03 грудня 2024 р.Справа № 480/822/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Русанової В.Б.,
Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С. ,
за участю секретаря судового засідання Щурової К.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 02.08.2024, (головуючий суддя І інстанції: О.В. Соп'яненко, повний текст складено 22.08.24 року) по справі № 480/822/24
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління ДПС у Сумській області , в.о. начальника Головного управління ДПС у Сумській області Снєжка Артема Олександровича
про визнання дій мобінгом, зобов'язання утриматися від вчинення дій, зобов'язання вжити дії, визнання протиправними та скасування наказів,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати дії ГУ ДПС у Сумській області та виконуючого обов'язки начальника ГУ ДПС у Сумській області Снежка А.О. що вчинені у період з 09.10.2023 по день звернення до суду у вигляді безпідставного та незаконного порушення дисциплінарних проваджень та відстороненні від виконання посадових обов'язків; у неповідомленні законних підстав та причин порушення дисциплінарних проваджень, фактичному примушуванні до сплати рахунків за отримання документів в кількості, більше, ніж 10 сторінок; умисному створенні ворожої, напруженої, образливої атмосфери; у безпідставному негативному виокремленні ОСОБА_1 з колективу та фактичну його ізоляцію мобінгом (цькуванням);
- зобов'язати ГУ ДПС у Сумській області та виконуючого обов'язки начальника ГУ ДПС у Сумській області Снежка А.О. утриматися від таких дій;
- зобов'язати в.о. начальника ГУ ДПС у Сумській області Снєжка А.О. вжити заходів для забезпечення безпеки і захисту фізичного та психічного здоров'я ОСОБА_1 , здійснити профілактику ризиків та напруги на робочому місці, провести інформаційні, навчальні та організаційні заходи щодо запобігання та протидії мобінгу (цькуванню) ОСОБА_1 ;
- скасувати накази ГУ ДПС у Сумській області від 13.12.2023 №432 та №2-дп від 19.01.2024.
В обґрунтування позову зазначив, що відповідачами вчиняється психологічний тиск на позивача, зокрема, шляхом систематичного ненадання йому відпусток згідно із графіком на 2023 рік, не включення до графіку відпусток на 2024 рік його пропозицій , що перешкоджає реалізації права на відпочинок, не повідомлення про початок відпусток згідно з виданими наказами, позбавлення лише позивача права на премію за результатами оцінювання службової діяльності за 2023 рік, тоді як інші працівники були премійовані.
Також, зауважував, що відносно нього відкриті дисциплінарні провадження на підставі доповідних записок начальників управлінь, які особисто заінтересовані у притягненні ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності. При цьому, на звернення позивача та адвокатські запити щодо повідомлення конкретних порушень, допущених останнім, дисциплінарна комісія пропонувала самостійно знайти відповіді на задані питання у матеріалах дисциплінарної справи. Просив врахувати, що через порушення дисциплінарного провадження, ОСОБА_1 відсторонено від виконання посадових обов'язків.
Звертав увагу, що в.о. керівника ГУ ДПС у Сумській області умисно створено відносно позивача ворожу напружену, образливу атмосферу, наслідком чого є побоювання працівників ГУ ДПС у Сумській області спілкуватися з ним. Позивача безпідставно виокремили з колективу, не допускають попереднє на робоче місце, водночас зобов'язують працювати в непристосованому для його виду роботи кабінет, що є приниженням честі, гідності та ділової репутації.
Вказані обставини свідчать про вчинення відносно ОСОБА_1 мобінгу з метою примусу його звільнитись з займаної посади.
Крім того, вважав незаконними накази ГУ ДПС у Сумській області від 13.12.2023 №432, №2-дп від 19.01.2024 про відкриття та просив суд їх скасувати.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 02.08.2024 в задоволенні позову відмовлено.
Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин справи, просив його скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позов.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції не в повному обсязі та не об'єктивно дослідив дії, які вчиняв в.о. керівника ГУ ДПС у Сумській області, що мали форму саме психологічного та економічного тиску, у тому числі таку, що змушували його недооцінювати свою професійну придатність. Також, суд першої інстанції не врахував і мети вчинення таких дій вищевказаною особою, а саме примушування ОСОБА_1 до самостійного припинення трудових прав та обов'язків внаслідок штучно створених умов недооцінювання своєї професійної придатності та створеної стосовно нього напруженої, ворожої, образливої атмосфери.
