Справа № 725/7380/24
13 грудня 2024 року
м. Вінниця
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Чернівецької митниці Державної митної служби України про скасування постанови у справі про порушення митних правил апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено повністю, рішення Першотравнего районного суду міста Чернівці від 23 вересня 2024 року скасовано та прийнято нову постанову, згідно з якою позов задоволено повністю:
- скасовано постанову Чернівецької митниці Державної митної служби України від 26 липня 2024 року №0710/40800/24 та закрито провадження у справі про порушення митних правил 11118/20900/23 від 18 серпня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за статтею 471 ч. 1 Митного кодексу України у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення у діях ОСОБА_1 .
З матеріалів справи судами встановлено, що в серпні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Першотравневого районного суду міста Чернівці з позовом до Чернівецької митниці Державної митної служби України про визнання протиправною та скасування постанови у справі про порушення митних правил.
Згідно з постановою Чернівецької митниці про порушення митних правил №0710/40800/24 від 26.07.2024 року позивача ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого частиною першою статті 471 Митного кодексу України, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1700 грн.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач вказав, що постанова відповідача є протиправною, безпідставною, неповно з'ясовано всі обставини справи, а розгляд справи про порушення митних правил та притягнення позивача до адміністративної відповідальності відбувся за відсутності належних та допустимих доказів вчинення ним правопорушення. Посилається також на те, що матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення митних правил не містять доказів наявності усіх ознак складу адміністративного правопорушення, що виключає правомірність оскарженої постанови.
Відповідач свою незгоду з позовом обґрунтовує тим, що органом митної служби встановлено усі елементи складу адміністративного правопорушення, дотримано вимоги щодо порядку і строків його розгляду, здійснено передбачене чинним законодавством оформлення матеріалів справи про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за порушення митних правил.
Рішенням Першотравневого районного суду міста Чернівці від 23 вересня 2024 року позов задоволено:
- скасовано постанову заступника начальника Чернівецької митниці Майтапова Є.В. від 26.07.2024 у справі про порушення митних правил №0710/40800/24 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.471 ч.1 МК України та провадження у справі закрито -
з підстав недотримання строків накладення адміністративного стягнення, встановлених статтею 467 Митного кодексу України та відповідно до вимог статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Згідно зі змістом рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог питання наявності чи відсутності складу адміністративного правопорушення з урахуванням процесуальних позицій та доводів учасників справи судом не досліджувалося.
Не погодившись з судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити та закрити провадження у справі про порушення митних правил, розпочатої на підставі протоколу про порушення митних правил №1118/20900/23 від 18.08.2023, у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення в діях ОСОБА_1 , а саме: події правопорушення та умислу щодо його вчинення.
За апеляційною скаргою відповідача відмовлено у відкритті апеляційного провадження згідно з ухвалою суду апеляційної інстанції від 02.12.2024 року.
Відповідач також подав відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому вказав про виявлення факту недакларування валютних цінностей, а саме: згідно з отриманою інформацією встановлено, що 26.03.2022 року під час в'їзду на митну територію Румунії (п/п "Сірет-Порубне") транспортним засобом Toyota Land Cruiser, р/н НОМЕР_1 , гр. ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , закордонний паспорт НОМЕР_2 в 19.05.2017 року, задекларовано валютні цінності в сумі 110000 (сто десять тисяч) доларів США та 110000 (сто десять тисяч) євро. Грошові кошти були задекларовані на бланку встановленої форми декларації №158/26.03.2022.
За результатами перевірки інформації, що міститься у базі даних АСМ "Інспектор" встановлено, що громадянин України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , закордонний паспорт НОМЕР_2 в 19.05.2017 року, здійснив перетин кордону 26.03.2022 р. за межі України через пункт пропуску "Порубне-Сірет" Чернівецької митниці транспортним засобом Toyota Land Cruiser, р/н НОМЕР_1 в якості водія. Згідно з інформацією модулю "Облік валютних цінностей" АСМО "Інспектор", в Україні позивач не декларував при переміщенні через митний кордон України в напрямку "виїзд з України" валютні цінності 26.03.2022 р.
Сьомий апеляційний адміністративний суд дійшов висновку про те, що, оскільки позивачем вчинялись активні дії щодо декларування валютних цінностей, а тому умисел щодо вчинення адміністративного правопорушення та вина особи у його вчиненні відсутня, що не враховано судом першої інстанції.
Відповідно до частини третьої статті 34 КАС України суддя, не згодний із судовим рішенням за наслідками розгляду адміністративної справи, може письмово викласти свою окрему думку. Про наявність окремої думки повідомляються особи, які беруть участь у справі, без оголошення її змісту в судовому засіданні. Окрема думка приєднується до справи і є відкритою для ознайомлення.
