13 грудня 2024 р. Справа № 520/28123/21
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Русанової В.Б.,
Суддів: Перцової Т.С. , Жигилія С.П. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімпієць ЛТД" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.09.2024 (головуючий суддя І інстанції: Спірідонов М.О.) по справі № 520/28123/21
за позовом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімпієць ЛТД"
про застосування заходів реагування у сфері державного нагляду,
Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області (далі - позивач) звернулось до суду з позовом, в якому просило:
- застосувати заходи реагування у вигляді повного зупинення (заборони) експлуатації будівлі ТОВ "Олімпієць ЛТД", за адресою: Харківська область, м. Красноград, площа Базарна, б/н, шляхом її знеструмлення, опечатування пристроїв відключення джерел електропостачання та зобов'язання припинити використання цієї будівлі до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створюють загрозу життю та здоров'ю людей.
В обґрунтування позову зазначило, що за результатами проведення планової перевірки об'єкту, на якому відповідач здійснює господарську діяльність, органом ДСНС встановлено низку порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, пожежної та техногенної безпеки, які створюють загрозу життю та/або здоров'ю людей, що є підставою для застосування до ТОВ фірми "Олімпієць ЛТД" заходу реагування у вигляді заборони здійснювати подальшу експлуатацію такого об'єкту.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10.09.2024 позов задоволено.
Застосовано заходи реагування у вигляді повного зупинення (заборони) експлуатації будівлі ТОВ фірмою "Олімпієць ЛТД", за адресою: Харківська область, м. Красноград, площа Базарна, б/н, шляхом її знеструмлення, опечатування пристроїв відключення джерел електропостачання та зобов'язання припинити використання цієї будівлі до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створюють загрозу життю та здоров'ю людей.
ТОВ фірма "Олімпієць ЛТД" (далі - відповідач), не погодившись із рішенням суду, подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невірне застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, неповне встановлення обставин справи, що призвело до помилкових висновків, просило його скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає про неврахування судом першої інстанції наданих відповідачем разом з відзивом до позову доказів на підтвердження усунення більшої частини виявлених порушень.
Також, вказує на застосування позивачем під час обстеження будівлі державних будівельних норм, які втратили чинність, що залишено поза увагою суду першої інстанції.
Зауважує, що будівлі ТОВ фірма "Олімпієць ЛТД" не відносяться до об'єктів з високим ступенем ризику, за час існування вказаної будівлі (з 1974 р.) позивачем не зафіксовано жодної небезпечної події та надзвичайної ситуації, доказів на підтвердження того, що у ній необережно поводяться з вогнем, палять, проводять вогневі та зварювальні роботи, порушують технологічний процес, мають місце підпали також не надано. Разом з тим, суд першої інстанції не зазначив жодної правової норми, на підставі якої позивач правомірно відніс підприємство до суб'єктів господарської діяльності з високим ступенем ризику життя та здоров'я людей.
Вважає помилковими висновки суду першої інстанції, що належним доказом усунення порушення є лише акт перевірки, яким зафіксовано відсутність виявлених порушень.
Зауважує, що судом першої інстанції не взято до уваги, що зазначені в описі пункти, які позивач вважає за порушення, стосуються різних приміщень, тоді як оскаржуваним рішенням застосовані заходи реагування у вигляді повного зупинення експлуатації будівлі, чим порушено принцип пропорційності порушення і покарання та призведе до збитків при здійсненні підприємницької діяльності та упущення економічної вигоди.
Крім того, звертає увагу на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме розгляд справи більше двох років, тобто поза межами строку, визначеного ч. 1 ст. 258 КАС України.
Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.
В обґрунтування вимог зазначає, що заявлені в позові порушення не усунуті, що свідчить про наявність загрози життю та здоров'ю людей на спірному об'єкті внаслідок можливих надзвичайних ситуацій.
Зауважує, що застосовані судом заходи реагування є необхідними запобіжними (попереджувальними) заходами з метою запобігання травмування та загибелі людей від небезпечних чинників пожежі та надзвичайних ситуацій різного характеру.
Відповідно до ч. 1 ст. 308, п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглянута в межах доводів апеляційної скарги, в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, апеляційну скаргу, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що з 20.09.2021 по 24.09.2021 Красноградським районним управлінням Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області проведена планова перевірка додержання і виконання вимог законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки у будівлі ТОВ фірми "Олімпієць ЛТД", за адресою: Харківська область, м. Красноград, площа Базарна, б/н, за результатами якої складено акт № 144 від 24.09.2021 (а.с. 21-31).
