іменем України
Справа № 210/4752/21
Провадження № 1-кп/210/211/24
11 грудня 2024 року
Дзержинський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2
сторони та учасники кримінального провадження, які беруть участь у судовому засіданні: прокурор Криворізької південної окружної прокуратури - ОСОБА_3 , обвинувачений ОСОБА_4 , захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт відносно ОСОБА_4 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 125 КК України, відомості про яке 25 червня 2021 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021041710000312, -
В провадження судді Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області ОСОБА_1 27 серпня 2021 року надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_4 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 345 КК України.
15 лютого 2024 року прокурором в данному кримінальному провадженні подано змінений обвинувальний акт відповідно якого дії ОСОБА_4 кваліфіковано за ч. 1 ст. 125 КК України за ознаками умисного легкого тілесного ушкодження.
Відповідно до обвинувального акту ОСОБА_4 , 25.06.2021 року, приблизно о 11 годині 45 хвилині, перебуваючи в приміщенні магазину “Єва», розташованого за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, Металургійний район, вул. Соборності, 6а, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на спричинення ОСОБА_6 та ОСОБА_7 легких тілесних ушкоджень, з мотивів виниклої неприязні до них, вкусив ОСОБА_7 за праве передпліччя та деякий час утримував його передпліччя зубами своєї щелепи, чим спричинив ОСОБА_7 легкі тілесні ушкодження, як такі, що мають не значні скороминучі наслідки, та з тією ж метою вкусив ОСОБА_6 в область лівої кисті, деякий час утримував його ліву кисть зубами своєї щелепи, чим спричинив ОСОБА_6 легкі тілесні ушкодження, як такі, що мають не значні скороминучі наслідки.
Вказані дії ОСОБА_4 кваліфіковані за ч. 1 ст. 125 КК України за ознаками - умисні легкі тілесні ушкодження.
В судовому засіданні захисником ОСОБА_4 - адвокатом ОСОБА_5 заявлено усне клопотання про закриття кримінального провадження в обґрунтування якого посилається на зміст зміненого обвинувального акту та зазначає, що 30 червня 2021року ОСОБА_4 було повідомлено про підозру у цьому кримінальному провадженні за ч. 2 ст. 345 КК України. Крім того, 15 лютого 2024 року прокурором подано змінений обвинувальний акт відповідно якого, дії ОСОБА_4 кваліфіковано вже за ч. 1 ст. 125 КК України за ознаками умисного легкого тілесного ушкодження. Враховуючи, що змінене обвинувачення відноситься до кримінальних проступків, та згідно ст. 49 КК України строки давності за даним кримінальним правопорушенням (передбачені в два роки), вже сплили.
Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав клопотання захисника та просив його задовольнити.
Прокурор у судовому засіданні не заперечував проти задоволення клопотання.
Суд заслухав доводи сторін кримінального провадження, дослідив матеріали кримінального провадження, роз'яснив обвинуваченому правові наслідки звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності та його право заперечувати проти закриття справи з цих підстав, при цьому, останній не заперечував проти звільнення його від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження відносно нього з вказаних підстав, та вважає зазначити наступні висновки.
Згідно з частиною четвертою статті 286 КПК України якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.
Пунктом 1 частини другої статті 284 КПК України передбачено, що кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільнення особи від кримінальної відповідальності.
За приписами частини восьмої статті 284 КПК України закриття кримінального провадження або ухвалення вироку з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої цієї статті, не допускається, якщо підозрюваний, обвинувачений проти цього заперечує. В цьому разі кримінальне провадження продовжується в загальному порядку, передбаченому цим Кодексом.
Згідно з частиною першою статті 285 КПК України особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Частиною другою статті 285 КПК України закріплено, що особі, яка підозрюється, обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення та щодо якої передбачена можливість звільнення від кримінальної відповідальності у разі здійснення передбачених законом України про кримінальну відповідальність дій, роз'яснюється право на таке звільнення.
Згідно з частиною першою статті 286 КПК України звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення здійснюється судом.
Відповідно до частини четвертої статті 288 КПК України у разі встановлення судом необґрунтованості клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності суд своєю ухвалою відмовляє у його задоволенні та повертає клопотання прокурору для здійснення кримінального провадження в загальному порядку або продовжує судове провадження в загальному порядку, якщо таке клопотання надійшло після направлення обвинувального акта до суду.
Положеннями статті 49 КК України визначено: строки давності з огляду на тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, після закінчення яких особа звільняється від кримінальної відповідальності; підстави такого звільнення від кримінальної відповідальності; порядок обчислення перебігу строків давності, його відновлення, зупинення та переривання.
Отже, строк давності - це передбачений ст. 49 КК України певний проміжок часу з дня вчинення кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили, закінчення якого є підставою звільнення особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, від кримінальної відповідальності.
Матеріально-правовими підставами звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності є: закінчення встановлених ч. 1 ст. 49 КК України строків; відсутність обставин, що порушують їх перебіг (ч.ч. 2, 3 ст. 49 КК України).
