10 грудня 2024 рокуСправа №160/20616/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Голобутовського Р.З.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до НОМЕР_1 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України, Адміністрації Державної прикордонної служби України про визнання протиправними та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
30.07.2024 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до НОМЕР_1 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України (далі - відповідач-1), у якій позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у призначенні одноразової допомоги, передбаченої ст. 16 Закону України "Про соціальний правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" затверджене Головою Державної прикордонної служби України 04.05.2024 №357;
- зобов'язати НОМЕР_1 Прикордонний загін Державної прикордонної служби України виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову виплату у розмірі 1000000 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 з 02.12.2022 по сьогодні проходить військову службу в НОМЕР_1 Прикордонному загоні Державної прикордонної служби України. 30.01.2024 КЗ «Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи» ДОР (м. Кривий Ріг) видав довідку серії 12 ААА №003501, згідно з якою позивачу встановлено 25% втрати працездатності (захворювання, ТАК, пов'язані з проходженням військової служби). З цих підстав позивач вважає, що він має право на отримання одноразової грошової допомоги передбаченої ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Проте, відповідач протиправно відмовив позивачу у встановленні такої допомоги, посилаючись на те, що захворювання позивача не пов'язані з виконанням обов'язків військової служби.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.08.2024 відкрито провадження у адміністративній справі; справу №160/20616/24 призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується матеріалами справи.
16.08.2024 представником відповідача-1 через автоматизовану систему «Електронний суд» подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач позовні вимоги не визнає та просить суд відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування правової позиції зазначає, що у відповідності до п.7 Порядку №975 (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), у разі часткової втрати працездатності без установлення інвалідності одноразова грошова допомога виплачується залежно від ступеня втрати працездатності, який установлюється медико-соціальною експертною комісією, у розмірі, що визначається у відсотках від: 70-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено ступінь втрати працездатності, - військовослужбовцю, який отримав поранення (контузію, травму або каліцтво), захворювання під час виконання ним обов'язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності, а також особі, звільненій з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби. Крім того, зазначено, що призначення одноразової грошової допомоги військовослужбовцям здійснюється не НОМЕР_1 прикордонним загоном Державної прикордонної служби України, а Адміністрацією Державної прикордонної служби України, як центральним органом виконавчої влади. Тобто виплата одноразової грошової допомоги можлива після прийняття відповідного рішення Адміністрацією Державної прикордонної служби України. Позивач дійсно проходить військову службу в НОМЕР_1 прикордонному загоні (в/ч НОМЕР_2 ). 30.01.2024 йому було встановлено втрату працездатності в розмірі 25%. 02.02.2024 позивач звернувся із рапортом про призначення йому одноразової грошової допомоги у разі часткової втрати працездатності. НОМЕР_1 прикордонний загін, отримавши документи від позивача, керуючись п.12-13 Порядку №975 передав відповідні документи Адміністрації державної прикордонної служби України. Рішенням Голови Державної прикордонної служби України від 04.05.2024 позивачу було відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги. Також пунктом 15 Порядку №975 визначено, що рішення про відмову у призначенні грошової допомоги може бути оскаржено в установленому порядку. Відтак НОМЕР_1 прикордонний загін (в/ч НОМЕР_2 ) не є належним відповідачем у цій справі, а вимога про виплату НОМЕР_1 прикордонним загоном саме 1000000 грн є безпідставною та передчасною.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.10.2024 витребувано від НОМЕР_1 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України наступні докази:
- належним чином засвідчену копію рішення про відмову у призначенні одноразової допомоги ОСОБА_1 , затверджене Головою Державної прикордонної служби України 04.05.2024 №357.
29.10.2024 представником відповідача-1 надано до суду витребувані ухвалою суду від 25.10.2024 документи.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.10.2024 залучено до участі у справі №160/20616/24 в якості другого відповідача Адміністрацію Державної прикордонної служби України (вул. Володимирська, буд. 26, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 00034039).
Встановлено Адміністрації Державної прикордонної служби України строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.
18.11.2024 представником відповідача-2 через автоматизовану систему «Електронний суд» подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач позовні вимоги не визнає та просить суд відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування правової позиції зазначає, що положення частини 2 пункту 7 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі отримання військовослужбовцем поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання ним обов'язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, а також особою, звільненою з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби. Зазначає, що оскільки захворювання ОСОБА_1 не пов'язані з виконанням обов'язків військової служби, то підстави для призначення і виплати одноразової грошової допомоги відсутні.
