Справа №705/48/18
1-кп/705/550/24 ВИРОК
12.12.2024 м.Умань
Уманський міськрайонний суд Черкаської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у судовому засіданні в залі суду матеріали кримінального провадження № 12019250250001580 від 09.12.2019 за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Нігір Миколаївського району, Хабаровського краю, російської федерації, громадянина України, з середньою освітою, який не працює, не одружений, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимий:
1) 20.10.2010 Уманським міськрайонним судом Черкаської області за ч. 3 ст. 185 КК України до 3-х років позбавлення волі, звільнений 28.09.2013 по відбуттю строку покарання;
2) 21.03.2016 Уманським міськрайонним судом Черкаської області за ч. 3 ст. 185, ст. 71 КК України до 3-х років 2 місяців позбавлення волі, звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки;
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України,
ОСОБА_4 06.12.2019 близько 17 години 50 хвилин, діючи умисно та цілеспрямовано, з корисливих мотивів, з метою викрадення чужого майна, повторно, шляхом пошкодження вікна проник до будинку АДРЕСА_2 , звідки таємно викрав із підвіконня спальної кімнати праску марки «MAGIO MG-533» упаковану в картонну коробку, вартість якої згідно з висновком експерта № 10/14 від 10.01.2020 могла становити 277 гривень, портативну колонку марки «JBL», вартість якої згідно з висновком експерта № 10/14 від 10.01.2020 могла становити 1833 гривень, яка знаходилась на верхній полиці у спальній кімнаті, що належить гр. ОСОБА_6 , однак не довів свій злочинний намір до кінця з причин, що не залежали від його волі, оскільки був затриманий працівниками служби охорони ПП «Легіон центр», чим міг заподіяти потерпілому матеріального збитку на загальну суму 2110 гривень.
Допитаний судом обвинувачений ОСОБА_4 свою вину в інкримінованому злочині за обставин, викладених в обвинувальному акті та описовій частині вироку, визнав повністю. Підтвердив, що у вказані дату й час, проник до будинку АДРЕСА_2 , звідки таємно викрав із підвіконня спальної кімнати праску та портативну колонку, однак був затриманий працівниками охорони. У судовому засіданні визнав, що вчинив кримінально каране діяння, готовий нести покарання, просив суворо не карати.
Покази обвинуваченого є послідовними й логічними, відповідають фактичним обставинам справи, тому не викликають у суду сумніву.
Оскільки ОСОБА_4 повністю визнав свою вину за ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України та не оспорював фактичні обставини, викладені в обвинувальному акті, судом безсумнівно встановлена правильність розуміння ним змісту цих обставин і добровільність його позиції, суд за згодою учасників судового провадження, роз'яснивши їм положення частини третьої статті 349 КПК України про те, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, визнав недоцільним дослідження усіх інших доказів по справі, за виключенням документів, що характеризують особу обвинуваченого та документів, що містять відомості про речові докази та процесуальні витрати, тобто розглянув провадження за правилами, передбаченими частиною третьою статті 349 КПК України, змінивши при цьому попередньо встановлений порядок дослідження доказів.
Суд вважає повністю доведеною винуватість ОСОБА_4 узакінченому замаху на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, поєднане з проникненням у житло, тому засуджує його за ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України.
Призначаючи покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення; дані про особу обвинуваченого, який раніше неодноразово судимий, не працевлаштований, за місцем проживання характеризувався посередньо, не перебуває на обліку в лікаря психіатра та лікаря нарколога.
Обставин, які відповідно до ст. 66 КК України пом'якшують покарання, судом не встановлено.
Обставин, які згідно зі ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого, суд не вбачає.
Покарання, як захід державного реагування на осіб, котрі вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації. Застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч. 1 ст. 368 КПК України, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила.
За змістом статей 50, 65 КК України особі, яка скоїла злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання. Суд повинен ураховувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості злочину. Індивідуалізація покарання ґрунтується на прогностичній діяльності суду, оптимальним орієнтиром якої є визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання - виправлення засудженого.
Отже, призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, обставини його вчинення, дані про особу обвинуваченого, і виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про доцільність засудження ОСОБА_4 до позбавлення волі в межах, передбачених санкцією ч. 3 ст. 185 КК України, оскільки саме такий вид покарання відповідає вимогам ч. 2 ст. 65 КК України, принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, є необхідним і достатнім для виправлення винної особи, запобігання вчиненню нею нових кримінальних правопорушень.
20.10.2022 до ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який неодноразово продовжувався під час судового розгляду. На період до набрання вироком законної сили суд вважає необхідним залишити ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Цивільний позов у справі не заявлявся.
На підставі частини другої статті 124 КПК України суд стягує з обвинуваченого на користь держави передбачені статтею 118 КПК України документально підтверджені процесуальні витрати, пов'язані з проведенням судових експертиз, на загальну суму 3925 грн 25 коп., а саме за проведення судово-товарознавчої експертизи в розмірі 1099,07 гривень; судової дактилоскопічної експертизи в розмірі 1570,10 гривень; судової трасологічної експертизи в розмірі 1256,08 гривень.
Долю речових доказів суд вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК України.
Керуючись ст. ст. 368, 370, 374 КПК України, суд
Визнати ОСОБА_4 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років 2 (двох) місяців позбавлення волі.
Вирок Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 21.03.2016 стосовно ОСОБА_4 виконувати самостійно.
Строк відбування покарання ОСОБА_4 за новим вироком рахувати з моменту вступу вироку в законну силу.
Зарахувати у строк покарання перебування ОСОБА_4 під вартою на підставі ухвали Черкаського апеляційного суду від 20.10.2022 з 20 жовтня 2022 року до вступу вироку в законну силу.
Залишити ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою до вступу вироку в законну силу.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати за проведення експертиз у загальній сумі 3925 грн 25 коп.
Речові докази:
- металевий дріт, 6 слідів папілярних візерунків, 2 сліди зламу, які здані на зберігання до кімнати зберігання речових доказів Уманського РУП ГУНП в Черкаській області, - знищити;
- праску «MAGIO MG-533», колонку «JBL», шкатулку, купюру номіналом 50 шекелів, серійний номер 1051698652, купюру номіналом 20 шекелів, серійний номер 0360773383, купюру номіналом 1 долар США, серійний номер В27563243С, два аркуші паперу із написами (іврит), які передані на зберігання потерпілому під розписку, - залишити останньому за належністю;
- дві купюри номіналом 1 гривня, серійні номери УП8272102, НИ5164535, дві купюри номіналом 5 гривень, серійні номери ЮЄ0478580, СВ8407402, купюру номіналом 2 гривні, серійний номер ЄБ4383729, які приєднані до матеріалів кримінального провадження, - повернути обвинуваченому ОСОБА_4 ;
- запальничку, ключі, мобільний телефон «Nokia 1616-2», які передані на зберігання ОСОБА_4 під розписку, - залишити останньому за належністю.
Вирок суду в частині встановлення обставин справи, дослідження яких було визнане недоцільним у порядку статті 349 КПК України, оскарженню не підлягає, в іншій частині може бути оскаржений шляхом подачі апеляційних скарг до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційних скарг, якщо такі скарги не було подано.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку; копії вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1