12 грудня 2024 року м.Київ № 320/14884/23
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Шевченківського управління поліції ГУНП у м. Києві про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Шевченківського управління поліції ГУНП у м. Києві, у якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Шевченківського управління поліції ГУНП у м. Києві щодо не розгляду та ненадання відповіді на адвокатський запит Гречко Наталії Олександрівни від 11.10.2022;
- зобов'язати Шевченківське управління поліції ГУНП у м. Києві повторно розглянути адвокатський запит Гречко Наталії Олександрівни від 11.10.2022 щодо надання відомостей, що стосуються надіслання (надання) ОСОБА_1 витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань та інформації про особу, яка здійснюватиме розслідування.
Ухвалою суду від 08.05.2023 подану позовну заяву залишено без руху, позивачеві визначено строк та спосіб для усунення недоліків позовної заяви.
19.05.2023 від позивача надійшла заява про усунення недоліків, з копією квитанції про сплату судового збору, копією паспорту та доказами вручення копії запиту відповідачу.
Ухвалою суду від 05.06.2023 відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.
Позовні вимоги мотивовані тим, що всупереч вимогам Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» №5076-VI від 05.07.2012 відповідач не розглянув адвокатський запит представника позивача від 11.10.2022 та не надав на його відповідь.
Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, зазначив, що Шевченківське районне управління поліції Головного управління Національної поліції у м.Києві листом від 18.10.2022 вих.№483-АЗН/125/ надало позивачу відповідь на адвокатський запит представника позивача Гречко Н.О. від 28.09.2022 вих.№Л-3621, що свідчить про дотримання відповідачем порядку та строків розгляду адвокатського запиту.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
ОСОБА_1 особисто звернувся до Шевченківське управління поліції ГУНП у місті Києві із повідомленням про вчинення правопорушення, що мають ознаки злочину.
У подальшому, адвокат Гречко Н.О., яка діє в інтересах позивача, 11.10.2022 направила засобами поштового зв'язку до відповідача адвокатський запитом про надання інформації та документів, а саме: про надіслання (надання) ОСОБА_1 витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань; інформацію про особу, яка здійснюватиме розслідування; витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Вказану інформацію представник позивача просила надіслати на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 та засобами поштового зв'язку на поштову адресу АДРЕСА_1 .
Вказаний адвокатський запит був отриманий відповідачем 13.10.2022 та зареєстрований у вхідній кореспонденції відповідача за №483-АЗ, що сторонами визнається.
Проте, відповідач не надав позивачу відповіді на вищевказаний адвокатський запит.
Не погоджуючись з бездіяльністю відповідача щодо ненадання відповіді на адвокатський запит, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Статтею 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» №5076-VI від 05.07.2012 (далі-Закон №5076, в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин) визначені професійні права адвоката, згідно з якими під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема, звертатися з адвокатськими запитами, у тому числі щодо отримання копій документів, до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань, а також до фізичних осіб (за згодою таких фізичних осіб).
Згідно з частиною першою статті 24 Закону №5076 адвокатський запит - письмове звернення адвоката до органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об'єднань про надання інформації, копій документів, необхідних адвокату для надання правничої допомоги клієнту.
До адвокатського запиту додаються посвідчені адвокатом копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, ордера або доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги. Вимагати від адвоката подання разом з адвокатським запитом інших документів забороняється.
Адвокатський запит не може стосуватися надання консультацій і роз'яснень положень законодавства.
Надання адвокату інформації та копій документів, отриманих під час здійснення кримінального провадження, здійснюється в порядку, встановленому кримінальним процесуальним законом.
Частиною другою статті 24 Закону №5076 передбачено, що орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, керівники підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань, яким направлено адвокатський запит, зобов'язані не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту надати адвокату відповідну інформацію, копії документів, крім інформації з обмеженим доступом і копій документів, в яких міститься інформація з обмеженим доступом.
У разі якщо адвокатський запит стосується надання значного обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, строк розгляду адвокатського запиту може бути продовжено до двадцяти робочих днів з обґрунтуванням причин такого продовження, про що адвокату письмово повідомляється не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання адвокатського запиту.
У разі якщо задоволення адвокатського запиту передбачає виготовлення копій документів обсягом більш як десять сторінок, адвокат зобов'язаний відшкодувати фактичні витрати на копіювання та друк. Розмір таких витрат не може перевищувати граничні норми витрат на копіювання та друк, встановлені Кабінетом Міністрів України відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації".
