18 грудня 2007 р.
№ 42/155-7/397
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Дроботової Т.Б. -головуючого
Волковицької Н.О.
Рогач Л.І.
за участю представників сторін:
позивача
Яблонського Ю.А. дов. від 01.01.2007 року
Малікової О.В. дов. від 01.01.2007 року
відповідача
Трембанчука А.А. дов. від 07.12.2007 року
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Державного підприємства "Придніпровська залізниця"
на постанову
від 23.08.2007 року Київського апеляційного господарського суду
у справі
№ 42/155-7/397 господарського суду міста Києва
за позовом
Державного підприємства "Придніпровська залізниця"
до
Державного комітету України з державного матеріального резерву
про
стягнення 104000,00 грн.
Державне підприємство "Придніпровська залізниця" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Державного комітету України з державного матеріального резерву 104000,00 грн. на підставі договору №ПР/НР-03-01/НЮ-1744дг відповідального зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву від 07.05.2003 року.
Рішенням господарського суду міста Києва від 18.04.2006 року позов Державного підприємства "Придніпровська залізниця" задоволений. Стягнуто з Державного комітету України з державного матеріального резерву на користь Державного підприємства "Придніпровська залізниця" 10400,00 грн. боргу та відповідні судові витрати.
Постановою Вищого господарського суду України від 25.07.2006 року вказане судове рішення скасоване. Справа направлена на новий розгляд до господарського суду міста Києва.
При новому розгляді господарський суд міста Києва, рішенням від 14.09.2006 року, позов задовольнив повністю. Стягнув з Державного комітету України з державного матеріального резерву на користь Державного підприємства "Придніпровська залізниця" 10400,00 грн. боргу та відповідні судові витрати.
За апеляційною скаргою Державного комітету України з державного матеріального резерву судове рішення переглянуте в апеляційному порядку і постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.08.2007 року змінено, резолютивну частину рішення викладено у наступній редакції:
"Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Державного комітету України з державного матеріального резерву на користь Державного підприємства "Придніпровська залізниця" -40562, 41 грн. основного боргу, 3858,19 грн. витрат за проведення судово-бухгалтерської експертизи, 405,62 грн. витрат по сплаті державного мита, 46,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Стягнути Державного підприємства "Придніпровська залізниця" 202,81 грн. витрат за подання апеляційної скарги".
Державне підприємство "Придніпровська залізниця" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.08.2007 року, справу передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва.
Заявник вважає, що при прийнятті постанови апеляційним судом було порушено норми матеріального та процесуального права. На думку скаржника, судовою колегією апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови було досліджено лише висновок судово -бухгалтерської експертизи, який не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами статті 42 Господарського процесуального кодексу України.
Заслухавши суддю -доповідача та присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові у даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог статей 108, 1117 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду переглядає за касаційною скаргою (поданням) та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій 07.05.2003 року між сторонами у справі було укладено договір № ПР/НР-03-01/НЮ-1744дг на відповідальне зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву.
Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив із доведеності позовних вимог.
Апеляційний суд, змінюючи рішення місцевого суду та задовольняючи позовні вимоги частково у сумі 40562,41 грн. основного боргу, 3858,19 грн. витрат на проведення експертизи виходив із висновку № 31 судово-бухгалтерської експертизи від 08.05.2007 року, яким підтверджено, що дані звіту про видатки на утримання мобрезерву по Придніпровській залізниці за ІV квартал 2005 року, зазначені як фактично витрачені Державним підприємством "Придніпровська залізниця" по зберіганню матеріальних цінностей мобілізаційного резерву за договором відповідального зберігання № ПР/НР-03-01/НЮ-1744дг від 07.05.2003 року за період з 01.10.2005 року по 31.12.2005 року та документально підтверджуються на суму 40562,41 грн.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, а саме: цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 525 цього кодексу передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Відповідно до пункту 1 статті 7, пункту 1 статті 8 Закону України "Про державний матеріальний резерв" особа, яка здійснює відповідальне зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву, має право на відшкодування витрат, пов'язаних з відповідальним зберіганням.
