іменем України
Справа № 210/5964/24
Провадження № 1-в/210/931/24
10 грудня 2024 року
Дзержинський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді: - ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривий Ріг заяву засудженого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста П'ятихатки Дніпропетровської області, громадянина України, з базовою загальною освітою, неодруженого, на утриманні неповнолітніх дітей не має, до арешту не працював, мешкав за адресою: АДРЕСА_1 ,
відбуває покарання в Державній установі «Криворізька виправна колонія (№80») ,
про приведення вироку у відповідність до чинного законодавства (пункт 13 частини 1 статті 537 КПК України: про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України)
До Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області надійшла заява засудженого ОСОБА_3 про приведення покарання у відповідність до чинного законодавства у зв'язку з набранням законної сили Закону України № 3886-IX «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів».
Засуджений ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву в якій просить розглянути справу без його участі.
Представник Державної установи «Криворізька виправна колонія (№ 80)» в судове засідання не з'явився, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду. До суду надійшла заява від представника Державної установи «Криворізька виправна колонія (№ 80)», в якій просить суд проводити розгляд справи без його участі.
Прокурор ОСОБА_4 вважав заяву обгрунтованою та такою, що підлягає задоволено.
Неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про місце та час розгляду клопотання (подання), не перешкоджає проведенню судового розгляду, крім випадків, коли їх участь визнана судом обов'язковою або особа повідомила про поважні причини неприбуття (ч.5 ст. 539 КПК України).
На підставі ч. 4 ст. 107 КПК України у зв'язку із неприбуттям в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження не здійснювалося.
Дослідивши заяву та матеріали особової справи засудженого, суд приходить до наступного висновку.
Пунктом 1 частини 2 статі 539 КПК України передбачено, що клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 10 (у частині клопотань про заміну покарання відповідно до частини третьої статті 57, частини першої статті 58, частини першої статті 62 Кримінального кодексу України), 11, 13, 13-2 частини першої статті 537 цього Кодексу.
Згідно із положеннями п.13 ч.1 ст.537 КПК України під час виконання вироків суд, має право вирішувати питання про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України.
Частиною 2 статті 74 КК передбачено, що особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.
Згідно із усталеною практикою Європейського суду поняття «якість закону» означає, що національне законодавство повинне бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають право вживати заходів, що вплинуть на права осіб.
Законодавство України про кримінальну відповідальність становить Кримінальний кодекс України, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права (ч. 1 ст. 3 КК України).
Кримінальна протиправність діяння, а також його карність та інші кримінально-правові наслідки визначаються тільки Кримінальним кодексом, що діяв на час вчинення цього діяння (ч. 3 ст. 3, ч. 2 ст. 4 КК України).
Закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість (ч. 1 ст. 5 КК України).
Скасування злочинності діяння означає його декриміналізацію (повну або часткову), яка може бути досягнута шляхом: а) скасування норм Особливої частини КК; б) внесення змін до норм Особливої частини КК - включення до диспозицій додаткових ознак або виключення ознак, які були у попередній редакції норми; в) внесення змін до норм Загальної частини КК (наприклад, доповнення КК додатковою обставиною, що виключає злочинність діяння); г) нового офіційного тлумачення кримінально-правової норми, яке змінює обсяг забороненої цією нормою поведінки без зміни її змісту (без зміни "букви" закону).
Закон, який має зворотну дію в часі, поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання цим законом чинності та: а) не були притягнуті до кримінальної відповідальності (у цьому випадку кримінальна справа не може бути порушена у зв'язку з відсутністю події злочину); б) котрим пред'явлене обвинувачення у вчиненні злочину (кримінальна справа підлягає закриттю за відсутністю події злочину); в) засуджені обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, і відбувають покарання; г) відбули покарання, але мають непогашену чи незняту судимість.
За загальним правилом, закріпленим у частині другій статті 4 КК, злочинність, караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, який діяв на час його вчинення. Припинення законної сили кримінально-правової норми тягне неможливість її застосування до діянь, що передбачені чи передбачалися у КК раніше як злочини і скоєні після втрати цією нормою чинності. Водночас у випадках, коли новий закон про кримінальну відповідальність покращує юридичне становище особи, він поширюється і на діяння, вчинені до набрання ним чинності, тобто застосовується принцип ретроактивності.