Згідно із ч.ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 з 02.12.2022 по сьогодні проходить військову в НОМЕР_1 Прикордонному загоні Державної прикордонної служби України.
Відповідно до довідки №12/1-1702 від 21.07.2023, виданої молодшому сержанту ОСОБА_1 , останній дійсно 02.05.2023, 07.06.2023, 20.06.2023 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв?язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в межах Сумської області (н.п. Садки, Біловоди).
Згідно з посвідченням серії НОМЕР_3 від 13.11.2023, виданим ІНФОРМАЦІЯ_1 позивач є учасником бойових дій.
Згідно з довідкою №79/2999 військово-лікарської комісії проведено медичний огляд ВЛК 12.04.2022, де зазначено діагноз ОСОБА_1 : Гіпертонічна хвороба 2 ст (ступінь 2, ризик 3), гіпертрофія лівого шлуночка з порушенням діастолічної функції та 1 ст та І ст стенозу аортального клапану, аортальна регургітація 1а, мігрального та трикуспідального клапану 11-2 ст. Серцева недостатність 1 ст (фракція викиду 58 %).
Відповідно до довідки №4528 гарнізонної військово-лікарської комісії від 20.11.2023 було становлено молодшому сержанту ОСОБА_1 наступний діагноз: Гіпертонічна хвороба II ст. ст.2, ризик високий. Фіброз аортального клапану з формуванням недостатності трикуспідального клапану І ст. атеросклеротичний кардіосклероз. СН 0 ст. Стеатоз печінки, Хронічний гепатит С (ПЛР негативний від 09.11.2023 р.). Ангіопатія сітківки обох речей. Захворювання, НІ, не пов?язані з проходженням військової служби.
Обмежений міжхребцевий остеохондроз, деформуючий спондильоз III ст. шийного, грудного та поперекового відділів хребта, лівобічний сколіоз грудного відділу хребта І ст., гемангіоми Тн8, Tal0, L4, L5 у вигляді стійкого больового синдрому з незначним порушенням функції. Хронічний шийний радикуліт, нестійка ремісія. Аліментарне ожиріння І ст. Захворювання ТАК, пов?язані з проходженням військової служби.
Позивача було визнано обмежено придатним до військової служби.
Відповідно до Довідки №3120 гарнізонної військово-лікарської комісії від 06.06.2024 ОСОБА_1 було встановлено діагноз: Гіпертонічна хвороба ІІ ст., 3 ступеню, ризик високий.
Атеросклероз аорти, фіброз аортального клапана. Міокардіофіброз. СН 0 ст. Обмежений міжхребцевий остеохондроз, деформуючий спондильоз, спондилоартроз шийного, грудного та поперекового відділів хребта, кили міжхребцевих дисків C4- C5, C5- C6, Th8- Th9, LР-S1, протрузії міжхребцевих дисків Th9-Th10, L4-L5 гемангіома тіл Th8, Th10, L4, L5, вузликовий дефект Th12-L1, лівобічний сколіоз грудного відділу хребта 1 ст. у вигляді больового синдрому незначним порушенням функції. Хронічна вертеброгенна тораколюмбалгія справа з помірно вираженим больовим та м?язево-тонічним синдромами. Хронічний шийний радикуліт, м?язево-тонічним та больовим синдромами з помірним порушенням функції.
Захворювання, ТАК, пов?язані із захистом Батьківщини.
Аліментарне ожиріння ІІ ст. Хронічний вірусний гепатит С (ПЛР РНК НCV негативний) з незначним порушеннями функції. ЖКХ. Хронічний калькульозний холецестит з незначним порушенням функції. Варикозна хвороба ВПС з ХВН ІІ ст. та незначним порушенням кровообігу та функції. Артроз колінних суглобів І ст. (МРТ стадія ІІ). Дегенеративні зміни медіальних менісків колінних суглобів. Застаріле пошкодження ПЗС правого колінного суглоба. Артроз правового таранно-човнокоподібного суглоба ІІ ст. Двобічна хронічна сенсоневральна приглухуватість зі сприйняттям шепітної мови до 4м зліва, до 4,5 м справа. Викривлення носової перегородки без порушення функції дихання. Макропатія, змішаний астигматизм ст.0,5Д при гостроті зору, з корекцією 1,0 лівого ока.
Часткова вторинна адентія верхньої та нижньої щелеп.
Захворювання ТАК, пов?язані з проходженням військової служби.
Віддалені наслідки травми (2018) - закритого перелому латеральної кісточки та заднього краю ДЕМ правої великогомілкової кістки та консервативного лікування у вигляді консолідованих переломів, посттравматичного артрозу правого гомілково-ступневого суглоба ІІ ст. з больовим синдромом та помірного порушення функції.
