Справа № 229/3881/24
Провадження № 2/229/1473/2024
(заочне)
03 грудня 2024 р. Дружківський міський суд Донецької області в складі: головуючого - судді Дубовика Р.Є., за участю секретаря судового засідання Ергашової Н.Н., представника позивача ОСОБА_5, позивача ОСОБА_1 , представника третьої особи Тирінової Ю.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дружківка цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Дружківська міська військова адміністрація Краматорського району Донецької області як орган опіки та піклування Дружківської міської ради про позбавлення батьківських прав,
Звернувшись до суду з позовом, позивач ОСОБА_1 просить позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав відносно його неповнолітньої дитини - доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В обґрунтування позову посилається на те, що вона з відповідачем знаходилась у шлюбних відносинах з 23 червня 2007 року, під час перебування у яких, у них народилася дитина - дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Дружківського міського суду Донецької області від 21 грудня 2015 року шлюб між ними було розірвано. Фактично шлюбні стосунки було припинено з грудня 2015 року, вони з відповідачем проживали окремо, дитина проживає з позивачем. Спорів стосовно місця проживання дитини між ними не було, відповідач не заперечував проти проживання дитини з позивачем. Весь цей час відповідач життям дитини не цікавиться, не телефонує, не виявляє бажання спілкуватись з дитиною та приймати участь у її вихованні, не турбується про її фізичний і духовний розвиток, не надає матеріальної допомоги на її виховання. Заборгованість відповідача зі сплати аліментів на момент подачі позову складає 99 245, 25 грн. Жодного разу ОСОБА_2 не відвідував навчальні заклади, де навчалась дитина: ні садочок, а потім і школу. Дитині вже 16 років, однак вона не пам'ятає батька та не має до нього ніяких почуттів, оскільки дуже тривалий час його не бачила. Під час спілкування з позивачем дитина ніколи не питала про батька. З 06 травня 2016 року позивач перебуває у шлюбі з ОСОБА_4 . Між позивачем, дитиною ( ОСОБА_2 ) та ОСОБА_4 склались усталені доброзичливі стосунки, які сприяють належному вихованню дитини, її повноцінному світосприйманню життя та оточуючих людей. Вони проживають однією дружньою родиною. Фактично з 2016 року ОСОБА_4 виховує ОСОБА_3 , та вона вважає його своїм батьком. ОСОБА_4 має намір та бажання удочерити ОСОБА_2 , щоб дитина росла в повноцінній сім'ї. ОСОБА_2 за ці всі роки не був жодним чином позбавлений інформації стосовно місця перебування його дитини. 20.05.2024 року відповідач підписав заяву про відмову від батьківських прав відносно дитини, а також те, що не заперечує, щоб і надалі вихованням його доньки займався ОСОБА_4 .
Позивач ОСОБА_1 , представник позивача ОСОБА_5 у судовому засіданні на задоволенні позовних вимог наполягали, не заперечували проти заочного розгляду справи.
Відповідач ОСОБА_2 , представник відповідача за довіреністю ОСОБА_6 у судове засідання не з'явилися. Про дату, час і місце судового засідання повідомлялися належним чином, відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався, жодних заяв суду не надав. Представником відповідача ОСОБА_6 до суду надано заяву, в якій остання надає згоду на розсуд суду прийняти відповідне рішення по судовій справі № 229/3881/24.
Представник третьої особи Дружківської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області як орган опіки та піклування Дружківської міської ради Тирінова Ю.М. у судовому засіданні просила суд прийняти рішення з урахуванням викладеного у висновку органу опіки та піклування Дружківської міської ради № 01-16/6199 від 22 серпня 2024 року про недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 по відношенню до доньки ОСОБА_2 .
Ухвалою суду від 27 червня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено провести за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Визначено порядок подання до суду документів по суті у справі.
Ухвалою суду від 23 жовтня 2024 року підготовче провадження у справі закрито та справу призначено до розгляду по суті.
Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
За таких обставин суд вважає за можливе справу розглядати по суті за відсутності відповідача, на підставі наявних у справі доказів з ухваленням заочного рішення.