У примітці до статті 185 КК України, визначено, що:
"2. У статтях 185, 186, 189 та 190 цього Кодексу значна шкода визнається із врахуванням матеріального становища потерпілого та якщо йому спричинені збитки на суму від ста до двохсот п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
3. У статтях 185-191, 194 цього Кодексу у великих розмірах визнається кримінальне правопорушення, що вчинене однією особою чи групою осіб на суму, яка в двісті п'ятдесят і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення кримінального правопорушення.
4. У статтях 185-187 та 189-191, 194 цього Кодексу в особливо великих розмірах визнається кримінальне правопорушення, що вчинене однією особою чи групою осіб на суму, яка в шістсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення кримінального правопорушення."
Таким чином, Кримінальний кодекс України диференціює кваліфікуючі ознаки таємного викрадення чужого майна та шахрайства за розміром завданої матеріальної шкоди, закріплюючи при цьому поріг відповідальності для кваліфікації цих кримінальних правопорушень за ознаками: "значна шкода", "великий розмір", "особливо великий розмір".
Натомість Кримінальний кодекс України не містить мінімального порогу - розміру матеріальної шкоди, з якого настає кримінальна відповідальність за таємне викрадення чужого майна (крадіжки) чи шахрайства.
Статті 185, 190, 191 КК України фактично містять відсилку до статті 51 КУпАП, яка, встановлюючи верхню межу вартості викраденого майна для кваліфікації його як дрібного викрадення, тим самим визначає нижню межу цього параметра для кримінальної відповідальності за крадіжку, шахрайство, привласнення чи розтрату чужого майна.
09 серпня 2024 року набрав чинності Закон України №3886-ІХ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» (надалі - Закон №3886-ІХ).
Відповідно до частини другої статті 51 КУпАП (в новій редакції) адміністративна відповідальність настає за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Таким чином, викрадення чужого майна стане кримінально караним діянням, якщо його вартість становитиме більше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Таким чином, кількісна зміна розміру дрібного викрадення з 0,2 до 2 НМ безпосередньо вплинула на суть таких кримінально караних діянь, як крадіжка, шахрайство, привласнення та розтрата, адже в тексті кримінального закону цей розмір прямо не визначено і він указаний законодавцем у статті 51 КУпАП.
Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 07 жовтня 2024 року у справі № 278/1566/21 зазначено, що із часу набуття 09 серпня 2024 року чинності Законом N 3886-IX кримінальна відповідальність за статтями 185, 190, 191 КК може настати, лише якщо розмір викраденого перевищує 2 неоподаткованих мінімумів. Унаслідок цієї зміни частина діянь, які на час їх вчинення передбачали кримінальну відповідальність, після цього охоплюється диспозицією ст. 51 КУпАП.
Зміни, внесені Законом України № 3886-IX, мають зворотну дію в часі.
При визначенні, чи перевищує вартість викраденого розмір, визначений ст. 51 КУпАП, має братися до уваги розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, діючий на час вчинення правопорушення, з урахуванням положень пункту 5 Підрозділу 1 Розділу ХХ та підпункту 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV Податкового кодексу України.
Згідно з пункту 5 підрозділу 1 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1пункту 169.1статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року.
Відповідно до підпункту 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 Податкового кодексу України, податкова соціальна пільга дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року, - для будь - якого платника податку.
Судом встановлено, що 15 квітня 2020 року ОСОБА_3 засуджений П'ятихатським районним судом Дніпропетровської області за ч. 1 ст.185 КК України та призначено покарання у вигляді 2 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік. Злочин вчинено 03.10.2019 року, сума збитку 1450,00 гривень.
З урахуванням вищезазначених положень Податкового кодексу України та Закону №3886-IX вартість викраденого майна, з якого настає кримінальна відповідальність за статтями 185, 190, 191КК, у 2019 році становила 1921,00 (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна) гривня.
Крім того, вироком П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 18 травня 2020 року визнано винуватим ОСОБА_3 в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України та призначити покарання у виді 4 років позбавлення волі.