В ході перевірки, органом ДСНС встановлено низку порушень ТОВ фірмою "Олімпієць ЛТД" вимог законодавства у сферах пожежної, техногенної безпеки та цивільного захисту, які створюють загрозу життю та/або здоров'ю людей, зокрема (33):
- керівником об'єкта не призначено посадову особу щодо забезпечення пожежної безпеки, чим порушено вимоги п. 2 розділу ІІ ППБУ;
- керівником об'єкта не передбачено у посадових інструкціях, обов'язках, положеннях про об'єкт обов'язки щодо забезпечення пожежної безпеки, утримання та експлуатації засобів протипожежного захисту, чим порушено вимоги п. 2 розділу ІІ ППБУ;
- для кожного приміщення об'єкта не розроблені та не затверджені керівником об'єкта або уповноваженою ним посадовою особою інструкції про заходи пожежної безпеки, чим порушено вимоги п. 4 розділу ІІ ППБУ;
- у приміщеннях на видимих місцях біля телефонів не вивішено таблички із зазначенням номеру телефону для виклику пожежно-рятувальних підрозділів, чим порушено вимоги п. 7 розділу ІІ ППБУ;
- територія об'єкта, а також будинки, споруди, приміщення не забезпечені відповідними знаками безпеки, чим порушено вимоги п. 8 розділу ІІ ППБУ;
- не відкориговані плани евакуації людей на випадок пожежі, чим порушено вимоги п. 6 розділу ІІ ППБУ;
- приміщення електрощитової не відокремлено від решти приміщень протипожежними перешкодами, чим порушено вимоги абз. 2 п. 2.3 глави 2 розділу ІІІ ППБУ;
- дерев'яні елементи горищних покриттів складів не оброблені засобами вогнезахисту, чим порушено вимоги абз. 2 п. 2.5 глави 2 розділу ІІІ ППБУ;
- для всіх будівель і приміщень складського призначення не визначені категорія щодо вибухопожежної та пожежної небезпеки, чим порушено вимоги п. 2.9 глави 2 розділу ІІІ ППБУ;
- двері евакуаційних виходів зачиняються лише на внутрішні запори, які не відчиняються зсередини без ключа, чим порушено вимоги п. 2.27 глави 2 розділу ІІІ ППБУ;
- коридори, проходи, інші шляхи евакуації не забезпечені евакуаційним освітленням, чим порушено вимоги п. 2.31 глави 2 розділу ІІІ ППБУ;
- в коридорах, торгівельних залах та складських приміщеннях магазину на шляхах евакуації влаштовані пороги та перепади висот більше ніж 0,05 м, чим порушено вимоги п. 2.37 глави 2 розділу ІІІ ППБУ;
- в торгівельних залах № 1,2 на шляхах евакуації зберігаються горючі товари, евакуаційні проходи та виходи захаращені меблями та обладнанням, чим порушено вимоги п. 2.37 глави 2 розділу ІІІ ППБУ;
- двері евакуаційного виходу з торгівельного залу № 2 утримуються зачиненими на замок, який не відчиняється без ключа. В тамбурі виходу встановлено банкомат, чим порушено вимоги п. 2.37 глави 2 розділу ІІІ ППБУ;
- з'єднання, відгалуження та окінцювання жил проводів і кабелів здійснено не за допомогою опресування, зварювання, паяння або затискачів, чим порушено вимоги п. 1.6 глави 1 розділу ІV ППБУ;
- в приміщеннях торгівельних залів улаштовані та експлуатуються тимчасові електромережі, чим порушено вимоги п. 1.8 глави 1 розділу ІV ППБУ;
- електророзетки в коридорах та кабінеті директора встановлені на горючих основах (конструкціях) , чим порушено вимоги п. 1.17 глави 1 розділу ІV ППБУ;
- не проведено замір опору ізоляції і перевірку спрацювання приладів захисту електричних мереж від короткого замикання, чим порушено вимоги п. 1.20 глави 1 розділу ІV ППБУ;
- не виконано захист будівлі від прямих попадань блискавки і вторинних її проявів, чим порушено вимоги п. 1.21 глави 1 розділу ІV ППБУ;
- не виконано перевірку пристрою захисту будівлі від прямих попадань блискавки та вторинних її проявів, чим порушено вимоги п. 1.21 глави 1 розділу ІV ППБУ;
- електрощити не оснащені схемою підключення споживачів, чим порушено вимоги п. 1.16 глави 1 розділу ІV ППБУ;
- в кабінеті бухгалтера допущено користування пошкодженою розеткою, чим порушено вимоги п. 1.18 глави 1 розділу ІV ППБУ;
- не проводиться технічне обслуговування системи протипожежного захисту, чим порушено вимоги п. 1.4 глави 1 розділу V ППБУ;
- сигнал спрацювання автоматичної пожежної сигналізації не виведений на пульт спостереження пожежної охорони, чим порушено вимоги п. 1.4 глави 1 розділу V ППБУ;
- будинки, споруди, приміщення не забезпечені первинними засобами пожежогасіння, чим порушено вимоги п. 3.6 глави 3 розділу V ППБУ;
- пожежний щит не укомплектований встановленим комплектом засобів пожежогасіння, чим порушено вимоги п. 3.11 глави 3 розділу V ППБУ;
- засоби пожежогасіння, які знаходяться на пожежних щитах не пофарбовано у відповідні кольори, чим порушено вимоги п. 3.11 глави 3 розділу V ППБУ;
- технічне обслуговування вогнегасників не здійснюється відповідно до правил експлуатації вогнегасників, чим порушено вимоги п. 3.17 глави 3 розділу V ППБУ;
- на пожежних щитах (стендах) не вказано номер телефону для виклику пожежно-рятувальних підрозділів, чим порушено вимоги п. 3.12 глави 3 розділу V ППБУ;
- вогнегасники, які експлуатуються не мають облікових (інвентарних) номерів за прийнятою на об'єкті схемою нумерації, чим порушено вимоги п. 3.18 глави 3 розділу V ППБУ;
- не здійснено навчання працівників з питань цивільного захисту, у тому числі правилам техногенної та пожежної безпеки, чим порушено вимоги п. 8 ч. 1 ст. 20 КЦЗУ;
- не призначено посадову особу з питань цивільного захисту, чим порушено вимоги ч. 2 ст. 20 КЦЗУ;
- не сплановані та не проведені об'єктові тренування і навчання з питань цивільного захисту, чим порушено вимоги п. 11 ч. 1 ст. 20 КЦЗ .
Зважаючи на те, що подальша експлуатація будівлі, належної ТОВ фірмі «Олімпієць ЛТД» створює безпосередню загрозу для життя та здоров'я людей, з метою попередження настання негативних наслідків, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надано доказів повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, які створюють загрозу життю та здоров'ю людей, у зв'язку з чим наявні підстави для застосування заходів державного реагування.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності від 05 квітня 2007 року № 877-V (далі - Закон № 877-V, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно ст. 1 Закону № 877-V державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.
Заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.
Відповідно до ст. 5 Закону № 877-V планові заходи здійснюються відповідно до річних планів, що затверджуються органом державного нагляду (контролю) не пізніше 1 грудня року, що передує плановому. Внесення змін до річних планів здійснення заходів державного нагляду (контролю) не допускається, крім випадків зміни найменування суб'єкта господарювання та виправлення технічних помилок.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну регуляторну політику, політику з питань нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, ліцензування та дозвільної системи у сфері господарської діяльності та дерегуляції господарської діяльності, розробляє Методику розроблення критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності та визначається періодичність проведення планових заходів державного нагляду (контролю), та Методику розроблення уніфікованих форм актів, що складаються за результатами проведення планових (позапланових) заходів державного нагляду (контролю), які затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Методика розроблення критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності та визначається періодичність проведення планових заходів державного нагляду (контролю), має передбачати, у тому числі, оцінку ступеня небезпеки, масштабу, виду та сфери діяльності, наявність порушень у попередній діяльності суб'єктів господарювання (крім новостворених).