Згідно з частиною третьою статті 24 Закону №5076 відмова в наданні інформації на адвокатський запит, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності, тягнуть за собою відповідальність, встановлену законом, крім випадків відмови в наданні інформації з обмеженим доступом.
У позовній заяві позивач зазначив, що Шевченківське районне управління поліції Головного управління Національної поліції у м.Києві безпідставно не надало відповіді на адвокатський запит від 11.10.2022.
У свою чергу, у відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що Шевченківське районне управління поліції Головного управління Національної поліції у м.Києві своєчасно надало представнику позивача відповіді на його адвокатській запит.
Так, відповідач зауважив, що відповідь на адвокатський запит від 11.10.2022 (зареєстрований 13.10.2022) була надана 18.10.2022.
До відзиву на позовну заяву відповідач долучив відповідь Шевченківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у м.Києві, оформлене листом від 18.10.2022 №483-АЗ/125/-.
Так, у листі від 18.10.2022 відповідач зазначив, що заяву ОСОБА_2 за вх.№Л-3621 від 28.09.2022 зареєстровано в ІТС ІПНП (журнал ЄО) №53272 від 01.10.2022. На даний час працівниками відділу кримінальної поліції проводиться ретельна перевірка, про прийняте рішення буде проінформовано заявника.
Наведене свідчить про те, що відповідач розглянув адвокатський запит позивача від 11.10.2022 (зареєстрований 13.10.2022).
В якості доказу відправлення вказаного листа позивачу відповідач долучив до матеріалів справи один аркуш з реєстру відправлень без будь-якого відбитку відділення зв'язку з нумерацією з 26 по 51.
Вказаний реєстр містить перелік прізвищ, у тому числі, ОСОБА_3 .
Оцінюючи допустимість цього доказу, суд зазначає таке.
Наказом Міністерства юстиції України затверджено Правила організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженого наказом від 18.06.2015 №1000/5 (далі-Правила, в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин), пунктом 1 яких визначено, що ці Правила встановлюють єдині вимоги щодо створення управлінських документів і роботи зі службовими документами, а також порядок їх архівного зберігання в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності (далі - установи).
Відповідно до пункту 1 розділу ІІІ глави 7 Правил вихідні документи надсилаються адресатам з використанням засобів поштового зв'язку, електрозв'язку, а також доставляються кур'єрською, фельд'єгерською службами.
Опрацювання документів для відправлення поштовим зв'язком здійснюється службою діловодства установи відповідно до Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270 (із змінами).
Згідно з пунктом 3 розділу ІІІ глави 7 Правил вихідні документи опрацьовуються і надсилаються централізовано в день їх надходження від структурних підрозділів - виконавців або не пізніше наступного робочого дня.
Не допускається надсилання або передача документів без їх реєстрації у службі діловодства.
Пунктом 7 розділу ІІІ глави 7 Правил передбачено, що структурні підрозділи та окремі виконавці зобов'язані передавати вихідні документи та інші поштові відправлення до служби діловодства у години, встановлені для цього інструкцією з діловодства установи.
Відповідно до пунктів 66-68 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 р. №270, у разі відправлення згрупованих поштових відправлень, поштових переказів відправник складає їх список в електронному вигляді за формою, визначеною оператором поштового зв'язку. Кількість поштових відправлень, поштових переказів одного виду та категорії (згрупованих за способом пересилання), що включаються до одного списку, та кількість таких списків визначаються оператором поштового зв'язку.
Список засвідчується підписом відправника. Якщо відправником є юридична особа, список згрупованих внутрішніх рекомендованих поштових карток, листів, бандеролей засвідчується підписом відповідального працівника цієї особи, список згрупованих внутрішніх листів та бандеролей з оголошеною цінністю, посилок, прямих контейнерів, поштових переказів - підписами керівника та головного бухгалтера. Підписи скріплюються відповідними печатками (за наявності).
Про прийняття для пересилання згрупованих поштових відправлень, поштових переказів видається один розрахунковий документ на один список. Один примірник списку видається відправникові.
Пунктом 73 Правил визначено, що під час приймання для пересилання письмової кореспонденції на адресному боці кожного поштового відправлення проставляється відбиток календарного штемпеля.