На підставі ст. 70 ч. 4 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання за вироком від 15.04.2020 року, більш суворим за теперішнім вироком, остаточний строк 4 роки позбавлення волі.
Вироком Дніпровського апеляційного суду від 03 грудня 2020 року, вирок від 18.05.2020 року в частині призначення покарання - скасовано. Вважати засудженим за ст. 186 ч. 2 КК України строк 4 роки позбавлення волі. Вирок від 15.04.2020 року виконувати самостійно. В іншій частині вирок залишено без змін. Вирок набрав законної сили 03.12.2020 року.
Також, вироком Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 20 травня 2020 року за ст. 185 ч. 2 КК України ОСОБА_3 засуджений до 2 років позбавлення волі. Злочин вчинено 21 січня 2020 року, сума збитків 256,50 грн.
З урахуванням вищезазначених положень Податкового кодексу України та Закону №3886-IX вартість викраденого майна, з якого настає кримінальна відповідальність за статтями 185, 190, 191КК, у 2020 році становила 2102,00 (дві тисячі сто дві) гривні.
Крім того, вироком П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 19 травня 2021 року ОСОБА_3 засуджений за ч.2 ст.289 КК України до 5 років позбавлення волі, без конфіскації майна.
Згідно ч.4 ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворих покарань, призначених за вироком від 20 травня 2020 року та вироком від 18 травня 2020 року, більш суворим за теперішнім вироком, остаточний строк 5 років позбавлення волі, без конфіскації майна.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 04.08.2021 року вирок залишено без змін.
Суд вважає що кримінальна караність діянь (викрадення чужого майна) за епізодом від 03.10.2019 року (ч. 1 ст. 185 КК України), за вироком П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 15 квітня 2020 року усунена, тому ОСОБА_3 підлягає звільненню від покарання за цим вироком на підставі ч. 2 ст. 74 КК України.
Крім того, кримінальна караність діянь (викрадення чужого майна) за епізодами 11.05.2019 року (ч. 2 ст. 185 КК України) за вироком Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 20 травня 2020 року усунена, тому ОСОБА_3 підлягає звільненню від покарання за цим епізодом на підставі ч. 2 ст. 74 КК України.
Підстави звільнення від покарання за вироком П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 18 травня 2020 року, зміненого вироком Дніпровського апеляційного суду від 03 грудня 2020 року за ч.2 ст. 186 КК України та за вироком П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 19 травня 2021 року за ч. 2 ст. 289 КК України відсутні, оскільки не є такими, що входять до поняття «дрібного викрадення чужого майна».
Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_3 слід вважати засудженим за вироком П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 18 травня 2020 року за ч.2 ст. 186 КК України до покарання у вигляді 4 років позбавлення волі та за вироком П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 19 травня 2021 року за ч. 2 ст. 289 КК України до покарання у вигляді 5 років позбавлення волі без конфіскації майна.
Керуючись ст.74, КК України, ст.ст.537, 539 КПК України, Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення» та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання інших питань діяльності правоохоронних органів», суд,-
Заяву засудженого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про приведення вироку у відповідність до чинного законодавства (пункт 13 частини 1 статті 537 КПК України: про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України) - задовольнити частково.
На підставі ч. 2 ст. 74 КК України звільнити засудженого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від покарання, призначеного йому вироком П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 15 квітня 2020 року за ч.1 ст. 185 КК України, у зв'язку з усуненням караності діяння.
На підставі ч. 2 ст. 74 КК України звільнити засудженого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від покарання, призначеного йому вироком Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 20 травня 2020 року за ч.2 ст. 185 КК України, у зв'язку з усуненням караності діяння.
Вважати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,засудженим вироком П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 19.05.2021 року до покарання у вигляді 5 (п'ять) років позбавлення волі без конфіскації майна. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворих покарань, призначених за вироком від 18.05.2020 року, більш суворим за теперішнім вироком, остаточний строк 5 років позбавлення волі без конфіскації майна.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом семи днів з дня її оголошення.
Відповідно до частини 3 статті 395 КПК України для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Ухвала, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги - ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя: ОСОБА_1