Зазначає, що він тривалий час ( з 2022 до 2023) входив до складу комісії з питань зупинення ПН/РК, підстав за яких його не включено до нового складу комісії наказ не містить і керівництвом таких не повідомлено, тоді як ним бездоганно виконувались функцій члена комісії. Вказані дії відповідачів, на думку апелянта, вчинені з метою виведення його із психологічної рівноваги.
Разом з тим, судом першої інстанції неповністю з'ясовано обставини, що мають значення для справи, а саме не з'ясовано підстав та обґрунтування видання наказу № 321 у частині неналежності організації роботи Комісії ГУ ДПС у Сумській області, яка спричинила виключення його зі складу комісії з питань зупинення ПН/РК.
Судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права у частині визначення повноважень Снєжка А. , згідно із якими ним виданий наказ № 321. Вважає, що Порядком № 1165 не надано повноважень Снєжку А. змінювати склад комісії з питань зупинення ПН/РК у разі належної організації роботи ГУ ДПС у Сумській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Також, просить врахувати, що в.о. керівника ГУ ДПС у Сумській області змінено позивачу робоче місце без його згоди та без обґрунтування підстав таких дій, що є мобінгом (цькуванням).
Звертає увагу на не надання судом оцінки обставинам блокування позивачу доступу до відповідних розділів ІКС «Податковий блок» до порушення дисциплінарного пояснення та не зазначення відповідачами причин такого блокування, як наслідок, вказані дії також свідчать про мобінг у відношенні до ОСОБА_1 .
Не погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність в діях в.о. керівника ГУ ДПС у Сумській області психологічного та економічного тиску на ОСОБА_1 через позбавлення його премії за наслідками щорічного оцінювання, не надання можливості планувати своє життя внаслідок непогодження графіку відпусток за пропозиціями позивача, фактичне примушування в.о. керівника ГУ ДПС у Сумській області Рудня Р.М. до примусової праці щонайменше протягом року без відпочинку.
Крім того, звертає увагу на безпідставне порушення Снєжком А. двох одночасних дисциплінарних проваджень відносно ОСОБА_1 з подвійним відстороненням від виконання посадових обов'язків у кожному з них. При цьому, на думку апелянта, суд першої інстанції, вказуючи про можливість відповідачем порушити дисциплінарне провадження, не конкретизує, яким достатнім ознакам, визначеним Законом № 889-VIII відповідає діяння саме позивача для порушення дисциплінарного провадження.
В свою чергу, вважає, що порушення дисциплінарних проваджень та відсторонення від виконання посадових обов'язків вчинені Снєжком А. з метою психологічного та економічного тиску на ОСОБА_1 .
Вважає помилковими висновки суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову про скасування наказів від 13.12.2023 №432 та №2-дп від 19.01.2024, якими порушені дисциплінарні провадження з огляду на не з'ясування судом обставин їх прийняття .
Натомість, вказує, що належно виконував свої посадові обов'язки, трудової дисципліни не порушував, а відповідачами не зазначено підстав правомірності порушення дисциплінарних проваджень з відстороненням від виконання трудових обов'язків, що свідчить про протиправність спірних наказів.
Крім того, зауважує на ненадання судом першої інстанції оцінки вимаганню Снєжком А. від позивача відшкодувати фактичні витрати на копіювання та друк для отримання інформації в межах дисциплінарних проваджень з посиланням на ч. 2 ст. 21 Закону України «Про доступ до публічної інформації», тоді як згідно цієї статті при наданні особі інформації про неї та інформації, що становить суспільний інтерес, плата за копіювання та друк не стягується.
Головне управління ДПС у Сумській області, в.о. начальника Головного управління ДПС у Сумській області Снєжко А.О. (далі - відповідачі) правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористались.
В судовому засіданні позивач підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 з 2004 р. працював в органах державної податкової служби на різних посадах, з червня 2022 р. обіймає посаду начальника управління інформаційних технологій ГУ ДПС у Сумській області, що підтверджується відомостями з трудової книжки. ( т. 1 а.с. 38-43).