Пунктом 5 статті 11 цього Закону встановлено, що відшкодування витрат підприємствам, установам і організаціям, що виконують відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву, провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 5 Порядку відшкодування підприємствам, установам та організаціям витрат, пов'язаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 532 від 12.04.2002 року Державний комітет України з державного матеріального резерву зобов'язаний на підставі аналізу статей витрат відповідальних зберігачів щороку визначати середній розмір сум витрат із зберігання матеріальних цінностей виходячи з розрахунку на 1 кв.м. складського приміщення.
17.01.2003 року Державний комітет України з державного матеріального резерву та Державна адміністрація залізничного транспорту України "Укрзалізниця" узгодили Порядок відшкодування залізницям України витрат, пов'язаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей мобілізаційного резерву.
Пунктами 3 та 5 вказаного Порядку передбачено, що сума витрат, яка підлягає відшкодуванню визначається у кошторисах на кожний рік з розбивкою по кварталах, складається з основних витрат та додаткових витрат і сплачується пропорційними частинами за узгодженням між залізницею та держкомрезервом.
Пунктом 3.1. договору № ПР/НР-03-01/НЮ-1744дг від 07.05.2003 року передбачено, що відповідач зобов'язаний відшкодовувати позивачу витрати на утримання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву згідно з погодженим зведеним кошторисом витрат між зберігачем та комітентом у межах асигнувань, передбачених на ці цілі.
Судами встановлено, що на виконання договору, укладеного між сторонами, позивач щоквартально надсилав на адресу відповідача звіти про фінансові витрати, пов'язані із зберіганням матеріальних цінностей.
Відповідач кошторис витрат не узгодив, заперечень не надав та не визначив середній розмір сум витрат із зберігання матеріальних цінностей, виходячи з розрахунку на 1 кв.м., складського приміщення та пунктів 3.1, 4.3, 4.4 договору № ПР/НР-03-01/НЮ-1744дг від 07.05.2003 року.
Згідно з пунктом 4.1 договору, відшкодування витрат за зберігання цінностей визначається згідно щорічно погодженого Комітетом зведеного кошторису витрат позивача (зберігача за договором), який здійснює відповідальне зберігання цих цінностей мобілізаційного резерву.
Пунктом 4.4 договору передбачено, що в разі погодження звіту і відповідно до акту взаєморозрахунків оплата фактичних витрат здійснюється не пізніше 30 числа місяця, наступного за звітним кварталом.
Виходячи із того, що відповідач не повернув позивачу звіти про фактичні витрати, суму боргу не сплатив та заперечував проти стягнення заборгованості для повного, всебічного і об'єктивного розгляду справи суд призначив судово -бухгалтерську експертизу, із якої вбачається, що дані звіту про видатки на утримання мобрезерву по Придніпровській залізниці за ІV квартал 2005 року, зазначені як фактично витрачені Державним підприємством "Придніпровська залізниця" по зберіганню матеріальних цінностей мобілізаційного резерву за договором відповідального зберігання № ПР/НР-03-01/НЮ-1744дг від 07.05.2003 року за період з 01.10.2005 року по 31.12.2005 року документально підтверджуються на суму 40562,41 грн.
Таким чином, матеріали справи свідчать, що господарським судом апеляційної інстанції, в порядку статті 43, 101 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянуті в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; надана належна юридична оцінка наданим сторонами доказам та зроблено обґрунтований висновок про часткове задоволення позовних вимог.
Твердження заявника про порушення судом норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження, суперечать матеріалам справи та зводяться до переоцінки доказів, що відповідно статті 1117 Господарського процесуального кодексу України не входить до компетенції касаційної інстанції, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування постанови апеляційної інстанції колегія суддів не вбачає.
На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 1 статті 1119, статтею 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.08.2007 року у справі № 42/155-7/397 господарського суду міста Києва залишити без змін.
Касаційну скаргу Державного підприємства "Придніпровська залізниця" залишити без задоволення.
Головуючий суддя Т. Дроботова
С у д д і Н. Волковицька
Л. Рогач