13 грудня 2024 р. Справа № 440/10119/23
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Макаренко Я.М.,
Суддів: Жигилія С.П. , Любчич Л.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на додаткове рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.05.2024, головуючий суддя І інстанції: Алєксєєва Н.Ю., м. Полтава, по справі № 440/10119/23
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області
про визнання протиправними та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі відповідач) про:
- визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №262440014673 від 29.06.2023 про відмову ОСОБА_1 в перерахунку розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 56 % до 80 %, з врахуванням інших періодів стажу роботи, які повинні зараховуватися до стажу роботи на посаді судді, який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання;
- зобов'язання провести перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з часу призначення - 13 червня 2023 року у розмірі 80% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, згідно довідки Верховного Суду від 08.06.2023 року № 58 «про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці», із зарахуванням до стажу роботи на посаді судді ще 11 років 09 місяців 27 днів стажу, який складається з періоду проходження строкової військової служби з 15.11.1980 по 23.11. 1982 (02 роки 00 місяців 09 днів); половини строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі - Харківському юридичному інституті з 01.09.1983 по 01.07.1987 (01 рік 11 місяців 01 день); періодів роботи на посадах слідчого прокуратури Міловського району прокуратури Ворошиловградської області з 14.04.1988 по 14.09.1988 року (00 років 05 місяців 01 день); помічника прокурора Білокуракинського району прокуратури Ворошиловградської області з 01.08.1989 по 01.11.1990 ( 01 рік 03 місяці 01 день); слідчого, старшого слідчого військової прокуратури Луганського гарнізону з 02.11.1990 по 02.02.1993 ( 02 роки 03 місяці 01 день); слідчого, старшого слідчого, старшого слідчого в особливо важливих справах, т.в.о. заступника начальника слідчого відділу Управління Служби безпеки України в Луганській області з 02.02.1993 по 15.01.1997 року ( 03 роки 11 місяців 14 днів), з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 06.09.2023 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправними та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задоволено.
Визнано протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №262440014673 від 29.06.2023.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи, який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, строк проходження служби в Радянській армії з 15.11.1980 по 23.11.1982 (2 роки 0 місяців 9 днів) та половину часу навчання за денною формою в Харківському юридичному інституті з 01.09.1983 по 01.07.1987 (1 рік 11 місяців 1 день), періоди роботи на посадах слідчого прокуратури Міловського району прокуратури Ворошиловградської області з 14.04.1988 по 14.09.1988 року (00 років 05 місяців 01 день), помічника прокурора Білокуракинського району прокуратури Ворошиловградської області з 01.08.1989 по 01.11.1990 (01 рік 03 місяці 01 день), слідчого, старшого слідчого військової прокуратури Луганського гарнізону з 02.11.1990 по 02.02.1993 (02 роки 03 місяці 01 день), слідчого, старшого слідчого, старшого слідчого в особливо важливих справах, т.в.о. заступника начальника слідчого відділу Управління Служби безпеки України в Луганській області з 02.02.1993 по 15.01.1997 року ( 03 роки 11 місяців 14 днів).
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1073,60 грн. (одна тисяча сімдесят три гривні шістдесят копійок).
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 28.12.2023 у справі №440/10119/23 рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 06.09.2023 залишено без змін.
Додатковим рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 15.05.2024 року заяву представника позивача про ухвалення додаткового судового рішення у справі задоволено.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, у розмірі 80% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, на підставі довідки Верховного Суду від 08.06.2023 № 58, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 13.06.2023.
Не погодившись з додатковим рішенням Полтавського окружного адміністративного суду відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що висновки суду порушують норми матеріального права та не відповідають обставинам справи, а тому вважає, що додаткове рішення підлягає скасуванню.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що положеннями статті 142 Закону №1402-VIII передбачено, що щомісячне довічне утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді, який працює на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді. При цьому ч. 3 ст. 142 Закону №1402-VIII передбачено збільшення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці за кожний повний рік роботи на посаді судді. З урахування викладеного, відповідач вважає помилковим висновок суду першої інстанції щодо зобов'язання Головне управління здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 80% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді.
