Україна
Донецький окружний адміністративний суд
04 грудня 2024 року Справа№200/5802/24
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Троянової О.В. за участю секретаря Дяченка А.В., розглянувши в режимі відеоконференції адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Донрибкомбінат» до Головного управління ДПС в Донецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги від 13.06.2024 р. за №Ю-3371-25,
за участю представників:
від позивача Кожушний К.С. (згідно ордеру),
від відповідача Сахаров В.В. (згідно витягу)
Позивач, Приватне акціонерне товариство «Донрибкомбінат» звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС в Донецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 13.06.2024 р. за №Ю-3371-25 зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 26 серпня 2024 року позовну заяву залишено без руху з наданням строку для усунення недоліків позовної заяви.
В установлений судом строк позивачем усунуто недоліки позовної заяви у повному обсязі.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 09 вересня 2024 року суд прийняв до розгляду позовну заяву та відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання на 03 жовтня 2024 року.
03 жовтня 2024 року судом відкладено підготовче засідання до 21 жовтня 2024 року.
21 жовтня 2024 року судом відкладено підготовче засідання до 06 листопада 2024 року.
06 листопада 2024 року судом протокольною ухвалою закрито підготовче засідання та призначено та призначено справу до розгляду по суті на 04 грудня 2024 року.
У судовому засіданні представник позивача, Кожушний К.С. підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити їх у повному обсязі, надав пояснення аналогічні викладеним в позові та додаткових поясненнях.
У судовому засіданні представник відповідача, Сахаров В.В. заперечував проти задоволення позовних вимог позивача, надала пояснення аналогічні викладеним в відзиві на позов та додаткових поясненнях, викладених письмово.
Так, в обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що відповідачем сформовано Вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 13.06.2024 року за №Ю-3371-25, згідно якої заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування становить 7 707 571,77 грн. Зазначив, що оскаржив спірну вимогу до ДПС України, остання рішенням № 22548/6/99-00-06-02-01-06 від 24.07.2024 року залишила скаргу без задоволення. Зазначив, що 30.04.2024 року відповідачем було прийнято рішення щодо неможливості ПрАТ «ДОНРИБКОМБІНАТ» виконувати податкові обов'язки з 24.02.2022 по скасуванню воєнного стану на території України. Зазначив, що сплата єдиного соціального внеску є податковим обов'язком платника податків, який контролює податковий орган. Таким чином, сплата ЄСВ також підходить до застосування Порядку підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов'язків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.07.2022 року № 225. Зазначив, що відповідач рішенням № 43/05-99-04-13 від 30.04.2024 року підтвердив неможливість позивачем своєчасно виконувати податкові обов'язки, в тому числі щодо сплати ЄСВ до припинення або скасування воєнного стану на території України. При цьому, несплата єдиного внеску, зазначена в оскарженій вимозі відповідача, відноситься до періоду практичної відсутності господарської діяльності в 2022 році, неможливість сплати якого позивач задекларував заявою про відсутність можливості сплати податкових зобов'язань, а відповідач підтвердив рішенням. Спірну вимогу відповідача про сплату боргу (недоїмки) від 13.06.2024 р. за №Ю-3371-25 зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування вважає протиправною, просив задовольнити позов.
Відповідачем через канцелярію суду у встановлені судом строки, надано відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначив, що згідно ІКС ДПС в інтегрованій картці платника податку за технологогічним кодом 71010100 «Єдиний внесок, нарахований роботодавцями на суми заробітної плати, винагороди за договорами ЦПХ, допомоги по тимчасовій непрацездатності», станом на 31.05.2024 року, за позивачем рахувалась заборгованість у сумі 7 707 571,77 грн, яка виникла з 20.03.2020 року, відповідно до нарахувань згідно з поданою платником звітності. Оскільки за позивачем станом на 31.05.2024 року обліковувалась заборгованість з єдиного внеску у розмірі 7 707 571,77 грн, згідно з вимогами чинного законодавства було сформовано Вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 13.06.2024 року № Ю-3371-25 у сумі 7 707 571,77 грн. Зазначив, що позивачем було оскаржено в адміністративному порядку спірну вимогу, проте ДПС України рішенням від 24.07.2024 № 22548/6/99-00-06-02-01-06 залишено скаргу без задоволення. Зазначив, положення ПК України не поширюються на відносини щодо порядку сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, як і відповідальність за порушення такого порядку. При цьому, ГУ ДПС в Донецькій області було прийнято рішення №43/05-99-04-13 від 30.04.2024 року щодо неможливості позивача виконувати податкові обов'язки з 24.02.2022 по період припинення або скасування воєнного стану на території України, однак у зазначеному рішенні не йде мова про обов'язок платника зі сплати єдиного внеску. Вважає, що спірна вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ю-3371-25 від 13.06.2024 року в сумі 7 707 571,77 грн, була сформована та направлена позивачу відповідно до норм чинного законодавства, та є правомірною, а тому не підлягає скасуванню.
