Подільський районний суд міста Києва
Справа № 758/15306/24
05 грудня 2024 року м. Київ
Подільський районний суд міста Києва
у складі слідчого судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
заявника ОСОБА_3 ,
прокурора ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна,-
ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді з клопотанням, в якому просить скасувати арешт, накладений постановою старшого слідчого в особливо важливих справах СУ ГУМВС України в м. Києві підполковником міліції ОСОБА_5 від 03.07.2012 в рамках кримінального провадження №12012110000000744 від 26.12.2012 (кримінальна справа №18-445), на належну йому квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер обтяження: 12701332.
В обґрунтування клопотання зазначено, що заявник не має жодного відношення вчинення кримінального правопорушення, в рамках досудового розслідування якого накладено арешт на належну йому частину квартиру, таке майно не є знаряддям вчинення кримінального правопорушення, не зберегло на собі сліди його вчинення, не є предметом, що було об'єктом кримінально-протиправних дій, тобто арешт на майно накладено необґрунтовано та безпідставно.
У судовому засіданні заявник підтримав клопотання із наведених у ньому підстав.
Прокурор просив відмовити у задоволенні клопотання, вказуючи на відсутність підстав для скасування арешту майна в порядку ст. 174 КПК України.
Заслухавши доводи та обґрунтування заявника та прокурора, дослідивши додані до клопотання матеріали, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання підлягає задоволенню з огляду на наступне.
ОСОБА_3 подано до суду клопотання про скасування арешту майна, накладеного на належну йому квартиру АДРЕСА_1 .
Вказаний арешт було накладено постановою старшого слідчого в особливо важливих справах СУ ГУМВС України в м. Києві підполковником міліції ОСОБА_5 від 03.07.2012 в рамках кримінального провадження №12012110000000744 від 26.12.2012 (кримінальна справа №18-445), досудове розслідування у якому на даний час здійснюється Подільським УП ГУ НП у м. Києві.
Таким чином, арешт на вказане майно було накладено слідчим під час досудового слідства у кримінальній справі №18-445 на підставі положень КПК України 1960 року.
Встановлено також, що ОСОБА_3 не є учасником кримінального провадження.
Відповідно до статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства: цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.
Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України побудови судоустрою в Україні за принципами територіальності та спеціалізації (ст.125), так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.
Відповідно до п.1 ст.6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Висловлювання «судом, встановленим законом» зводиться не лише до правової основи самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (п.24 рішення ЄСПЛ від 20.07.2006 у справі «Сокуренко і Стригун проти України»). Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні п.1 ст.6 Конвенції.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Окрім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Щодо визначення предметної та суб'єктної юрисдикції справи необхідно зазначити таке.
Правила визначення компетенції судів щодо розгляду цивільних справ передбачені ст.19 ЦПК України, згідно з якою суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Тобто, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.
Разом з тим, згідно з п.10 Розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України 2012 року кримінальні справи, які до дня набрання чинності цим Кодексом не направлені до суду, розслідуються згідно з положеннями цього Кодексу.
Відповідно до ст.174 КПК України 2012 року підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Зазначені вимоги кореспондуються з положеннями п.1 ч.1 ст.303 КПК України 2012 року, який передбачає право оскарження під час досудового провадження рішення, дії чи бездіяльності слідчого володільцем тимчасово вилученого майна іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування.
Таке співпадає з положеннями ч.4 ст.21 цього Кодексу, згідно якої здійснення кримінального провадження не може бути перешкодою для доступу особи до інших засобів правового захисту, якщо під час його здійснення порушуються права і свободи людини, гарантовані Конституцією і міжнародними договорами України.
Тобто чинним кримінальним процесуальним законом передбачено способи захисту прав власника, який не є учасником кримінального провадження і, разом з тим, чинним цивільно-процесуальним законом не передбачена можливість такого захисту у порядку цивільного судочинства.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 у справі №727/2878/19 (провадження № 14-516цс19) сформовано правовий висновок про те, що спір щодо звільнення майна з-під арешту є приватноправовим, якщо арешт накладений на майно особи, яка не була учасником кримінального провадження, розпочатого за Кримінально-процесуальним кодексом України (далі - КПК України 1960 року) та завершеного (вирок, постанова про закриття провадження) у порядку, передбаченому КПК України 1960 року (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 372/2904/17-ц) або КПК України 2012 року (постанова Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2019 у справі №2-3392/11). Залежно від суб'єктного складу учасників цього спору його слід розглядати за правилами цивільного чи господарського судочинства.
Якщо арешт накладений на майно особи, яка не є учасником кримінального провадження, розпочатого в період дії КПК України 1960 року і такого, що триває, а кримінальне провадження не передане до суду на час набрання чинності КПК України 2012 року, то вирішення питання щодо зняття такого арешту й оскарження відповідних дій або бездіяльності слідчого в кримінальному провадженні здійснюються за правилами КПК України 2012 року (постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2018 у справі №335/12096/15-ц з урахуванням ухвали про виправлення описки від 03.07.2018, від 17.10.2018 у справі №461/233/17 та від 07.11.2018 у справі № 296/8586/16-ц).
Таким чином, у разі, якщо арешт на майно накладено в порядку, передбаченому КПК України 2012 року, особа, яка вважає, що такими діями порушено її право на майно, навіть за умови, що вона не є учасником кримінального провадження, а останнє закрив своєю постановою слідчий, має право звернутися до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту в порядку кримінального судочинства. Такий порядок захисту права на майно є ефективним, оскільки забезпечить відновлення права власника або іншого володільця майна, на яке був накладений арешт слідчим суддею у кримінальному провадженні.
Ураховуючи вищенаведене, розгляд питання про скасування арешту, накладеного на майно ОСОБА_3 на підставі положень КПК України 1960 року, має відбуватися в порядку КПК України 2012 року, оскільки такий порядок є єдиним визначеним способом захисту права власності позивача на частину квартиру, арешт на яку було накладено в межах кримінального провадження, розпочатого за правилами КПК 1960 року, яке на даний час не є закінченим.
З огляду на наведене, із урахуванням вищезазначених положень законодавства, суд приходить до висновку про те, що у даному випадку наявні підстави для скасування арешту майна у порядку, визначеному статтею 174 КПК України 2012 року, а тому клопотання ОСОБА_3 є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 170, 174 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна задовольнити.
Скасувати арешт, накладений постановою старшого слідчого в особливо важливих справах СУ ГУМВС України в м. Києві підполковником міліції ОСОБА_5 від 03.07.2012 в рамках кримінального провадження №12012110000000744 від 26.12.2012 (кримінальна справа №18-445) на належну ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер обтяження: 12701332.
Скасувати встановлену вказаною вище постановою слідчого заборону КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації реєстрації прав власності нерухомого майна» вчиняти будь-які дії щодо зазначеного об'єкта, в тому числі проводити інвентаризацію, здійснювати реєстрацію права власності, видавати довідки, характеристики та будь-які інформативні довідки та листи, а органам нотаріату - проводити реєстрацію правочинів, пов'язаних з відчуженням права власності на вказаний об'єкт нерухомого майна, тобто угоди, пов'язані з даруванням, продажем, купівлею, обміном та іншим відчуженням майна.
Ухвала апеляційному оскарженню не підлягає, заперечення проти неї можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.
Cлідчий суддя Подільського районного суду м. Києва ОСОБА_1