Травма, НІ, не пов?язана з проходженням військової служби.
У зв?язку з переліченими діагнозами встановленими ВЛК ОСОБА_1 було визнано обмежено придатним до військової служби.
Відповідно до довідки КЗ «Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи» ДОР (м. Кривий Ріг) №003501 Серії 12 ААА про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках від 30.01.2024 було встановлено ОСОБА_1 ступінь втрати професійної працездатності у відсотках - 25 (двадцять п?ять)%.
Позивач звернувся до відповідача-1 щодо виплати одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-ХІІ, Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 у зв'язку з встановленням 25% втрати працездатності.
04.05.2024 відповідачем-2 прийнято рішення №357 про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» сержанту ОСОБА_1 . Відмову мотивовано тим, що згідно з абзацом другим пункту 7 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975, призначення і виплата одноразової грошової допомоги здійснюється військовослужбовцю, який отримав поранення (контузію, травму або каліцтво), захворювання під час виконання ним обов'язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності, а також особі, звільненій з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби. Враховуючи те, що захворювання позивача не пов'язані з виконанням обов'язків військової служби відмовлено у призначення і виплаті одноразової грошової допомоги.
Не погоджуючись з таким рішенням відповідача-2, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам суд виходить з наступного.
Положеннями частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи лише на підставі закону в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до статті 41 Закону України від 25.03.1992 №2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Закон України від 20.12.1991 №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-ХІІ) відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Згідно із частиною 1 статті 3 Закону №2011-ХІІ дія даного Закону поширюється, зокрема, на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.
Частиною першою статті 16 Закону №2011-ХІІ визначено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Відповідно до пункту 7 частини 2 статті 16 Закону №2011-ХІІ одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі отримання військовослужбовцем поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання ним обов'язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, а також особою, звільненою з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби.
Згідно з частиною 2 статті 16-2 Закону №2011-ХІІ одноразова грошова допомога у випадках, зазначених у підпунктах 5-9 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується залежно від встановленої військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту інвалідності та ступеня втрати ним працездатності у розмірі, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому у випадках, зазначених у підпункті 5 пункту 2 статті 16 цього Закону, розмір одноразової грошової допомоги не може бути меншим за 70-кратний прожитковий мінімум, встановлений законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975, прийнятою відповідно до пункту 2 статті 16-2 та пункту 9 статті 16-3 Закону №2011-ХІІ, затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок №975).
Пунктом 3 Порядку №975 передбачено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі встановлення ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності - дата огляду, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Відповідно до пункту 18 Порядку № 975 у разі часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності одноразова грошова допомога виплачується залежно від ступеня втрати працездатності, який установлюється медико-соціальною експертною комісією, у розмірі, що визначається у відсотках прожиткового мінімуму: 70-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено ступінь втрати працездатності, - військовослужбовцю, який отримав поранення (контузію, травму або каліцтво), захворювання під час виконання ним обов'язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності, а також особі, звільненій з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби.
Перелік документів, які військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності подає уповноваженому органу, зазначений у пункті 21 Порядку №975.
Такими документами відповідно пункту 11 Порядку № 975 є: заява про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідка медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності.
До заяви додаються копії:
постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання;
документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження;
документа (відповідних сторінок за наявності), що посвідчує особу (паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, та засвідчений в установленому законодавством порядку переклад українською мовою сторінки паспортного документа іноземця або документа, що посвідчує особу без громадянства, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту), якій призначається та виплачується одноразова грошова допомога, з даними про прізвище, власне ім'я та по батькові (за наявності) особи, до яких внесено відомості про реєстрацію місця проживання, або довідку про реєстрацію місця проживання (у разі коли відомості про реєстрацію місця проживання до таких документів не внесені), копія військового квитка рядового, сержантського і старшинського складу (для військовослужбовців із числа іноземців та осіб без громадянства);
реєстраційного номера облікової картки платника податків (крім іноземців та осіб без громадянства) (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідному контролюючому органу та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).
Призначення одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, призваним на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюються Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, розвідувальним органом Міноборони, Службою зовнішньої розвідки та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів) (п. 22 Порядку №975).
