09 грудня 2024 року Справа № 480/9425/24
Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Шаповала М.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/9425/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про відмову у призначенні пенсії позивачці від 10.05.2024 № 104650018009;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області зарахувати до страхового стажу позивачки періоди навчання та роботи з 10.10.1978 по 01.09.1979, з 01.09.1979 по 27.06.1984, з 15.08.1984 по 01.09.1987, з 02.09.1987 по 15.06.1990, з 27.06.1990 по 15.08.1990, з 22.08.1990 по 29.09.1990, з 01.10.1990 по 22.10.1990, з 25.12.1990 по 30.10.1992, з 01.11.1992 по 08.06.1994 та з 16.08.1995 по 31.08.2004;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у в Сумській області призначити позивачці пенсію за віком з дати звернення до територіального органу Пенсійного фонду України - 02.05.2024;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області нарахувати та виплатити позивачці пенсію за віком з дати звернення до територіального органу Пенсійного фонду України - 02.05.2024.
Позовні вимоги мотивовані тим, що рішенням від 10.05.2024 відповідач відмовив в призначенні позивачці пенсії за віком у зв'язку з тим, що на теперішній час питання щодо призначення пенсії особам, які перемістились з тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя в умовах відсутності документів, необхідних для визначення умов призначення пенсії, законодавчо не врегульовано. Також відповідачем не було зараховано до страхового стажу період навчання з 01.09.1979 по 22.06.1984, оскільки відсутні документи, підтверджуючі зміну прізвища зазначеного в дипломі " ОСОБА_2 " на " ОСОБА_3 ". Представник позивача вважає рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Ухвалою суду від 30.10.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Від Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області до суду надійшов відзив на позовну заяву в якому проти задоволення позовних вимог заперечує, зазначає, що позивач 02.05.2024 звернулась до територіальних органів Пенсійного фонду України.
Необхідний страховий стаж, визначений ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" становить 27 років. У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2024 по 31 грудня 2024 року - від 21 до 31 року. У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2019 року, страхового стажу, передбаченого частинами першою і другою цієї статті, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 - від 15 до 23 років.
За доданими документами до страхового стажу позивача не зараховано період навчання з 01.09.1979 по 22.06.1984, оскільки відсутні документи, підтверджуючі зміну прізвища зазначеного в дипломі " ОСОБА_2 " на " ОСОБА_3 ". Страховий стаж позивача становить 05 років 08 місяців 05 днів.
Враховуючи вищезазначене, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області № 104650018009 від 10.05.2024 вирішено відмовити в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки Позивач не набув необхідного страхового стажу. У задоволенні позовних вимог просить відмовити.
Відповідач, Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області, у встановлений судом строк письмового відзиву на позов не надав.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_1 являється АДРЕСА_1 , що підтверджується паспортом громадянина України.
У 2014 році, позивачка залишила своє місце проживання та у даний час являється внутрішньо переміщеною особою та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 12.12.2022 № 3244-7001661245.
Після досягнення пенсійного віку ОСОБА_1 , звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області із заявою про призначення пенсії за віком від 02.05.2024.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 10.05.2024 № 104650018009 відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком, зазначено:
Вік заявника 63 роки.
Необхідний страховий стаж, визначений ст.26 Закону № 1058 - 27 років. У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 21 до 31 року. У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2019 року, страхового стажу, передбаченого частинами першою і другою цієї статті, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - від 15 до 23 років. Страховий стаж особи - 05 років 08 місяців 05 днів.
Результати розгляду документів, доданих до заяви:
За доданими документами до страхового стажу не зараховано період навчання з 01.09.1979 по 22.06.1984, оскільки відсутні документи, підтверджуючі зміну прізвища зазначеного в дипломі " ОСОБА_2 " на " ОСОБА_3 " (необхідно надати свідоцтво про шлюб або інше)
Додатково повідомлено, що на теперішній час питання щодо призначення пенсії особам, які перемістились з тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя в умовах відсутності документів, необхідних для визначення умов призначення пенсії, законодавчо не врегульовано.
З метою отримання інформації про страховий стаж, ОСОБА_1 звернулася до ГУ ПФУ у Київській області.
Листом від 09.08.2024 № 2660-23334/М-02/8-1000/24, відповідач - 2 надав розрахунок страхового стажу та повідомив наступне:
"Ваш загальний страховий стаж становить 24 роки 04 місяці 13 днів".