Орган державного нагляду (контролю) визначає у віднесеній до його відання сфері критерії, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності.
З урахуванням значення прийнятного ризику всі суб'єкти господарювання, що підлягають нагляду (контролю), належать до одного з трьох ступенів ризику: високий, середній або незначний.
Залежно від ступеня ризику органом державного нагляду (контролю) визначається періодичність проведення планових заходів державного нагляду (контролю).
Планові заходи державного нагляду (контролю) здійснюються органом державного нагляду (контролю) за діяльністю суб'єктів господарювання, яка віднесена:
до високого ступеня ризику - не частіше одного разу на два роки;
до середнього ступеня ризику - не частіше одного разу на три роки;
до незначного ступеня ризику - не частіше одного разу на п'ять років.
Органи державного нагляду (контролю) здійснюють планові заходи з державного нагляду (контролю) за умови письмового повідомлення суб'єкта господарювання про проведення планового заходу не пізніш як за десять днів до дня здійснення цього заходу.
Строк здійснення планового заходу не може перевищувати десяти робочих днів, а щодо суб'єктів мікро-, малого підприємництва - п'яти робочих днів.
Продовження строку здійснення планового заходу не допускається.
Сумарна тривалість усіх планових заходів, що здійснюються органами державного нагляду (контролю) протягом календарного року щодо суб'єкта господарювання (комплексного планового заходу), не може перевищувати тридцяти робочих днів, а щодо суб'єктів мікро-, малого підприємництва - п'ятнадцяти робочих днів.
Відповідно до ч. 7 ст. 7 Закону № 877-V на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п'яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.
Статтею 55 Кодексу цивільного захисту України (далі - КЦЗ України) передбачені заходи щодо забезпечення пожежної безпеки, відповідно до частини першої якої забезпечення пожежної безпеки на території України, регулювання відносин у цій сфері органів державної влади, органів місцевого самоврядування та суб'єктів господарювання і громадян здійснюються відповідно до цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів.
Зокрема, діяльність із забезпечення пожежної безпеки є складовою виробничої та іншої діяльності посадових осіб і працівників підприємств, установ та організацій. Зазначена вимога відображається у трудових договорах (контрактах), статутах та положеннях (ч. 2 ст. 55 КЦЗ України).
Частина 2 ст. 51 і ч. 3 ст. 55 КЦЗ України передбачають, що забезпечення пожежної та техногенної безпеки суб'єкта господарювання покладено на власників та керівників таких суб'єктів господарювання.
Згідно пунктів 8, 11 ч. 1 ст. 20 КЦЗ України до завдань і обов'язків суб'єктів господарювання у сфері цивільного захисту належить: здійснення навчання працівників з питань цивільного захисту, у тому числі правилам техногенної та пожежної безпеки; проведення об'єктових тренувань і навчань з питань цивільного захисту.
Частиною 2 ст. 20 КЦЗ України визначено, що організація заходів цивільного захисту суб'єкта господарювання здійснюється підрозділами (посадовими особами) з питань цивільного захисту, які створюються (призначаються) керівниками зазначених суб'єктів господарювання з урахуванням таких вимог:
1) у суб'єктах господарювання, віднесених до відповідних категорій цивільного захисту, з чисельністю працюючих понад 3 тисячі осіб створюються підрозділи з питань цивільного захисту;
2) у суб'єктах господарювання, а також закладах охорони здоров'я із загальною чисельністю працюючих та осіб, які перебувають на лікуванні, від 200 до 3 тисяч осіб та у суб'єктах господарювання, віднесених до другої категорії цивільного захисту, призначаються посадові особи з питань цивільного захисту;
3) у навчальних закладах з денною формою навчання з чисельністю 500 і більше осіб, які навчаються, призначаються посадові особи з питань цивільного захисту;
4) у суб'єктах господарювання з чисельністю працюючих до 200 осіб призначаються особи з питань цивільного захисту за рахунок штатної чисельності суб'єкта господарювання.
За приписами пункту 21 частини першої статті 20 Кодексу цивільного захисту України до завдань і обов'язків суб'єктів господарювання у сфері цивільного захисту належить, зокрема, забезпечення виконання вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, а також виконання вимог приписів, постанов та розпоряджень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки.
Згідно ч.1 ст. 66 Кодексу цивільного захисту України центральний орган виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, здійснює державний нагляд (контроль) шляхом проведення планових та позапланових перевірок відповідно до закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 67 КЦЗ України до повноважень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, належить, зокрема: здійснення державного нагляду (контролю) у сфері техногенної та пожежної безпеки, цивільного захисту щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства органами та суб'єктами господарювання, аварійно-рятувальними службами, зазначеними у ст.65 цього Кодексу; звернення до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об'єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, якщо ці порушення створюють загрозу життю та/або здоров'ю людей.
Згідно з частинами 1, 2 ст. 68 КЦЗ України посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, у разі порушення вимог законодавства з питань техногенної та пожежної безпеки, у тому числі невиконання їх законних вимог, зобов'язані застосовувати санкції, визначені законом.
У разі встановлення порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров'ю людей, посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки, звертаються до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту у порядку, встановленому законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 70 КЦЗ України підставою для звернення центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, об'єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів може бути недотримання вимог пожежної безпеки, визначених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами, стандартами, нормами і правилами; нездійснення заходів щодо захисту персоналу від шкідливого впливу ймовірних надзвичайних ситуацій; неготовність до використання за призначенням аварійно-рятувальної техніки, засобів цивільного захисту, а також обладнання, призначеного для забезпечення безпеки суб'єктів господарювання.