При цьому, суд бере до уваги позицію Верхового Суду, сформульовану у Постанові КЦС ВС від 24.10.2024 року у справі № 752/8103/13-ц (провадження № 61-6892св23) згідно якої, якщо сторони чи їх представники, інші учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін чи їх представників, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
У ситуації, що розглядається, суд прийшов до висновку, що наявних у матеріалах справи доказів достатньо для ухвалення законного і обґрунтованого рішення у справі не відкладаючи її розгляду.
Протокольною ухвалою суду від 03.12.2024 року постановлено провести заочний розгляд цивільної справи на підстав наявних у ній доказів.
Суд, заслухавши пояснення учасників справи, допитавши свідків, дослідивши письмові докази окремо та в їх сукупності, дійшов таких висновків.
Неповнолітня ОСОБА_2 , яка була допитана в якості свідка, суду повідомила про те, що останній раз вона бачила батька у червні 2024 року біля магазину на вулиці, ця зустріч відбулась випадково, однак він натягнув кепку на очі, відвернувся від неї та пройшов мимо. Раніше такі випадки вже траплялись. Вона взагалі не пам'ятає батька, тільки знає як він виглядає. За період часу, який вона пам'ятає, батько не цікавився її життям та нею взагалі, нічого не передавав та не купляв. ОСОБА_4 вона знає приблизно 8 років, він гарна людина, піклується про неї, вона відноситься до нього як до батька. Біологічний батько ніколи не звертався до ОСОБА_4 з будь-якими вимогами. Позовні вимоги матері підтримує, вважає їх справедливими та правильними. Коли вона хворіла біологічний батько також нею не цікавився та не допомагав. Мати ніколи не чинила перешкод для її зустрічей з батьком. Її вихованням займається мати та ОСОБА_4 . Бабуся (мати ОСОБА_2 ) з нею також практично не спілкується, можливо колись це і було, але дуже давно. З тіткою ОСОБА_7 (сестра ОСОБА_2 та його представник за довіреністю) вони якось бачились, але давно, просто побалакали й все. Вони їй нічого не купляли та не дарували. У березні 2024 року вона телефонувала батьку, тому що їй потрібно було взуття, просила на це кошти , але він її послав матом та поклав слухавку.
Свідок ОСОБА_8 у судовому засіданні повідомила, що позивача вона знає з 2005 року, вони разом працювали, від них вона пішла у декретну відпустку та потім повернулась на роботу. ОСОБА_9 вона знає з дня її народження. Відповідача знає ще раніше, він її земляк, вони з одного села, також з ним дружив її син. ОСОБА_10 та ОСОБА_11 жили погано, він її бив, ганяв, сварився, з самого початку їх відносин зловживав спиртними напоями. Коли вони офіційно розлучились він у стані алкогольного сп'яніння приходив до позивача на роботу та влаштовував сварки, погрожував. Їй відомо, що доньку він не виховував, не цікавився її життям, не піклувався про неї, не брав участі у матеріальному забезпеченні дитини. Майже всі гроші він пропивав, мав випадкові підробітки. При зустрічі з відповідачем, свідок його сварила, просила прийти до тями, сплачувати аліменти на утримання дитини, на що отримувала відповідь, що грошей у нього не має та у дитини є інший батько, який нехай її фінансово забезпечує. Відповідач навіть не знає коли день народження дитини. Ніяких об'єктивних перешкод самоусунутись від виховання дитини у нього не було, тільки пияцтво та небажання виконувати свій батьківський обов'язок.
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_12 повідомив, що позивач його невістка, він знає її 9 років, з моменту коли вона почала жити з його сином. ОСОБА_9 росла на його очах. Біологічного батька дитини він ніколи не бачив, з дитиною відповідач не спілкувався та не приходив до неї. Він навіть жодного разу не привітав дитину з днем народження, не подарував ніякого подарку. Позивач ніколи не чинила перепон у його спілкуванні з дитиною. Особисто свідку не відомо ніяких підстав невиконання батьківський обов'язків ОСОБА_2 по відношенню до своєї дитини.