Відповідно до розрахунку страхового стажу до страхового стажу зараховано наступні періоди роботи та навчання:
- з 10.10.1978 по 31.08.1979 - 0 років 10 місяців 22 дні;
- з 01.09.1979 по 27.06.1984 навчання - 4 роки 9 місяців 27 днів;
- з 15.08.1984 по 01.09.1987 - 3 роки 0 місяців 17 днів;
- з 02.09.1987 по 15.06.1990 - 2 роки 9 місяців 14 днів;
- з 27.06.1990 по 15.08.1990 - 0 років 1 місяць 19 днів;
- з 22.08.1990 по 29.09.1990 - 0 років 1 місяць 8 днів;
- з 01.10.1990 по 22.10.1990 - 0 років 0 місяців 22 дні;
- з 25.12.1990 по 30.10.1992 - 1 рік 10 місяців 6 днів;
- з 01.11.1992 по 08.06.1994 - 1 рік 7 місяців 8 днів;
- з 16.08.1995 по 30.06.2000 - 4 роки 10 місяців 15 днів;
- з 01.07.2000 по 31.12.2003 - 3 роки 6 місяців 0 днів;
- з 01.01.2004 по 30.06.2004 - 0 років 6 місяців 0 днів;
- з 01.07.2004 по 31.08.2004 - 0 років 2 місяці 0 днів;
- з 01.10.2004 по 05.10.2004 - 0 років 0 місяців 5 днів.
Всього: 24 роки 4 місяці 13 днів.
Вважаючи рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про відмову у призначенні пенсії за віком протиправним, позивачка звернулася до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, визначено Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-ІV, який набрав чинності 01.01.2004 (далі - Закон № 1058-ІV).
Статтею 8 Закону № 1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Статтею 9 Закону України № 1058-IV визначено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно з ч.1 ст.26 Закону № 1058-ІV, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема:
з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років;
з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років;
з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років;
Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону № 1058-ІV, у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2019 року, страхового стажу, передбаченого частинами першою і другою цієї статті, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2024 року - від 21 до 31 року.
Наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії (ч. 4 ст. 26 Закону № 1058-ІV).
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 49 Закону № 1058-IV, виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України (положення пункту 2 частини першої статті 49 втратили чинність як такі, що є неконституційними, на підставі Рішення Конституційного Суду України від 07.10.2009 № 25-рп/2009); 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.
Як встановлено судом з матеріалів справи, спірним рішенням до загального страхового стажу позивача не зараховано:
- зараховано період навчання з 01.09.1979 по 22.06.1984, оскількі відсутні документи, підтверджуючі зміну прізвища зазначеного в дипломі " ОСОБА_2 " на " ОСОБА_3 " (необхідно надати свідоцтво про шлюб або інше).
Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
У постанові по справі від 06 березня 2018 року № 754/14898/15-а Верховний Суд стосовно аналогічних правовідносин зазначає, що підставою для призначення пенсії на пільгових умовах є відповідний підтверджений стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки чи інших документів (довідок, наказів), оскільки визначальним є саме підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах.
Також Верховний Суд у постановах від 24 травня 2018 року у справі № 490/12392/16- а та від 04 вересня 2018 року у справі № 423/1881/17 висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30 вересня 2019 року у справі № 638/18467/15-а.
Таким чином, згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 період навчання з 01.09.1979 по 22.06.1984, підлягає зарахуванню до загального страхового стажу.
Щодо твердження відповідача про те, що на теперішній час питання щодо призначення пенсії особам, які перемістились з тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя в умовах відсутності документів, необхідних для визначення умов призначення пенсії, законодавчо не врегульовано, суд зазначає наступне.
Згідно зі статтею 101 Закону України "Про пенсійне забезпечення" органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.
Право особи на призначення пенсії за віком має бути підтверджене як пенсіонером (особистими документами), так і підприємством, на якому особа працювала. Також і відповідальність за надання недостовірних пенсійних документів покладена на підприємство (організацію) та пенсіонера.
Витребування та перевірка первинних документів є також правом пенсійного органу.
Тобто перекладання обов'язку доказування, надання відомостей тощо на позивача є неприйнятним.
Пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону України від 15.04.2014 № 1207-VII "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій визнано тимчасово окупованою територією. Згідно з частинами 1, 2 статті 4 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим перетину меж тимчасово окупованої території, вчинення правочинів, проведення виборів та референдумів, реалізації інших прав і свобод людини і громадянина.
Правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території.
Частиною 1 статті 17 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" передбачено, що у разі порушення положень цього Закону державні органи України застосовують механізми, передбачені Законами України та нормами міжнародного права, з метою захисту миру, безпеки, прав, свобод і законних інтересів громадян України, які перебувають на тимчасово окупованій території, а також законних інтересів держави Україна.
В статті 18 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" зазначено, що громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та прав на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території. Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 637 "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що призначення та продовження виплати довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 509.
Призначення, відновлення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) (далі - пенсії) внутрішньо переміщеним особам, у тому числі особам, які відмовились відповідно до пункту 1 частини першої статті 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" від довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи і зареєстрували місце проживання та постійно проживають на території, де органи державної влади здійснюють свої повноваження (далі - внутрішньо переміщені особи), здійснюються територіальними органами Пенсійного фонду України на підставі відомостей, що містяться в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб. Виплата (продовження виплати) довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення (далі - соціальні виплати) та пенсій, що призначені зазначеним особам, здійснюється через рахунки та мережу установ і пристроїв акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" з можливістю отримання готівкових коштів і проведення безготівкових операцій через мережу установ і пристроїв будь-яких банків тільки на території населених пунктів, де органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі.