Згідно з ч. 2 ст. 70 КЦЗ України повне або часткове зупинення роботи підприємств, об'єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, виконання робіт, надання послуг здійснюється виключно за рішенням адміністративного суду.
Аналіз викладених правових норм дає підстави для висновку, що застосування заходів реагування у вигляді повного зупинення експлуатації, зокрема об'єктів, можливе лише за рішенням адміністративного суду, прийнятим за зверненням центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки.
Такі заходи можуть бути застосовані на підставі акту, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки і ці порушення створюють загрозу життю і здоров'ю людей.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 30.12.2014 № 1417 затверджено Правила пожежної безпеки в Україні (далі - ППБУ в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), які встановлюють загальні вимоги з пожежної безпеки до будівель, споруд різного призначення та прилеглих до них територій, іншого нерухомого майна, обладнання, устаткування, що експлуатуються, будівельних майданчиків, а також під час проведення робіт з будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту, технічного переоснащення будівель та споруд .
Згідно п. 2 розділу ІІ ППБУ керівник підприємства повинен визначити обов'язки посадових осіб щодо забезпечення пожежної безпеки, призначити відповідальних за пожежну безпеку окремих будівель, споруд, приміщень, дільниць, технологічного та інженерного устаткування, а також за утримання й експлуатацію засобів протипожежного захисту.
Відповідно до п. 4 розділу ІІ ППБУ для кожного приміщення об'єкта мають бути розроблені та затверджені керівником об'єкта або уповноваженою ним посадовою особою інструкції про заходи пожежної безпеки.
У цих інструкціях повинні вказуватися:
категорія приміщення з вибухопожежної та пожежної небезпеки (для виробничих, складських приміщень та лабораторій);
вимоги щодо утримання евакуаційних шляхів та виходів;
спеціальні місця для куріння та вимоги до них;
порядок утримання приміщень, робочих місць;
порядок зберігання та застосування легкозаймистих рідин, горючих рідин (далі - ЛЗР, ГР), пожежовибухонебезпечних речовин і матеріалів;
порядок прибирання робочих місць, збирання, зберігання та видалення горючих відходів, промасленого ганчір'я;
порядок утримання та зберігання спецодягу;
місця, порядок та норми одночасного зберігання в приміщенні сировини, напівфабрикатів та готової продукції;
порядок проведення зварювальних та інших вогневих робіт;
порядок огляду, вимкнення електроустановок, приведення в пожежобезпечний стан приміщень та робочих місць, закриття приміщень після закінчення роботи;
заходи пожежної безпеки при роботі на технологічних установках та апаратах, які мають підвищену пожежну небезпеку;
граничні показання контрольно-вимірювальних приладів, відхилення від яких можуть викликати пожежу або вибух;
обов'язки та дії працівників у разі виникнення пожежі.
Ці інструкції мають вивчатися під час проведення протипожежних інструктажів, проходження навчання за програмою пожежно-технічного мінімуму, а також в системі виробничого навчання і вивішуватися на видимих місцях.
Інструкції про заходи пожежної безпеки не розробляються для душових, басейнів, мийних, умивалень та санвузлів, а також для коридорів та вестибюлів.
У разі зміни планування або функціонального призначення будинків (приміщень, споруд), технології виробництва, штатного розкладу персоналу плани евакуації та інструкції повинні бути відкориговані (п. 6 розділу ІІ ППБУ).
Пунктом 7 розділу ІІ ППБУ у приміщеннях на видимих місцях біля телефонів слід вивішувати таблички із зазначенням номера телефону для виклику пожежно-рятувальних підрозділів.
Територія об'єкта, а також будинки, споруди, приміщення мають бути забезпечені відповідними знаками безпеки. Знаки безпеки, їх кількість, а також місця їх встановлення повинні відповідати ДСТУ ISO 6309:2007 «Протипожежний захист. Знаки безпеки. Форма та колір» (ISO 6309:1987, IDT) та ГОСТ 12.4.026-76 «ССБТ. Цвета сигнальные и знаки безопасности» (п. 8 розділу ІІ ППБУ).
Відповідно до абз. 2 п. 2.3 глави 2 розділу ІІІ ППБУ протипожежні двері, ворота, вікна, люки, клапани, завіси (екрани) у протипожежних перешкодах повинні утримуватися у справному стані. Не допускається встановлювати будь-які пристрої, предмети тощо, що перешкоджають їх зачиненню.
Згідно абз. 2 п. 2.5 глави 2 розділу ІІІ ППБУ необхідність обробляння засобами вогнезахисту дерев'яних елементів інших конструкцій будинків визначається відповідними нормативними документами за видами будинків.
Відповідно до п. 2.9 глави 2 розділу ІІІ ППБУ для всіх будівель і приміщень виробничого, складського призначення повинні бути визначені категорія щодо вибухопожежної та пожежної небезпеки відповідно до вимог ДСТУ Б В.1.1-36:2016 «Визначення категорій приміщень, будинків та зовнішніх установок за вибухопожежною та пожежною небезпекою», а також клас зони згідно з «Правилами будови електроустановок. Електрообладнання спеціальних установок» (далі - НПАОП 40.1-1.32-01), у тому числі для зовнішніх виробничих і складських дільниць, які необхідно позначати на вхідних дверях до приміщення, а також у межах зон усередині приміщень та ззовні.
Згідно п. 2.27 глави 2 розділу ІІІ ППБУ двері на шляхах евакуації повинні відчинятися в напрямку виходу з будівель (приміщень).
Не нормується напрямок відчинення дверей для: квартир у житлових будинках; приміщень з одночасним перебуванням не більше ніж 15 осіб, крім приміщень категорій А і Б за вибухопожежною та пожежною небезпекою, а також парильних саун; комор і технічних приміщень площею не більше ніж 200 м-2 і без постійних робочих місць; технічних поверхів площею не більше ніж 200 м-2, у яких розміщується тільки інженерне обладнання та/або прокладаються інженерні мережі будинку, і у яких відсутні постійні робочі місця; балконів, лоджій (за винятком дверей, що ведуть до зовнішньої повітряної зони сходових кліток типу Н1); виходів на площадки сходів типу С3; санітарних вузлів.
