12 грудня 2024 року м. Житомир справа № 240/16078/24
категорія 106030000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Приходько О.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у незастосуванні пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (надалі - Постанова № 704) в редакції, чинній з 29 січня 2020 року, при обчисленні йому в період з 24 лютого 2022 року по 09 серпня 2023 року включно розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, а саме невизначення розміру посадового окладу та окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 вказаної постанови;
- зобов'язати відповідача провести перерахунок та доплатити йому за період з 24 лютого 2022 року по 09 серпня 2023 року включно належні з урахуванням проведених раніше виплат суми грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової компенсації за невикористані дні щорічних оплачуваних відпусток, грошової допомоги при звільненні, обчислених із розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених з урахуванням пункту 4 Постанови № 704 в редакції, чинній з 29 січня 2020 року шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, а саме: встановленого Законом України від 02 грудня 2021 року № 1928-ІХ "Про Державний бюджет України на 2022 рік" (надалі - Закон № 1928-ІХ) станом на 01 січня 2022 року, Законом України від 03 листопада 2022 року № 2710-IX "Про Державний бюджет на 2023 рік" (надалі - Закон № 2710-IX) на 01 січня 2023 року, на відповідні тарифні коефіцієнти.
Позовні вимоги мотивовані виплатою грошового забезпечення під час проходження військової служби у неналежному розмірі. Стверджуючи, що після набрання чинності постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18, якою скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" (надалі - Постанова № 103), згідно з якою було визначено до застосування при обрахунку розмірів посадових окладів, окладів за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2018 року, відновлено дію пункту 4 Постанови № 704 у попередній редакції, відповідно до якої при обрахунку посадових окладів, окладів за військовим (спеціальним) званням застосовується розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 01 січня календарного року. Проте, відповідач з 29 січня 2020 року продовжував виплачувати грошове забезпечення (посадовий оклад та оклад за військовим званням) з розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2018 року, що також зумовило заниження виплачених за 2022 - 2023 роки грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та грошової компенсації за невикористані дні щорічних оплачуваних відпусток, грошової допомоги при звільненні.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2024 року позовну заяву було залишено без руху з наданням десятиденного строку для подання заяви про поновлення строку звернення до суду із заявленими вимогами з доданням доказів щодо поважності причин пропуску тримісячного строку звернення у такій категорії спорів.
05 вересня 2024 року від ІНФОРМАЦІЯ_1 через підсистему "Електронний суд" надійшов відзив на позовну заяву, у якому, насамперед, відповідач наполягає на пропущенні позивачем шестимісячного строку звернення до суду, встановленого у статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України). В обґрунтування цих доводів відповідач покликається на правові висновки Верховного Суду у постановах від 31 березня 2021 року у справі № 240/12017/19 та від 12 квітня 2023 року у справі № 380/14933/22, в аспекті того, що отримання листа відповідача у відповідь на звернення позивача не змінює момент, з якого він повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права на перерахунок грошового забезпечення і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду. При цьому наполягає на тому, що отримуючи грошове забезпечення протягом оспорюваного періоду з 24 лютого 2022 року, про порушення права на перерахунок грошового забезпечення позивач мав бути обізнаним щомісячно після виплати грошового забезпечення у відповідному розмірі.
На виконання вимог судової ухвали від 02 вересня 2024 року представником позивача подано заяву про поновлення строку звернення до суду із зазначенням того, що про складові нарахованого та виплаченого грошового забезпечення під час проходження військової служби відповідач повідомив лише у серпні 2024 року у відповідь на адвокатський запит, а відповідного письмового повідомлення про нараховані та виплачені суми при звільненні не надавалось. При цьому, посилаючись на норми статті 116 КЗпП України, представник зауважив, що предметом позовних вимог є перерахунок грошового забезпечення позивача, яке мало бути виплачено у повному обсязі у день звільнення з військової служби. У своїх доводах представник покликається на висновки Сьомого апеляційного адміністративного суду у постанові від 27 листопада 2024 року у справі № 240/29466/23.
Оскільки відповідні обставини на підтвердження дотримання строку звернення до суду потребували перевірки належними доказами, суд, відкриваючи провадження у цій справі та ухвалюючи провадити розгляд цієї справи за правилами спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін, ухвалою від 17 вересня 2024 року витребував у відповідача докази щодо дати отримання позивачем письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені при звільненні з військової служби.
За правилами частини дев'ятої статті 80 КАС України у разі неподання суб'єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.
Відповідачем не надано суду доказів щодо оформлення та вручення позивачу відповідного повідомлення про нараховані та виплачені при звільненні з військової служби суми грошового забезпечення, як і жодних доказів на підтвердження ознайомлення позивача у день звільнення щодо проведеного розрахунку належних при звільненні сум грошового забезпечення.