За період роботи позивачу надавались щорічні оплачувані відпустки, проводилось щорічне оцінювання його роботи, в період з серпня 2022 р. до жовтня 2023 р. позивач входив до складу Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
У зв'язку з надходженням доповідних записок управління економічного аналізу від 28.09.2023, управління оподаткування юридичних осіб від 09.11.2023, управління оподаткування фізичних осіб від 09.11.2023, управління податкового аудиту від 10.11.2023, Сумської державної податкової інспекції від 08.11.2023, управління інформаційних технологій від 06.12.2023, а також протоколу апаратної наради № 55-п від 05.12.2023, відповідно до статей 17, 64-69, 73 Закону України «Про державну службу», ГУ ДПС у Сумській області прийнято наказ № 432 від 13.12.2023 про порушення дисциплінарного провадження відносно ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 104).
Наказом ГУ ДПС у Сумській області від 20.12.2023 № 444 начальника управління інформаційних технологій ОСОБА_1 відсторонено від виконання посадових обов'язків на час проведення дисциплінарного провадження, порушеного наказом № 432 (т. 1 а.с. 108).
16.01.2024 ГУ ДПС у Сумській області наказом № 1-дп внесено зміни до наказу № 432 від 13.12.2023, шляхом викладення його в наступній редакції: порушити дисциплінарне провадження стосовно начальника управління інформаційних технологій ГУ ДПС у Сумській області ОСОБА_1 для визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчинення дисциплінарного проступку, що полягає у неналежному виконанні посадових обов'язків, що призвело до виявлених порушень і недоліків (т. 1 а.с. 114).
Наказом ГУ ДПС у Сумській області від 19.01.2024 № 2-дп відносно ОСОБА_1 порушено дисциплінарне провадження для визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчинення дисциплінарного проступку, відсторонено позивача від виконання посадових обов'язків на час проведення дисциплінарного провадження (т. 1 а.с. 154-155).
Не погодившись із зазначеними наказами ГУ ДПС у Сумській області, вважаючи, що відповідачами вчиняються дії, які мають ознаки мобінгу (цькування), позивач звернувся за захистом своїх прав до суду.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що спірні накази складені відповідачами в межах повноважень та у спосіб, встановлений чинним законодавством.
Також, за наслідками розгляду справи, суд першої інстанції не встановив з боку відповідачів систематичних, тривалих умисних дій або бездіяльності роботодавця, які спрямовані на приниження честі та гідності ОСОБА_1 , його ділової репутації, у тому числі з метою набуття, зміни або припинення ним трудових прав та обов'язків, що проявляються у формі психологічного та/або економічного тиску.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначає Закон України від 10.12.2015 №889-VІІІ «Про державну службу» (далі - Закон №889-VІІІ).
Частиною 1 ст. 64 Закону № №889-VIII передбачено, що за невиконання або неналежне виконання посадових обов'язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом.
За приписами ст. 65 Закону № №889-VIII підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов'язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.
Відповідно до ч. 1 ст. 68 Закону № №889-VIII дисциплінарне провадження порушується шляхом видання відповідного наказу (розпорядження): міністром - стосовно державного секретаря відповідного міністерства; суб'єктом призначення - стосовно інших державних службовців.
Відповідно до ст. 71 Закону № №889-VIII порядок здійснення дисциплінарного провадження затверджується Кабінетом Міністрів України. Порядок здійснення дисциплінарного провадження визначає, зокрема: 1) повноваження та порядок роботи дисциплінарної комісії; 2) порядок формування дисциплінарної комісії; 3) порядок здійснення дисциплінарного провадження у разі неможливості утворення або функціонування дисциплінарної комісії у державному органі.
За змістом ст. 73 Закону №889-VІІІ з метою збору інформації про обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, для визначення дисциплінарною комісією ступеня вини, характеру і тяжкості цього дисциплінарного проступку Комісією, дисциплінарною комісією формується дисциплінарна справа.
За приписами ст. 78 Закону №889-VІІІ рішення про накладення дисциплінарного стягнення може бути оскаржено державними службовцями до суду.
З системного аналізу правових норм вбачається, що недотримання державним службовцем службової дисципліни має наслідком вчинення ним дисциплінарного проступку та можливості подальшого притягнення його до дисциплінарної відповідальності. При цьому, обставини дисциплінарного проступку мають встановлюватись під час службового розслідування та оформлюватись відповідним рішенням.