Відповідно до п. 23 Порядку 975 керівник уповноваженого органу після визначення переліку осіб, зазначених у пунктах 8 і 9 цього Порядку, які мають право на одержання одноразової грошової допомоги (зокрема з урахуванням особистого розпорядження), подає у 15-денний строк з дня реєстрації документів, передбачених пунктами 20 і 21 цього Порядку, розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого обов'язково додаються документи, зазначені в пунктах 20 і 21 цього Порядку.
Пунктом 23 Порядку №975 визначено, що розпорядник бюджетних коштів у місячний строк після надходження від уповноваженого органу висновку щодо виплати одноразової грошової допомоги та документів, зазначених у пунктах 20 і 21 цього Порядку, приймає рішення про призначення одноразової грошової допомоги або про відмову в її призначенні, або про повернення зазначених документів на доопрацювання (у разі, коли документи подано не в повному обсязі, потребують підтвердження обставин, зазначених у документах, чи подано не за належністю) і надсилає зазначене рішення разом з документами уповноваженому органу для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, а в разі відмови чи повернення документів на доопрацювання - для письмового повідомлення заявнику з обґрунтуванням мотивів відмови чи повернення документів на доопрацювання.
Рішення про відмову у призначенні грошової допомоги може бути оскаржено в установленому порядку (п. 25 Порядку №975).
Виходячи з норм законодавства, у разі встановлення військовослужбовцю втрати працездатності без установлення інвалідності останній набуває право на виплату одноразової грошової допомоги, яка виплачується залежно від встановленого ступеня втрати працездатності.
Відмовляючи у виплаті одноразової грошової допомоги у зв'язку з частковою втратою працездатності, відповідачем-2 зазначено, що захворювання позивача не пов'язані з виконанням обов'язків військової служби.
Разом з тим, з матеріалів справи видно, що згідно з довідками ВЛК №79/2999 від 12.04.2022, №4528 від 20.11.2023 та МСЕК серії 12 ААА №003501 від 30.01.2024 захворювання позивача, ТАК, пов'язані з проходженням військової служби.
Внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби, позивачу відповідно до довідки про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках серії 12 ААА №003501 від 30.01.2024 встановлено ступінь втрати професійної працездатності у розмірі 25%, причина втрати працездатності «захворювання, так пов'язані з проходженням військової служби».
Військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України. Проходження військової служби здійснюється громадянами України у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом (частина перша, друга статті 2 Закону № 2232-XII).
Виконання обов'язків військової служби здійснюється під час проходження військової служби.
Тобто, визначення «під час проходження військової служби» є більш широким та включає в себе і час виконання обов'язків військової служби.
Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 17.04.2019 у справі №803/1093/16 та від 26.06.2018 у справі №750/5074/17.
Отже, оскільки позивач втратив 25% працездатності без установлення інвалідності під час проходження служби у зв'язку із захворюваннями, так, пов'язаним з проходженням військової служби, тому він має право на отримання одноразової грошової допомоги.
При цьому, суд звертає увагу на те, що визначений позивачем розмір одноразової грошової допомоги - 1000000 грн не відповідає приписам ч. 2 ст. 16-2 Закону №2011-ХІІ та п. 18 Порядку №975, а отже не береться судом до уваги.
Конституційний Суд України вказував, що «визначений законами України відповідно до положень статті 17 Конституції України комплекс організаційно-правових та економічних заходів, спрямованих на забезпечення соціального захисту військовослужбовців , зумовлений не їх непрацездатністю або відсутністю достатніх засобів для існування (стаття 46 Конституції України), а особливістю професійних обов'язків, пов'язаних з ризиком для життя та здоров'я, певним обмеженням конституційних прав і свобод, у тому числі права заробляти матеріальні блага для забезпечення собі і своїй сім'ї рівня життя, вищого за прожитковий мінімум»…соціальні гарантії військовослужбовців випливають з характеру покладених на них службових обов'язків у зв'язку з виконанням ними державних функцій» (абзаци десятий, одинадцятий пункту З мотивувальної частини Рішення від 17.03.2004 № 7-рп/2004); «…норми-принципи частини п'ятої статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними та мають безумовний характер» (перше речення абзацу восьмого підпункту 2.2 пункту 2 Рішення від 20.12.2016 № 7-рп/2016).
