іменем України
Справа № 210/5645/24
Провадження № 1-в/210/871/24
09 грудня 2024 року
Дзержинський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі - головуючої судді - ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву засудженого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про приведення вироку у відповідність до чинного законодавства,
Засуджений ОСОБА_3 , який відбуває покарання в Державній установі «Криворізька виправна колонія (№80»), звернувся до суду із вказаною заявою про перегляд вироку з урахуванням Закону України від 09.08.2024 № 3886-ІХ.
Представник Державної установи «Криворізька виправна колонія (№ 80)» в судове засідання не з'явився, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду клопотання. Поза межами судового засідання від представника Державної установи «Криворізька виправна колонія (№ 80)» ОСОБА_4 надійшла заява, в якій останній просив суд проводити розгляд справи без його участі.
Засуджений ОСОБА_3 подав суду заяву в якій просить розглянути справу без його участі.
Прокурором подано клопотання щодо заяви про звільнення засудженого ОСОБА_3 у зв'язку з декриміналізацією вчинених ним діянь. Прокурор не заперечував проти задоволення клопотання щодо звільнення засудженого від покарання за ті кримінальні правопорушення, які після набрання чинності Законом України № 3886-ІХ від 18.07.2024 вже не є кримінально караними діяннями.
Дослідивши матеріали подання, суд приходить до такого висновку.
Згідно із частиною 1 статті 539 КПК питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом.
Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 537 КПК під час виконання вироків суд, визначений ч. 2 ст. 539 цього Кодексу, має право вирішувати питання про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 КК України.
Згідно із пунктом 2 ч. 2 ст. 539 КПК клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами […] 11, 13, 13-2 частини першої статті 537 цього Кодексу.
Заявник просить врегулювати питання приведення вироку у відповідність до Закону України від 18.07.2024 № 3886-ІХ.
З метою реалізації кримінально правового реагування шляхом звільнення особи від покарання законодавцем у розділ ХІІ Загальної частини Кримінального кодексу «Звільнення від покарання та його відбування» передбачено систему кримінально-правових норм, що утворюють собою окремий, самостійний комплексний інститут кримінального права інститут звільнення від покарання (статті 74-87 КК).
В силу частині 2 статті 74 КК України особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.
Згідно ч. 1, 3 ст. 26 КПК сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
09.08.2024 набрав чинності Закон України № 3886-ІХ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів».
Відповідно до вказаного Закону №3886-ІХ, стаття 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення була викладена у новій редакції, внаслідок чого дрібним викраденням чужого майна вважається крадіжка, шахрайство, привласнення чи розтрата, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Положеннями частини 1 статті 3 КК України встановлено, що законодавство України про кримінальну відповідальність становить КК України, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права. При цьому зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення (частина 6 статті 3 КК України).
Відповідно до пункту 5 підрозділу 1 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, для норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги.
Підпункт 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV Податкового кодексу України визначає, що податкова соціальна пільга визначається у розмірі, що дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року, - для будь-якого платника податку.
Таким чином, два неоподаткованих мінімуми доходів громадян дорівнюють 100 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи, що відповідно станом на 2024 рік становить 3028 грн.
Таким чином, на теперішній час кримінальна відповідальність за таємне викрадення чужого майна (крадіжка) настає виключно у випадку, якщо вартість такого майна становить більше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян встановленого на дату скоєння відповідного правопорушення.
В постанові Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 07.10.2024 у справі № 278/1566/21 зроблено висновок, що Закон України № 3886-IX, яким унесені зміни до ст. 51 КУпАП, є законом про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність у значенні ст. 5 КК України для тих діянь, які до набрання цим Законом чинності вважалися кримінальним правопорушенням, однак після набрання ним чинності підпадають під ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 51 КУпАП.
Зміни, внесені Законом № 3886-IX, мають зворотну дію в часі.
У ході з'ясування, чи перевищує вартість викраденого розмір, визначений ст. 51 КУпАП, має братися до уваги розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, установлений на час вчинення правопорушення, з урахуванням положень п. 5 підрозд. 1 розд. ХХ та пп. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 розд. IV Податкового кодексу України.
Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_3 засуджений 03.10.2018 року Павлоградським міським судом Дніпропетровської області за вчинення злочинів за ст. 15 ч. 2, 185 ч. 2, 185 ч. 3 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі.
Дії ОСОБА_3 кваліфіковані:
- за ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст.185 КК України, як закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднана з проникненням у сховище.
- за ч. 3 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, поєднана з проникненням у сховище.
Епізоди злочинів:
- 01.06.2018 року, можлива сума матеріальних збитків 379 гривень 70 копійок (не зміг довести злочин до кінця, з причин що не залежали від його волі).
- 14.06.2018 року, матеріальна шкода у розмірі 612 гривень 50 копійок.
ОСОБА_3 призначено покарання:
- за ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст.185 КК України - у вигляді позбавлення волі строком три роки.
- за ч. 3 ст.185 КК України - у вигляді позбавлення волі строком три роки шість місяців.
На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком три роки шість місяців.
На підставі ст.75 КК України звільнено від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі строком три роки шість місяців з іспитовим терміном два роки.
30 жовтня 2019 року ОСОБА_3 засуджений Павлоградським міським судом Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України, як закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно та призначено йому покарання у вигляді 2 (двох) років позбавлення волі. Відповідно до ч.4 ст.70КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання за цим вироком більш суворим покаранням за вироком Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 жовтня 2018року, остаточно визначено покарання у виді 3 (трьох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.
У відповідності до ст. 75 КК України звільнено від відбування призначеного покарання, якщо протягом іспитового строку 2 (два) роки він не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього обов'язки, передбачені ст.76 КК України:
Злочин вчинено 27.09.2017 року, можливий розмір матеріальних збитків 859,66 грн. (не довів до кінця).
30 грудня 2021 рокуОСОБА_3 засуджений Першотравенським міським судом Дніпропетровської області за ст. 185 ч. 2 КК України (за ознакою таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно). Злочини вчинено:
- 28.10.2019 року, розмір матеріальних збитків - 2239,94 грн.,
- 01.11.2019 року, розмір матеріальних збитків 948 грн.,
- 02.11.2019 року, розмір матеріальних збитків - 833,33 грн.,
- 04.11.2019 року, розмір матеріальних збитків - 1456,56 грн.
ОСОБА_3 за ч.2 ст.185 КК України призначено покарання у виді позбавлення волі на строк три роки сім місяців. На підставі ст.71 КК України за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання до покарання по даному вироку невідбутої частини покарання по вироку Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 жовтня 2019 року остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк три роки вісім місяців.
З урахуваннням вищезазначених положень Податкового кодексу України та Закону №3886-IX вартість викраденого майна, з якого настає кримінальна відповідальність за статтями 185, 190, 191КК, у 2017 році становила 1600 (одна тисяча шістсот ) гривень, у 2018 році - 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві ), у 2019 році - 1921 ( одна тисяча дев'ятсот двадцять одна) гривня.
Крім того, 04 лютого 2022 року ОСОБА_3 засуджений Першотравенським міським судом Дніпропетровської області за ст. 126-1 КК України до 2 років позбавлення волі. На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком від 30.12.2021 року, остаточно призначено 3 роки 9 місяців позбавлення волі.