Представник позивача подав відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому просить апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області залишити без задоволення, а додаткове рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Згідно з ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість додаткового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 06.09.2023 у справі №440/10119/23 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №262440014673 від 29.06.2023. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи, який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, строк проходження служби в Радянській армії з 15.11.1980 по 23.11.1982 (2 роки 0 місяців 9 днів) та половину часу навчання за денною формою в Харківському юридичному інституті з 01.09.1983 по 01.07.1987 (1 рік 11 місяців 1 день), періоди роботи на посадах слідчого прокуратури Міловського району прокуратури Ворошиловградської області з 14.04.1988 по 14.09.1988 року (00 років 05 місяців 01 день), помічника прокурора Білокуракинського району прокуратури Ворошиловградської області з 01.08.1989 по 01.11.1990 (01 рік 03 місяці 01 день), слідчого, старшого слідчого військової прокуратури Луганського гарнізону з 02.11.1990 по 02.02.1993 (02 роки 03 місяці 01 день), слідчого, старшого слідчого, старшого слідчого в особливо важливих справах, т.в.о. заступника начальника слідчого відділу Управління Служби безпеки України в Луганській області з 02.02.1993 по 15.01.1997 року ( 03 роки 11 місяців 14 днів). Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1073,60 грн. (одна тисяча сімдесят три гривні шістдесят копійок).
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 28.12.2023 у справі №440/10119/23 рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 06.09.2023 залишено без змін.
29.01.2024 Полтавським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи, який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, строк проходження служби в Радянській армії з 15.11.1980 по 23.11.1982 (2 роки 0 місяців 9 днів) та половину часу навчання за денною формою в Харківському юридичному інституті з 01.09.1983 по 01.07.1987 (1 рік 11 місяців 1 день), періоди роботи на посадах слідчого прокуратури Міловського району прокуратури Ворошиловградської області з 14.04.1988 по 14.09.1988 року (00 років 05 місяців 01 день), помічника прокурора Білокуракинського району прокуратури Ворошиловградської області з 01.08.1989 по 01.11.1990 (01 рік 03 місяці 01 день), слідчого, старшого слідчого військової прокуратури Луганського гарнізону з 02.11.1990 по 02.02.1993 (02 роки 03 місяці 01 день), слідчого, старшого слідчого, старшого слідчого в особливо важливих справах, т.в.о. заступника начальника слідчого відділу Управління Служби безпеки України в Луганській області з 02.02.1993 по 15.01.1997 року ( 03 роки 11 місяців 14 днів).
20.02.2024 представником позивача до Полтавського окружного адміністративного суду подано заяву про ухвалення додаткового рішення у справі №440/10119/23, яким зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області провести перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з часу призначення - 13 червня 2023 року у розмірі 80% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, згідно довідки Верховного Суду від 08.06.2023 року № 58 «про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці», з урахуванням раніше виплачених сум.
В обґрунтування даної заяви зазначав, що під час задоволення позову судом у рішення не вказано про перерахунок щомісячного грошового утримання судді у відставці у розмірі 80% грошового утримання судді, на підставі довідки.
Задовольняючи заяву представника позивача про ухвалення додаткового судового рішення у справі, суд першої інстанції виходив з того, що з урахуванням встановлених по справі обставин, загальний стаж позивача, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, становив більше 35 років, на підставі якого розмір довічного грошового утримання судді становить 80%.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст. 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України. Підставою для звільнення судді є, зокрема, подання заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року №1402-VIII (далі - Закон №1402-VIII) визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.
Згідно з ч.ч. 1-4 ст. 142 Закону №1402-VIII суддя, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.
Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Пунктом 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII встановлено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону № 2453-VI. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
Разом з цим, рішенням Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України, положення пункту 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII зі змінами.
Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.
Отже, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020 Закон № 1402-VIII не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.
Колегія суддів наголошує на тому, що Конституційний Суд України визнав неконституційним увесь пункт 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII, у тому числі й щодо можливості обчислення відсоткового розміру щомісячного довічного грошового утримання відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VI.
На час виникнення спірних відносин у цій справі, право на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, його розмір, а також його перерахунок врегульовано положеннями статті 142 Закону № 1402-VIII, частиною 4 якої передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Водночас, ч. 3 ст. 142 Закону № 1402-VIII визначено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Зазначена норма неконституційною не визнавалась.
Отже чинним Законом № 1402-VIII передбачені інші розміри суддівської винагороди та розмір відсотків від неї для нарахування довічного щомісячного грошового утримання.
Тобто, для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді за правилами ч. 4 ст. 142 Закону № 1402-VIII у формулі його обрахунку має застосуватись розмір відсоткового значення суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, визначений частиною 3 цієї статті.
Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у спорах, що виникли у подібних правовідносинах, зокрема: у постановах від 15 лютого 2022 року у справі № 340/161/21, від 18.05.2022 у справі 160/415/21, від 02.08.2022 у справі № 620/6361/20.
Судовим розглядом встановлено, що стаж роботи на посаді судді ОСОБА_1 складає 23 роки 02 місяці 26 днів, рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 06.09.2023 у справі №440/10119/23 встановлено, що відповідачем безпідставно не зараховано до стажу роботи позивача як судді, що дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та зобов'язано зарахувати, період проходження служби в Радянській армії з 15.11.1980 по 23.11.1982 (2 роки 0 місяців 9 днів) та половину часу навчання за денною формою в Харківському юридичному інституті з 01.09.1983 по 01.07.1987 (1 рік 11 місяців 1 день), періоди роботи на посадах слідчого прокуратури Міловського району прокуратури Ворошиловградської області з 14.04.1988 по 14.09.1988 року (00 років 05 місяців 01 день), помічника прокурора Білокуракинського району прокуратури Ворошиловградської області з 01.08.1989 по 01.11.1990 (01 рік 03 місяці 01 день), слідчого, старшого слідчого військової прокуратури Луганського гарнізону з 02.11.1990 по 02.02.1993 (02 роки 03 місяці 01 день), слідчого, старшого слідчого, старшого слідчого в особливо важливих справах, т.в.о. заступника начальника слідчого відділу Управління Служби безпеки України в Луганській області з 02.02.1993 по 15.01.1997 року ( 03 роки 11 місяців 14 днів).
Тобто, загальний стаж ОСОБА_1 для обрахунку щомісячного довічного грошового утримання як судді у відставці у розумінні Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIII складає повних 35 років (35 років 01 місяць 7 днів), що також було встановлено у рішенні Вищої ради правосуддя від 08.06.2023 №626/0/15-23 та не взято відповідачем до уваги при призначенні щомісячного довічного грошового утримання.
Зазначене рішення залишено без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 28.12.2023.
Отже, з урахуванням вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 06.09.2023 у справі №440/10119/23 набрало законної сили.
Згідно з частиною четвертою статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Крім того, колегія суддів зауважує, що стаж роботи на посаді судді, який дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання, є єдиним, обраховується та встановлюється (з'ясовується) Вищою радою правосуддя при розгляді заяви про відставку (прийнятті рішення про звільнення) і застосовується, як для прийняття рішення про відставку, так і для встановлення щомісячного довічного грошового утримання та визначення його розміру.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 06.03.2018 року у справі № 308/6953/17 та від 30.01.2020 у справі №592/3694/17, від 20.04.2021 у справі №344/5707/19.
Верховний Суд у постанові від 09 листопада 2018 року у справі №559/443/18 зазначив, що неправомірним є позбавлення особи, зокрема, судді, набутого статусу (наприклад, статусу особи, яка має стаж роботи на посаді судді у конкретному кількісному вимірі), оскільки це не узгоджується з принципом правової визначеності. При цьому, дозволяється, виключно шляхом прийняття закону, змінити механізм використання такого статусу у формі зменшення розміру фінансових виплат або пільг, а також позбавлення особи права на перерахунок певних соціальних виплат тощо.
Таким чином, призначення відповідачем щомісячного довічного грошового утримання позивачу - судді у відставці відсоток розміру суддівської винагороди - 56% замість 80%, є неправомірним.
З огляду на наведене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач має право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 80% від розміру суддівської винагороди, визначеного у довідці Верховного Суду №58 від 08.06.2023 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Суд першої інстанції надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору та дослухався до усіх аргументів сторін, які здатні вплинути на результат вирішення спору.
Суд наголошує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі Серявін та інші проти України зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі Трофимчук проти України ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Деякі аргументи не можуть бути підставою для надання детальної відповіді на такі доводи.
Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у цьому судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків рішення суду першої інстанції не спростовують.
За правилами частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та свідчать про незгоду із правовою оцінкою суду першої інстанції обставин справи, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.
Таким чином, колегія суддів, згідно ст. 316 КАС України вирішила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а додаткове рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області - залишити без задоволення.
Додаткове рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.05.2024 по справі № 440/10119/23 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Я.М. Макаренко
Судді С.П. Жигилій Л.В. Любчич