Судом встановлено, що наказами ГУ ДПС у Сумській області № 432 від 13.12.2023 та № 2-дп від 19.01.2024 порушені дисциплінарні провадження відносно начальника управління інформаційних технологій ОСОБА_1 у зв'язку із можливим неналежним виконанням ним своїх посадових обов'язків.
Апелянт вважає, що відповідачами не зазначено конкретного проступку, через вчинення якого у відношенні до ОСОБА_1 порушені дисциплінарні провадження. Зазначених обставин не містять і спірні накази, що свідчить про їх неконкретизованість.
У зв'язку з викладеним, вважає, що суд першої інстанції мав скасувати спірні накази як протиправні.
Разом з тим, суд першої інстанції дійшов висновку, що вищевказані накази не порушують прав позивача, а окреме їх оскарження без дослідження матеріалів дисциплінарних проваджень та оцінки рішення керівника за їх результатами не є ефективним способом захисту його прав.
З цього приводу колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
За приписами статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 2 ст. 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14 грудня 2011 року №19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
Стосовно «порушеного права», за захистом якого особа може звертатися до суду, то за змістом Рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 це поняття, яке вживається у низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес». Щодо останнього, то в тому ж Рішенні Конституційного Суду України зазначено, що «поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.
Отже, гарантоване ст. 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Звертаючись до суду з позовом про скасування акту суб'єкта владних повноважень, позивач має обґрунтувати, яким чином даний акт порушує його права та охоронювані законом інтереси. Захисту у порядку адміністративного судочинства підлягають порушені права особи у публічно-правових відносинах, у яких відповідач реалізовує владні управлінські функції стосовно заявника.
Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, стосуються, зокрема, розгляду питання правомірності наказів ГУ ДПС у Сумській області № 432 від 13.12.2023 та № 2-дп від 19.01.2024 щодо порушення дисциплінарних проваджень відносно ОСОБА_1 , відмови в наданні премії.
Колегія суддів зауважує, що адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для задоволення позову адміністративний суд повинен установити, що в зв'язку з прийняттям рішенням чи вчиненням дій (допущення бездіяльності) суб'єктом владних повноважень порушуються права, свободи чи охоронювані законом інтереси позивача.
Вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особі, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), а також встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення). Тобто, порушення або оспорювання прав та інтересів особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов'язковими.
Тобто, підставами для визнання протиправними актів суб'єкта владних повноважень є невідповідність їх вимогам чинного законодавства. При цьому, обов'язковою умовою для визнання таких рішень протиправними є також наявність факту порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача у справі.
Разом з тим, прийняття наказів про відкриття дисциплінарного провадження - це відповідні процесуальні дії суб'єкта владних повноважень, якими розпочинається дисциплінарне провадження та встановлюються строки його проведення, а тому їх правомірність має бути предметом оцінки суду при розгляді справи про визнання протиправним та скасування рішення суб'єкта владних повноважень, прийнятого за результатами такого дисциплінарного провадження.
За загальним правилом, кожна особа, права та свободи якої було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Тобто, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушених прав та бути адекватним наявним обставинам.
В свою чергу, як вірно зазначив суд першої інстанції розгляд питання правомірності винесення наказів про здійснення дисциплінарного провадження та про продовження його строків в окремому позовному провадженні без аналізу матеріалів такого дисциплінарного провадження та рішення суб'єкта владних повноважень, винесеного за його результатами, у сукупності з іншими доказами не дозволить ефективно захистити та відновити порушене право позивача, а тому не відповідає завданням адміністративного судочинства.
Відповідна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, в постановах від 15 березня 2019 року у справі № 815/622/17, від 12 лютого 2020 року у справі №160/7402/18, від 13 травня 2021 року у справі № 560/832/20.
Отже, індивідуально-правовим актом, що безпосередньо впливає на права та обов'язки позивача та створює для нього відповідні наслідки є, зокрема наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності.
Крім того, колегія суддів зауважує, що за наслідками дисциплінарного провадження, порушеного наказом № 432 від 13.12.2023, ГУ ДПС у Сумській області прийняті накази № 3-дс від 09.02.2024 та № 5-дс від 23.02.2024 «Про застосування дисциплінарного стягнення», якими до ОСОБА_1 застосовані дисциплінарні стягнення у вигляді догани.
