про відмову в забезпеченні позову
13 грудня 2024 року м.Київ №320/59498/24
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у порядку письмового провадження заяву про забезпечення позову ОСОБА_1 до подання адміністративного позову,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з заявою про забезпечення позову, подану до подання адміністративного позову, у якій просить суд заборонити ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі його посадових/службових осіб вчиняти дії щодо переміщення/призову/мобілізаційних заходів відносно ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , до навчальних центрів, збірних пунктів та/або військових частин, з метою проходження ним військової служби в Збройних Силах України (інших військових формувань) до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі.
Дана заява обґрунтована тим, що ОСОБА_1 (далі - заявник) з метою отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації в порядку статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та в порядку приписів постанови Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року № 560 особисто звернувся із заявою від 29.11.2024 року на ім'я голови комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 (вх. № 6220 від 29.11.2024 року). До вказаної вище заяви заявником додані наступні документи: нотаріально посвідчену копію паспорта громадянина України на ім'я ОСОБА_1 ; нотаріально посвідчену копію РНОКПП ОСОБА_1 ; оригінал військово-облікового документу № в реєстрі Оберіг 150920231320252600309; нотаріально посвідчену копію паспорта громадянина України на ім'я ОСОБА_2 ; нотаріально посвідчену копію довідку до акту МСЕК серії 12 ААБ № 529286 на ім'я ОСОБА_2 , нотаріально посвідчену копію медичного висновку ЛКК № 22/17 від 13.05.2024 року на ім'я ОСОБА_2 ; нотаріально посвідчену копію свідоцтва про смерть ОСОБА_3 ; нотаріально посвідчену копію свідоцтва про народження ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 ; нотаріально посвідчену копію свідоцтва про народження ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 ; витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу із зазначенням відомостей про другого з подружжя № 0039182688 від 07.04.2023 року; витяг з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 274529809 від 13.09.2021 року; акт про фактичне місце проживання особи на території Житлового комплексу «ФайнаТаун» від 09.05.2024 року; довідку про фактичне місце проживання особи на території Житлового комплексу «ФайнаТаун» від 09.05.2024 року № 09/05/003; витяг з реєстру територіальної громади № 2023/005014541 від 05.07.2023 року; нотаріально посвідчену заяву ОСОБА_2 від 20.06.2024 року; акт встановлення факту здійснення догляду для перетину державного кордону громадянином України у разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану від 30.05.2024 року № 175; акт № 10 про встановлення факту здійснення особою постійного догляду від 22.08.2024 року (додаток 8 до Порядку № 560).
04.11.2024 ОСОБА_1 пройшов медичний огляд військово-лікарською комісією ІНФОРМАЦІЯ_1 . За результатами проведення медичного огляду ОСОБА_1 визнано придатним для проходження військової служби про що наявний запис у військово-обліковому документі від 09.12.2024.
За результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 29.11.2024 заявника повідомлено, що протоколом від 03.12.2024 № 0312-24 комісія ухвалила рішення про відмову у наданні заявнику відстрочки від мобілізації, на особливий період та повідомлено, що заявник підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на загальних підставах.
Причини відмови: надані документи не відповідають вимогам підпункту 14 пункту 1 Додатку 5 до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 16.05.2024 № 560, а саме наданий акт про встановлення факту здійснення особою постійного догляду датований червнем 2024 року (має бути оновлений).
04.12.2024 начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 під розписку вручено повістку на відправку для проходження військової служби. Згідно вказаної повістки від 04.12.2024 ОСОБА_1 зобов'язаний прибути 28.12.2024 до ІНФОРМАЦІЯ_4 о 09 год. 00 хв.
Таке рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 на думку заявника є протиправними та суперечать приписам частини 2 статті 19 Конституції України.
У зв'язку із чим заявником готується позов до Київського окружного адміністративного суду про визнання такого рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, що є предметом адміністративного позову який готується.
Вказана заява була передана судді для подальшого розгляду 13.12.2024.
У відповідності до частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Дослідивши заяву про забезпечення позову та матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до частини 1 статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю (частина 2 статті 150 КАС України).
Ці підстави є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Згідно з Рекомендацією № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акта.
Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 826/8556/17.
При цьому, суд зазначає, що в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав будуть значними.
Тобто, обов'язковою умовою застосування заходів забезпечення позову є наявність хоча б однієї з таких обставин: очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; доведення позивачем того, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Разом з тим, посилання позивача в заяві про забезпечення позову на необхідність гарантування того, що відповідач чи інші особи не будуть вчиняти дії, спрямовані на його призив на військову службу під час мобілізації, враховуючи право позивача на відстрочку, як на підставу для вжиття заходів з його призову на військову службу, що призведе до порушення прав позивача, не є обставиною, яка може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист та поновлення порушених прав та інтересів позивача.
Позивачем належним чином не обґрунтовано, у чому полягатиме порушення його прав та інтересів та не наведено мотивів і аргументів, чим ускладниться можливість їх захисту у разі невжиття заходів забезпечення позову в розрізі предмету цього спору, оскільки доводи щодо імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів є лише припущеннями заявника, які не підтверджені жодними належними доказами.
Для забезпечення позову суд повинен на підставі доказів та з огляду на обставини справи, поведінку учасників переконатися, що загроза правам, свободам та інтересам особи має реальний характер. Загроза повинна бути прямо пов'язана з об'єктом спору та мають бути обґрунтовані підстави вважати, що внаслідок невжиття заходів забезпечення позову настануть обставини, встановлені в пункту 1 частини другої статті 150 КАС України.
Суд звертає увагу, що представником позивача у заяві про забезпечення позову не підтверджено існування обставин, які б вказували на очевидну небезпеку заподіянню шкоди правам та свободам заявника до ухвалення рішення в адміністративній справі, а також не наведено жодних доказів на підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову якимось чином може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду або захист прав, свобод та інтересів позивача стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, таке базується на його припущеннях.
Також обґрунтовуючи заяву, позивач зазначив про порушення, допущені відповідачем.
Водночас, суд наголошує, що в силу приписів статті 150 КАС України такі порушення не можуть бути підставою для вжиття заходів забезпечення позову, а відповідно до статей 244, 245 КАС України, в разі їх підтвердження у встановленому законом порядку, останні можуть бути підставою для задоволення позову.
Позивачем не наведено очевидності протиправності оскарженого рішення відповідача, а без дослідження всіх обставин та доказів у справі на даній стадії судового розгляду задоволення вимог викладених у заяві про забезпечення позову зумовить фактичне вирішення судом спору по суті, що суперечить інституту забезпечення позову.
Встановлення наявності/відсутності підстав для прийняття оскаржуваного рішення відповідачем є можливим лише під час розгляду справи по суті на підставі повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставин у справі, а не виключно на підставі поданих позивачем доказів в межах інституту забезпечення позову.
Таким чином, здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, з урахуванням розумності та обґрунтованості вимог щодо забезпечення позову, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 150, 151, 156, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України,
У задоволенні заяви ОСОБА_1 щодо вжиття заходів забезпечення позову, - відмовити.
Копію ухвали надіслати (видати) особам, які беруть участь у справі.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Суддя Лисенко В.І.