Допитана в якості свідка ОСОБА_13 суду повідомила, що позивач її невістка, вона знає її 9 років. Між ними добрі відносини, дітей вони з чоловіком не поділяють. Їй відомо, що біологічний батько ОСОБА_14 , якого вона бачила раніше, коли ще був не заборонений продаж спиртних напоїв на території Донецької області, він ходив у « ОСОБА_15 », що знаходиться напроти її з чоловіком місця проживання. Бачила його там не один раз в період з 2018 року до 2022 року, коли відповідач купляв там спиртні напої, тоді вона і дізналася, що це батько ОСОБА_9 . Діти були у них, відповідач проїхав на велосипеді повз, навіть не подивився на ОСОБА_9 , не привітався з нею, тоді позивач сказала, що це батько ОСОБА_9 . Про відповідача їй відомо, що раніше він працював токарем у приватного підприємця та те, що він зловживав спиртними напоями, це вона бачила декілька разів на власні очі. За 9 років відповідач жодного разу не цікавився дитиною, не вітай її зі святами, взагалі був відсутній у її житті. Позивач ніколи не перешкоджала спілкуванню батька з дитиною. Від матері та сестри відповідача у бік ОСОБА_9 також не було ніякого інтересу. Свідок вважає, що відповідач просто самоусунувся від виконання свого батьківського обов'язку.
Судом встановлено, що батьками дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_2 та ОСОБА_16 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 23 грудня 2008 року (а.с. 8).
Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 від 23 червня 2007 року, ОСОБА_2 та ОСОБА_17 зареєстрували шлюб, про що в книзі реєстрації шлюбів зроблений відповідний актовий запис № 146. Після реєстрації шлюбу позивач змінила дівоче прізвище на прізвище чоловіка « ОСОБА_18 » (а.с. 9).
Рішенням Дружківського міського суду Донецької області від 21 грудня 2015 року (справа № 229/4235/15-ц) шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_19 було розірвано (а.с. 10).
Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 від 06 травня 2016 року, ОСОБА_4 та ОСОБА_16 зареєстрували шлюб, про що в книзі реєстрації шлюбів зроблений відповідний актовий запис № 66. Після реєстрації шлюбу позивач змінила прізвище на прізвище чоловіка « ОСОБА_20 » (а.с. 11).
Витягом № 11/641/11.02-11 про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб від 22 травня 2024 року, виданого головним спеціалістом сектору реєстрації місця проживання реєстраційного відділу виконавчого комітету Дружківської міської ради Левченко О.С., підтверджується, що у будинку за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 29 червня 2017 року; ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з 04 грудня 2017 року; ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , з 17 листопада 2023 року; ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 04 грудня 2017 року; ОСОБА_22 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , з 04 грудня 2017 року (а.с. 16).
Згідно з довідкою № 26 від 14 травня 2024 року, виданою державним виконавцем Костянтинівського відділу державної виконавчої служби у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Валяєвою С.О., за матеріалами виконавчого провадження № НОМЕР_4, відкритого 19 липня 2016 року, при виконанні виконавчого листа № 2-299 від 29 березня 2011 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_23 , аліментів у розмірі частини з усіх видів доходу, на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який пред'явлено до примусового виконання 19 липня 2016 року, станом на 14 травня 2024 року наявна заборгованість зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів, а саме за період з 19 липня 2016 року по 01 травня 2024 року, заборгованість по аліментам складає 99 245, 25 грн. (за цей період сплачено аліменти у розмірі 26 235 грн.) (а.с. 12).
Довідкою Дружківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 7 Дружківської міської ради Донецької області № 338 від 20 травня 2024 року, яка надана ОСОБА_24 , що вона дійсно навчається в 9-В класі Дружківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 7 Дружківської міської ради Донецької області. Згідно вищезазначеної довідки утриманням, навчанням та вихованням дитини займається мати, батько дитини ОСОБА_2 не спілкується з вчителями, класним керівником, не приймає участі у батьківських зборах, не забирає дитину додому (а.с. 13).
Згідно характеристики з місця роботи позивача, ОСОБА_1 з березня 2019 року працює в комунальному некомерційному підприємстві «Центральна міська клінічна лікарня» Дружківської міської ради, де зарекомендувала себе кваліфікованим спеціалістом, трудова діяльність медичної сестри складає 18 років (а.с. 14).
Відповідно до нотаріально завіреної заяви ОСОБА_2 від 20 травня 2024 року (зареєстровано в реєстрі за № 1076), він надав згоду на удочеріння його неповнолітньої доньки - ОСОБА_3 ОСОБА_4 , при цьому він не заперечує, щоб у свідоцтві про народження дитини їй було присвоєно прізвище « ОСОБА_20 », по батькові « ОСОБА_25 » (а.с. 15).