Що ж до посилання на постанови Верховного Суду від 31 березня 2021 року у справі № 240/12017/19 та від 12 квітня 2023 року у справі № 380/14933/22, суд зауважує на тому, що застосування правових висновків Верховного Суду, насамперед, обумовлює подібність спірних правовідносин, що означає, зокрема, подібність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.
У постанові від 31 березня 2021 року у справі № 240/12017/19 судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду сформувала правовий висновок щодо застосування строку звернення до суду у соціальних спорах щодо пенсійних виплат, а, зокрема, у справі № 380/14933/22 позивач оскаржував бездіяльність відповідача щодо невидачі довідок для перерахунку пенсії.
Тож відповідач спирається у своїх доводах на нерелевантні висновки Верховного Суду до спірних у цій справі правовідносин.
Оскільки саме з отриманням письмового повідомлення про нараховані та виплачені при звільненні суми законодавець пов'язує перебіг тримісячного строку звернення до суду, враховуючи ненадання суду доказів вручення відповідного повідомлення при звільненні з військової служби позивачу, у суду відсутні підстави вважати пропущеним строк звернення до суду з позовом у цій справі.
По суті заявлених позовних вимог відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає про те, що з дня набрання законної сили судовим рішенням у справі № 826/6453/18 застосуванню підлягає редакція пункту 4 Постанови № 704, яка діяла до змін згідно з Постановою № 103, й виникли підстави для визначення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13,14. Однак, на переконання відповідача, зазначена норма не може бути реалізована з огляду на те що відповідно до пункту 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (надалі - Закон № 1774-VIII), який набрав чинності з 01 січня 2017 року, мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. Оскільки нижня межа розрахунку грошового забезпечення відповідно до редакції пункту 4 Постанови № 704 після ухвалення судового рішення у справі № 826/6453/1 передбачає застосування розрахункової величини у виді мінімальної заробітної плати, яка не може бути узята до обрахунку в силу положень Закону № 1774-VIII, вимоги позивача вважає безпідставними, які просить залишити без задоволення.
Розглянувши доводи позовної заяви та заперечення у відзиві на позовну заяву, дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному їх дослідженні, встановивши фактичні обставини справи, що мають значення для вирішення спору, суд зазначає таке.
Суд встановив, що ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 , яка до 01 лютого 2024 року перебувала на фінансовому забезпеченні у ІНФОРМАЦІЯ_1 .
На підставі наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 09 серпня 2023 року № 221 позивача виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та з усіх видів забезпечення.
У серпні 2024 року представник позивача звернувся письмово до відповідача із адвокатським запитом, у якому просив, з-поміж іншого, здійснити перерахунок та доплату належного позивачу за період з дня зарахування до списків особового складу по день виключення зі списків особового складу грошового забезпечення (основних та додаткових видів грошового забезпечення), обчисленого шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.
ІНФОРМАЦІЯ_1 від 19 серпня 2024 року № 9/2064 повідомив представника позивача про те, що грошове забезпечення ОСОБА_1 за період з 24 лютого 2022 року по 09 серпня 2023 року виплачено в належному розмірі та перегляду не підлягає. ОСОБА_1 у період з 24 лютого 2022 року по 31 березня 2023 року встановлено посадовий оклад 2730 грн на місяць, 4 тарифний розряд, тарифний коефіцієнт 1,55; у період з 01 квітня 2023 року по 09 серпня 2023 року встановлено посадовий оклад 2820 грн на місяць, 5 тарифний розряд, тарифний коефіцієнт 1,6; у період з 24 лютого 2022 року по 09 серпня 2023 року встановлено оклад за військовим званням "солдат" 530,00 грн на місяць, тарифний коефіцієнт 0,30. В серпні 2022 року позивачу виплачено грошову допомогу для оздоровлення за 2022 рік в розмірі місячного грошового забезпечення у сумі 13268,70 грн. У листопаді 2022 року виплачено матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік в розмірі окладу за військовим званням у сумі 530,00 грн. В травні 2023 року виплачено грошову допомогу для оздоровлення за 2023 рік у розмірі місячного грошового забезпечення у сумі 21657,98 грн. При звільненні ОСОБА_1 виплачено вихідну допомогу у сумі 14727,43 грн, компенсацію за невикористану відпустку у сумі 22356,63 грн.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з такого.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначено Законом України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (надалі - Закон № 2011-XII).
Окрім того, цей Закон встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Згідно з частинами першою - третьою статті 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
За приписами частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
30 серпня 2017 року Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову № 704, якою збільшено розмір грошового забезпечення військовослужбовців.