Процесуально-правовими підставами звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності є: притягнення особи як обвинуваченого; згода обвинуваченого на таке звільнення від кримінальної відповідальності.
Ці умови є правовою підставою для прийняття судом рішення про звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності. Визнання підозрюваним, обвинуваченим своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення як обов'язкової умови такого звільнення кримінальним процесуальним законом не передбачено.
Визнання винуватості є правом, а не обов'язком підозрюваного, обвинуваченого, а тому невизнання цими особами своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення за наявності їхньої згоди на звільнення від кримінальної відповідальності не може бути перешкодою в реалізації ними свого права на таке звільнення та правовою підставою для відмови судом у задоволенні заявленого клопотання. Передбачений законом інститут звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності не пов'язує таке звільнення з визнанням своєї вини у вчиненні злочину.
Тобто, визнання винуватості не є умовою для звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України. Натомість, такою умовою є згода обвинуваченого.
Такі висновки узгоджуються з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 12 листопада 2019 року у справі 566/554/16-к, від 26 березня 2020 року у справі № 288/685/17, від 25 лютого 2021 року у справі № 192/3301/16-к, у справі № 552/5595/18 провадження № 51-5289км19.
Крім того, у випадку звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі статті 49 КК України та закриття кримінального провадження, права та інтереси осіб, які вважають себе потерпілими від кримінального правопорушення можуть бути вирішені в порядку цивільного судочинства, оскільки закриття справи на підставах, зазначених у п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, не звільняє особу від обов'язку відшкодувати заподіяну її діями шкоду, у разі доведеності складу цивільно-правового порушення.
Аналогічні висновки щодо подібного правозастосування викладені в постановах Верховного Суду від 15 січня 2019 року у справі № 185/442/16-к, 15 травня 2019 року у справі № 617/609/15-к та 19 листопада 2019 року у справі № 345/2618/16-к.
Відповідно до вимог ч.1, 2 статті 44 КК України особа, яка вчинила злочин, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом. Звільнення від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом, здійснюються виключно судом. Порядок звільнення від кримінальної відповідальності встановлюється законом.
Згідно з вимогами статті 49 КК України, матеріально-правовими підставами звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності є закінчення встановлених законом строків давності та відсутність обставин, що порушують перебіг строків давності.
Особу може бути звільнено від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності за наявності поряд з цим процесуально-правових підстав, таких як притягнення особи до кримінальної відповідальності, що починається як стадія кримінального провадження з моменту повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення та за наявності згоди підозрюваного на таке звільнення від кримінальної відповідальності.
Таким чином, звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі закінчення строків давності є обов'язковим, тому суд, встановивши наявність усіх передбачених законом обставин, зобов'язаний звільнити особу від кримінальної відповідальності на цій підставі незалежно від того, на якій стадії перебуває кримінальне провадження.
У судовому засіданні шляхом опитування обвинуваченого та вивченням матеріалів кримінального провадження встановлено, що діяння, які поставлені в провину останньому, містить ознаки кримінального проступку, а саме за ч.1 ст.125 КК України за ознаками "умисні легкі тілесні ушкодження". Обвинувачений не заперечує фактичних обставин та кваліфікацію його дій.
Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що події, які інкримінуються ОСОБА_4 мали місце 25 червня 2021 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 125 КК України, санкція статті передбачає покарання за вчинене правопорушення у виді штрафу до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк до двохсот годин, або виправними роботами на строк до одного року., що згідно ст. 12 КК України відноситься до проступків.
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду в справі № 449/1689/19 наголосив на тому, що кримінальне провадження закривається щодо особи за ст. 49 КК України з нереабілітуючої підстави, що означає, що стосовно особи зібрано достатньо доказів для підозри у вчиненні кримінального правопорушення, однак у силу певних обставин кримінальне провадження щодо цієї особи виключається. Зазначена підстава дозволяє суду в більш спрощеній формі завершити кримінальне провадження у разі згоди особи на завершення кримінального провадження у зазначеній формі, без використання своїх прав на доведення своєї невинуватості у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення.
Згідно ч.2 ст.49 КК України перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила кримінальне правопорушення, ухилилася від досудового розслідування або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з'явлення особи із зізнанням або її затримання. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення кримінального правопорушення минуло п?ятнадцять років, а з часу вчинення кримінального проступку - п?ять років.
Встановлені частиною другою цієї статті загальні строки повинні застосовуватися лише у разі, якщо вони сплинули на час розгляду справи судом, тобто минуло більш як п?ять років з дня вчинення кримінального проступку і понад п?ятнадцять років з дня вчинення злочину.
У разі ухилення від досудового розслідування або суду особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності або покарання за давністю після спливу диференційованого строку, передбаченого частиною першою статті 49 КК України, подовженого на період ухилення.
Закінчення загальних строків, встановлених частиною другою цієї статті (п?ятнадцять років з моменту вчинення злочину і п?ять років - проступку), є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності у випадках, коли цей строк спливає раніше за диференційований, подовжений на час ухилення (правова позиція, викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.02.2023 року у справі №735/1121/20).