За наявності людей у приміщенні двері евакуаційних виходів можуть зачинятися лише на внутрішні запори, які відчиняються зсередини без ключа.
Відповідно до п. 2.31 глави 2 розділу ІІІ ППБУ сходові клітки, внутрішні відкриті та зовнішні сходи, коридори, проходи та інші шляхи евакуації мають бути забезпечені евакуаційним освітленням. Світильники евакуаційного освітлення повинні вмикатися з настанням сутінків у разі перебування в будинку людей.
Відповідно до п. 2.37 глави 2 розділу ІІІ ППБУ не допускається, зокрема, улаштовувати на шляхах евакуації пороги, виступи, турнікети, двері розсувні, підйомні, такі, що обертаються, та інші пристрої, які перешкоджають вільній евакуації людей; захаращувати шляхи евакуації меблями, обладнанням, різними матеріалами; забивати, заварювати, замикати на замки, болтові з'єднання та інші запори, що важко відчиняються зсередини, двері на шляхах евакуації та евакуаційних виходах; захаращувати меблями, устаткуванням та іншими предметами двері, люки на балконах і лоджіях, переходи в суміжні секції та виходи на зовнішні евакуаційні драбини, евакуаційні площадки квартир житлових будинків.
Згідно з п. 1.6 глави 1 розділу ІV ППБУ з'єднання, відгалуження та окінцювання жил проводів і кабелів мають здійснюватися за допомогою опресування, зварювання, паяння або затискачів.
Місця з'єднання жил проводів і кабелів, а також з'єднувальні та відгалужувальні затискачі повинні мати мінімальний перехідний опір, щоб уникнути їх перегрівання і пошкодження ізоляції стиків. Втрати опору ізоляції на стиках повинні бути не більше втрат опору ізоляції на цілих жилах цих проводів і кабелів.
Згідно з п. 1.8 глави 1 розділу ІV ППБУ улаштування та експлуатація тимчасових електромереж забороняються. Винятком можуть бути тимчасові електромережі, які живлять ілюмінаційні установки, а також електропроводки в місцях проведення будівельних, тимчасових ремонтно-монтажних та аварійних робіт.
Відповідно до п. 1.17 глави 1 розділу ІV ППБУ електророзетки, вимикачі, перемикачі та інші подібні апарати повинні встановлюватися на не горючі основи (конструкції) або з підкладанням під них суцільного негорючого матеріалу, що виступає за габарити апарата не менше ніж на 0,01 метра.
Відповідно до п. 1.20 глави 1 розділу ІV ППБУ замір опору ізоляції і перевірка спрацювання приладів захисту електричних мереж та електроустановок від короткого замикання мають проводитись 1 раз на 2 роки, якщо інші терміни не обумовлені ПТЕ.
Згідно з п. 1.21 глави 1 розділу ІV ППБУ захист будівель, споруд та зовнішніх установок від прямих попадань блискавки і вторинних її проявів, а також їх перевірку необхідно виконувати відповідно до вимог ДСТУ Б В.2.5-38:2008 «Інженерне обладнання будинків і споруд. Улаштування блискавкозахисту будівель і споруд».
Пунктом 1.16 глави 1 розділу ІV ППБУ визначено, що електрощити, групові електрощитки повинні оснащуватися схемою підключення споживачів з пояснювальними написами і вказаним значенням номінального струму апарата захисту (плавкої вставки).
Забороняється:
проходження повітряних ліній електропередач та зовнішніх електропроводок над горючими покрівлями, навісами, штабелями лісу, складами пально-мастильних матеріалів, торфу, дров та інших горючих матеріалів;
відкрите прокладання електропроводів і кабелів транзитом через пожежонебезпечні і вибухонебезпечні зони будь-якого класу і ближче 1 м і 5 м від них відповідно, а також у сходових клітках;
експлуатація кабелів і проводів з пошкодженою або такою, що в процесі експлуатації втратила захисні властивості, ізоляцією;
застосування саморобних подовжувачів, які не відповідають вимогам ПУЕ, що пред'являються до переносних (пересувних) електропроводок;
застосування для опалення приміщення нестандартного (саморобного) електронагрівального обладнання;
користування пошкодженими розетками, відгалужувальними та з'єднувальними коробками, вимикачами та іншими електровиробами;
підвішування світильників безпосередньо на струмопровідні проводи, обгортання електроламп і світильників папером, тканиною та іншими горючими матеріалами, експлуатація їх зі знятими ковпаками (розсіювачами);
використання в пожежонебезпечних зонах світильників з лампами розжарювання без захисного суцільного скла (ковпаків), а також з відбивачами і розсіювачами, виготовленими з горючих матеріалів;
складування горючих матеріалів на відстані менше 1 м від електроустаткування та під електрощитами;
використання побутових електронагрівальних приладів з порушенням встановлених їх виробником правил експлуатації та в місцях (приміщеннях), де їх застосування заборонено;
прокладання в сходових клітках електропроводів і кабелів незалежно від їх напруги, крім електропроводки для освітлення звичайних сходових кліток;
розміщення в кабельних спорудах будь-яких тимчасових пристроїв, зберігання в них матеріалів та устаткування (п. 1.18 глави 1 розділу ІV ППБУ).
Підтримання експлуатаційної придатності (технічне обслуговування) СПЗ здійснюється відповідно до вимог технічної документації підприємств-виготовлювачів та затверджених регламентів робіт з технічного обслуговування (п. 1.4 глави 1 розділу V ППБУ).
Відповідно до п. 3.6 глави 3 розділу V ППБУ територія підприємств, будинки, споруди, приміщення, технологічні установки повинні бути забезпечені первинними засобами пожежогасіння: вогнегасниками, ящиками з піском, бочками з водою, покривалами з негорючого теплоізоляційного матеріалу, пожежними відрами, совковими лопатами, пожежним інструментом, які використовуються для локалізації і ліквідації пожеж у їх початковій стадії розвитку.
