ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"13" грудня 2024 р. справа № 300/7885/24
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі судді Тимощука О.Л., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу в розмірі 16 704,90 грн,
Головне управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області (надалі, також - позивач, ГУ ДПС в Івано-Франківській області) 16.10.2024 звернулося в суд з позовною заявою до ОСОБА_1 (надалі, також - відповідач, ОСОБА_1 ) про стягнення в дохід бюджету податкового боргу в сумі 16 704,90 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем допущено податковий борг з єдиного податку з фізичних осіб, який зумовлений несплатою цих грошових зобов'язань: за червень 2021 по березень 2022 та за серпень 2023 по березень 2024 на загальну суму 16 704,90 грн. Враховуючи, що відповідач самостійно вказаний податковий борг не сплатив, позивач, реалізовуючи свої законні повноваження, звернувся до суду.
З метою встановлення місця реєстрації відповідача, судом 17.10.2024 направлено запити до органу державної влади, підприємства, установи, організації, закладу щодо доступу до персональних даних Івано-Франківської міської ради (а.с.16) та Управління ДМС України в Івано-Франківській області відділу обліку та моніторингу (а.с.17) інформації про реєстрацію місця проживання.
У відповідь на вищезазначений запит Управління ДМС України в Івано-Франківській області відділу обліку та моніторингу (а.с.24 та зворотна сторона) повідомило суд про те, що його відомості відповідають відомостям суду, Івано-Франківська міська рада відповіді на направлений судом запит, з невідомих суду причин не надала.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21.10.2024 відкрито провадження у справі, постановлено її розгляд здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) в порядку, визначеному статтею 263 КАС України (а.с.20,21).
Ухвала про відкриття провадження у відповідності до частини 10 статті 171 КАС України направлена сторонам із дотриманням вимог статті 126 КАС України.
Зазначена ухвала суду доставлена позивачу до електронного кабінету 21.10.2024 о 20:45 год (а.с.23).
Відповідачем ухвала про відкриття провадження не отримана з незалежних від суду причин, що підтверджується довідкою Укрпошти із відміткою: "адресат відсутній за вказаною адресою" (а.с.26).
Згідно з частиною 11 статті 126 КАС України, розписку про одержання повістки (повістку у разі неможливості вручити її адресату чи відмови адресата її одержати) належить негайно повернути до адміністративного суду. У разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином. Таким чином, враховуючи, що вказана ухвала направлялася поштовим відправленням із відміткою "судова повістка", ця ухвала вважається врученою належним чином.
Враховуючи вищенаведене судом вживалися вичерпні заходи в частині повідомлення ОСОБА_1 в якості відповідача про розгляд адміністративної справи №300/7885/24, однак у визначений судом строк правом на подання відзиву відповідач не скористався.
За наведених підстав, суд дійшов висновку про можливість розгляду даної справи на підставі наявних в матеріалах справи доказів.
Розглянувши у відповідності до вимог статті 263 КАС України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши докази, суд встановив такі обставини.
Відповідачем 14.06.2018 подано до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області заяву про застосування спрощеної системи оподаткування (а.с.8 та зворотна сторона).
Відповідно до витягу з інтегрованої картки платника за платежем "єдиний податок з фізичних осіб" щодо ОСОБА_1 з червня 2021 по березень 2022 та серпня 2023 по березень 2024 у зв'язку із несплатою грошових зобов'язань в строк, встановлений Податковим кодексом України, за відповідачем обліковується податковий борг з єдиного податку з фізичних осіб в загальному розмірі 16 704,90 грн (а.с.4,5). Зазначене також підтверджується довідкою про борг за платежами ОСОБА_1 станом на 30.09.2024 (а.с.3).
Також відповідачу направлялася податкова вимога форми "Ф" за №0029501-1303-0915 від 23.07.2021 в розмірі 3 759,90 грн (а.с.9), яка не отримана відповідачем з незалежних від контролюючого органу причин, що підтверджується довідкою Укрпошти з відміткою "за закінченням встановленого терміну зберігання" (а.с.10).
Станом на момент розгляду даної справи відсутня інформація щодо сплати відповідачем зазначених грошових зобов'язань, в результаті чого, не погашеним залишається борг у загальному розмірі 16 704,90 грн.
З метою стягнення податкового боргу, реалізуючи приписи Податкового кодексу України, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи суд керується положеннями Конституції України, Кодексу адміністративного судочинства України, а також застосовує норми Податкового кодексу України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.
Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (надалі, також - ПК України), зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до пункту 6.1 статті 6 Податкового кодексу України податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.
Згідно з підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов'язання та/або інше зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.
Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлюються Главою 1 розділу XIV Податкового кодексу України.
Згідно з пунктом 291.2 статті 291 ПК України, спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, передбачених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.
