ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/22376/24
провадження № 3/753/7790/24
"05" грудня 2024 р. суддя Дарницького районного суду міста Києва Бондаренко М.С., розглянувши матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
встановила:
До Дарницького районного суду м. Києва 13 листопада 2024 року надійшов протокол про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП,
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 27 жовтня 2024 року серії ЕПР1 № 159976, водій ОСОБА_1 27 жовтня 2024 року, о 09 год. 20 хв., у м. Києві на вул. Центральна, керував транспортним засобом «Bmw», державний номерний знак НОМЕР_1 , у стані алкоголічного сп'яніння. Огляд проводився на місці зупинки транспортного засобу зі згоди водія у встановленому законом порядку за допомогою газоаналізатора «Drager Alcotest 6820» під запис на нагрудну бодікамеру 473427, 475455, номер тесту 3765, результат позитивний - 1,05‰.
Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9а Правил дорожнього руху, тим самим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
У судове засідання, призначене на 05 грудня 2024 року ОСОБА_1 та його адвокат Котік О.С. не з'явилися, хоча про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення були повідомлені належним чином, завчасно до початку судового розгляду за допомогою SMS-повідомлення.
05 грудня 2024 року на адресу суду надійшли пояснення від адвоката Котік О.С. зі змісту яких вбачається наступне. Адвокат вказує, що в матеріалах справи відсутній відеозапис, на якому було б зафіксовано проходження ОСОБА_1 огляду на стан сп'яніння, що на її переконання свідчить про порушення ч. 5 ст. 266 КУпАП. Понад це, вказала, що ОСОБА_1 був категорично не згоден з результатами огляду, який був проведений працівниками поліції і такий слід визнати недопустимим доказом. Вказане твердження мотивує тим, що працівники поліції не роз'яснили ОСОБА_1 право пройти огляд на стан сп'яніння в закладі охорони здоров'я та не з'ясували чи він погодився з результатами такого огляду, наведене призвело до не реалізації ОСОБА_1 своїх прав на проходження огляду в медичному закладі. На підставі викладеного, адвокат просила закрити справу стосовно ОСОБА_1 на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Суддя, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дійшла таких висновків.
Положеннями ст. 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, іншими документами тощо.
На підтвердження того, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, суду надано: протокол про адміністративне правопорушення від 27 жовтня 2024 року серії ЕПР1 № 159976 складений стосовно ОСОБА_1 ; тест газоаналізатора «Drager Alcotest 6820» результат позитивний 1,05‰; акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів; направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу на швидкість реакції; водійське посвідчення ОСОБА_1 ; реєстраційна картка транспортного засобу «Bmw», державний номерний знак НОМЕР_1 ; відеозапис з бодікамер поліцейських 473427, 475455.
Суддя, дотримуючись вимог ст. 252 КУпАП, оцінила докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, водночас керуючись законом і правосвідомістю.
Так, ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Вказана норма КУпАП є бланкетною, тобто відсилає до нормативно-правових актів, які регулюють правила дорожнього руху та є обов'язковими для виконання.
Відповідно до п. 2.9а ПДР України, водіям забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Перевіривши доводи адвоката, дослідивши матеріали справи, встановлюючи наявність чи відсутність адміністративного правопорушення в діях особи, щодо якої складено протокол та даючи оцінку фактичним даним, суддя вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненому правопорушенні, передбаченому ч. 1 ст. 130 КУпАП, повністю доведена, а саме:
- даними з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 159976 від 27 жовтня 2024 року, відповідно до якого водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння;
- результатом «Аlkotest 6820» прилад № ARНН-0521, тест № 3765, відповідно до якого ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп'яніння, а саме 1,05 ‰ проміле алкоголю у крові;
- актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, відповідно до якого огляд на стан алкогольного сп'яніння проводився за допомогою «Аlkotest 6820», результат вказаного тесту позитивний 1,05 ‰. проміле алкоголю у крові;
- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, відповідно до якого такий огляд не проводився.
- долученим до матеріалів відеозаписом, на якому зафіксовано як ОСОБА_1 продуває трубку і прилад «Драгер» показує результат 1,21 ‰ проміле алкоголю у крові (18 хв. 30 с. - 20 хв. 10 с. відеозапису). та зафіксовано фактичне визнання ним вживання алкогольних напоїв. Так, ОСОБА_1 на запитання поліцейського « Випивали?» повідомив, що «вчора пив» (06 хв. 10 с. відеозапису). Після цього працівник поліції вказує, що водій перебуває у стані алкогольного сп'яніння, за що стосовно нього буде складено протокол та роз'яснює його права за ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП (право надавати пояснення, заявляти клопотання, користуватися правовою допомогою), повідомляє про розгляд протоколу в Дарницькому районному суді міста Києва за викликом (01 год. 01 хв. 00 с. відеозапису).
Порушень при провадженні справи про адміністративне правопорушення з боку працівників поліції при дослідженні матеріалів та перегляді відеозапису судом не встановлено.
Так, ОСОБА_1 власноручним підписом у відповідній графі протоколу підтвердив, що йому роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, що ознайомлений з місцем та часом розгляду справи. Власноручний підпис підтверджує волевиявлення особи, дійсність документу, свідчить про відповідальність за його зміст.