Крім того, позивачем подано до суду додаткові пояснення, зміст яких аналогічний викладеному у позовній заяві.
Окрім того, відповідачем подано до суду клопотання, у якому викладено додаткові пояснення, зміст яких аналогічний викладеному у відзиві на позовну заяву.
Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши представників позивача та відповідача, встановив.
Позивач - Приватне акціонерне товариство «Донрибкомбінат», зареєстроване в якості юридичної особи 22.01.1999 року за кодом ЄДРПОУ 00476625, перебуває на обліку як платник податків у Головному управлінні ДПС у Донецькій області, до видів економічної діяльності належать, зокрема: 03.12 Прісноводне рибальство (основний).
Відповідач - Головне управлінні ДПС у Донецькій області (код ЄДРПОУ ВП 44070187) - суб'єкт владних повноважень, територіальний орган, утворений на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, на якого чинним законодавством покладені владні управлінські функції стосовно контролю за дотриманням вимог податкового законодавства.
Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 24.10.2024 року №200/940/24 встановлено, що у зв'язку із повномасштабним вторгненням РФ позивач перереєстрував юридичну адресу, здійснював діяльність за юридичною адресою: 61058, м. Харків, вул. Сумська, буд. 49 та знаходився на обліку у Головному управлінні ДПС в Харківської області (код ЄДРПОУ 43983495).
16 листопада 2022 року Головним управління ДПС у Харківській області прийнято рішення № 2965/20-40-18-04-25, щодо можливості своєчасного виконання позивачем свого податкового обов'язку.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 23 травня 2023 року у справі № 520/4880/23 адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «ДОНРИБКОМБІНАТ» до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ДПС у Харківській області № 2965/20-40-18-04-25 від 16 листопада 2022 року щодо можливості своєчасного виконання платником податків свого податкового зобов'язання. Зобов'язано Головне управління ДПС у Харківській області повторно розглянути заяву Приватного акціонерного товариства «ДОНРИБКОМБІНАТ» про неможливість виконання податкових обов'язків з поданими документами.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2024 року апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Харківській області задоволено частково, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23 травня 2023 року змінено з підстав та мотивів його прийняття.
На даний час позивач знаходиться на обліку в Головному управлінні ДПС у Донецькій області, юридична адреса: Донецька область, м. Маріуполь, вул. Італійська, 59, код ЄДРПОУ ВП: 44070187.
Головним управлінням ДПС в Донецькій області прийнято рішення №43/05-99-04-13 від 30.04.2024р. щодо неможливості ПрАТ «ДОНРИБКОМБІНАТ» виконувати податкові обов'язки з 24.02.2022р. по період припинення або скасування воєнного стану на території України.
Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
13.06.2024 року Головним управлінням ДПС у Донецькій області було сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ю-3371-25 у сумі 7 707 571,77 грн.
Позивачем подано до ДПС України скаргу від 05 липня 2024 року на вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 13 червня 2024 р., за результатом розгляду якої ДПС України прийнято рішення № 22548/6/99-00-06-02-01-06 від 24.07.2024 р., яким спірну вимогу залишено без змін, а скаргу без задоволення.
Спірним питанням у даної справі є правомірність винесення відповідачем вимоги від 13.06.2024 року №Ю-3371-25 про сплату боргу (недоїмки) єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в частині донарахування боргу в розмірі 7 707 571,77 грн.
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених позовних вимог, оцінюючи обґрунтованість заперечення відповідача, суд виходить з наступного.
Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 67 Конституції України встановлений обов'язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Статтею 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення, і виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюється Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі - ПК України).
Відповідно до ст.15 ПК України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
У відповідності з пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно п. 36.1. ст. 36 ПК України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податків обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
Виконанням податкового обов'язку згідно з п.38.1 ст.38 ПК України є сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
За змістом пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Відповідно до п. 59.1 ст. 59 ПК України, у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.
Відповідно до п. 59.3 ст. 59 ПК України, податкова вимога разом з детальним розрахунком суми податкового боргу надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.
Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення податкового боргу та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.
Згідно з п. 59.4 ст. 59 ПК України, податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Відповідно до п. 59.5 ст. 59 ПК України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.
У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України «Про збір та обік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI).
Єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування (пункт 2 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI).
Статтею 2 Закону № 2464-VI встановлено, що його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.
Згідно абз. 1 п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Тобто, позивач в розумінні зазначених норм Закону, є страхувальником та на нього покладений обов'язок нараховувати та сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Відповідно до частини другої статті 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; подавати звітність та сплачувати до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за встановленою формою, виконувати інші вимоги, передбачені цим Законом.
