Справа № 580/1510/24 Головуючий у 1 інстанції: Руденко А.В.
Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.
12 грудня 2024 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р.
Суддів Аліменка В.О.
Ключковича В.Ю.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач - ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, в якому просила:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, як органу Пенсійного фонду України, що здійснює безпосередню виплату пенсії позивачу, та Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, як органу Пенсійного фонду України, який за принципом екстериторіальності здійснює ( чи здійснював) розгляд заяви ОСОБА_1 про переведення на пенсію по інвалідності за нормами Закону України «Про державну службу», щодо відмови у переведенні позивача з пенсії по інвалідності на пенсію державного службовця;
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 16.01.2024 № 971100164344 «Про відмову у переведенні з пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про державну службу» на підставі заяви від 10.01.2024 №159 ОСОБА_1 »;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, як орган Пенсійного фонду України, що здійснює безпосередню виплату пенсії позивачу, призначити і здійснити нарахування й виплату ОСОБА_1 з 10 січня 2024 року пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ у розмірі 60 відсотків від заробітку (заробітної плати), зазначеної в довідках № 2300-0602-8/1904 від 09.01.2024 та № 2300-0602-8/1905 від 09.01.2024.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2024 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
Не погодившись з рішенням суду, позивач - ОСОБА_1 звернулась з апеляційною скаргою, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Зокрема, апелянт вказує, що має право на переведення з пенсії по інвалідності відповідно, до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на пенсію по інвалідності, відповідно до Закону України «Про державну службу». Апелянт вказує, що Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України «Про державну службу» №889-VІІІ передбачено, що за наявності у особи станом на 01.05.2016 певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-Х11, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. При цьому, апелянт наголошує, що даний Закон не пов'язує нарахування пенсії по інвалідності з такою умовою, як досягнення певного віку.
24 вересня 2024 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким підтримує позицію суду першої інстанції.
Також, 30 вересня 2024 року до суду апеляційної інстанції від відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким підтримує позицію суду першої інстанції.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.
Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.
Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги на строк достатній для всебічного та повного розгляду справи, згідно норм ст. 309 КАС України.
Згідно ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Черкаській області та отримує пенсії по інвалідності, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV.
11 жовтня 2017 року ОСОБА_1 встановлена 2 група інвалідності, що підтверджується випискою з акта огляду МСЕК серії ААА № 871715 від 13.10.2017.
Згідно пенсійного посвідчення серії НОМЕР_1 від 08.02.2018, ОСОБА_1 призначена пенсія по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV.
Відповідно до наказу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області «Про звільнення ОСОБА_1 » від 26.12.2023 № 632-О, припинено державну службу ОСОБА_1 та звільнено її 26.12.2023 з посади головного спеціаліста відділу кадрового адміністрування та організаційного розвитку Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області по роботі з персоналом, у зв'язку з виходом на пенсію, відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 83 Закону України «Про державну службу» № 889-VIII.
Згідно листа Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 01.02.2024 № 2300-0801-8/7921, стаж державної служби ОСОБА_1 на 26.12.2023 становить 30 років 10 місяців, зокрема станом на 01.05.2016 - 23 роки 02 місяці.
10 січня 2024 року ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області із заявою №159 про перехід на пенсію по інвалідності, відповідно до Закону України «Про державну службу».
Подану ОСОБА_1 заяву за принципом екстериторіальності розглянуло Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області та прийняло рішення від 16.01.2024 № 971100164344 про відмову в переведенні з пенсії по інвалідності, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на пенсію по інвалідності, відповідно до Закону України «Про державну службу».
Підставою відмови зазначено, що Законом «Про державну службу» № 889-VIII не передбачено призначення пенсії по інвалідності.
Листом від 17.01.2024 № 2300-0208-8/4168 Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області направило ОСОБА_1 рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 16.01.2024 № 971100164344.
Не погоджуючись з даною відмовою, позивач звернулась до суду з вищевказаним позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
Відповідно до ч. 1 ст. 9 вказаного Закону, в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно з ч. 1 ст. 10 Закону № 1058-IV, особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Положеннями ч. 3 ст. 45 Закону № 1058-IV передбачено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Зазначені норми права у своїй сукупності вказують на те, що ч. 3 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачений порядок переведення з одного виду пенсії, передбаченої саме цим Законом, на інший.
Умови пенсійного забезпечення державних службовців до 01 травня 2016 року визначалися Законом України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ (далі - Закон № 3723-ХІІ).
Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ, на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
До 01 травня 2016 року (дата набрання чинності Законом України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VІІІ) право на пенсію державного службовця мали особи, які: а) досягли певного віку та мають передбачений законодавством страховий стаж; б) мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Після 01 травня 2016 року, відповідно до ст. 90 Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VІІІ, пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Разом з тим, відповідно до п. 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VІІІ, державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст.25 попереднього Закону та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
За приписами п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VІІІ, для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш, як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст.25 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії, відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Таким чином, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VІІІ передбачено, що за наявності у особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
При цьому, обов'язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії, відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ, після 01 травня 2016 року є дотримання сукупності вимог, визначених ч. 1 ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VІІІ, а саме: щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
Отже, після 01 травня 2016 року (дата набрання чинності Законом України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VІІІ) зберігають право на призначення пенсії державного службовця, відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ, лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений п. 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VІІІ та мають, передбачені ч. 1 ст. 37 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ, вік і страховий стаж.
Даний висновок узгоджується з правовою позицією у рішенні Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, викладеною у рішенні від 04 квітня 2018 року у зразковій справі № 822/524/18 та у постановах від 26 червня 2018 року у справі № 676/4235/17, від 10 квітня 2019 року у справі №607/2474/17.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 16 січня 2024 року № 971100164344 відмовлено ОСОБА_1 у переведенні з пенсії по інвалідності, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на пенсію по інвалідності, відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-XII, оскільки, Законом України «Про державну службу» №889-VІІІ не передбачено пенсії по інвалідності.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції погодився з вищевказаною позицією відповідача та зазначив, що статтею 90 Закону № 889 передбачено, що пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», із урахуванням вищезазначених у пунктах 10 та 12 розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 889 особливих умов. Таким чином, такого виду і умов пенсійного забезпечення, як пенсія по інвалідності, Законом 889-VІІІ не передбачено.
Колегія суддів не погоджується з вищевказаною підставою для відмови у переведенні позивача з пенсії по інвалідності, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на пенсію по інвалідності, відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-XII, з огляду на наступне.
Так, Законом № 3723-ХІІ було передбачено призначення державним службовцям пенсії за віком та пенсії по інвалідності І та II груп.
При цьому, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 лютого 2019 року у зразковій справі № 822/524/18 дійшла висновку, що право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII пов'язане лише з певним стажем роботи особи на посаді державного службовця, визначеним згідно з пунктами 10, 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII, у той час як додаткових умов для призначення пенсії у вказаних пунктах Закону №889-VIII не встановлено. Оскільки особа є інвалідом II групи, має стаж на посаді державної служби понад 20 років, перед зверненням за призначенням пенсії працювала на посаді, віднесеній до посад державних службовців, Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про наявність права на призначення пенсії по інвалідності згідно зі статтею 37 Закону № 3723, а тому, відповідно наявні правові підстави для переведення з пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до Закону № 1058, на пенсію державного службовця по інвалідності II групи відповідно до Закону № 3723. Закон № 1058 не пов'язує нарахування пенсії по інвалідності з такою умовою, як досягнення певного віку. Орган пенсійного фонду, як суб'єкт владних повноважень, трактує норми Закону № 1058 на свій розсуд, і віддає перевагу найменш сприятливому для особи тлумаченню законодавства України.
Отже, згідно вищевказаних висновків Великої Палати Верховного Суду, право на призначення пенсії, відповідно до статті 37 Закону №3723-XII, пов'язане лише з певним стажем роботи особи на посаді державного службовця, визначеним згідно з пунктами 10, 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII, у той час, як додаткових умов для призначення пенсії у вказаних пунктах Закону №889-VIII не встановлено.
Як стверджує апелянт, станом на 01.05.2016 її стаж державної служби становив 23 роки 02 місяці (тобто, більш ніж 20 років) та вона працювала на посаді державного службовця понад 20 років, а загальний стаж державної служби позивача становить 30 років 10 місяців.
Разом з тим, Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, приймаючи рішення від 16.01.2024 № 971100164344 про відмову у переведенні з пенсії по інвалідності, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на пенсію по інвалідності, відповідно до Закону України «Про державну службу», не надало оцінку вищевказаним обставинам, а тому, таке рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, як органу Пенсійного фонду України, що здійснює безпосередню виплату пенсії позивачу, призначити і здійснити нарахування й виплату ОСОБА_1 з 10 січня 2024 року пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ у розмірі 60 відсотків від заробітку (заробітної плати), зазначеної в довідках № 2300-0602-8/1904 від 09.01.2024 та № 2300-0602-8/1905 від 09.01.2024, слід зазначити наступне.
Так, у відзиві на апеляційну скаргу Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області наголошує, що є самостійною юридичною особою та не несе відповідальності за рішення, дії чи бездіяльність інших територіальних органів Пенсійного фонду, а тому, не є належним відповідачем у даній справі.
Також, відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області вказує, що у нього з позивачем відсутній публічно-правовий спір.