Позивачем оскаржені накази в судовому порядку в іншій справі, за наслідками розгляду яких рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 25.10.2024 у справі № 480/990/24 їх скасовано. В межах справи № 480/990/24 судом першої інстанції надавалась оцінка матеріалам дисциплінарного провадження, порушеного наказом № 432 від 13.12.2023 та наявності чи відсутності підстав для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.
Щодо правомірності наказу № 2-дп від 19.01.2024 в частині відсторонення ОСОБА_1 від виконання посадових обов'язків на час проведення дисциплінарного провадження.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 72 Закону № 889-VIII державний службовець може бути відсторонений від виконання посадових обов'язків у разі виявлення порушень, встановлених пунктами 1, 7 - 10 та 14 частини другої статті 65 цього Закону, за які до нього може бути застосовано дисциплінарне стягнення.
Рішення про відсторонення державного службовця від виконання посадових обов'язків приймається відповідно керівником державної служби або суб'єктом призначення одночасно з прийняттям рішення про порушення дисциплінарного провадження або під час його здійснення у разі:
наявності обставин, що дають підстави вважати, що такий державний службовець може знищити чи підробити речі і документи, які мають суттєве значення для дисциплінарного провадження;
впливу на працівників державного органу та інших осіб, зокрема, здійснення протиправного тиску на підлеглих, погрози звільненням з роботи;
перешкоджання в інший спосіб об'єктивному вивченню обставин вчинення дисциплінарного проступку.
Аналізуючи вказані норми законодавства колегія суддів зазначає, що основною умовою для відсторонення від виконання посадових обов'язків є вчинення державним службовцем вчинку, який підпадає під ознаки дисциплінарного проступку, а рішення про застосування чи незастосування такого заходу приймається суб'єктом призначення за результатами оцінки всіх обставин справи.
Судом встановлено, що наказом ГУ ДПС у Сумській області № 2-дп від 19.01.2024 ОСОБА_1 , в тому числі, відсторонено від виконання посадових обов'язків на час проведення дисциплінарного провадження.
В свою чергу, дисциплінарне провадження ініційоване відповідачем через можливе вчинення позивачем дисциплінарного проступку, що виразилось у неналежному виконанні посадових обов'язків.
Отже, у спірному випадку, відсторонення спричинене підставами для проведення службового розслідування та було своєрідним запобіжним заходом, який мав би забезпечити належне розслідування і з'ясування обставин, що його зумовили, а також усунути ймовірні негативні наслідки для функціонування ГУ ДПС у Сумській області протягом цього періоду.
При цьому, як вірно зауважив суд першої інстанції, права державного службовця у випадку відсторонення від виконання посадових обов'язків захищаються встановленням Законом № 889-VIII граничної тривалості відсторонення та обов'язку роботодавця виплатити середній заробіток за весь час відсторонення у випадку закриття дисциплінарного провадження без притягнення до дисциплінарної відповідальності.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що накази № 432 від 13.12.2023 та № 2-дп від 19.01.2024 є правомірними та не підлягають скасуванню.
Щодо доводів апелянта про не надання судом першої інстанції належної оцінки діям відповідачів, що виразились у не погодженні графіку відпусток з пропозиціями ОСОБА_1 , позбавлення його премії за наслідками щорічного оцінювання, не повідомленні позивачу законних підстав та причин порушення дисциплінарних проваджень, фактичному примушуванні до сплати рахунків за отримання документів в кількості, більше, ніж 10 сторінок, умисному створенні ворожої, напруженої, образливої атмосфери, безпідставному негативному виокремленні ОСОБА_1 з колективу та фактичну його ізоляцію, які є мобінгом (цькуванням).
Поняття мобінгу визначено в ст. 2-2 Кодексу законів про працю України, яка встановлює заборону мобінгу (цькування).
Мобінг (цькування) - систематичні (повторювані) тривалі умисні дії або бездіяльність роботодавця, окремих працівників або групи працівників трудового колективу, які спрямовані на приниження честі та гідності працівника, його ділової репутації, у тому числі з метою набуття, зміни або припинення ним трудових прав та обов'язків, що проявляються у формі психологічного та/або економічного тиску, зокрема із застосуванням засобів електронних комунікацій, створення стосовно працівника напруженої, ворожої, образливої атмосфери, у тому числі такої, що змушує його недооцінювати свою професійну придатність.