Зі змісту висновку органу опіки та піклування Дружківської міської ради про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_26 по відношенню до доньки ОСОБА_27 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , № 01-16/6199 від 22 серпня 2024 року встановлено, що органу опіки та піклування Дружківської міської ради вважає недоцільним позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 по відношенню до його неповнолітньої доньки ОСОБА_2 , оскільки з червня по серпень поточного року ОСОБА_2 перебував у м. Київ, де проходив медичне обстеження та двічі лікувався у стаціонарі. У чоловіка діагностовано кілька серйозних захворювань, які потребують тривалого лікування та постійного нагляду з боку профільних спеціалістів. Інформація про стан здоров?я відповідача отримана від його сестри ОСОБА_6 , яка представляє інтереси брата на підставі довіреності, також ОСОБА_6 стверджує, що її брат підписав заяву у нотаріуса під натиском колишньої дружини, розуміючи, що на теперішній час не може належним чином виконувати батьківські обов?язки (а.с. 45-47).
Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства»).
Статтею 150 СК України закріплений обов'язок батьків щодо виховання та розвитку дитини: батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини (ч.1), піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток (ч. 2), забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя (ч. 3), поважати дитину (ч. 4).
Частиною першою статті 164 СК України визначені підстави позбавлення батьківських прав, зокрема, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Пленум Верховного Суду України у п. 16 постанови від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» роз'яснив, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України» (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини.
Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків (указані правові висновки сформульовані у постановах Верховного Суду від 29.07.2021 у справі № 686/16892/20, від 11.09.2020 у справі № 357/12295/18, від 29.04.2020 у справі № 522/10703/18, від 13.04.2020 у справі № 760/468/18, від 11.03.2020 у справі № 638/16622/17, від 06.09.2023 у справі № 545/560/21).
Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
Наведене узгоджується з висновками щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, сформульованими у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17.10.2018 у справі № 402/428/16-ц, Верховного Суду від 02.12.2020 у справі № 180/1954/19, від 13.11.2020 у справі № 760/6835/18, від 09.11.2020 у справі № 753/9433/17, від 02.11.2020 у справі № 552/2947/19, від 24.04.2019 у справі № 300/908/17, від 12.09.2023 у справі № 213/2822/21.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, у зв'язку з чим учасники справи мають довести належними та допустимими доказами обставини, на які вони посилаються, а суд зобов'язаний надати належну оцінку цим доказам.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Суд за результатами оцінки доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, із врахуванням того, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, перевіривши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності для вирішення справи, дійшов наступних висновків.
Суд не погоджується із висновком органу опіки та піклування щодо недоцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , оскільки інформацію про тяжкий стан здоров'я відповідача отримано лише зі слів його представника за довіреністю, яка є його сестрою, та яка також залучена до розгляду справи, однак жодного доказу нею на підтвердження цих обставин суду надано не було, в своїй заяві до суду остання просила прийняти рішення на розсуд суду, без будь-яких пояснень. Викладена інформація про хоробливий стан відповідача у висновку органу опіки та піклування охоплює період з червня по серпень 2024 року, однак згідно пред'явленого позову, матеріалів справи, період ухилення складає багато років.
Встановивши у судовому засіданні, що відповідач ухиляється від виконання батьківських обов'язків щодо виховання дитини, не піклується про її стан здоров'я, фізичний, духовний та моральний розвиток, матеріальне забезпечення, суд вважає за необхідне на підставі п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно його неповнолітньої дитини - доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до ч. 2 ст. 166 СК України, особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини.
При ухваленні даного рішення суд не вирішує питання про стягнення з відповідача аліментів на утримання дитини, оскільки дане питання вже розглянуто.
За таких обставин позов слід задовольнити.
Керуючись ст. 51 Конституції України, ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», ст. ст. 7, 150, 155, 164, 165 СК України, ст. ст. 2, 12, 13, 49, 76, 81, 141, 247, 258, 259, 263-265, 280-283 ЦПК України, суд -
Позов задовольнити.
Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав відносно його неповнолітньої дитини - доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Повний текст рішення складено 12 грудня 2024 року.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Р.Є. Дубовик