Ця вимога стосується також будівель, споруд та приміщень, обладнаних будь-якими типами систем пожежогасіння, пожежної сигналізації або внутрішніми пожежними кран-комплектами.
До початку експлуатації об'єкти (будинки, споруди, приміщення, технологічні установки) повинні бути забезпечені первинними засобами пожежогасіння згідно з Правилами експлуатації та типовими нормами належності вогнегасників, затвердженими наказом Міністерства внутрішніх справ України від 15 січня 2018 року № 25, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 23 лютого 2018 року за № 225/31677.
Згідно п. 3.11 глави 3 розділу V ППБУ для розміщення первинних засобів пожежогасіння у виробничих, складських, допоміжних приміщеннях, будинках, спорудах, а також на території підприємств повинні встановлюватися спеціальні пожежні щити (стенди).
Пожежні щити (стенди) повинні встановлюватись на території об'єкта площею більше 200 м-2 з розрахунку один щит (стенд) на 5000 м-2 захищуваної площі.
До комплекту засобів пожежогасіння, які розміщуються на пожежному щиті, входять: вогнегасники - 3 шт., ящик з піском - 1 шт., протипожежне покривало - 1 шт., багор або лом та гак - 2 шт., лопати - 2 шт., сокири - 2 шт.
На пожежних щитах (стендах) повинні розміщуватися ті первинні засоби гасіння пожежі, які можуть застосовуватися в даному приміщенні, споруді, установці.
Пожежні щити (стенди) та засоби пожежогасіння повинні бути пофарбовані у відповідні кольори згідно з ГОСТ 12.4.026-76 «ССБТ. Цвета сигнальные и знаки безопасности».
Склади пиломатеріалів, тари та волокнистих матеріалів потрібно забезпечувати необхідною (понаднормовою) кількістю пожежних щитів з набором первинних засобів пожежогасіння згідно з місцевими умовами.
Відповідно до п. 3.17 глави 3 розділу V ППБУ технічне обслуговування вогнегасників повинно здійснюватися відповідно до Правил експлуатації вогнегасників, затверджених наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 02 квітня 2004 року № 152, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 29 квітня 2004 року за № 555/9154, а також ДСТУ 4297-2004 «Технічне обслуговування вогнегасників. Загальні технічні вимоги».
На пожежних щитах (стендах) необхідно вказувати їх порядкові номери та номер телефону для виклику пожежно-рятувальних підрозділів.
Порядковий номер пожежного щита вказують після літерного індексу «ПЩ» (п. 3.12 глави 3 розділу V ППБУ).
Пунктом 3.18 глави 3 розділу V ППБУ передбачено, що вогнегасники, які експлуатуються, повинні мати:
облікові (інвентарні) номери за прийнятою на об'єкті системою нумерації;
пломби на пристроях ручного пуску;
бирки та маркувальні написи на корпусі, червоне сигнальне пофарбування згідно з державними стандартами.
Судом встановлено, що у вересні 2021 р. органом ДСНС проведено плановий захід державного нагляду щодо дотримання ТОВ фірмою «Олімпієць ЛТД» вимог законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки, в ході якого встановлено 33 порушення, зафіксовані актом № 144 від 24.09.2021.
У зв'язку з цим, позивач звернувся до суду про застосування до Товариства заходів реагування у виді повного зупинення (заборони) експлуатації будівлі за адресою: Харківська область, м. Красноград, площа Базарна, б/н, шляхом її знеструмлення, опечатування пристроїв відключення джерел електропостачання та зобов'язання відповідача припинити використання цієї будівлі до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створюють загрозу життю та здоров'ю людей.
Колегія суддів зазначає, що правовою підставою для застосування адміністративним судом заходів реагування є одночасна наявність таких умов: 1) факт порушення правил та норм пожежної і техногенної безпеки, що створюють загрозу життю та здоров'ю людей; 2) звернення компетентного органу, який здійснює державний нагляд у сфері пожежної і техногенної безпеки, із відповідним адміністративним позовом до суду; 3) наявність обов'язку у підконтрольного суб'єкта, зупинення експлуатації приміщень якого вимагає відповідний орган Державної служби України з надзвичайних ситуацій, забезпечувати дотримання вимог пожежної безпеки у відповідному приміщенні.
При обранні заходу реагування у виді повного або часткового зупинення роботи підприємств, позивачем, як суб'єктом владних повноважень, і судом, відповідно, мають враховуватися принцип співмірності обраного заходу реагування тим порушенням, які виникли та тим, які залишилися не усунутими на час розгляду справи, а також дотримання справедливого балансу між інтересами відповідача і публічними інтересами.
Апелянт зазначає, що більша частина порушень ним усунута, а інші не є порушеннями відповідно до вимог чинного законодавства та не створюють загрози життю та здоров'ю людей.
На підтвердження усунення порушень відповідач надав фототаблиці, копії технічного звіту по електротехнічних вимірах, протоколу вимірювання опору розтікання на основних заземлювачах і заземлених магістралей і устаткування; договору від 01.11.2008 на централізовану охорону майна на об'єкті підрозділом Державної служби охорони, договору добровільного страхування, наказу про введення в експлуатації приміщення магазину «Олімпієць».
З цього приводу, колегія суддів вказує, що вказані докази не є достатніми та такими, що свідчать про усунення зазначених в акті порушень, або більшої їх кількості.
Колегія суддів погоджується із доводами апеляційної скарги щодо безпідставності посилань позивача та суду першої інстанції про те, що належним доказом усунення порушення є лише акт перевірки, який би зафіксував відсутність порушень правил та норм пожежної і техногенної безпеки, тому для встановлення факту відсутності порушень відповідач повинен ініціювати позапланову перевірку, за наслідками якої і може бути встановлено зазначений факт.
Так, акт перевірки, яким і фіксуються виявлені порушення правил та норм пожежної і техногенної безпеки є не єдиним доказом, за наявності якого можна стверджувати про наявність або відсутність певних порушень.
Положеннями частини другої статті 70 Кодексу цивільного захисту України визначено, що повне або часткове зупинення роботи підприємств, об'єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, виконання робіт, надання послуг здійснюється виключно за рішенням адміністративного суду.