Статтею 9 Закону № 2464-VI визначені порядок обчислення і сплати єдиного внеску, зокрема, сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування.
Платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.
Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.
Відповідно до частини четвертої статті 25 Закону № 2464-VI податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
З вищевикладеного слідує, що за загальними правилами податковий орган, у разі наявності недоїмки у платника єдиного внеску, надсилає такому платнику вимогу про сплату боргу.
Згідно пункту 3 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженоїнаказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 р. №449, зареєстр. в Міністерстві юстиції України 07.05.2015р. за №508/26953, (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 21 грудня 2020 року № 790), зареєстр. в Міністерстві юстиції України від 21.04.2016р. №609/28739, (далі - Інструкція №449) органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), зокрема, якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску.
Відповідно до п.4 розділу VI Інструкції №449 вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).
Судом встановлено, що згідно даних ІКП позивача недоїмка з єдиного внеску станом на 31 травня 2024року складала 7 707571,77 грн.
На підставі цих даних відповідачем і було сформовано спірну вимогу про сплату боргу (недоїмки).
Суд звертає увагу, що доказів погашення суми недоїмки позивачем не надано.
Суд не приймає доводи позивача про необхідність застосування до спірних правовідносин положень підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX ПК України та Порядку підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов'язків, визначених у підпункті 69.1 пункту 69 підрозділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України, та переліків документів на підтвердження, затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 29.07.2022р. №225, з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у цьому пункті.
Підпунктом 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу Україниустановлено, що у разі відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов'язок щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, платники податків звільняються від передбаченої цим Кодексом відповідальності з обов'язковим виконанням таких обов'язків протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні.
Згідно пункту 1.3 статті 1 Податкового кодексу України цей Кодекс не регулює, зокрема, питання погашення зобов'язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (крім особливостей функціонування єдиного рахунку, подання звітності щодо суми нарахованого єдиного внеску), зборів на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій.
Поняття податку та збору визначено у статті 6 Податкового кодексу України, за приписами якої податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету або на єдиний рахунок, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу; збором (платою, внеском) є обов'язковий платіж до відповідного бюджету або на єдиний рахунок, що справляється з платників зборів, з умовою отримання ними спеціальної вигоди, у тому числі внаслідок вчинення на користь таких осіб державними органами, органами місцевого самоврядування, іншими уповноваженими органами та особами юридично значимих дій.
Статтею 8 Податкового кодексу України визначені види податків та зборів: загальнодержавні та місцеві податки та збори.
До загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені цим Кодексом і є обов'язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад у межах їх повноважень і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.
Згідно пункту 9.1 статті 9 Податкового кодексу Українидо загальнодержавних податків належать: податок на прибуток підприємств; податок на доходи фізичних осіб; податок на додану вартість; акцизний податок; екологічний податок; рентна плата; мито.
Відповідно до пункту 10.1 та пункту 10.2статті 10 Податкового кодексу України до місцевих податків належать: податок на майно; єдиний податок.
До місцевих зборів належать: збір за місця для паркування транспортних засобів; туристичний збір.
Як вже встановлено вище, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування (пункт 2 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI).
Частиною 2 статті 8 Закону № 2464-VI визначено, що єдиний внесок не входить до системи оподаткування.
Таким чином, на спірні правовідносини не розповсюджуються положення підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX ПК України.
При цьому, суд зауважує, що прийняте Головним управлінням ДПС в Донецькій області рішення №43/05-99-04-13 від 30.04.2024р., прийняте по факту неможливості своєчасного виконання позивачем податкового обов'язку на період з 24.02.2022 по період припинення або скасування воєнного стану на території України: подання податкової звітності, інших документів та форм, своєчасної реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних; своєчасно нараховувати, стягувати та вносити до бюджету податки, збори.
Водночас, рішення стосовно неможливості виконання позивачем обов'язку щодо сплати єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не приймалось.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що спірна вимога про сплату боргу (недоїмки) прийнята відповідачем у межах та у спосіб, що передбачений законом, а отже правові підстави для задоволення позову відсутні.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з нормами частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до вимог частин першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Нормами частини другої зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд, відповідно до положень частини п'ятої статті 77 КАС України, вирішує справу на підставі наявних доказів.
Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.
У відповідності до положень ст. 139 КАС Українирозподіл судових витрат не здійснюється.
На підставі положень Податкового кодексу України, ст.ст. 2, 17, 77, 90, 139, 242-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову Приватного акціонерного товариства «Донрибкомбінат» до Головного управління ДПС в Донецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 13.06.2024 р. за №Ю-3371-25 зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - відмовити.
Рішення прийнято та проголошено 04 грудня 2024 року, повний текст рішення складено та підписано в нарадчій кімнаті 13 грудня 2024 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Суддя О.В. Троянова