Щодо твердження адвоката про те, що його ОСОБА_1 не був згоден з результатами тесту, через те його повинні були доставити у лікувальний заклад, то суд зазначає, що саме водій транспортного засобу на стадії проведення огляду на стан сп'яніння в порядку вимог ст. 266 КУпАП самостійно вирішує чи заперечує він проти такого результату огляду чи погоджується з ним. Отже, ініціатором незгоди з оглядом, проведеним поліцейським, може бути виключно особа, щодо якої проводився огляд. Особа, яка проходила такий огляд, на власний розсуд самостійно вирішує чи згідна вона з результатом, який отримано при проведенні огляду поліцейським за допомогою спеціального технічного засобу чи не погоджується з ним.
Незгода водія транспортного засобу із позитивним результатом проведеного поліцейським огляду на стан алкогольного сп'яніння повинна бути здійснена безпосередньо після проведення такого огляду шляхом активних дій та висловлена в категоричній чіткій формі.
Відсутність заперечення водія транспортного засобу з результатом позитивного огляду свідчить про визнання вказаного результату огляду належним та допустимим доказом, який підтверджує факт перебування водія транспортного засобу у стані сп'яніння.
З відеозапису встановлено, що у водія ОСОБА_1 виявлено ознаки алкогольного сп'яніння, останньому було запропоновано пройти огляд на місці зупинки за допомогою приладу "Драгер". ОСОБА_1 самостійно прийняв рішення проходити огляд на місці зупинки без будь-якого стороннього тиску. Після озвучення результатів проведеного огляду на місці бажання проїхати до медичного закладу не висловлював.
Отже, наявні у матеріалах справи докази підтверджують, що водій ОСОБА_1 , у якого поліцейським виявлено ознаки алкогольного сп'яніння, на пропозицію останнього пройшов огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки за допомогою спеціального технічного засобу. За результатами такого водій перебував у стані алкогольного сп'яніння, результат тесту 1,05 ‰, з яким він був ознайомлений. З огляду на дані відеозапису, на якому не зафіксовано жодних заперечень з приводу результатів огляду, доведено, що він був згідний з результатами огляду, проведеного поліцейським на місці зупинки з використанням спеціального технічного засобу.
Суддя звертає увагу захисника на те, що ОСОБА_1 не висловлював незгоди з результатами тесту, проведеного на місці зупинки транспортного засобу, через те поліцейські не мали підстав доставляти його до закладу охорони здоров'я для проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Про свою незгоду з результатами тесту на вміст алкоголю ОСОБА_1 висловив вже після того, як працівниками поліції був складений протокол про адміністративне правопорушення та вручений самому ОСОБА_1 , що також зафіксовано на відеозаписі.
За вказаних обставин у суду відсутні підстави вважати, що огляд на стан сп'яніння проводився з порушенням такого порядку, оскільки правильність та послідовність дій працівників поліції підтверджуються наявними матеріалами справи.
З приводу ряду інших порушень з боку поліцейських під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, суддя вважає їх такими, що не заслуговують на увагу з тих підстав, що важливе значення мають не самі порушення, а їх істотність по відношенню до основних прав та свободи людини, але таких під час розгляду справи не встановлено.
Суддя зауважує, що істотними порушеннями прав та свобод людини слід визнавати такі, які перешкодили чи не дали можливості особі у повному обсязі реалізувати права та свободи, передбачені Конституцією України та законами України, міжнародними договорами.
Між цим, таких порушень не було встановлено, а адвокатом не наведено.
Зазначені докази винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП є такими, що доповнюють один одного, повними, безсумнівними, належними та допустимими, оскільки відповідно до ст.ст. 251, 252 КУпАП прямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у справі про адміністративне правопорушення, а також зібрані в порядку, встановленому законом та не викликають у суду сумнівів.
З огляду на те, що у справі зібрано достатньо доказів, суд вважає підтвердженим те, що ОСОБА_1 вчинено адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, та є всі підстави для притягнення його до адміністративної відповідальності і накладення на нього стягнення в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП.
При накладенні адміністративного стягнення на ОСОБА_1 з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, ступеню його вини, обставин, які пом'якшують та обтяжують його відповідальність, вважаю, що стягнення у виді штрафу в розмірі, що передбачено цією санкцією, із позбавленням права керувати транспортними засобами, відповідає вимогам ст. 23, 33 КУпАП і є домірним вчиненому.
Накладення такого стягнення відповідає принципу співвідношення між тяжкістю вчиненого адміністративного правопорушення та заходом державного примусу.
Положеннями ст. 40-1 КУпАП передбачено, що у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується судовий збір особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Відповідно до ч. 5 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору встановлюється у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Вичерпний перелік осіб, які звільняються від сплати судового збору, міститься у ст. 5 вказаного Закону.
У розпорядженні суду відсутні документи, які б свідчили про те, що ОСОБА_1 відноситься до осіб, які підлягають звільненню від сплати судового збору, а відтак, з нього слід стягнути судовий збір за ухвалення постанови про накладення адміністративного стягнення.
З урахуванням викладеного та керуючись ч. 1 ст. 130, статтями 23, 33, 40-1, 251, 252, 280, 283-285, 294 КУпАП, ч. 5 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», суддя,
ухвалила:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн, із позбавленням права керувати транспортними засобами на строк один рік.
Відповідно до ч. 2 ст. 308 КУпАП у разі несплати штрафу протягом 15 днів з дня винесення постанови у порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з ОСОБА_1 підлягає стягненню подвійний розмір штрафу у сумі 34 000 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір за винесення постанови про накладення адміністративного стягнення у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605,60 грн.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення.
Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Дарницький районний суд міста Києва.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова може бути пред'явлена до виконання протягом трьох місяців з наступного дня після набрання нею законної сили.
Суддя Марина БОНДАРЕНКО