Головуючий І інстанції: Аркатова К.В.
13 грудня 2024 р. Справа № 638/17941/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді Катунова В.В.,
Суддів: Чалого І.С. , Подобайло З.Г. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на Дзержинського районного суду м. Харкова від 25.10.2024, пр. Перемоги, 52в, м. Харків, Харківська, 61202 по справі № 638/17941/24
за позовом ОСОБА_1
до ОСОБА_2 , Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України
про скасування постанов у справах про адміністративне правопорушення,
ОСОБА_1 через свого представника - Паркулаба Андрія Володимировича звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України в якому просив суд:
- скасувати постанову серії ББА № 110829 від 20.09.2024 року, винесену оперуповноваженим Харківського управління Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі у виді штрафу в розмірі 17 000,00 грн. і закрити провадження у даній справі про адміністративне правопорушення у зв'язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення;
- скасувати постанову серії ББА № 110830 від 20.09.2024 року, винесену оперуповноваженим Харківського управління Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі у виді штрафу в розмірі 17 000,00 грн. і закрити провадження у даній справі про адміністративне правопорушення у зв'язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 25 жовтня 2024 року адміністративний позов ОСОБА_1 передано за підсудністю до Печерського районного суду міста Києва.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу суду першої інстанції, а справу направити до Дзержинського районного суду м. Харкова для продовження розгляду.
В обґрунтування своєї позиції зазначає про помилковість висновків суду першої інстанції та порушення норми матеріального та процесуального права.
Також, апелянт наголосив, що КАС України передбачено можливість розгляду справи за місцем знаходження позивача з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об'єднань). Натомість встановлена частиною першою статті 26 КАС України підсудність справ за місцезнаходження відповідача може застосовуватись лише у випадках якщо інше не передбачено КАС України.
Просить звернути увагу, що відповідно до правової позиції Верховного суду, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб'єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов'язки для особи, щодо якої він винесений.
Таким чином позивач звернувся до Дзержинського районного суду м. Харкова із позовною заявою щодо оскарження індивідуального акту. Ця справа за правилами підсудності, викладеними у статті 25 КАС України, розглядається судом за вибором позивача. Позивач обрав суд за своїм місцем реєстрації проживання. Місце реєстрації позивача підтверджується зокрема цими відомостями, які вказані в Постановах про накладення адміністративного стягнення, які подані до суду. В цих постановах зазначена адреса реєстрації позивача - м. Харків, вул. Піщана, 5, що територіально відповідає підсудності Дзержинського районного суду м. Харкова.
Наполягає, що у разі наявності сумнівів, суд міг використати данні Єдиного державного демографічного реєстру (с. 6 ст. 171 КАС України).
Відповідачі правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористались.
Відповідно до ч. 2 ст. 312 КАС України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).
Отже, оскільки предметом апеляційного оскарження є ухвала суду першої інстанції про передачу справи за підсудністю (п. 6 ч. 1 ст. 294 КАС України), відповідно до ч. 2 ст. 312 КАС України розгляд даної апеляційної скарги здійснюється судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Приймаючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції виходив з того, що позивач не визначився самостійно щодо підсудності його позовної заяви відповідно до вимог закону, та вважав, що компетентним судом, якому територіально належить розглядати дану адміністративну справу, є суд за місцем знаходженням відповідача - Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України (01601, місто Київ, вулиця Академіка Богомольця, 10), яким є Печерський районний суд міста Києва.
Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За приписами частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Згідно положень частини 1 статті 25 КАС України адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об'єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Для застосування положень ч.1ст. 25 КАС України, яка визначає можливість визначення підсудності справи за вибором позивача, необхідною умовою є саме наявність зареєстрованого місця проживання чи перебування позивача. При цьому, місце проживання чи перебування фізичної особи має бути зареєстрованим у встановленому законом порядку.
Якщо така особа не має місця проживання (перебування) в Україні, тоді справу вирішує адміністративний суд за місцезнаходженням відповідача.
Згідно частини другої цієї статті у разі невизначеності цим Кодексом територіальної підсудності адміністративної справи така справа розглядається адміністративним судом за вибором позивача.
Тобто, стаття 25 КАС України передбачає альтернативну підсудність справ, залишаючи за позивачем право вибору компетентного суду.
Стаття 26 КАС України встановлює правила підсудності справ за місцем проживання або місцезнаходженням відповідача, відповідно до частини другої якої позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Таким чином, КАС України передбачено можливість розгляду справи за місцем знаходження позивача з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об'єднань).
Натомість, встановлена частиною першою статті 26 КАС України підсудність справ за місцезнаходження відповідача може застосовуватись лише у випадках якщо інше не передбачено КАС України.
Відповідно до постанови ВП ВС від 07.03.2024 року по справі № 990/340/23, вибір суду, якому саме територіально підсудна справа, є виключним правом позивача.
Як вбачається з позовної заяви, підставою для звернення до суду стало винесення постанов про притягнення до адміністративної відповідальності, шляхом накладення адміністративного стягнення.
Відповідно до п.19 ч. 1 ст. 4 КАС, індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк;
Відповідно до правової позиції Верховного суду, що викладена в постанові у справі №337/3389/16-а (2-а/337/154/2016) від 30.05.2019, постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб'єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов'язки для особи, щодо якої він винесений.
Таким чином, позивач звернувся до Дзержинського районного суду м. Харкова із позовною заявою щодо оскарження індивідуального акту. Ця справа за правилами підсудності, викладеними у статті 25 КАС України, розглядається судом за вибором позивача. Позивач обрав суд за своїм місцем реєстрації проживання. Місце реєстрації позивача підтверджується, зокрема, цими відомостями, які вказані в Постановах про накладення адміністративного стягнення, які подані до суду. В цих постановах зазначена адреса реєстрації позивача - АДРЕСА_1 , що територіально відповідає підсудності Дзержинського районного суду м. Харкова.
Відповідно до наданої позивачем довідки про реєстрацію місця проживання особи, ОСОБА_1 зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 .
Колегія суддів наголошує, що у разі наявності сумнівів, суд міг використати данні Єдиного державного демографічного реєстру (с. 6 ст. 171 КАС України).
Крім того, суд не був позбавлений можливості, в порядку ч. 5 ст. 29 КАС України, провести судове засідання з метою вирішення питання про передачу адміністративної справи до іншого суду та викликати позивача для уточнення даних, щодо його зареєстрованого місця проживання. А тому колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку, щодо направлення справи за підсудністю до Печерського районного суду міста Києва.
Слід зазначити, що питання стосовно доступу особи до правосуддя неодноразово було предметом судового розгляду Європейського суду з прав людини.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Так, у справі «Bellet v. France», Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
У рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13 січня 2000 року та в рішенні по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступ до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Отже, як свідчить позиція Європейського Суду з прав людини, основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
Згідно пункту 2 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Відповідно до статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Статтею 320 КАС України визначено, що підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, зокрема, є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга апелянта підлягає задоволенню, ухвала суду першої інстанції підлягає скасування, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 320, 321, 325, 327, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 25.10.2024 по справі № 638/17941/24 - скасувати.
Справу №638/17941/24 направити до Дзержинського районного суду м. Харкова для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач В.В. Катунов
Судді І.С. Чалий З.Г. Подобайло