30 березня 2021 року набрала чинності постанова правління Пенсійного фонду України від 16 грудня 2020 року № 25-1 «Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», зареєстрована в Міністерстві юстиції України від 16 березня 2021 року за № 339/35961 (далі - Постанова правління ПФУ № 25-1).
Зміни, внесені до Порядку № 22-1 на підставі Постанови правління ПФУ № 25-1, передбачали застосування органами Пенсійного фонду України принципу екстериторіальності при опрацюванні заяв про призначення/перерахунок пенсії з 01 квітня 2021 року.
Запроваджена у зв'язку із змінами, внесеними до Порядку № 22-1, процедура передбачає опрацювання заяв про призначення/перерахунок пенсії бек-офісами територіальних органів Пенсійного фонду України в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяви та де проживає пенсіонер.
Запровадження принципу екстериторіальності мало на меті досягнення таких результатів: єдиний підхід до застосування пенсійного законодавства; централізована прозора система контролю за діями фахівців, процесів призначення та перерахунку пенсій; мінімізація особистих контактів з громадянами; відв'язка звернень та їх опрацювання від територіального принципу; попередження можливих випадків зволікань у прийнятті рішення, а також оптимізація навантаження на працівників.
Відповідно до пункту 1.1 розділу І Порядку № 22-1, заява про призначення (перерахунок) пенсії, подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).
Згідно пункту 4.2 розділу ІV Порядку 22-1, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає (перераховує) пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Пунктом 4.3. розділу ІV Порядку 22-1 визначено, що рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
За приписами пункту 4.10 розділу ІV Порядку № 22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Аналіз наведених вище положень Порядку № 22-1 свідчить про наступне:
- сутність принципу екстериторіальності полягає у визначенні структурного підрозділу органу, що призначає пенсію, який формуватиме електронну пенсійну справу та розглядатиме по суті заяву про призначення (перерахунок) пенсії, незалежно від місця проживання/перебування заявника чи місця поданням ним відповідної заяви, тобто без прив'язки до території;
- після опрацювання електронної пенсійної справи та прийняття рішення за наслідками розгляду заяви структурний підрозділ органу, що призначає (перераховує) пенсію, (тобто територіального органу Пенсійного фонду України), визначений за принципом екстериторіальності, передає електронну пенсійну справу органу, що призначає пенсію, (тобто територіальному органу Пенсійного фонду України), за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії (п. 4.10);
- виплату пенсії проводить орган, що призначає пенсію, (тобто територіальний орган Пенсійного фонду України) за місцем фактичного проживання/перебування особи.
Враховуючи вимоги Порядку № 22-1, органом, що приймав рішення за заявою позивача щодо переведення на пенсію по інвалідності, відповідно до Закону України «Про державну службу» визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області.
Отже, з огляду на приписи пунктів 4.2, 4.10 розділу ІV Порядку № 22-1, належним відповідачем у правовідносинах щодо розгляду заяви позивача є Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, структурний підрозділ якого, визначений за принципом екстериторіальності, розглядав заяву про перерахунок пенсії та прийняв рішення про відмову.
Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області не здійснювало розгляд заяви позивача від 10.01.2024 №159, не приймало рішення про відмову Про відмову у переведенні з пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про державну службу», а тому, відсутні правові та фактичні обставини для покладання на нього обов'язку щодо прийняття рішення за наслідком розгляду такої заяви.
Враховуючи вищевказане, оскільки, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області при прийнятті оскаржуваного рішення не було проаналізовано наявність у позивача стажу та відповідність посади, умовам, встановленим статтею 37 Закону № 3723-XII, колегія суддів вважає, що належним способом захисту прав, свобод та інтересів позивача буде зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10.01.2024 №159 про переведення з пенсії по інвалідності, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на пенсію по інвалідності, відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-XII, з урахуванням висновків викладених в постанові суду апеляційної інстанції.
Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції помилково відмовив у задоволенні позовних ОСОБА_1 в повному обсязі, а тому рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення адміністративного позову частково.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).
При цьому, доводи викладені в апеляційній скарзі спростовують висновки суду першої інстанції та знайшли своє належне підтвердження в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Таким чином, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам по справі, допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, а тому, оскаржуване рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2024 року скасувати та прийняти нове рішення.
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 16.01.2024 № 971100164344 «Про відмову у переведенні з пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про державну службу» на підставі заяви від 10.01.2024 №159 ОСОБА_1 ».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10.01.2024 №159 про переведення з пенсії по інвалідності, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на пенсію по інвалідності, відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-XII, з урахуванням висновків викладених в постанові суду апеляційної інстанції.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.
Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р.
Судді Аліменко В.О.
Ключкович В.Ю.