Як зазначено в ухвалі колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 22 травня 2018 року (справа N 665/2387/14-к) та в постанові колегії суддів Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 26 травня 2020 року (справа N 127/6935/16-к), факт ухилення особи від досудового розслідування та суду є обставиною, що виключає благополучне закінчення строків давності, і зупиняє диференційований строк, передбачений ч.1 ст.49 КК (у редакції Закону N 1183-VIIвід 8 квітня 2014 року). Час такого ухилення дорівнює часу зупинення перебігу давності диференційованого строку, а загальний строк - п'ятнадцять років - спливає далі, незалежно від ухилення. Відтак, у разі підтвердження факту ухилення особи від слідства, строки давності для неї становлять п'ятнадцять років із часу вчинення інкримінованого злочину.
Для застосування зазначеної норми обов'язково має бути підтверджено факт ухилення особи від досудового слідства або суду, що є обставиною, яка виключає благополучне закінчення строків давності, і зупиняє диференційований строк, передбачений ч. 1 ст.49 КК (у редакції Закону N 2617-VIII від 22 листопада 2018 року).
При цьому час, який минув із дня вчинення кримінального правопорушення до дня, коли особа почала ухилятися від слідства або суду, не втрачає свого значення, а зберігається і зараховується до загального строку давності, що продовжує спливати. Тобто, у цьому випадку закон передбачає загальний строк давності притягнення до кримінальної відповідальності осіб, які ухиляються від слідства чи суду оскільки факт свідомого ухилення особи від відповідальності свідчить про те, що вона все ще є суспільно небезпечною, тож це зумовлює необхідність більш суворого підходу до неї при вирішенні питання про давність притягнення до кримінальної відповідальності.
Суд зазначає, що визначені у статті 49 КК строки давності за змістом становлять проміжки часу, у разі спливу яких з моменту вчинення кримінального правопорушення до набрання вироком законної сили особа звільняється від кримінальної відповідальності. Передбачаючи в цих випадках відмову держави від застосування заходів кримінальної репресії, законодавець виходить із того, що з плином часу вчинене в далекому минулому діяння перестає бути показником соціальної небезпечності особи, а тривала законослухняна поведінка людини в подальшому свідчить про її виправлення. В цьому разі притягнення особи до кримінальної відповідальності не узгоджується з принципом гуманізму та є недоцільним.
Частиною першою статті 49 КК встановлено диференційовані строки давності, тривалість яких є пропорційною тяжкості кримінального правопорушення й суворості покарання.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: два роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі.
Згідно ухвали Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 травня 2022 року, обвинуваченого було оголошено в розшук у зв'язку з його неявками в судове засідання. Вирішено зупинити провадження до розшуку обвинуваченого ОСОБА_4
19 липня 2022 року провадження у справі відновлено.
Строки давності, з урахуванням встановлених фактичних обставин, та строку зупинення сплинули 25 жовтня 2023 року, крім того, по справі відсутні обставини, які б переривали перебіг строків давності.
Враховуючи вищенаведені обставини, які свідчать про наявність сукупності матеріально-правових підстав, передбачених статтею 49 КК України та процесуально-правових підстав звільнення від кримінальної відповідальності, у зв'язку із закінченням строків давності, суд приходить до висновку, що доводи прокурора є правомірними, кримінальне провадження відносно ОСОБА_8 підлягає закриттю, оскільки кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.125 КК України, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 відноситься до проступків, з дня його вчинення минуло понад два роки, що є підставою, відповідно до вимог п.1 ч.2 ст.284 КПК України та ст.49 КК України для звільнення від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження.
Обставин, які б виключали звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності за кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, та закриття даного кримінального провадження у зв'язку із закінченням строків давності, судом не встановлено.
Процесуальні витрати, речові докази відсутні.
Запобіжний захід обвинуваченому не обирався.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 11,44, 49 КК України, ст.ст. 284 ч.2 п.1, 285, 286, 288, 290,291,295,369 КПК України, суд, -
Клопотання захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 про звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження, внесеного до ЄРДР 25 червня 2021 року за №12021041710000312 на підставі статті 49 КК України - задовольнити.
На підставі статті 49 КК України звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від кримінальної відповідальності за частиною 1 статті 125 КК України у зв'язку з закінченням строку давності .
Кримінальне провадження, внесене до ЄРДР 25 червня 2021 року за №12021041710000312 за обвинуваченням ОСОБА_4 , 18.09.1997, за частиною 1 статті 125 КК України - закрити у зв'язку з закінченням строку давності.
Запобіжний захід до набрання ухвали законної сили відносно ОСОБА_4 не застосовувати.
Матеріали кримінального провадження №12021041710000312 залишити при обвинувальному акті, з подальшим зберіганням у справі №210/4752/21, провадження №1-кп/210/211/24.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом семи днів з дня її оголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Повний текст ухвали складено 12 грудня 2024 року та проголошено 12 грудня 2024 року о 11 год. 50 хв. в залі судового засідання № 309 Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області (Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, пр-т Миру, 24).
Суддя: ОСОБА_1