Формами психологічного та економічного тиску, зокрема, є: створення стосовно працівника напруженої, ворожої, образливої атмосфери (погрози, висміювання, наклепи, зневажливі зауваження, поведінка загрозливого, залякуючого, принизливого характеру та інші способи виведення працівника із психологічної рівноваги); безпідставне негативне виокремлення працівника з колективу або його ізоляція (незапрошення на зустрічі і наради, в яких працівник, відповідно до локальних нормативних актів та організаційно-розпорядчих актів має брати участь, перешкоджання виконанню ним своєї трудової функції, недопущення працівника на робоче місце, перенесення робочого місця в непристосовані для цього виду роботи місця); нерівність можливостей для навчання та кар'єрного росту; нерівна оплата за працю рівної цінності, яка виконується працівниками однакової кваліфікації; безпідставне позбавлення працівника частини виплат (премій, бонусів та інших заохочень); необґрунтований нерівномірний розподіл роботодавцем навантаження і завдань між працівниками з однаковою кваліфікацією та продуктивністю праці, які виконують рівноцінну роботу.
Вимоги роботодавця щодо належного виконання працівником трудових обов'язків, зміна робочого місця, посади працівника або розміру оплати праці в порядку, встановленому законодавством, колективним або трудовим договором, не вважаються мобінгом (цькуванням).
Вчинення мобінгу (цькування) заборонено.
Особи, які вважають, що вони зазнали мобінгу (цькування), мають право звернутися із скаргою до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, та/або до суду.
Так, апелянт зазначає, що в.о. керівника ГУ ДПС у Сумській області не надано позивачу можливості планувати своє життя внаслідок непогодження графіку відпусток за його пропозиціями та фактично залучено його до примусової праці щонайменше протягом року без відпочинку.
Відповідно до ст. 59 Закону № 889-VIII щорічні відпустки надаються державним службовцям у порядку та на умовах, визначених законодавством про працю.
Відповідно до частин 4, 5 ст. 79 КЗпП України черговість надання відпусток визначається графіками, які затверджуються роботодавцем за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), і доводиться до відома всіх працівників. При складанні графіків ураховуються інтереси виробництва, особисті інтереси працівників та можливості їх відпочинку. Конкретний період надання щорічних відпусток у межах, установлених графіком, узгоджується між працівником і роботодавцем, який зобов'язаний письмово повідомити працівника про дату початку відпустки не пізніш як за два тижні до встановленого графіком терміну.
З наведених норм вбачається, що відпустки державним службовцям надаються за графіком, затвердженим роботодавцем. При цьому порядок складання та затвердження такого графіку законом не врегульовано, передбачено лише його узгодження з профспілковим органом. При складанні графіку враховується не лише бажання працівника, а й інтереси служби. Обмежень для затвердження графіку відпусток у період тимчасової непрацездатності працівника законом не встановлено.
Судом встановлено, що у затвердженому графіку відпусток на 2024 рік дійсно відсутне прізвище позивача, водночас незважаючи на викладене, ОСОБА_1 надавались відпустки за його заявами у 2024 р. . що підтверджується відповідними заявами та наказами керівника установи(т.2 а.с.85-99).
Доказів відмови у погодженні заяв на відпустки матеріали справи не містять і судом таких не встановлено.
З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що права позивача на відпустки не порушено.
Блокування доступу позивача до ІКС та переведення його до іншого приміщення у тій же будівлі ГУ ДПС у Сумській області також не свідчить про протиправність дій відповідача .
Як зазначило ГУ ДПС у Сумській області, у листопаді 2023 року за розпорядженням в.о. начальника ГУ ДПС у Сумській області ОСОБА_1 скасовано доступ до ІКС з метою забезпечення збереження документів та інформації, що можуть містити докази дисциплінарного проступку позивача, оскільки його посадові обов'язки полягали у забезпеченні функціонування адмініструванні інформаційно-телекомунікаційних систем, електронних сервісів, їх технічну підтримку.