Відповідно до пункту 10 Постанови № 704 ця постанова набрала чинності з 01 березня 2018 року.
Постановою № 704, зокрема, затверджено: тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1; схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14.
Пунктом 4 Постанови № 704 у редакції, чинній на момент прийняття постанови, визначено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначалися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Водночас у пункті 1 приміток Додатку 1 до Постанови № 704 закріплено, що посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. У разі коли посадовий оклад визначений у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище - заокруглюються до десяти гривень.
У примітці Додатку 14 Постанови № 704 визначено, що оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. У разі коли розмір окладу визначений у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище - заокруглюються до десяти гривень.
З 24 лютого 2018 року набрала чинності Постанова № 103, якою пункт 4 Постанови № 704 викладено в новій редакції, яка передбачає, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Постанова № 103 набула чинності 24 лютого 2018 року.
Так, відповідно до статті 7 Закону України від 07 грудня 2017 року № 2246-VIII "Про Державний бюджет України на 2018 рік" розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2018 року визначено на рівні 1762 гривень.
Отже, на момент набрання чинності Постановою № 704 (01 березня 2018 року) пункт 4 вже був викладений в редакції змін, викладених згідно з пунктом 6 Постанови № 103, та, відповідно, передбачав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року.
Водночас текст примітки, зокрема, додатків 1, 14 до Постанови № 704 - у зв'язку з прийняттям Постанови № 103 - не змінився, відповідно виникла неузгодженість тексту примітки з положеннями пункту 4 Постанови № 704 в редакції, викладеній згідно з пунктом 6 Постанови № 103.
Кабінет Міністрів України Постановою № 1038 виправив цю неузгодженість, виклавши, зокрема, примітку до додатку 1 до Постанови № 704 в новій редакції: "1. Посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються в порядку, встановленому пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704. У разі коли розмір окладу визначено у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище заокруглюються до 10 гривень.". В аналогічній редакції викладена також і примітка додатку 14 до Постанови № 704.
Разом з тим, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови № 103, яким були внесені зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України № 704.
Відтак з дати ухвалення постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 відновилася первинна редакція пункту 4 Постанови № 704, тобто та, яка була до внесення змін згідно з пунктом 6 Постанови № 103. Текст примітки до додатку 1 до Постанови № 704 в цьому контексті суттєвого значення вже не має, адже акцентується головним чином на тексті пункту 4 Постанови № 704, а надто на розмірі розрахункової величини - прожитковому мінімумі для працездатних осіб.
У цій справі позивач оспорює правомірність нарахування і виплати йому грошового забезпечення за період з 24 лютого 2022 року по 09 серпня 2023 року (дата виключення його зі списків особового складу військової частини).
Тобто, позивач, апелюючи до дати ухвалення судового рішення - 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18, доводить, що посадовий оклад, оклад за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу має визначатися за правилами пункту 4 Постанови № 704, у редакції, чинній на 29 січня 2020 року - шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, тобто на 01 січня 2022 року та на 01 січня 2023 року, а не "на 01 січня 2018 року" на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704.
Своєю чергою, застосування згаданих нормативних актів вже було предметом розгляду у Верховному Суді, зокрема, у постанові від 02 серпня 2022 року у справі № 440/6017/21 суд касаційної інстанції висловився, зокрема, про таке: "на думку колегії суддів зазначення у пункті 4 Постанови № 704 в формулі обрахунку розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням базового державного соціального стандарту (прожиткового мінімуму для працездатних осіб) як розрахункової величини для їх визначення, не суперечить делегованим Уряду повноваженням щодо визначення розміру грошового забезпечення для перерахунку пенсій, призначених згідно із Законом № 2262-ХІІ.
Разом з цим, колегія суддів наголошує на тому, що Кабінет Міністрів України не уповноважений та не вправі установлювати розрахункову величину для визначення посадових окладів із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили.
При цьому колегія суддів зазначає, що пунктом 8 Прикінцевих положень Закону України від 23 листопада 2018 року № 2629-VIII "Про Державний бюджет України на 2019 рік" було установлено, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня 2018 року.
У свою чергу, Закон України від 14 листопада 2019 року № 294-IX "Про Державний бюджет України на 2020 рік" (далі - Закон № 294-IX) та Закон № 1082-IX таких застережень щодо застосування як розрахункової величини для визначення, зокрема грошового забезпечення, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2018 року на 2020 та 2021 роки, відповідно, не містять.
Тобто, положення пункту 4 Постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів, розрахованих згідно з постановою № 704, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року до 01 січня 2020 року - набрання чинності Законом № 294-IX не входили в суперечність із актом вищої юридичної сили.