Отже, виключно суд приймає рішення про зупинення роботи підприємств, об'єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, виконання робіт, надання послуг.
Ухваленню судового рішення передує розгляд справи відповідно до Кодексу адміністративного судочинства, в ході якого суд, зокрема, оцінює, аналізує докази, вирішує питання про належність, допустимість, достатність того чи іншого доказу, на підставі чого і робить висновки, які в свою чергу стають основою судового рішення, його мотивувальної частини, зокрема.
Вирішуючи питання зупинення роботи підприємств, об'єктів, окремих виробництв тощо, суд, в першу чергу, з'ясовує чи є передбачені для цього законом підстави, а отже оцінює надані позивачем та відповідачем докази, встановлює на підставі них факти, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи.
Згідно ч.1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до ч.1 та п. 2 ч.2 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: зокрема, висновками експертів.
Таким чином, суд оцінює як акт, що складений за результатами контрольного заходу і в якому зафіксовано відсутність або наявність порушень правил та норм пожежної і техногенної безпеки, так й інші докази, надані відповідачем, які в свою чергу підтверджують відсутність або усунення виявлених порушень - акти виконаних робіт на встановлення певного обладнання, на приведення споруд, обладнання до чинних вимог, правил, інструкцій тощо; первинні документи, що свідчать про купівлю необхідного обладнання; різного роду договори про надання певних послуг, наявність яких є обов'язковою, і таке інше.
Отже, в разі якщо правовідносини між суб'єктом господарювання та органом державного нагляду у сфері техногенної та пожежної безпеки, стали спірними та перейшли в площину судового спору, то акт перевірки органу державного нагляду у сфері техногенної та пожежної безпеки, що складений за результатами контрольного заходу, є лише одним із доказів, оцінку якому дає виключно суд поряд з іншими доказами.
В протилежному випадку (якщо би виключно акт органу нагляду у сфері техногенної та пожежної безпеки свідчив про виконання чи невиконання відповідачем вимог правил, інструкцій, ДБН тощо) функція суду була би нівельована, оскільки останній не здійснював би судочинство, а фактично затверджував би акт органу нагляду у сфері техногенної та пожежної безпеки своїм рішенням.
За таких обставин, доводи позивача та суду про те, що належним доказом усунення порушення є лише акт перевірки, який би зафіксував відсутність порушень правил та норм пожежної і техногенної безпеки, є помилковим.
Проте, відповідачем не надано доказів освітлення евакуаційних проходів, забезпечення доступу до них, встановлення постійної електропроводки, придбання засобів пожежогасіння, оброблення дерев'яних елементів горішнього покриття тощо.
Колегія також враховує, ТОВ фірма «Олімпієць ЛТД» з моменту подання адміністративного позову про застосування заходів реагування до моменту апеляційного перегляду справи не зверталось до органу ДСНС з проханням провести позапланову перевірку усунення порушень на його об'єкті та такої перевірки не проводилося.
Доводи апелянта про безпідставне віднесення позивачем будівлі ТОВ фірма "Олімпієць ЛТД" до об'єктів з високим ступенем ризику колегія суддів вважає такими, що не спростовують виявлених органом ДСНС порушень за наслідками заходу державного контролю, а є підставами для звернення до суду з відповідним позовом.
Щодо доводів апеляційної скарги про застосування позивачем під час обстеження будівлі державних будівельних норм - ДСТУ Б В.2.5-38:2008 «Інженерне обладнання будинків і споруд. Улаштування блискавкозахисту будівель і споруд», які втратили чинність, колегія суддів зазначає наступне.
Так, ДСНС України при встановленні не виконання відповідачем захисту будівлі від прямих попадань блискавки і вторинних її проявів та не виконання перевірки пристрою захисту будівлі від прямих попадань блискавки та вторинних її проявів, керувалося нормами ДСТУ Б В.2.5-38:2008 «Інженерне обладнання будинків і споруд. Улаштування блискавкозахисту будівель і споруд» та п. 1.21 розділу IV ППБУ.
Загальними вимогами пожежної безпеки до інженерного обладнання п. 1.21 розділу IV ППБУ передбачено, що захист будівель, споруд та зовнішніх установок від прямих попадань блискавки і вторинних її проявів, а також їх перевірку необхідно виконувати відповідно до вимог ДСТУ Б В.2.5-38:2008 «Інженерне обладнання будинків і споруд. Улаштування блискавкозахисту будівель і споруд».
Дійсно, наказом ДП «Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості» від 16.10.2019 року № 313 скасовано з 01 листопада 2019 року чинність національного стандарту ДСТУ Б В.2.5-38:2008 «Інженерне обладнання будинків і споруд. Улаштування блискавкозахисту будівель і споруд (IEC 62305:2006, NEQ)».
Однак вказане, на думку суду, не свідчить про скасування у суб'єкта господарювання обов'язку здійснювати захист будівель, споруд та зовнішніх установок від прямих попадань блискавки і вторинних її проявів, встановленого Правилами пожежної безпеки, за умови наявності інших діючих стандартів, зокрема, ДСТУ EN 62305-1:2012, ДСТУ IEC 62305-2:2012, ДСТУ EN 62305-3:2012, ДСТУ EN 62305-4:2012, які діють з 01.08.2012 та є чинними.
Доказів забезпечення захисту будівель та споруд від прямих попадань блискавки та вторинних її проявів відповідачем не надано.
Щодо доводів скаржника про те, що деякі з встановлених позивачем порушень фактично не є такими згідно з ППБУ колегія суддів зауважує, що навіть наявність одного не усуненого порушення, яке створює загрозу життя та здоров'ю людей з виявлених контролюючим органом під час проведення перевірки відповідача, може призвести до тяжких наслідків, а отже є достатнім для застосування до підконтрольного суб'єкта заходів реагування у виді зупинення його роботи.