Відповідно до Порядку пересилання відправлень «Укрпошта Документи», затвердженого наказ АТ «Укрпошта» від 19.08.2021 №135 (посилання: https://www.ukrposhta.ua/doc/dokumenty/poriadok_peresylannia_vidpravlen_ukrposhta_dokumenty_14122023.pdf), вказаний порядок розроблено відповідно до Закону України «Про поштовий зв'язок», Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270
Згідно з пунктом 6.6 Порядку у разі відправляння п'яти і більше відправлень Документи та при пересиланні відправлень Документи через неавтоматизовані ВПЗ (незалежно від кількості відправлень) відправник створює список ф.103 у формі електронного документу та направляє його у спосіб визначений АТ «Укрпошта». Список ф.103 у формі електронного документу може бути підписаний відправником з використанням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті відкритого ключа.
Так, відповідно до форми 103 Список відправлень містить відповідну форму та реквізити.
Відповідно до частин першої та другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Дослідивши наданий відповідачем реєстр, суд дійшов висновку про те, що вказаний документ за формою та змістом не відповідає Списку за формою 103.
Крім того, вказаний документ не підтверджує ані фактичне надсилання адресату поштового відправлення, ані змісту такого відправлення, ані адресу, на яку було здійснено відправлення.
З огляду на вищевказане, суд дійшов висновку про те, що наданий відповідачем реєстр не є належним та допустимим доказом, який би підтверджував факт надання та направлення відповідачем на адресу позивача відповіді на адвокатський запит від 11.10.2022.
Аналогічного висновку дійшов Шостий апеляційний адміністративний суд у своїй постанові від 11.12.2024 у справі №640/30993/21.
Відповідно до положень першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем під час розгляду справи не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження надання представнику позивача відповіді на адвокатський запит від 11.10.2022.
У зв'язку з цим, суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність Шевченківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у м.Києві щодо не надання представнику позивача - адвокату Гречко Н.О. відповіді на її адвокатський запит від 11.10.202.
Щодо вимоги про зобов'язання Шевченківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у м.Києві розглянути адвокатський запит адвоката Гречко Н.О. від 11.10.2022, суд звертає увагу на те, що фактично цей запит було розглянуто відповідачем, про що свідчить лист від 18.10.2022 №483-аз/125/-. Однак, як було вказано вище, належних та допустимих доказів надання позивачеві цієї відповіді на адвокатський запит відповідач суду не надав.
Отже, оскільки запит представника позивача був розглянутий, у задоволенні позову в частині спонукання відповідача розглянути адвокатський запит від 11.102.22 (повторно) слід відмовити.
Натомість, захист порушених прав позивача потребує здійснення судом виходу за межі позовних вимог з метою зобов'язання відповідача надати позивачеві відповідь на його адвокатський запит.
Так, згідно з частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Отже, вихід за межі заявлених позовних вимог допускається з метою захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина.
При цьому, відповідно до положень частини першої та другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом №475/97-ВР від 17.07.1997, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. The United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.
Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).
Отже, ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) по справі "ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява N 28924/04) констатував: "50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. The United Kingdom), пп. 28 - 36, Series A N 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява N 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява N 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)".
В абзаці десятому пункту 9 мотивувальної частини Рішення від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої статті 120, частини шостої статті 234, частини третьої статті 236 Кримінально-процесуального кодексу України (справа про розгляд судом окремих постанов слідчого і прокурора; справа № 1-12/2003) Конституційний Суд України, серед іншого, констатував, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Враховуючи викладене, суд вважає, що задля ефективного захисту порушених прав позивача необхідно вийти за межі позовних вимог та зобов'язати відповідача надати відповідь на адвокатський запит Гречко Н.О. від 11.10.2022 (зареєстрований 13.10.2022).
Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (ч.3 ст.139 КАС України).
Судом встановлено, що під час звернення до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 858,88 грн, що підтверджується відповідною квитанцією.
Вказаний розмір судового збору підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Шевченківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у м.Києві.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Шевченківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у м.Києві щодо не надання відповіді на адвокатський запит Гречко Наталії Олександрівни від 11.10.2022.
Зобов'язати Шевченківське районне управління поліції Головного управління Національної поліції у м.Києві надати відповідь на адвокатський запит Гречко Наталії Олександрівни від 11.10.2022 (вхід.№483-АЗ від 13.10.2022).
В іншій частині в позові відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) судовий збір у розмірі 858,88 грн (вісімсот п'ятдесят вісім) грн 88 коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Шевченківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у м.Києві (ідентифікаційний код: відсутні, місцезнаходження: 04050, м.Київ, вул.Герцена, буд.9).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Лисенко В.І.