Так, частина третя статті 1-1 Закону № 2262-XII містить безумовне застереження про те, що зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"."
Своєю чергою, Закон № 1928-ІХ та Закон № 2710-IX не містять застережень щодо застосування у 2022-2023 роках як розрахункової величини для визначення, зокрема грошового забезпечення, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2018 року.
Отже, з огляду на визначені в частині третій статті 7 КАС України правила, а також враховуючи те, що з 29 січня 2020 року положення пункту 4 Постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, не відповідає правовому акту вищої юридичної сили, згідно із яким прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік, до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт 4 Постанови № 704 в частині, що не суперечить нормативно-правовим актам, які мають вищу юридичну силу - Законам № 1928-ІХ, № 2710-IX із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).
Разом з тим, 20 травня 2023 року набула чинності постанова Кабінету Міністрів України від 12 травня 2023 року № 481 "Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704" (надалі - Постанова № 481), пунктом 2 якої внесено зміну до пункту 4 Постанови № 704 й викладено абзац перший в такій редакції: установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Таким чином, пункт 4 Постанови № 704 в первісній редакції, яка визначала застосування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, був застосовним до 19 травня 2023 року включно. У таких висновках суд виходить із встановленого частиною четвертою статті 9 Закону № 2011-XII положення щодо виплати грошового забезпечення у розмірах, які встановлюються Кабінетом Міністрів України. При цьому Постанова № 704 в редакції Постанови № 481 є чинною, не скасовувалася та не визнавалася неконституційною у встановленому законом порядку, тому підлягає застосуванню до спірних правовідносин.
Отже, з 20 травня 2023 року до розрахунку розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб підлягає урахуванню розрахункова величина 1762 грн, встановлена пунктом 4 Постанови № 704 в чинній редакції.
За результатом розгляду адміністративної справи ураховуючи встановлені обставини цієї справи та за наведеного вище правового регулювання суд дійшов висновку, що посадовий оклад ОСОБА_1 , його оклад за військовим званням як військовослужбовця, з 24 лютого 2022 року по 19 травня 2023 року включно мав визначатися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року (а не "на 01 січня 2018 року"). З тих самих мотивів відповідачем неправильно нараховувалась й грошова допомога на оздоровлення за 2022-2023 роки, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік (оскільки згідно з довідкою відповідача від 19 серпня 2024 року № 9/2064 матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік не нараховувалась на не виплачувалась позивачу).
Тож позовні вимоги у цій частині суд визнає обґрунтованими, які, відповідно, підлягають задоволенню.
Що ж до періоду розрахунку грошового забезпечення з 20 травня 2023 року по 09 серпня 2023 року включно, то у зв'язку із набранням чинності Постановою № 481, підстави для визначення розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням за вказаний період виходячи з розміру прожиткового мінімуму станом на 01 січня 2023 року, а також перерахунку виплачених позивачу у вересні 2023 року (що підтверджується розрахунковою карткою військовослужбовця за 2023 рік в матеріалах справи) й нарахованих відповідно до пункту 6 Розділу XXX та пункту 5 Розділу XXXII Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260, грошової компенсації за невикористані дні щорічних оплачуваних відпусток та грошової допомоги при звільненні відсутні.
Тому у задоволенні заявлених вимог за період з 20 травня 2023 року по 09 серпня 2023 року включно (день виключення зі списків особового складу військової частини) слід відмовити.
Таким чином позов підлягає задоволенню частково.
Зважаючи на відсутність понесених позивачем судових витрат у цій адміністративній справі, питання про їх розподіл судом не вирішується.
Керуючись статтями 139, 241-243, 246, 250 КАС України, суд -
вирішив:
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка полягає у незастосуванні пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" в редакції, чинній з 29 січня 2020 року, при обчисленні ОСОБА_1 в період з 24 лютого 2022 року по 19 травня 2023 року включно розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, а саме невизначення розміру посадового окладу та окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 вказаної постанови.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 провести перерахунок та доплатити ОСОБА_1 за період з 24 лютого 2022 року по 19 травня 2023 року включно належні з урахуванням проведених раніше виплат суми грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, обчислених із розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених з урахуванням пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" в редакції, чинній з 29 січня 2020 року шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року, а саме: встановленого Законом України від 02 грудня 2021 року № 1928-ІХ "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01 січня 2022 року, Законом України від 03 листопада 2022 року № 2710-IX "Про Державний бюджет на 2023 рік" на 01 січня 2023 року, на відповідні тарифні коефіцієнти.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.Г. Приходько
12.12.24