З огляду на приписи ч. 2 ст. 74 КК України, суд вважає можливим звільнити засудженого ОСОБА_3 від призначеного покарання за вироком Павлоградського міського суду Дніпропетровської області від 03.10.2018 року за ч.3 ст. 15 ч.3 ст. 185, ч. 2 ст. 185 КК України у зв'язку з усуненням караності діяння, оскільки по епізодам від 01.06.2018 року та від 14.06.2018 року розмір матеріальної шкоди на дату вчинення крадіжки не перевищує двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Оскільки кримінальна караність частини діянь, за вчинення яких засуджено ОСОБА_3 усунута, суд приходить до висновку про те, що на підставі ч. 2 ст. 74 КК України ОСОБА_3 необхідно звільнити від призначеного покарання за вироком Павлоградським міським судом Дніпропетровської області від 30.10.2019 року за ст. 15 ч. 2, 185 ч. 2 КК України, у зв'язку з усуненням караності діяння, оскільки по епізоду від 27.09.2017 року розмір матеріальної шкоди на дату вчинення крадіжки не перевищує двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
В цій частині клопотання засудженого ОСОБА_3 є законним, обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
Крім того, ОСОБА_3 на підставі ч. 2 ст. 74 КК України також підлягає звільненню за вироком Першотравенського міського суду Дніпропетровської областівід 30 грудня 2021 року за ст. 185 ч.2 КК України за епізодами вчинення від 01.11.2019 року на суму 948 грн., від 02.11.2019 року на суму 833, 33 грн. та від 04.11.2019 року на суму 1456,56 грн., оскільки вартість викраденого майна на час вчинення діяння не перевищувала 2 НМ, до цього діяння має застосовуватися ст. 5 КК.
Підстави для звільнення ОСОБА_3 від відбування покарання за вироком від 30 грудня 2021 року Першотравенського міського суду Дніпропетровської областіза ч. 2 ст. 185 КК України, а саме за крадіжку (таємне викрадення чужого майна, вчинена повторно), за епізодом від 28.10.2019 року на суму 2239,94 грн., відсутні оскільки внаслідок злочину завдано збитків, що перевищує мінімальний поріг кримінальної відповідальності.
Крім того, кримінальне правопорушення, передбачене ст.126-1 КК України за вчинення якого ОСОБА_3 відбуває покарання, відповідно до вимог закону не є таким, що входять до поняття «дрібного викрадення чужого майна», тому підстави для звільнення ОСОБА_3 від покарання за вироком Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 04.02.2022 рокувідсутні.
За таких обставин, клопотання засудженого ОСОБА_3 в цій частині задоволенню не підлягає.
З огляду на викладене, за вироком Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 04.02.2022 року ОСОБА_3 вважається засудженим за ст. 126-1 КК України до покарання у виді 2 років позбавлення волі, із застосуванням ст. 71 КК України (за сукупністю вироку Першотравенського міського суду Дніпропетровської областівід 30.12.2021 року за епізодом від 28.10.2019 року) до остаточного покарання у виді 3 (три) роки 9 (дев'ять) місяців позбавлення волі.
Керуючись ст.5, КК України, ст.ст.537, 539 КПК України, Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення» та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання інших питань діяльності правоохоронних органів», суд,-
Заяву засудженого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про приведення вироку у відповідність до чинного законодавства - задовольнити частково.
На підставі ч.2 ст.74 КК України звільнити засудженого ОСОБА_3 від покарання, призначеного вироком Павлоградського міського суду Дніпропетровської області від 03.10.2018 року за ч.3 ст. 15 ч.3 ст. 185, ч. 2 ст. 185 КК України у зв'язку з усуненням караності діяння.
На підставі ч. 2 ст. 74 КК України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 звільнити від призначеного покарання за вироком Павлоградського міського суду Дніпропетровської області від 30.10.2019 року за ст. 15 ч. 2, 185 ч. 2 КК України, у зв'язку з усуненням караності діяння.
На підставі ч. 2 ст. 74 КК України звільнити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від призначеного покарання за вироком Першотравенського міського суду Дніпропетровської областівід 30 грудня 2021 року за ст. 185 ч.2 КК України за епізодами вчинення від 01.11.2019 року на суму 948 грн., від 02.11.2019 року на суму 833, 33 грн. та від 04.11.2019 року на суму 1456,56 грн., у зв'язку з усуненням караності діяння.
Вважати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що засуджений вироком вироком Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 04.02.2022 року за ст. 126-1 КК України до покарання у виді 2 років позбавлення волі, із застосуванням ст. 71 КК України (за сукупністю вироку Першотравенського міського суду Дніпропетровської областівід 30.12.2021 року за епізодом від 28.10.2019 року) до остаточного покарання у виді 3 (три) роки 9 (дев'ять) місяців позбавлення волі.
У задоволенні інших вимог за клопотанням засудженої ОСОБА_3 - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя: ОСОБА_1