Також Конституційний Суд України у Рішенні від 18.12.2018 № 12-р/2018 сформулював юридичну позицію щодо розуміння змісту статей 17,65 Основного Закону України і визначив, що громадяни України, які захищають Вітчизну, незалежність та територіальну цілісність України, виконують конституційно значущі функції; тож держава повинна надавати їм і членам їхніх сімей особливий статус та забезпечувати додаткові гарантії соціального захисту відповідно до частини п'ятої статті 17 Конституції України як під час проходження служби, так і після її закінчення; щодо осіб, на яких покладається обов'язок захищати У країну, її незалежність та територіальну цілісність, та членів їхніх сімей частиною п'ятою статті 17 Конституції України передбачено особливий соціальний захист, який не обмежено умовами й рівнем, встановленими у статті 46 Основного Закону України; закріплення в Конституції України обов'язку держави щодо забезпечення соціального захисту громадян України, які захищають Вітчизну, суверенітет і територіальну цілісність України, є запорукою його реалізації державою та недопущення зниження рівня соціального захисту цих осіб та членів їхніх сімей (абзаци другий - четвертий пункту 3 мотивувальної частини).
У Рішенні від 20.12.2016 № 7-рп/2016 Конституційний Суд України зазначив, що приписи статті 17 містяться в розділі І «Загальні засади» Конституції України, який визначає такі основи конституційного ладу в Україні, як, зокрема, суверенітет, територіальна цілісність та недоторканність України, захист яких покладається на Збройні Сили України та інші військові формування; особлива конституційна процедура внесення змін до цього розділу Конституції України обумовлена специфікою предмета його регулювання - основи конституційного ладу в Україні - зокрема необхідністю забезпечення національної безпеки і оборони України, потребами захисту державного суверенітету та територіальної цілісності України як суверенної й незалежної, демократичної, соціальної та правової держави; зазначене є підставою для висновку, що особи, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, створених відповідно до законів України, а також члени їхніх сімей мають спеціальний статус та особливі умови соціального захисту (абзаци перший, третій, четвертий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини).
У рішенні від 06.12.2022 № 1-р(ІІ)/2022 Конституційний Суд України зазначає, що частину п'яту статті 17 Конституції України викладено так, що реалізація права на соціальний захист осіб, які перебувають на службі у Збройних Силах України та інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей потребує якісного і ефективного законодавчого регулювання та запровадження механізмів забезпечення їх державної підтримки. З урахуванням вимог частини п'ятої статті 17 Конституції України метою законодавчого регулювання в цій сфері є як усебічне соціальне забезпечення військовослужбовців, яке компенсуватиме установлені законом обмеження та умови служби, властиві цій категорії громадян, так і підвищення мотивації особового складу Збройних Сил України у виконанні ними покладених на них функцій щодо оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності, недоторканності (частина друга статті 17 Основного Закону України). Крім того, предметом законодавчого регулювання соціального захисту військовослужбовців є питання, пов'язані з тим, що статус військовослужбовців обумовлює високий ризик отримання поранення, ушкодження здоров'я чи навіть загибелі під час виконання службових обов'язків під час захисту Вітчизни. Така позиція відповідає Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо людських прав військовослужбовців від 24.02.2010 СМ/Rес (2010)4, відповідно до якої: якщо військовослужбовці отримують поранення під час служби, їм слід надавати належне медичне обслуговування та, за потреби, надбавки; має також існувати система компенсацій і, за потреби, надбавок у разі смерті на службі у збройних силах; для осіб, які залишають збройні сили, та які отримали поранення або захворіли внаслідок служби, має бути доступна відповідна компенсаційна схема (пункти 72, 73).
Підтримання високого рівня обороноздатності є найвищим державним інтересом і однією з найбільш захищених конституційних цінностей України. Захист суверенітету та територіальної цілісності У країни є «найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу» (частина перша статті 17 Основного Закону України).
В умовах воєнного стану держава зобов'язана мобілізувати всі доступні їй ресурси для посилення своєї обороноздатності та відсічі збройної агресії російської федерації проти України. Відтак усебічна підтримка військовослужбовців Збройних Сил України є одним із засобів розширення оборонних можливостей держави
За приписами статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.
Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з вимогами частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, робить висновок, що позов підлягає задоволенню частково.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, у відповідності до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд враховує, що позивач звільнений від сплати судового збору за подання позову, доказів понесення ним інших судових витрат суду не надано, тому судові витрати, що підлягають відшкодуванню, відсутні.
Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України,
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ), Адміністрації Державної прикордонної служби України (вул. Володимирська, буд. 26, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 00034039) про визнання протиправними та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Адміністрації Державної прикордонної служби України №357 від 04.05.2024 про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» сержанту ОСОБА_1 .
Зобов'язати Адміністрацію Державної прикордонної служби України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв'язку із встановленням 25% втрати професійної працездатності без встановлення інвалідності, внаслідок захворювання, пов'язаного із проходженням військової служби.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Р.З. Голобутовський