До того ж, колегія суддів критично оцінює доводи відповідача в аспекті того, що встановлені порушення не створюють загрозу життю та здоров'ю людей, оскільки поняття «загроза життю та/або здоров'ю людини» є оціночним поняттям, яке лежить у сфері захисту населення, територій, навколишнього природного середовища та майна, функція контролю (нагляду) за чим, зокрема, покладена на позивача, посадові особи якого володіють спеціальними знаннями у цій сфері.
Заявлені позивачем позовні вимоги відповідають основним засадам дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав та інтересів особи і цілям, на досягнення яких вони спрямовані, оскільки заявлені в інтересах людей, що знаходяться (перебувають) на такому об'єкті, для забезпечення безпеки їхнього життя і здоров'я та уникненню можливих несприятливих наслідків.
Доводи скаржника про те, що застосованим заходом реагування порушено принцип пропорційності порушення і покарання, що призведе до збитків при здійсненні підприємницької діяльності та упущення економічної вигоди колегія суддів відхиляє з огляду на наступне.
Забезпечення державою конституційних прав громадян на захист життя, здоров'я та власності від невиправданого ризику виникнення надзвичайних ситуацій має пріоритетне значення.
Відповідно до статті 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що право кожного на життя охороняється законом. Цей припис зобов'язує державу вживати належних заходів для захисту життя осіб, які знаходиться під її юрисдикцією. Слід зазначити, що це зобов'язання повинно тлумачитися як таке, що застосовується в контексті будь-якої діяльності, публічної чи ні, в якій право на життя може бути поставлене під сумнів.
Недодержання суб'єктами господарювання вимог у сфері техногенної та пожежної безпеки призводить до невиправданого ризику виникнення надзвичайних ситуацій та, відповідно, ризику завдання шкоди життю і здоров'ю населення (аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 24 жовтня 2023 року у справі №160/3791/22 та від 26 жовтня 2023 року у справі №140/12199/21).
Отже, держава гарантує та забезпечує безпечні умови з метою збереження життя і здоров'я людей, які визнаються в Україні найвищою цінністю (стаття 3 Конституції України).
Крім цього, як вже зазначалось, заходи реагування, прийняті судами, мають обмежений терміном часу та спонукаючий характер, направлений на забезпечення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки.
Також доцільно звернути увагу на ту обставину, що перевірка дотримання відповідачем правил техногенної та пожежної безпеки при експлуатації приміщення була проведена позивачем у 2021 році і станом на 2024 рік у повному обсязі виявлені порушення не усунуто.
В свою чергу, не усунення виявлених перевіркою порушень прямою дією впливає на ризик виникнення надзвичайної ситуації, аварії чи пожежі, що може спричинити загрозу життю та здоров'ю людей, оскільки впливає на забезпечення безпеки людей, що перебувають у будівлі у відповідності з вимогами протипожежних норм, техногенної безпеки та цивільного захисту; на своєчасність виявлення надзвичайної ситуації, пожежі; на ліквідацію пожежі, надзвичайної ситуації та ліквідації її наслідків; на евакуацію людей та їх захисту від наслідків пожежі, надзвичайної ситуації, тощо.
За даного становища відвідувачі й працівники спірної будівлі постійно перебувають в умовах, коли існує реальна загроза втрати життя, отримання травм, шкоди своєму здоров'ю через невиконання та ігнорування керівництвом та посадовими особами відповідача вимог законодавства з питань пожежної і техногенної безпеки, цивільного захисту, що є безумовною підставою для застосування заходів реагування.
Слід зазначити, що застосування заходу реагування має тимчасовий характер, період дії якого залежить безпосередньо від факту усунення Товариством виявлених порушень.
Відновлення діяльності після її зупинення рішенням суду в силу ч. 5 ст. 4 Закону № 877-V можливе з моменту отримання органом державного нагляду (контролю), який ініціював призупинення, повідомлення суб'єкта господарювання про усунення ним усіх встановлених судом порушень.
Такий захід реагування як повне або часткове зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту - не є санкцією за порушення вимог законодавства з питань техногенної та пожежної безпеки, а є превентивним заходом, який спрямований на недопущення існування невиправданого ризику виникнення надзвичайних ситуацій та, відповідно, ризику завдання шкоди життю і здоров'ю населення.
Зазначені висновки суду відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постановах від 20.01.2021 у справі №1540/4137/18, від 31.05.2023 у справі № 380/22463/21.
Таким чином, ураховуючи те, що відповідачем не надано до суду належних доказів усунення виявлених позивачем порушень вимог законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для застосування заходів реагування у вигляді повного зупинення (заборони) експлуатації будівлі Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою "Олімпієць ЛТД", за адресою: Харківська область, м. Красноград, площа Базарна, б/н, шляхом її знеструмлення, опечатування пристроїв відключення джерел електропостачання та зобов'язання відповідача припинити використання цієї будівлі до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створюють загрозу життю та здоров'ю людей.
Щодо доводів апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме розгляд справи поза межами строку, встановленого ч. 1 ст. 258 КАС України колегія суддів зазначає наступне.
Так, відповідно до ч. 3 ст. 317 КАС України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду, якщо:
1) справу розглянуто неповноважним складом суду;
2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і підстави його відводу визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованими, якщо апеляційну скаргу обґрунтовано такою підставою;
3) справу розглянуто адміністративним судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою;
4) суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, які не були залучені до участі у справі;
5) судове рішення не підписано будь-ким із суддів або підписано не тими суддями, які зазначені у судовому рішенні;
6) судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглядала справу;
7) суд розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.
Зазначений перелік підстав є вичерпним.
В свою чергу, ч. 2 ст. 317 КАС України передбачено, що порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Колегія суддів погоджується з доводами апелянта про перевищення судом першої інстанції строку розгляду справи, встановленого КАС України, водночас зазначені обставини не призвели до неправильного вирішення справи, отже не є достатньою підставою для скасування судового рішення.
Інші доводи та заперечення сторін на правильність висновків суду першої інстанції не впливають. Відповідно до Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв'язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімпієць ЛТД" - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.09.2024 по справі № 520/28123/21 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя В.Б. Русанова
Судді Т.С. Перцова С.П. Жигилій