Згідно із пунктом 8.1 Порядку доступу до інформації в інформаційних, електронних комунікаційних та інформаційно-комунікаційних системах Державної податкової служби України, затвердженого наказом ДПС від 15.05.2020 №216 права доступу до інформації в системі скасовуються: розпорядчим документом керівника органу ДПС; за листом керівника структурного підрозділу органу ДПС щодо скасування прав доступу підлеглого працівника; за листом керівника підрозділу захисту інформації щодо зміни функціональних обов'язків користувача, звільнення користувача, переведення його до іншого структурного підрозділу; за листом керівника структурного підрозділу органу ДПС, у функціональних повноваженнях якого інформація складової системи є основною, щодо скасування прав доступу певним співробітникам до визначеної складової системи у зв'язку зі зміною її функціонального наповнення.
Колегія суддів зазначає, що адміністративний позов не містить вимог про скасування розпорядження в.о. начальника ГУ ДПС у Сумській області яким ОСОБА_1 скасовано доступ до ІКС, зі змісту позову вбачається, що позивач вважає такі дії відповідача тиском на нього.
Колегія суддів зазначає, що блокування відповідачем доступу до ІКС не є достатнім та беззаперечним свідченням вчинення відносно позивача мобінгу.
Крім того, наявними в матеріалах справи доказами не підтверджено факту обмеження відповідачами можливості ОСОБА_1 переміщення у будівлі ГУ ДПС у Сумській області та заборони спілкування з іншими працівниками, що спростовує доводи апелянта про фактичну його ізоляцію від колективу.
Також, як вірно встановлено судом першої інстанції, під час проведення щорічного оцінювання державних службовців ОСОБА_1 отримав позитивну оцінку з середнім балом 2,6 (т.1 а.с. 116-119).
За результатами оцінювання наказом ГУ ДПС в Сумській області від 22.12.2023 № 71-ф премійовано 227 працівників управління (т. 3 а.с. 1-6).
Відповідно до ч. 9 ст. 44 Закону № 889-VIII преміюванню за результатами оцінювання службової діяльності, підлягають лише державні службовці, які отримали відмінні оцінки, тоді як результати виконаних позивачем завдань оцінено керівництвом ГУ ДПС у Сумській області на позитивну оцінку.
Враховуючи отриману позивачем оцінку, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що невиплата йому премії за результатами оцінювання відповідає вимогам чинного законодавства.
Колегія суддів зауважує, що незгода ОСОБА_1 з результатами оцінювання є підставою для їх оскарження в адміністративному чи судовому порядку та не свідчить про умисні дії роботодавця, спрямовані на приниження його честі та гідності.
Щодо доводів скаржника про безпідставне виключення його зі складу Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних наказом ГУ ДПС у Сумській області від 09.10.2023 №321 колегія суддів зазначає, що як вищевказані дії відповідачів так і наказ не є предметом спору в межах цієї справи.
В свою чергу, згідно ч. 5 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції не може розглядати, зокрема, позовні вимоги, що не були заявлені в суді першої інстанції.
Доводи апелянта про прояви відносно нього мобінгу через не повідомлення йому законних підстав та причин порушення дисциплінарних проваджень колегія суддів відхиляє, оскільки позивача ознайомлено з наказами про порушення дисциплінарних проваджень, які містили підстави їх прийняття (доручення в.о. керівника ГУ ДПС у Сумській області)
Натомість незгода ОСОБА_1 з підставами порушення дисциплінарних проваджень не свідчить про наявність у діях відповідачів будь-якої форми мобінгу щодо позивача.
Твердження позивача про фактичне примушування роботодавцем здійснити оплату за отримання документів в кількості, більше, ніж 10 сторінок також не підтверджуються матеріалами справи.
Проаналізувавши докази і перевіривши обставини справи, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про не підтвердження матеріалами справи вчинення дій відповідачем, які позивач розцінює, як прояви мобінгу, а саме: блокування доступу до ІКС з метою недопущення до роботи, порушення права на відпочинок, позбавлення премії, перенесення робочого місця в непристосоване для цього виду роботи місце, створення навколо позивача напруженої, ворожої, образливої атмосфери, змушування недооцінювати свою професійну придатність тощо.
З урахуванням наведеного суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позову.
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв'язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.
Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 02.08.2024 по справі № 480/822/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя В.Б. Русанова
Судді С.П. Жигилій Т.С. Перцова
Повний текст постанови складено 13.12.2024 року