Керуючись частиною третьою статті 34 КАС України, викладаю окрему думку щодо підстав незгоди з постановою суду апеляційної інстанції про скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нової постанови про задоволення позовних вимог та закриття провадження у справі.
З урахуванням обставин даної справи слід враховувати наступні положення чинного законодавства України.
Процедура декларування врегульована положеннями статті 257 Митного кодексу України, згідно з якою декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, на які накладено електронний підпис декларанта або уповноваженої ним особи.
Електронне декларування здійснюється з використанням електронної митної декларації, на яку накладено електронний підпис, та інших електронних документів або їх реквізитів у встановлених законом випадках, а також електронних (сканованих) копій паперових документів, на які накладено електронний підпис декларанта або уповноваженої ним особи.
Митна декларація та інші документи, подання яких митним органам передбачено цим Кодексом, оформлені на паперовому носії та у вигляді електронних документів, мають однакову юридичну силу.
Поряд з цим обставини справи підлягають вивченню, дослідженню та аналізу з урахуванням етапів митного оформлення, визначених згідно з главою 39 розділу VIII Митного кодексу України.
Крім того, розділ XII Митного кодексу України встановлює особливості пропуску та оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) через митний кордон України громадянами, зокрема стаття 366 "Двоканальна система митного контролю товарів, транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України громадянами", у ч.ч. 4 та 5 відповідно передбачає, що громадянин самостійно обирає відповідний канал ("зелений коридор" або "червоний коридор") для проходження митного контролю за двоканальною системою. Обрання "зеленого коридору" вважається заявою громадянина про те, що переміщувані ним через митний кордон України товари не підлягають письмовому декларуванню, оподаткуванню митними платежами, не підпадають під встановлені законодавством заборони та/або обмеження щодо ввезення на митну територію України або вивезення за межі цієї території та свідчить про факти, що мають юридичне значення. Канал, позначений символами червоного кольору ("червоний коридор"), призначений для всіх інших громадян (ч. 3 ст. 366 МК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 371 Митного кодексу України товари, сумарна фактурна вартість яких не перевищує еквівалент 10000 євро (крім зазначених у частині другій цієї статті), не підлягають письмовому декларуванню при вивезенні (пересиланні) їх громадянами за межі митної території України. Товари, сумарна фактурна вартість яких не перевищує еквівалент 10000 євро та на які законом встановлено вивізне мито та/або якщо відповідно до закону державними органами видаються документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення таких товарів, що переміщуються (пересилаються) через митний кордон України громадянами, підлягають письмовому декларуванню в порядку, встановленому для громадян, із сплатою у випадках, визначених законами України, вивізного мита та з поданням відповідних документів, виданих державними органами.
Під визначенням "товари" необхідно розуміти будь-які рухомі речі, у тому числі ті, на які законом поширено режим нерухомої речі (крім транспортних засобів комерційного призначення), валютні цінності, культурні цінності, а також електроенергія, що переміщується лініями електропередачі (п. 57 ч. 1 ст. 4 Митного кодексу України).
Митним кодексом України також встановлена юридична відповідальність за порушення правил декларування валютних цінностей при переміщенні їх через кордон.
Частина перша статті 471 Митного кодексу України (в ред., чинній на час перетину позивачем кордону 26.03.2022 р.) передбачає, що недекларування товарів, що переміщуються через митний кордон України громадянами, в сумі, що перевищує дозволену законодавством України для їх переміщення без письмового декларування, тягне за собою накладення штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі якщо безпосередніми предметами правопорушення є товари, переміщення яких через митний кордон України заборонено або обмежено законодавством України, - також конфіскацію цих товарів.
Постановою Кабінету Міністрів України "Деякі питання транскордонного переміщення фізичними особами валютних цінностей" №203 від 27.02.2019 року затверджено форму бланку декларації транскордонного переміщення фізичними особами валютних цінностей (далі - декларація транскордонного переміщення) згідно з додатком.
Таким чином, слід дійти висновку, що коли фізична особа-резидент переміщує через митний кордон України іноземну валюту, валюту України чи банківські метали, які сукупно дорівнюють або не перевищують 9 999,99 євро, то заповнювати та подавати декларацію на митниці така особа не зобов'язана. Штраф застосовується не за переміщення валютних цінностей вартістю понад 10 000,00 євро, а за неподання особою письмової декларації у випадку переміщення нею валютних цінностей вартістю 10 000,00 євро і більше.
Щоб законно перемістити через митний кордон валютні цінності вартістю 10 000,00 євро і більше, особа має попередньо роздрукувати на папері формату А4 та заповнити бланк декларації транскордонного переміщення фізичними особами валютних цінностей, затверджений постановою КМУ від 27.02.2019 № 203. Бланк декларації містить одну сторінку, яка має бути заповнена українською мовою власноруч особою, яка переміщує валютні цінності, та зворотній бік, який містить чіткі вказівки щодо заповнення декларації.