Отже, за приписами наведеної норми умовами призначення та продовження виплати пенсій внутрішньо переміщеним особам є: знаходження внутрішньо переміщених осіб на обліку місця перебування, що підтверджується довідкою; наявність рахунку в установі ПАТ "Державний ощадний банк".
Згідно із статтею 1 Закону № 1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Частиною 3 статті 4 Закону № 1058-IV встановлено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Статтею 5 Закону № 1058-IV передбачено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, визначених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.
У своєму рішенні від 06.02.2019 у справі № 243/5902/17 Верховний Суд зазначив, що спеціальний статус внутрішньо переміщеної особи не збігається та не може підміняти собою жоден із закріплених у Конституції України конституційно-правових статусів особи.
Конституційний Суд України у рішенні від 07.10.2009 № 25-рп/2009 зауважив, що виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.
У вказаному рішенні Конституційного Суду України та відповідній практиці Європейського суду з прав людини застосовано підхід, згідно з яким право на пенсію та її одержання не може бути пов'язане з місцем проживання людини. Такий підхід можна поширити не тільки на громадян, що виїхали на постійне місце проживання до інших держав, а й на внутрішньо переміщених осіб, які мають постійне місце проживання на непідконтрольній Уряду України території. У контексті справи, що розглядається, правовий зв'язок між державою і людиною, який передбачає взаємні права та обов'язки, підтверджується фактом набуття громадянства. Свобода пересування та вільний вибір місця проживання гарантується статтею 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України.
Також суд враховує, що механізм виплати пенсії та надання соціальних послуг громадянам України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії та соціальні послуги від Пенсійного Фонду російської федерації або інших міністерств та відомств, що здійснюють пенсійне забезпечення у російській федерації визначає Порядок виплати пенсії та надання соціальних послуг громадянам України, які проживають на території АР Крим та м. Севастополя, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 234 від 02.06.2014 (далі Порядок № 234).
За приписами пунктів 3 та 4 Порядку № 234 особи подають територіальному органові заяву про отримання пенсії відповідно до законодавства України із зазначенням місця проживання (реєстрації) та паспорт громадянина України (паспорт громадянина України для виїзду за кордон).
За бажанням особи зазначені документи можуть бути подані її представником, який пред'являє документ, що посвідчує його особу, та подає документ (нотаріально засвідчену копію), що підтверджує його повноваження, або надіслані поштою. У таких випадках справжність підпису на заяві засвідчується нотаріально.
Територіальний орган на підставі поданих документів надсилає запит щодо витребування пенсійної справи до органів російської федерації, зазначених у пункті 1 цього Порядку.
Виплата пенсії після надходження пенсійної справи разом з документами про припинення виплати пенсії поновлюється з дати припинення виплати за місцем попереднього отримання пенсії.
Відсутність документу, що особа не перебуває на обліку в органах пенсійного забезпечення не може бути підставою для відмови у призначенні виплати пенсії, оскільки не може нести негативних наслідків у зв'язку із відсутністю пенсійної справи, а протилежне позбавляє його права на її відновлення (постанови Верховного Суду від 22.09.2021 у справі № 308/3864/17, від 10.12.2010 у справі № 200/3663/16-а).
Отже, обов'язок щодо витребування пенсійної справи особи, яка проживає на тимчасово окупованій території, у відповідності до норм Порядку № 234 покладається саме на органи Пенсійного фонду України.
Таким чином, перекладання відповідного обов'язку на особу, яка звертається із заявою про призначення/поновлення пенсії, свідчить про протиправність оскаржуваного рішення.
На думку суду, вказана відповідачем у оскаржуваному рішенні обставина не може позбавити особу права на пенсійне забезпечення, тим більше вказана особа станом на даний час проживає на території України та має зареєстроване місце проживання.
З огляду на викладене, слід зазначити, що право на призначення пенсії не пов'язується з такими чинниками, як припинення дипломатичних відносин та, відповідно, відсутність чи неможливість витребування пенсійної справи й отримання атестату про припинення виплати пенсії органами пенсійного фонду російської федерації.
Така позиція узгоджується із висновками Верховному Суду, викладеними в постанові від 22.09.2021 у справі № 308/3864/17, відповідно до яких відсутність паперової пенсійної справи не є підставою для відмови у відновленні виплати пенсії, оскільки позивач не може нести негативних наслідків у зв'язку із відсутністю його пенсійної справи, а протилежне позбавляє його права на її відновлення.
У відповідності до вимог частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовної заяви.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд,
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії -задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 від 10.05.2024 № 104650018009.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди навчання та роботи з 10.10.1978 по 01.09.1979, з 01.09.1979 по 27.06.1984, з 15.08.1984 по 01.09.1987, з 02.09.1987 по 15.06.1990, з 27.06.1990 по 15.08.1990, з 22.08.1990 по 29.09.1990, з 01.10.1990 по 22.10.1990, з 25.12.1990 по 30.10.1992, з 01.11.1992 по 08.06.1994 та з 16.08.1995 по 31.08.2004.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком з дати звернення до територіального органу Пенсійного фонду України - 02 травня 2024 року.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М.М. Шаповал