчення первинного періоду.
Згідно п.1.1 Договору за цим Договором Кредитодавець зобов'язується надати кредит Позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених Договором, а Позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Пунктом 1.2 встановлено, що кредит надається на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Свої зобов'язання позивач виконав, надавши грошові кошти позичальникові.
У порушення умов договору, відповідач свої зобов'язання належним чином не виконав, внаслідок чого станом на 04.04.2021 утворилась заборгованість у розмірі 13 225,00 грн., яка складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 5000,00 грн. та по процентам у розмірі 8225,00 грн. (а.с.31).
V. Оцінка Суду.
Відповідно до вимог ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до положень статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, а ч.2 вказаної статті передбачено, що договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Згідно положень ч.2 ст.639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
На підставі ч.1, ч.2 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
В свою чергу відповідачем не надано в судове засідання доказів, які б підтверджували належне виконання ним зобов'язань, які б спростовували суму заборгованості перед позивачем та позовні вимоги взагалі.
Отже, обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.
Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду, обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з вимогами ст.ст.124, 129 Конституції України, задачами цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних, прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами судочинства є законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження та обов'язковість рішень суду до виконання.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
З огляду на викладене вище, приймаючи до уваги фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для надання оцінки решті доводів, наведених стороною по справі в обґрунтування власних правових позицій, оскільки їх дослідження судом у будь-якому випадку не матиме наслідком спростування висновків, до яких суд дійшов по тексту рішення вище щодо суті позовних вимог.
На підставі вищевикладеного, дослідивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості підлягають задоволенню.
VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.
Відповідно до статті 141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача судовий збір, витрати по сплаті якого понесені позивачем і документально підтвердженні.
Зокрема, згідно платіжної інструкції № СЦ00006249 від 25.04.2024 (а.с.1) позивачем сплачено 2422,40 грн. судового збору, який підлягає стягненню з відповідача.
Керуючись статтями 2, 5, 10-13, 18, 81, 258-259, 263-265, 280-282 Цивільного-процесуального кодексу України, статтями 525, 526, 530, 623, 624, 629, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, Суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код за ЄДРПОУ: 37356833) заборгованість за кредитним договором №04.04.2021-010000119 від 04.04.2021 в розмірі 13 225,00 грн. та судовий збір у розмірі 2 147,20 грн.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним-процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним-процесуальним кодексом України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Суддя Іллічівського міського
Суду Одеської області М.І.Петрюченко