Заповнену декларацію необхідно подати на митниці, пункт пропуску якої перетинається особою, разом із паспортом та підтверджуючими документами про зняття готівки з банківських рахунків або документами про придбання банківських металів. Вимога про подання таких документів про походження цінностей пов'язана з фінансовим моніторингом. Неподання таких документів свідчить про незавершеність процедури декларування та, в подальшому, є підставою для застосування вищевказаного штрафу.
Таким чином, саме згідно з вимогами матеріально-правового регулювання спірних правовідносин, визначається предмет доказування у справі про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, з урахуванням процедурних вимог Митного кодексу України та Кодексу України про адміністративні правопорушення, а також перевірки за правилами Кодексу адміністративного судочинства України дотримання суб'єктом владних повноважень вказаних вище норм законодавства.
Відповідно до частини другої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
В даному випадку позивач оскаржує рішення суду першої інстанції в апеляційної порядку, посилаючись на те, що судом першої інстанції не досліджено усіх обставин, що мають значення для правильних висновків про наявність чи відсутність усіх ознак складу правопорушення, відповідальність за яке встановлена частиною першою статті 471 Митного кодексу України, що вимагає ретельної та докладної перевірки судом матеріалів даної справи в межах доводів апеляційної скарги позивача.
Визначені процесуальним законом завдання адміністративного судочинства вимагають всебічної та повної перевірки доводів особи щодо порушення її права.
Так, частиною другою статті 74 КАС України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Ухвалою суду апеляційної інстанції від 20.11.2024 року витребувані та надані суду митним органом оригінали матеріалів справи про порушення митних правил №0710/40800/2024, з дослідження яких встановлено відсутність поданої митному органу письмової декларації позивача відповідної форми та змісту, а також витяг з модуля "Електронний журнал пункту пропуску", згідно з яким позивач здійснив 26.03.2022 р. перетин кордону в пункті пропуску "Порубне-Сірет" Чернівецької митниці, скориставшись зеленим коридором, транспортним засобом Toyota Land Cruiser, р/н НОМЕР_1 в якості водія з пасажирами. І з урахуванням пояснень позивача щодо обставин перетину ним державного кордону та оформлення письмової декларації, викладених у його позовній заяві, вказані вище доводи потребували дослідження та оцінки згідно з вимогами КАС України, а також положень Митного кодексу України та Кодексу України про адміністративні правопорушення, що регулюють порядок розгляду справ про порушення митних правил, зокрема, з метою встановлення таких ознак складу даного правопорушення, як його об'єктивна та суб'єктивна сторона.
Водночас, як вказано вище, згідно з частиною першою статті 471 МК України адміністративна відповідальність передбачена саме за недекларування валютних цінностей в сумі, що перевищує встановлений Законом розмір суми, дозволеної для переміщення без відповідного оформлення, тобто неподання особою - резидентом декларації визначеної Законом форми та відповідного обставинам змісту. Тому будь-які інші докази, окрім виконання особою обов'язку з подання такої декларації, не можуть вважатися прийнятними в розумінні вимог процесуального закону щодо встановлення обставин справи.
Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності регулюються нормами статті 286 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до частини третьої якої за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Отже, без надання оцінки усім, встановленим у даній справі обставинам, на які посилаються сторони в обґрунтування своїх процесуальних позицій, та які становлять предмет доказування у даній справі згідно з доводами апеляційної скарги позивача та відзиву на неї відповідача, висновки суду у справі за позовом ОСОБА_1 до Чернівецької митниці Державної митної служби України про скасування постанови у справі про порушення митних правил від 26 липня 2024 року №0710/40800/24 та закриття провадження у справі про порушення митних правил 11118/20900/23 від 18 серпня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за статтею 471 ч. 1 Митного кодексу України у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення у діях ОСОБА_1 не можуть вважатися повними та обґрунтованими.
З урахуванням наведеного, висловлюю думку, що доводи апеляційної скарги позивача про відсутність в його діях складу порушення митних правил, відповідальність за яке встановлена частиною першою статті 471 Митного кодексу, не знаходять підтвердження в матеріалах даної адміністративної справи з урахуванням матеріалів справи про порушення митних правил №0710/40800/2024.
Підсумовуючи, відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, встановлені у справі обставини не свідчать про те, що права позивача порушені внаслідок прийняття оскарженої постанови Чернівецької митниці Державної митної служби України від 26 липня 2024 року №0710/40800/24 у справі про порушення митних правил 11118/20900/23 від 18 серпня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 471 Митного кодексу України.
Суддя Сапальова Т.В.