Відповідно до пункту 291.3 статті 291, підпункту 298.1.1 пункту 298.1 статті 298 ПК України юридична особа чи фізична особа-підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою. Для обрання або переходу на спрощену систему оподаткування суб'єкт господарювання подає до контролюючого органу заяву.
Приписами підпункту 2 пункту 291.4 статті 291 ПК України встановлено, що до другої групи суб'єктів господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності відносяться, зокрема, фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб; обсяг доходу не перевищує 1500000 гривень.
Відповідно до пункту 293.1 статті 293 ПК України ставки єдиного податку зокрема, для другої групи - у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - мінімальна заробітна плата).
Як передбачено пунктом 294.1 статті 294 ПК України, Податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку першої, другої та четвертої груп є календарний рік.
Пунктами 295.1, 295.2 статті 295 ПК України встановлено, що платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця.
Такі платники єдиного податку можуть здійснити сплату єдиного податку авансовим внеском за весь податковий (звітний) період (квартал, рік), але не більш як до кінця поточного звітного року.
Нарахування авансових внесків для платників єдиного податку першої і другої груп здійснюється контролюючими органами на підставі заяви такого платника єдиного податку щодо розміру обраної ставки єдиного податку, заяви щодо періоду щорічної відпустки та/або заяви щодо терміну тимчасової втрати працездатності.
Згідно із приписами пунктів 296.1, 296.2 статті 296 ПК України, платники єдиного податку першої - третьої груп ведуть облік у порядку, визначеному підпунктами 296.1.1-296.1.3 цього пункту.
Відповідно до пункту 296.2 статті 296 Податкового кодексу України, платники єдиного податку першої та другої груп подають до контролюючого органу податкову декларацію платника єдиного податку у строк, встановлений для річного податкового (звітного) періоду, в якій відображаються обсяг отриманого доходу, щомісячні авансові внески, визначені пунктом 295.1 статті 295 цього Кодексу.
Така податкова декларація подається, якщо платник єдиного податку не допустив перевищення протягом року обсягу доходу, визначеного у пункті 291.4 статті 291 цього Кодексу, та/або самостійно не перейшов на сплату єдиного податку за ставками, встановленими для платників єдиного податку другої або третьої групи.
Суд уже зазначав, що відповідно до витягу з бази даних, історії недоїмки за платежем єдиного податку з фізичних осіб ОСОБА_1 за червень 2021 по березень 2022 та серпень 2023 по березень 2024, у зв'язку із несплатою грошових зобов'язань в строк, встановлений Податковим кодексом України, обліковується податковий борг з єдиного податку з фізичних осіб в загальному розмірі 16 704,90 грн.
Визначені зобов'язання відповідачем не сплачено, з огляду на бездіяльність ОСОБА_1 щодо належного виконання обов'язку зі сплати єдиного податку, непогашеною залишається заборгованість у розмірі 16 704,90 грн.
Згідно з вимогою підпункту 59.1 статті 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Як зазначено вище, податкову вимогу форми "Ф" від 23.07.2021 за №0029501-1303-0915 податкового боргу платника податків станом на 22.07.2021, що складає 3 759,90 грн надіслано ОСОБА_1 на його поштову адресу однак не отримано ним з незалежних від контролюючого органу причин.
Відповідно до пункту 59.5 статті 59 Податкового кодексу України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.
У разі, якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Доказів, які б свідчили про погашення заборгованості відповідачем суду не надано.
Відповідно до пункту 56.11 статті 56 ПК України не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.
Таким чином, самостійно визначене податкове зобов'язання з єдиного податку ОСОБА_1 за червень 2021 по березень 2022 та серпень 2023 по березень 2024 на загальну суму 16 704,90 грн не сплачене у повному обсязі, є узгодженим грошовим зобов'язанням.
Відповідно до підпункту 14.1.175. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Згідно із пунктом 87.1. статтею 87 Податкового кодексу України, джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.
Пунктом 87.2. статті 87 Податкового кодексу України передбачено, що джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.
Право позивача на звернення до суду з позовом про стягнення податкового боргу передбачене підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України.
Враховуючи те, що на момент судового розгляду даної справи відповідач не надав суду підтвердження сплати податкового боргу в загальному розмірі 16 704,90 грн, така сума підлягає стягненню в судовому порядку.
З огляду на вищевказане, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими, а позов таким що підлягає до задоволення.
Згідно з приписами частини другої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Враховуючи, що позивачем не понесено вищенаведених судових витрат, такі не підлягають розподілу.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статями 241-246, 255, 263, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути в дохід бюджету з ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) податковий борг у загальному розмірі 16 704 (шістнадцять тисяч сімсот чотири) гривні 90 (дев'яносто) копійок.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач: Головне управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області, адреса: вул. Незалежності, буд. 20, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ- 43968084;
відповідач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 .
Суддя /підпис/ Тимощук О.Л.